Ухвала

від 29.06.2017 по справі 808/832/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2017 рокусправа № 808/832/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

представників сторін:

позивача : - Ульченко Л.П. (дов.від 17.05.2016 року)

відповідача: - Радова С.О. (дов.від 01.12.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 р. у справі № 808/832/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10"

до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000432200 від 22.12.2015р., -

ВСТАНОВИВ:

"04" березня 2016 р. Приватне акціонерне товариство "Електропівденмонтаж-10" звернулось до суду з адміністративним позовом до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області в якому, просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000432200 від 22.12.2015, яким підприємству визначено зобов'язання з ПДВ в розмірі 443316 гривень (295544 гривень основного платежу і 147772 гривень штрафних санкцій).

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необґрунтованістю висновків податкового органу щодо виявлених перевіркою порушень, оскільки реальний характер здійснюваної господарської діяльності та правомірність відображення її результатів в податковому обліку підтверджено належним чином оформленою первинною документацією.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 р. у справі № 808/832/16 в задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10" до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000432200 від 22.12.2015р. - відмовлено.

Судом встановлено, що за результатами податкової перевірки контролюючий орган дійшов висновку, про протиправне заниження позивачем зобов'язання з податку на додану вартість, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту. Такі висновки податкового органу обґрунтовані відсутністю необхідної первинної документації, що підтверджує реальний характер здійснюваної господарської діяльності, сумнівністю контрагентів позивача. На підставі дослідження наданих сторонами документів, а також з врахуванням приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості висновків податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Судом зазначено, що позивачем не доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності, транспортування придбаного товару та його зберігання; так само не підтверджено походження товару по ланцюгу постачання, що в купі з наявною інформацією щодо сумнівності контрагентів позивача свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій позивачем з вказаними контрагентами. Наведене обумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду, Приватним акціонерним товариством "Електропівденмонтаж-10" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 р. у справі № 808/832/16, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував наявність придбаного товару на складах позивача на час проведення перевірки та його пред'явлення посадовим особам податкового органу. Скаржник вказує на те, що реальність угоди постачання підтверджується реальною наявністю придбаного товару, а тому будь-які посилання на відсутність супровідної документації тощо, є лише безпідставним припущенням.

Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що Енергодарською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ ЕПМ-10 (правонаступником якого є ПрАТ Електропівденмонтаж-10 з питань фінансово-господарських взаємовідносин з МП у вигляді ТОВ Технічний науково-виробничий центр Том , ТОВ Южноукраїнська атомна енергетична компанія , ДП НАЕК Енергоатом за квітень 2015 року та з ТОВ Укр Пром Груп , ТОВ Агрохім Постач-2015 і ДП НАЕК Енергоатом за травень 2015 року, результати якої викладено в акті перевірки №113/22-14/00121844 від 11.12.2015.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 ПК, ст. 1, п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 295544 гривень, в тому числі у травні 2015 року - на 295544 гривень по взаємовідносинам з ТОВ Укр Пром Груп , ТОВ Агрохім Постач-2015 .

Висновки податкового органу ґрунтуються на непідтвердженні реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Укр Пром Груп й ТОВ Агрохім Постач-2015 .

На підставі акту №113/22-14/00121844 від 11.12.2015 року ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000432200 від 22.12.2015 року, яким підприємству визначено зобов'язання з ПДВ в розмірі 443 316 гривень (295 544 гривень основного платежу і 147 772 гривень штрафних санкцій).

Не погодившись з висновками податкового органу, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду шерх інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно д матеріалів справи, в травні 2015 року ПрАТ Електропівденмонтаж -10 придбано у ТОВ Укр Пром Груп імпортований кабель 2х (VLXOE) JE-R/LOCA 75-3,7/0/0/-/ чеського виробництва у кількості 1260 м на суму 1 047 060 грн., в т.ч. ПДВ 174 510 грн.

На підтвердження реального характеру здійснення господарської діяльності позивачем до перевірки надано рахунок фактуру №1505151 від 15.05.2015 на суму 1047060 грн., видаткову накладну №573 від 15.05.2015 на 1047060 грн. року.

Суму сплаченого податку позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Перевіряючи обставини здійснення господарської операції та правомірність відображення її результатів податковому обліку, контролюючим органом встановлено наступне.

Так,

- у ТОВ Укр Пром Груп відсутні договори (на виконання робіт, поставку, тощо) з контрагентами-покупцями, відповідно до яких придбано кабель, що є специфічним продуктом для об'єктів підвищеної безпеки;

- на підприємстві позивача відсутня супровідна технічна документація, що поставляється разом з кабелем, а саме: технічні умови, випробувальний протокол для кожної упаковки, сертифікат якості, сертифікат походження товару. Окрім того, маркування, що проводиться табличкою, прикріпленою на упаковці - барабані, не містить всіх потрібних даних, а саме: покупець та його адреса, постачальник і його адреса, країна походження кабелю;

- наявною є податкова інформація щодо сумнівності контрагента позивача: відсутність належного податкового звітування, відповідно доданих бухгалтерського та податкового обліку, Товариство реалізує відмінний від придбаного товар, керівник підприємства є учасником тіньових схем

- відсутня інформація щодо придбання контрагентом позивача кабелю тощо.

Дослідивши надані сторонами пояснення та відповідні документи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не підтвердження реального характеру вказаної угоди поставки, між позивачем та ТОВ Укр Пром Груп з огляду на наступне.

Згідно до матеріалів справи, що не заперечується сторонами, єдиним імпортером кабелю (VLXOE) JE-R/LOCA 75-3,7/0/0/-/ чеського виробництва є ТОВ ЗТФ Імпульс . Зазначений кабель є специфічним продуктом, що використовується виключно на об'єктах підвищеної безпеки. У 2014 році придбану Товариством партію кабелю в кількості 10590 м.

Документально підтверджено, що на запит ПАТ НВО Імпульс ТОВ ЗТФ Імпульс придбано і поставлено на територію України кабель 2х (VLXOE) JE-R/LOCA 75-3,7/0/0/-/ у кількості 10590 м. Зазначений кабель реалізовано ПАТ СНВО Імпульс . ТОВ ЗТФ Імпульс не здійснювало реалізацію кабелю 2х (VLXOE) JE-R/LOCA 75-3,7/0/0/-/ в 2013 - 2015 роках іншим підприємствам, в тому числі ТОВ Укр Пром Груп , а виключно ПАТ НВО Імпульс . За таких обставин відсутня можливість встановити походження товару у ТОВ Укр Пром Груп , й відповідно підтвердити фактичне отримання позивачем спірного товару.

Наявний на складах позивача кабель, не можна вважати придбаним у ТОВ Укр Пром Груп , оскільки на дану продукцію відсутня супровідна технічна документація, що передбачена укладеною угодою поставки.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками контролюючого органу, з якими погодився суд першої інстанції щодо відсутності доказів реального характеру здійснення укладеної угоди постачання товару. За умови не підтвердження факту поставки товару, надані первинні документи не можна вважати такими, що підтверджують реальний характер господарських взаємовідносин.

Щодо взаємин позивача з ТОВ Агрохім постач-2015 .

Так, позивачем в травні 2015 року у ТОВ Агрохім Постач-2015 придбано будівельно-монтажні матеріали (гайка, фарба, сталь, лак, швелер, тощо) на загальну суму 726 203,58 грн., в т.ч. ПДВ 121 033,93 грн. Суму сплаченого податку віднесено до складу податкового кредиту за відповідний період.

На підтвердження реального характеру здійснення господарської діяльності позивачем до перевірки надано рахунки-фактури №2205151 від 22.05.2015 на суму 399 175,20 грн., №2505151 від 25.05.2015 на суму 176 439,92 грн., №2605151 від 26.05.2015 на суму 150588,48 грн., видаткові накладні №1003 від 22.05.2015 на суму 399 175,2 грн., №1205 від 25.05.2015 на суму 176 439,92 грн., №1252 від 26.05.2015 на суму 150 588,48 грн., податкові накладні №1003 від 22.05.2015 на 399 175,2 грн., №1205 від 25.05.2015 на суму 176 439,92 грн., №1252 від 26.05.2015 на суму 150 588,48 грн.; платіжні доручення №3508 від 15.06.2015 на суму 54470 грн., №3570 від 19.06.2015 на суму 200000 грн., №3609 від 24.06.2015 на суму 144705,20 грн., № 3610 від 24.06.2015 на суму 150588,48 грн., №3611 від 24.06.2015 на суму 74706,32 грн.

Під час здійснення пе5ревірки, контролюючим органом встановлено наступні обставини.

- ТОВ Агрохім Постач-2015 не є виробником будівельних товарів, на підтвердження походження товару підприємством не надано жодного документу;

- відсутні докази транспортування придбаного товару;

- підприємство-контрагент має ознаки фіктивності - здійснює свою діяльність лише протягом двох місяців, будь яких документів на підтвердження фактичного здійснення господарських відносин з позивачем ТОВ Агрохм Постач-2015 не надано, відсутні трудові та інші матеріально технічні засобі;

- керівник ТОВ Агрохім Постач-2015 - Масалов Є.М. є засновником, керівником та головним бухгалтером підприємства ТОВ Алькор 2012 , що, в свою чергу, здійснює діяльність по транзиту і конвертації грошових коштів, а також мінімізації податкових зобов'язань підприємствам реального сектору економіки, що виражене в наданні послуг по формуванню незаконного податкового кредиту.

З огляду на встановлені обставини, а також з врахуванням дослідження наданих сторонами документів, та пояснень представників сторін, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності реального характеру здійснення укладеної угоди постачання ТМЦ з наступних підстав.

Колегія суддів погоджується з позицією податкової інспекції щодо відсутності у ТОВ Агрохім Постач-2015 можливості поставити на користь ПрАТ ЕПМ-10 будівельні матеріали, адже, як свідчать матеріали перевірки, ТОВ Агрохім Постач-2015 не придбавало такі товари у платників ПДВ, також не придбавало такого товару у фізичних осіб-підприємців, а придбання товару у юридичних осіб, які не є платниками податку на додану вартість, є економічно недоцільним, адже, купуючи такий товар у особи, яка не є платником ПДВ, ТОВ Агрохім Постач-2015 не має можливості скористуватися податковим кредитом й зобов'язане сплатити до бюджету 20% від суми реалізованих будівельних матеріалів.

Так само відсутні будь-які докази транспортування придбаного ТМЦ. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи представника позивача про те, що ТТН є необхідним документом для підтвердження угод транспортування, а не свідчать про автоматичну нереальність здійснення угоди постачання товару, заслуговують на увагу. Проте за встановлених по справі обставин, в їх сукупності, відсутність будь-якого документального підтвердження фактичного постачання товару на адресу позивача, свідчить скоріш на підтримку позиції податкового органу щодо відсутності підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому, немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Формально складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладеної угоди.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим. Також варто звернути увагу на встановлення технічної можливості виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).

Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів дійшла висновку, що залучені до матеріалів справи первинні документи лише вибірково підтверджують окремі ланки господарської операції, проте не дають змоги встановити повну послідовність здійснення господарської операції відповідно до умов договору по ланцюгу від постачальника до покупця. Що в свою чергу унеможливлює встановлення реальності здійснення господарської діяльності Товариства з визначеними контрагентами.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), відсутність транспортних засобів або засобів виробництва або трудових ресурсів в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Проте, враховуючи, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. А тому якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

В даному випадку у матеріалах справи відсутні належні докази, які б достовірно свідчили про фактичне виконання господарських операцій з поставки ТМЦ позивачеві та використання останнім цих товарів у власній господарській діяльності, а тому здійснене податковим органом донарахування податкового зобовязання слід визнати правомірним.

Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді справи керується крім іншого інформаційним листом Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., який зобов'язує суди перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту оскільки наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, ще не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту за умови непідтвердження факту здійснення самої господарської операції.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Електропівденмонтаж-10" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 р. у справі № 808/832/16 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 р. у справі № 808/832/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко