Постанова

від 11.04.2017 по справі 808/832/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року , о 17:10 годині,Справа № 808/832/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Електропівденмонтаж-10

до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000432200 від 22.12.2015,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що, на підставі висновків акту перевірки №113/22-14/00121844 від 11.12.2015 про відсутність фактичного здійснення операцій між ним та його контрагентами, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000432200 від 22.12.2015, яким підприємству визначено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 443316 гривень (295544 гривень основного платежу й 147772 гривень штрафних санкцій). Позивач не погоджується із прийнятим повідомленням-рішенням, вважає, що воно прийнято на підставі помилкових, необґрунтованих та незаконних висновків акту перевірки, всупереч нормам законодавства. Позивач зазначає, що, по-перше, щодо взаємовідносин з ТОВ Укр ОСОБА_1 відповідачем при висловленні висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з поставки імпортованого кабелю 2х (VLXOE) JE-R/LOCA 75-3,7/0/0/-/ чеського виробництва у кількості 1260 м на суму 1047060 гривень, в т.ч. ПДВ 174510 гривень, не було враховано, що придбаний раніше ідентичний кабель позивач вже використав у власній господарській діяльності, що виключає підстави для висновку контролюючого органу про те, що наявний на момент перевірки на підприємстві позивача кабель - це залишки придбаного раніше кабелю у іншого підприємства. По-друге, щодо взаємовідносин з ТОВ Агрохім Постач-2015 позивач вказує, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій з цим контрагентом з поставки будівельних матеріалів на суму 726203,6 гривень, в т.ч. ПДВ 121033,93 гривень, є безпідставними, оскільки під час перевірки встановлено використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача. Позивач наголошує, що відповідачем не висунуто жодних претензій до змісту, порядку складання й наявності обов'язкових реквізитів у первинних бухгалтерських документах, якими оформлені господарські операції з ТОВ Укр ОСОБА_1 і ТОВ Агрохім Постач-2015 . Господарські операції позивача з вказаними контрагентами потягнули за собою настання реальних змін в майновому стані позивача, а придбані товари були використані під час здійснення конкретних робіт.

Позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000432200 від 22.12.2015. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов, виходячи із викладених в ньому підстав.

Представники відповідача в судовому засідання позов не визнають й просять відмовити в позові, виходячи з підстав, викладених в письмових запереченнях, зазначивши, що ТОВ Укр ОСОБА_1 не ввозився на територію України кабель 2х (VLXOE) JE-R/LOCA 75-3,7/0/0/-/ (надалі - кабель). Виробником цього товару є компанія Кабеловна Кабекс (Kabelovna Kabex®A/S) м. Голешов (Holesov), Республіка Чехія (Czech Republic), а єдиним імпортером на території України в період 2013 - 2015 років є ТОВ Зовнішньоторговельна фірма Імпульс . В свою чергу, ТОВ Зовнішньоторговельна фірма Імпульс (ТОВ ЗТФ Імпульс ) є основним постачальником ПАТ Сєверодонецьке науково-виробниче об'єднання Імпульс (ПАТ СНВО Імпульс ). В листопаді 2014 року ПАТ Електропівденмонтаж-10 (надалі - ПАТ ЕПМ-10 ) здійснено придбання кабелю у ПАТ СНВО Імпульс у кількості 10590 м. ПАТ ЕПМ-10 не підтверджено використання чи утримання на складі кабелю, придбаного в листопаді 2014 року у ПАТ СПВО Імпульс . Також в ході перевірки встановлено, що у ПАТ ЕПМ-10 відсутні договори (на виконання робіт, поставку товару, тощо) з контрагентами-покупцями, якими передбачено подальше використання специфічного продукту (кабелю) на об'єктах підвищеної безпеки. На підприємстві відсутня супровідна технічна документація, яка поставляється разом з кабелем, а саме: технічна умови, випробувальний протокол для кожної упаковки, сертифікат якості, сертифікат походження товару. Окрім того, маркування, що проводиться табличкою, прикріпленою на упаковці-барабані, не містить всіх потрібних даних, а саме: назву покупця та його адресу, назву постачальника та його адресу, країну походження кабелю. По-друге, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Агрохім Постач-2015 : у цього контрагента відсутній в податковому кредиті реалізований позивачу товар. ПАТ ЕПМ-10 не надано до перевірки документи, підтверджуючі транспортування товару, а голова правління, головний бухгалтер і начальник відділу МТП надали різні покази щодо обставин транспортування товару. Окрім іншого відповідач наголошує, що вищенаведені контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, їх керівники одночасно виступають керівниками декількох інших підприємств, в тому числі таких, щодо яких ведуться досудові розслідування за фактами ухилення від сплати податків, транзиту та конвертації грошових коштів, а також мінімізації податкових зобов'язань підприємствам реального сектору економіки, що виражене у наданні послуг по формуванню незаконного податкового кредиту.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне: судом встановлено, що Енергодарською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ ЕПМ-10 (правонаступником якого є ОСОБА_1 Електропівденмонтаж-10 (надалі - ОСОБА_1 ЕПМ-10 ) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з МП у вигляді ТОВ Технічний науково-виробничий центр Том , ТОВ Южноукраїнська атомна енергетична компанія , ДП НАЕК Енергоатом за квітень 2015 року та з ТОВ Укр ОСОБА_1 , ТОВ Агрохім Постач-2015 і ДП НАЕК Енергоатом за травень 2015 року, результати якої викладено в акті перевірки №113/22-14/00121844 від 11.12.2015 (т.1 а.с.12-32). За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 ПК, ст. 1, п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 295544 гривень, в тому числі у травні 2015 року - на 295544 гривень по взаємовідносинам з ТОВ Укр ОСОБА_1 , ТОВ Агрохім Постач-2015 .

На підставі акту №113/22-14/00121844 від 11.12.2015 ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000432200 від 22.12.2015, яким підприємству визначено зобов'язання з ПДВ в розмірі 443316 гривень (295544 гривень основного платежу і 147772 гривень штрафних санкцій) (а.с.10). Як вбачається зі змісту зазначеного акту перевірки, підставою для невизнання сум податкового кредиту і визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ став висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ Укр ОСОБА_1 й ТОВ Агрохім Постач-2015 , який ґрунтується на наступному: щодо ТОВ Укр ОСОБА_1 : 1) у ОСОБА_1 ЕПМ-10 відсутні договори (на виконання робіт, поставку, тощо) з контрагентами-покупцями, відповідно до яких придбано кабель, що є специфічним продуктом для об'єктів підвищеної безпеки; 2) на підприємстві відсутня супровідна технічна документація, що поставляється разом з кабелем, а саме: технічні умови, випробувальний протокол для кожної упаковки, сертифікат якості, сертифікат походження товару. Окрім того, маркування, що проводиться табличкою, прикріпленою на упаковці - барабані, не містить всіх потрібних даних, а саме: покупець та його адреса, постачальник і його адреса, країна походження кабелю; 3) підприємство ТОВ Укр ОСОБА_1 зареєстровано в грудні 2014 року та здійснювало свою фінансово-господарську діяльність в період з квітня 2015 року по липень 2015 року. В серпні 2015 року підприємство звітує по ПДВ з нульовими показниками. З вересня 2015 року ТОВ Укр ОСОБА_1 не звітує з ПДВ взагалі. Також підприємство з початку свого існування та по день складання акту перевірки не здає податковий розрахунок за формою 1-ДФ, що свідчить про відсутність нарахування заробітної плати. Керівник підприємства (ОСОБА_2А.) отримує дохід у вигляді заробітної плати лише на Дніпропетровському агрегатному заводі. Також ОСОБА_2 є посадовою особою на чотирьох підприємствах. Разом з тим, ТОВ Укр ОСОБА_1 декларує більшість податкових зобов'язань за рахунок реалізації товарів, відмінних від тих, що були придбані підприємством. Директором підприємства не надано жодної відповіді на запити Енергодарської ОДПІ; 4) Керівник ТОВ Укр ОСОБА_1 (ОСОБА_2А.) є засновником і головним бухгалтером підприємства ТОВ Керуюча компанія ДС , що, в свою чергу, ухилялось від сплати податків за рахунок оформлення безтоварних операцій з придбання продукції у підприємств з ознаками фіктивності, невідображення в повному обсязі доходів від реалізації продукції через підконтрольних фізичних осіб-підприємців за готівку, заниження митної вартості імпортних товарів; 5) згідно з базою даних ДФС України Єдиний реєстр податкових накладних , ланцюг постачання товару (кабелю) має наступний вигляд: 1. в ЄРПН за податковими накладними відсутнє походження товару - 2. ТОВ Укр ОСОБА_1 - 3. ОСОБА_1 ЕПМ-10 . Згідно з зареєстрованими митними органами імпортних ВМД, не встановлено ввезення на територію України ТОВ Укр ОСОБА_1 товару- кабелю. Окрім того, у ТОВ Укр ОСОБА_1 спостерігається невідповідність проведених операцій основному виду діяльності підприємства (неспеціалізована оптова торгівля) у зв'язку з тим, що нібито реалізований кабель є специфічного напрямку та використовується виключно на об'єктах підвищеної безпеки; 6) ОСОБА_1 ЕПМ-10 в листопаді 2014 року придбано у ПАТ СНВО Імпульс ідентичний кабель у кількості 10590 м, постачальником останнього є ТОВ ЗТФ Імпульс - єдиний імпортер даного товару на території України. Разом з тим, підприємством ОСОБА_1 ЕПМ-10 не надано Енергодарській ОДПІ жодної інформації щодо використання чи утримання на складі кабелю, придбаного в листопаді 2014 року у ПАТ СНВО Імпульс .

Щодо ТОВ Агрохім Постач-2015 : 1) згідно бази даних ДФС України Єдиний реєстр податкових накладних , ланцюг постачання будівельних матеріалів має наступний вигляд: 1. В ЄРПН за податковими накладними відсутнє походження товару - 2. ТОВ Агрохім Постач-2015 - 3. ОСОБА_1 ЕПМ-10 . В податковому обліку розрахунку форми 1-ДФ підприємства ТОВ Агрохім Постач-2015 відсутні показники з ознакою доходу 157 - дохід, виплачений самозайнятій особі, що виключає ймовірність придбання матеріалів у фізичних осіб-підприємців; 2) ОСОБА_1 ЕПМ-10 не надано до перевірки документів, підтверджуючих транспортування товару від ТОВ Агрохім Постач-2015 . Опитані працівники ОСОБА_1 ЕПМ-10 , а саме: голова правління, головний бухгалтер і начальник відділу МТП мають розбіжності в поясненнях щодо транспортування будівельних матеріалів; 3) підприємство ТОВ Агрохім Постач-2015 зареєстроване у лютому 2015 року, фінансово-господарську діяльність підприємство здійснює лише в період травень - липень 2015 року. Працівники на підприємстві також знаходяться тільки в період травень-липень 2015 року, нерухомість на підприємстві відсутня. Підприємством не надано на запити підтвердження фінансово-господарських відносин з ОСОБА_1 ЕПМ-10 ; 4) керівник ТОВ Агрохім Постач-2015 - ОСОБА_3 є засновником, керівником та головним бухгалтером підприємства ТОВ Алькор 2012 , що, в свою чергу, здійснює діяльність по транзиту і конвертації грошових коштів, а також мінімізації податкових зобов'язань підприємствам реального сектору економіки, що виражене в наданні послуг по формуванню незаконного податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного: відносини, що виникають у сфері справляння податків, регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК). Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Тобто, необхідною умовою для віднесення сплаченої у ціні товару (послуги) суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою використання їх в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів.

При розгляді спору щодо правомірності віднесення сум податку до складу податкового кредиту суд звертає особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платником податків, на підставі яких таким платником податків були сформовані дані податкового обліку, беручи до уваги лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, яка спричинила реальні зніми в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 3 цього Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/ 704 (далі - Положення), згідно з якими первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість підлягають доказуванню, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо. З'ясуванню підлягають обставини здійснення спірних господарських операцій та документи, що підтверджують її здійснення, у сукупності. При цьому наслідком встановлення фіктивності операції буде недостовірність відповідних первинних документів, а не навпаки.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

По-перше, щодо взаємовідносин ОСОБА_1 ЕПМ-10 з ТОВ Укр ОСОБА_1 в травні 2015 року з поставки імпортованого кабелю 2х (VLXOE) JE-R/LOCA 75-3,7/0/0/-/ чеського виробництва у кількості 1260 м на суму 1047060 гривень, в т.ч. ПДВ 174510 гривень: під час розгляду даної справи судом встановлено, що ТОВ Укр ОСОБА_1 виписано ОСОБА_1 ЕПМ-10 рахунок фактуру №1505151 від 15.05.2015 на суму 1047060 гривень (т.1 а.с.106), видаткову накладну №573 від 15.05.2015 на 1047060 гривень (т.1 а.с.42), податкову накладну №573 від 15.05.2015 на 1047060 гривень (т.1 а.с.43). Розрахунки за поставлений кабель здійснювалися згідно з платіжним дорученням №3507 від 15.06.2015 на суму 78530 гривень (т. 1 а.с.44).

Також в акті перевірки встановлено, що в листопаді 2014 року ОСОБА_1 ЕПМ-10 придбало у ПАТ СНВО Імпульс кабель 2х (VLXOE) JE-R/LOCA 75-3,7/0/0/-/ у кількості 10590 м, що не заперечується позивачем. Також в акті перевірки відображено наявність на момент перевірки на складі ОСОБА_1 ЕПМ-10 вищевказаного кабелю.

Позивач зазначає, що придбаний в листопаді кабель в повному обсязі використано у власній господарській діяльності підприємства - на виконання умов договору №39ПКЕ-2014 на закупівлю робіт: Впровадження комплексної системи діагностики системи РУ. Впровадження системи контролю переміщення трубопроводів 1-го контуру. Монтаж обладнання. Енергоблок №1. Будівельно-монтажні роботи. від 10.11.2014 та договору №16ПКЕ-2015 на виконання робіт: Впровадження комплексної системи діагностики системи РУ. Впровадження системи контролю переміщення трубопроводів 1-го контуру. Енергоблок №2. Будівельно-монтажні роботи , укладених з ДП НАЕК Енергоатом (т.2. а.с.165-170, 184-190). Водночас, придбаний в травні у ТОВ Укр ОСОБА_1 кабель не було використано, оскільки термін виконання робіт в електромонтажній сфері було відкладено.

На підтвердження використання кабелю у власній господарській діяльності до матеріалів справи надано акт №33-03-12 приймання виконання будівельних робіт за грудень 2014 року, згідно з розділом 2 якого було використано 6560 м кабелю 2х (VLXOE) JE-R/LOCA 75-3,7/0/0/-/, та акт №01-03-06 приймання виконання будівельних робіт за липень 2015 року, згідно з розділом 2 якого використано 4000 м та 1290 м кабелю (т. 1 а.с.51, 63).

Щодо наявності на момент перевірки на складі кабелю: представник позивача в письмових поясненнях від 30.08.2016 (вх. від 31.08.2016 т.2 а.с.155) пояснив, що протягом 2014-2015 років кабель 2х (VLXOE) JE-R/LOCA 75-3,7/0/0/-/ придбавався у трьох постачальників: у ПАТ СНВО Імпульс - в кількості 10590 м; у ТОВ ОСОБА_1 АБС - в кількості 1260 м; у ТОВ Укр ОСОБА_1 - в кількості 1260 м. Придбаний кабель у ПАТ СНВО Імпульс в кількості 10590 м й у ТОВ ОСОБА_1 АБС в кількості 1260 м було використано на будівельних роботах на ДП НАЕК Енергоатом , згідно із вищенаведеними договорами.

Щодо зауважень податкового органу до цих господарських операцій: щодо відсутності у ОСОБА_1 ЕПМ-10 договорів (на виконання робіт, поставку, тощо) з контрагентами-покупцями, відповідно до яких придбано кабель, що є специфічним продуктом для об'єктів підвищеної безпеки.

Суд вважає за можливе погодитися із такими висновками контролюючого органу, оскільки, як підтверджується матеріалами справи, при виконанні робіт на ДП НАЕК Енергоатом , згідно з вищенаведеними договорами, було використано придбаний раніше кабель, нових договорів до матеріалів справи не надано і не доведено наявності обґрунтованих сумнівів в можливій необхідності додаткового кабелю для виконання цих робіт за вказаними договорами.

Щодо відсутності супровідної технічної документації, що поставляється разом з кабелем (технічних умов, випробувального протоколу для кожної упаковки, сертифікату якості, сертифікату походження товару): на виконання ухвали суду про витребування доказів ДП НАЕК Енергоатом надано до матеріалів справи сертифікат відповідності на кабель 2х (VLXOE) JE-R/LOCA 75-3,7/0/0/-/ у кількості 10590 м, виданий ТОВ ЗТФ Імпульс (т.3 а.с.159), Акти перевірки та оцінки фази виробництва на кабель, загальною кількістю 10590 м й 1260 м (т. 3 а.с. 160-168). Отже, ці докази стосуються кабелю, використаного при виконанні робіт на ДП НАЕК Енергоатом , який було придбано позивачем у ПАТ СНВО Імпульс у кількості 10590 м та у ТОВ ОСОБА_1 АБС - у кількості 1260 м.

Доказів наявності супровідної технічної документації до кабелю, придбаного у ТОВ Укр ОСОБА_1 , до матеріалів справи не надано. При цьому, як зазначає сам виробник кабелю, товар супроводжується: технічними умовами, випробовувальним протоколом для кожної упаковки, сертифікатом якості, сертифікатом походження товару, міжнародною товарно-транспортною накладною, пакувальним листом для кожної упаковки, рахунком-фактурою для митних цілей (т.2 а.с.127).

Щодо відсутності у ТОВ Укр ОСОБА_1 в податковому кредиті реалізованого кабелю: в акті перевірки зазначено, що, згідно з базою даних ДФС України Єдиний реєстр податкових накладних , ланцюг постачання товару - кабелю має наступний вигляд: 1. в ЄРПН за податковими накладними відсутнє походження товару - 2. ТОВ Укр ОСОБА_1 - 3. ОСОБА_1 ЕПМ-10 . Згідно з зареєстрованими митними органами імпортними ВМД, не встановлено ввезення на територію України ТОВ Укр ОСОБА_1 товару - кабелю.

На виконання ухвали суду про витребування доказів ГУ НП в Запорізькій області до матеріалів справи надано протоколи допиту свідків в кримінальному провадженні №12016080020000576, внесеному 19.02.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Так, згідно з протоколом від 09.02.2017, старшим оперуповноваженим в ОВС УСБУ в Запорізькій області старшим лейтенантом ОСОБА_4 на підставі доручення старшого слідчого СУ ГУПН в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_5 допитано як свідка ОСОБА_6, який працює директором ТОВ ЗТФ Імпульс , й останній показав наступне: в листопаді 2013 року на запит ПАТ НВО Імпульс ТОВ ЗТФ Імпульс було придбано і поставлено на територію України кабель 2х (VLXOE) JE-R/LOCA 75-3,7/0/0/-/ у кількості 1720 м, а в 2014 році за аналогічною процедурою було поставлено 10590 м кабелю. Зазначений кабель реалізовано ПАТ СНВО Імпульс . ТОВ ЗТФ Імпульс не здійснювало реалізацію кабелю 2х (VLXOE) JE-R/LOCA 75-3,7/0/0/-/ в 2013 - 2015 роках іншим підприємствам, в тому числі ТОВ Укр ОСОБА_1 , а виключно ПАТ НВО Імпульс .

Згідно з протоколом від 17.02.2017, старшим оперуповноваженим в ОВС УСБУ в Запорізькій області старшим лейтенантом ОСОБА_4 на підставі доручення старшого слідчого СУ ГУПН в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_5 допитано як свідка ОСОБА_7, який працює директором ПАТ СНВО Імпульс , який показав наступне: придбаний в листопаді 2013 року у ТОВ ЗТФ Імпульс кабель у кількості 1720 м було використано для доопрацювання Системи контролю протікання теплоносія на ВП Рівненська АЕС ДП НАЕК Енергоатом в рамках виконання умов відповідного договору. Кабель був використаний майже в повному обсязі, залишок кабелю складає приблизно 20-30 м. Також в 2014 році ПАТ СНВО Імпульс здійснило закупівлю кабелю у кількості 10590 м у ТОВ ЗТФ Імпульс , який в подальшому було реалізовано ОСОБА_1 ЕПМ-10 в повному обсязі. ПАТ СНВО Імпульс не здійснювало реалізацію кабелю 2х (VLXOE) JE-R/LOCA 75-3,7/0/0/-/ ТОВ Укр ОСОБА_1 . За таких обставин суд погоджується із висновком податкової інспекції про неможливість постачання ТОВ Укр ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_1 ЕПМ-10 кабелю 2х (VLXOE) JE-R/LOCA 75-3,7/0/0/-/.

По-друге, щодо взаємовідносин ОСОБА_1 ЕПМ-10 з ТОВ Агрохім Потсач-2015 з придбання будівельно-монтажних матеріалів (гайка, фарба, сталь, лак, швелер, тощо) на загальну суму 726203,58 гривень, в т.ч. ПДВ 121033,93 гривень: під час розгляду даної справи судом встановлено, що ТОВ Агрохім Потсач-2015 виписано ОСОБА_1 ЕПМ-10 рахунки-фактури №2205151 від 22.05.2015 на суму 399175,20 гривень (т.1 а.с.108), №2505151 від 25.05.2015 на суму 176439,92 гривень (т. 1 а.с.110), №2605151 від 26.05.2015 на суму 150588,48 гривень (т.1 а.с.112), видаткові накладні №1003 від 22.05.2015 на суму 399175,2 гривень (т.1 а.с.74), №1205 від 25.05.2015 на суму 176439,92 гривень (т.1 а.с.77), №1252 від 26.05.2015 на суму 150588,48 гривень (т.1 а.с.80), податкові накладні №1003 від 22.05.2015 на 399175,2 гривень (т.1 а.с.75), №1205 від 25.05.2015 на суму 176439,92 гривень (т.1 а.с.78), №1252 від 26.05.2015 на суму 150588,48 гривень (т.1 а.с.81).

Розрахунки за поставлений кабель здійснювалися згідно з платіжними дорученнями №3508 від 15.06.2015 на суму 54470 гривень, №3570 від 19.06.2015 на суму 200000 гривень, №3609 від 24.06.2015 на суму 144705,20 гривень, № 3610 від 24.06.2015 на суму 150588,48 гривень, №3611 від 24.06.2015 на суму 74706,32 гривень (т. 1 а.с.83-87).

В акті перевірки зазначено, що, згідно з формами М-29, що складені керівником будівельного майданчику, актами виконаних робіт, вимог (внутрішнього переміщення ТМЦ) та бухгалтерського рахунку №201 Сировина й матеріали за період травень-листопад 2015 року встановлено, що матеріали, придбані у ТОВ Агрохім Постач-2015 станом на кінець перевірки, використовуються на будівельних майданчиках об'єктів ВП ЗАЕС ДП НАЕК Енергоатом , ДТЕК, Запоріжсталь при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт.

Щодо зауважень податкового органу до цих господарських операцій: в акті перевірки зазначено, що, згідно з базою даних ДФС України Єдиний реєстр податкових накладних , ланцюг постачання будівельних матеріалів має наступний вигляд: 1. в ЄРПН за податковими накладними відсутнє походження товару - 2. ТОВ Агрохім Постач-2015 - 3. ОСОБА_1 ЕПМ-10 . В податковому обліку розрахунку форми 1-ДФ підприємства ТОВ Агрохім Постач-2015 відсутні показники з ознакою доходу 157 - дохід, виплачений самозайнятій особі, що виключає ймовірність придбання матеріалів у фізичних осіб-підприємців.

Згідно з абз. 8 п. 11 підрозділу 2 Особливості справляння податку на додану вартість розділу ХХ Перехідні положення ПК, з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру ПДВ в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе погодитися з позицією податкової інспекції щодо відсутності у ТОВ Агрохім Постач-2015 можливості поставити на користь ОСОБА_1 ЕПМ-10 будівельні матеріали, адже, як свідчать матеріали перевірки, ТОВ Агрохім Постач-2015 не придбавало такі товари у платників ПДВ, також не придбавало такого товару у фізичних осіб-підприємців, а придбання товару у юридичних осіб, які не є платниками податку на додану вартість, є економічно недоцільним, адже, купуючи такий товар у особи, яка не є платником ПДВ, ТОВ Агрохім Постач-2015 не має можливості скористуватися податковим кредитом й зобов'язане сплатити до бюджету 20% від суми реалізованих будівельних матеріалів.

Щодо обставин транспортування придбаних у вказаних контрагентів товарів, порушень, які відносяться як до взаємовідносин з ТОВ Укр ОСОБА_1 , так і з ТОВ Агрохім Потсач-2015 : до матеріалів справи надано пояснення начальника відділу матеріально-технічного постачання ОСОБА_1 ЕПМ-10 ОСОБА_8 від 13.11.2015, голови правління ОСОБА_1 ЕПМ-10 ОСОБА_9 від 13.11.2015, головного бухгалтера ОСОБА_1 ЕПМ-10 ОСОБА_10 від 13.11.2015 (т. 2 а.с.36-40). Начальник відділу матеріально-технічного постачання ОСОБА_8 в своїх поясненнях пояснив, що транспортування товару здійснювалося від ТОВ Укр ОСОБА_1 з м. Київ на адресу ОСОБА_1 ЕПМ-10 :м.Ене- ргодар Запорізької області за допомогою вантажного транспортного засобу марки Газель , державний реєстраційний номер якого він не пам'ятає. Транспортування ТМЦ від ТОВ Агрохім Потсач-2015 здійснювалося за допомогою перевізників Нова Пошта , Делівері , Інтайм .

Голова правління ОСОБА_1 ЕПМ-10 ОСОБА_9 в своїх поясненнях пояснив, що перевезення вищевказаних ТМЦ здійснювалося транспортом ТОВ Укр ОСОБА_1 . Транспортування товару від ТОВ Агрохім Постач-2015 здійснювалося транспортним засобом та за рахунок ТОВ Агрохім Постач-2015 . ТТН на перевезення товарів ОСОБА_1 ЕПМ-10 не має. Теж саме пояснила головний бухгалтер ОСОБА_1 ЕПМ-10 ОСОБА_10 в своїх поясненнях.

В позові позивач наполягає на тому, що товар постачався його адресу транспортом ТОВ Укр ОСОБА_1 і ТОВ Агрохім Постач-2015 .

Також представником позивача до матеріалів справи надано письмові пояснення ОСОБА_9 від 06.04.2016, в яких останній зазначає, що не здійснює приймання товару від постачальників. У зв'язку з цим, надаючи пояснення Мелітопольській ОДПІ 13.11.2015, говорив про те, що за звичай поставка товару на адресу підприємства здійснюється транспортом постачальника, та не мав на увазі які-небудь конкретні взаємовідносини з контрагентами (т.2 а.с.240). Також надано аналогічні пояснення від головного бухгалтера ОСОБА_1 ЕПМ-10 ОСОБА_10 (т. 3 а.с.1).

Проте суд не може прийняти до уваги такі пояснення від 06.04.2016 та зазначає, що в поясненнях від 13.11.2015, наданих ОУ Мелітопольської ОДПІ, вбачається, що, надаючи відповіді на питання щодо поставки товару, ОСОБА_9, рівно як і ОСОБА_10, відповідали на конкретне питання щодо взаємовідносин ОСОБА_1 ЕПМ-10 з ТОВ Укр ОСОБА_1 Торг та ТОВ Агрохім Постач-2015 . Кожну сторінку пояснень підписано особами, які давали пояснення, а в кінці пояснень поставлено помітку про прочитання змісту й підтвердження вірності викладеного.

Окрім того, суд розцінює зазначення начальником відділу матеріально-технічного постачання ОСОБА_1 ЕПМ-10 ОСОБА_11 в своїх поясненнях про те, що він не пам'ятає державний номерний знак автомобіля марки Газель , яким постачався товар, не на підтвердження позиції ОСОБА_1 ЕПМ-10 , оскільки виклад в такий спосіб обставин поставки свідчить про те, що даний транспортний засіб не належав ОСОБА_1 ЕПМ-10 , а тому транспортування здійснювалося не ОСОБА_1 ЕПМ-10 .

Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила №363), в них визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Відповідно до п.п. 11.4-11.6 глави 11 Правил №363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, за змістом п. 11.6 глави 11 Правил №363, другий екземпляр товарно-транспортної накладної передається вантажоодержувачу.

Тому суд виходить з того, що до перевірки, рівно як і до суду, не надано належних доказів здійснення транспортування товару.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останніми. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. Із наведеного вбачається, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. При цьому не виключається розгляд господарських операцій відповідно до їх реального економічного змісту.

Оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій. Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то податкові зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Визначення господарської операції пов'язано не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, викладені в акті перевірки, на підставі чого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності. Так, суд виходить із того, що хоча чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складанням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

Установлений за наслідками дослідження договорів зміст спірних операцій поставки передбачає транспортування товару. Між тим, відповідних документів позивач до суду не надав. Оцінюючи у сукупності вищевказані фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами відповідача, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами відображені лише документально, без фактичного їх виконання, тому подані позивачем первинні документи юридичної сили не мають.

Окрім іншого, підставою для висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами є податкова інформація щодо контрагентів позивача, якою встановлено відсутність належних доказів реального вчинення вказаними товариствами господарських операцій, та факти, що викликають сумніви у реальному здійсненні господарської діяльності підприємствами-контрагентами позивача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

В силу приписів ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

З огляду на вищевикладені норми права та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що в позові належить відмовити.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш