Постанова

від 14.12.2016 по справі 810/2551/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року № 810/2551/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-ІВ до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1, треті особи - Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування рішень про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-ІВ звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1, третя особа - Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у якому позивач, з урахуванням уточнень від 15.08.2016 (т.1, а.с. 108-116), просить скасувати рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1:

- №28821571 від 18.03.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 3223186000:04:004:0021 на підставі договору оренди №18 від 29.10.2015, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2;

- №28802615 від 18.03.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 3223186000:03:005:0004 на підставі договору оренди №26 від 16.02.2016, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2;

- №28821815 від 18.03.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 3223186000:03:004:0029 на підставі договору оренди №20 від 29.10.2015, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2;

- №28821697 від 18.03.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 3223186000:03:004:0028 на підставі договору оренди №21 від 29.10.2015, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2;

- №28777542 від 17.03.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 3223186000:04:004:0023 на підставі договору оренди №17 від 29.10.2015, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_2;

- №28780421 від 17.03.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 3223186000:03:007:0014 на підставі договору оренди №22 від 29.10.2015, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_2;

- №28776773 від 17.03.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 3223186000:04:004:0024 на підставі договору оренди №16 від 29.10.2015, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2;

- №28820782 від 18.03.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 3223186000:03:004:0050 на підставі договору оренди №10 від 29.10.2015, укладеного між ОСОБА_10 та ОСОБА_2;

- №28810273 від 18.03.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 3223186000:04:007:0017 на підставі договору оренди №8 від 29.10.2015, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_2;

- №28779883 від 17.03.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 3223186000:04:007:0028 на підставі договору оренди №25 від 29.10.2015, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_2;

Відповідно до ухвал Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі № 810/1755/16, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 позовні вимоги про скасування рішення №28776773 від 17.03.2016 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 3223186000:04:004:0024 на підставі договору оренди №16 від 29.10.2015, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, виділені для розгляду в окремому провадженні.

Автоматизованою системою документообігу суду виділеній справі присвоєно реєстраційний номер № 810/2551/16.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 адміністративну справу № 810/2551/16 прийнято до провадження, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та призначено до судового розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 28.11.2016 третю особу - ОСОБА_2 було замінено на його правонаступника - фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186000:04:004:0024 є протиправним, оскільки вказана земельна ділянка згідно договору оренди від 01.01.2008 з ОСОБА_3, який зареєстровано Обухівським відділом Київської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру за №040833100259, перебуває в оренді ТОВ Агро-ІВ до 2018 року.

При цьому позивач зазначає, що вказаний договір не розривався та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Позивач зауважує, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

За таких обставин позивач вважає, що оспорюване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що оспорюване рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно є правомірним, оскільки ФОП ОСОБА_2 було подано повний пакет документів для здійснення державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186000:04:004:0024.

Щодо зауважень позивача про те, що право оренди на вказану земельну ділянку вже зареєстроване за ТОВ Агро-ІВ відповідач зазначив, що відповідні відомості у Державному реєстрі прав на момент державної реєстрації права оренди за ФОП ОСОБА_2 були відсутні.

При цьому відповідач звертає увагу суду, що згідно з приписами Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 №1952-IV, приватний нотаріус при посвідченні договорів щодо нерухомого майна та державній реєстрації речових прав, що виникають з таких договорів, не зобов'язаний направляти запити до органів, які здійснювали державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно до 01.01.2013.

У судове засідання, призначене на 14.12.2016, особи які беруть участь у справі не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника позивача 14.12.2016 через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач та треті особи про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності уповноважених представників до суду не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, ухвалою суду від 14.12.2016 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-ІВ (ідентифікаційний код 34161691, місцезнаходження: 08730, Київська область, Обухівський район, село Мала Вільшанка, вулиця Шевченка, будинок 1) зареєстроване у якості юридичної особи 27.11.2006, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.01.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-ІВ , як орендарем, та фізичною особою ОСОБА_3, як орендодавцем, був укладений договір оренди землі від 01.01.2008, у порядку та на умовах якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,40355 га, розташовану на території Маловільшанської сільської ради.

Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду строком на десять років.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ№ 529969, передана в оренду ТОВ Агро-ІВ земельна ділянка має кадастровий номер 3223186000:04:004:0024 (а.с. 84).

Судом встановлено, що укладений між ТОВ Агро-ІВ та ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки від 01.01.2008, зареєстрований Обухівським районним відділом Київської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , про що до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі було внесено запис за номером 040833100259 від 10.04.2008, що підтверджується відміткою Обухівського районного відділу Київської регіональної філії ДП ЦДЗК на договорі оренди від 01.01.2008 та копією Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (розділ Книги 4АА №012466, порядковий номер у Книзі - 2259) (а.с. 96-98), листом Управління Держгеокадастру в Обухівському районі №9-1003-99.2-5051/2-16 від 11.10.2016 (а.с. 75).

29 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 було посвідчено договір оренди земельної ділянки №16, на підставі якого ОСОБА_3 передала, а фізична особа-підприємець ОСОБА_13 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,4036 га з кадастровим номером 3223186000:04:004:0024.

На підставі вказаного договору відповідачем було прийняте оспорюване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.03.2016, індексний номер 28776773, яким за ФОП ОСОБА_2 було зареєстроване право оренди на земельну ділянку площею 1,4036 га з кадастровим номером 3223186000:04:004:0024, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис за №13726694 (а.с. 93).

Не погоджуючись з рішенням відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку вказаному рішенню, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції від 01.03.2016, чинній на час проведення державної реєстрації права оренди за ФОП ОСОБА_2М.) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV.

Відповідно до статті 6 вказаного закону (у редакції від 20.12.2015, чинній на час проведення державної реєстрації права оренди за ФОП ОСОБА_2М.) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною п'ятою цієї ж статті встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тотожні за змістом положення містить стаття 125 Земельного кодексу України, якою встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За визначенням, наведеним у абзаці 2 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV (у редакції, чинній на час проведення державної реєстрації права оренди за ФОП ОСОБА_2М.) (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статі 4 Закону України №1952-IV визначено, що державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право власності на об'єкт незавершеного будівництва; заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

За змістом статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється на підставі заяви власника або іншої заінтересованої особи.

Абзацом 5 частини 5 статті 3 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, закріплений у частині 1 статті 18 Закону №1952-IV, включає такі етапи:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

У силу положень частини 4 статті 18 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

При цьому, згідно з пунктом 3 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що державний реєстратор (у тому числі нотаріус) під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Саме така правова позиція була неодноразово викладена у рішеннях Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 29.09.2015 (справа №21-760а15), від 30.03.2016 (справа № 21-1434а15), від 15.11.2016 (справа №825/1287/15-а).

У цих же справах Верховний Суд України зазначив, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених підпунктом 1 і 2 частини 1 статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як було встановлено судом, укладений між ТОВ Агро-ІВ та ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки від 01.01.2008 зареєстрований Обухівським районним відділом Київської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 040833100259 від 10.04.2008.

За змістом статті 3 Закону №1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за умови, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Так, відповідно до частини 2 статті 125 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі від 01.01.2008) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно з частиною 2 статті 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі (у редакції 2008 року) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Стаття 20 Закону України Про оренду землі у редакції 2008 року визначала, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Таким чином, станом на момент укладення договору оренди землі від 01.01.2008 державній реєстрації підлягало не право оренди, а відповідний документ (договір оренди). Одночасно з цим, право оренди виникало лише після проведення державної реєстрації договору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Призначенням державного земельного кадастру згідно статті 194 Земельного кодексу України є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Державна реєстрація земельних ділянок, будучи складовою частиною державного земельного кадастру, згідно частини 2 статті 202 Земельного кодексу України, складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Порядок ведення державного земельного кадастру визначений у статті 204 Земельного кодексу України, частиною 1 якої передбачено, що державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Частиною 2 статті 204 Земельного кодексу України передбачено, що порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.

Таким законом є Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень № 1952-IV від 01.07.2004 (у редакції, чинній на момент державної реєстрації договору оренди землі від 01.01.2008), який визначає економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1952-IV, систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме, в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі (частина 4 статті 5 Закону № 1952-IV).

Статтею 7 Закону № 1952-IV встановлено, що місцеві органи державної реєстрації прав є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру).

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що місцеві органи державної реєстрації прав проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації; ведуть Державний реєстр прав на нерухоме майно, яке або більша за площею частина якого знаходиться в даному реєстраційному (кадастровому) окрузі; надають інформацію про зареєстровані права та їх обмеження в установленому цим Законом порядку; забезпечують в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав; здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, порядком ведення Державного реєстру прав та положенням про місцеві органи державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 17.02.2003 Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

Приписами пунктів 1-3 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.03.2003 № 135 Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , встановлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , на засадах самоокупності і платній основі, якому доручено створення та ведення автоматизованої системи державного земельного кадастру та Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно.

Постановою Кабінету Міністрів України Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру № 1088 від 17.07.2003 визначено, що адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно є державне підприємство Центр державного земельного кадастру , яке здійснює його формування, ведення, збереження.

Пунктом 5 вказаної постанови установлено, що після створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно державна реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них проводиться виключно Центром державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах шляхом внесення записів до Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно.

Порядок проведення державної реєстрації договору оренди землі в період укладення договору оренди між позивачем та ОСОБА_3 був визначений Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, який затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №174 від 02.07.2003 (надалі - Порядок № 174).

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 174 державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 174 державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор), у межах повноважень якого є земельна ділянка.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку № 174 оператори державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру ДЗК, що проводять приймання, перевірку та систематизацію реєстраційних карток земельних ділянок, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, ведуть книгу реєстрації, формують Поземельну книгу та не мають прямого доступу до бази даних АС ДЗК.

Реєстратори державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Отже, державна реєстрація договорів оренди землі та реєстрація припинення дії таких договорів до 01.01.2011 здійснювалась Державним підприємством Центр державного земельного кадастру та його територіальними органами шляхом внесення записів до бази даних Державного реєстру земель та вчинення записів у відповідних книгах реєстрації.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що укладений між ТОВ Агро-ІВ та ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки від 01.01.2008 був зареєстрований у порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином право оренди, що виникло з моменту реєстрації вказаного договору, станом на момент проведення оспорюваних реєстраційних дій було чинним.

З приводу доводів відповідача та третьої особи-2 щодо неправомірності здійсненої у 2008 році державної реєстрації договору оренди, укладеного між ТОВ Агро-ІВ та ОСОБА_3, оскільки таку реєстрацію було здійснено на підставі нормативно-правого акта, який втратив чинність (Порядку № 174), та органом, який не був уповноважений на вчинення реєстраційних дій, суд зазначає наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року №2073 затверджено Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (далі - Порядок №2073) пунктами 3, 4 якого встановлено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське та Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Відповідно до пункту 11 Порядку №2073 державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди) (пункт 12 Порядку №2073).

Після засвідчення факту державної реєстрації, договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком (пункт 13 Порядку №2073).

Проте, як вже було зазначено судом, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1088 від 17.07.2003 Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру , до створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно Державне підприємство Центр державного земельного кадастру проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель та є адміністратором бази даних державного реєстру земель.

Пунктом 7 вказаної постанови доручено Державному комітетові по земельних ресурсах забезпечити функціонування ДП Центр державного земельного кадастру як юридичної особи з консолідованим балансом, ліквідувавши з цією метою регіональні, міські та районні центри державного земельного кадастру.

Таким чином, враховуючи положення постанови Кабінету Міністрів України № 1088 від 17.07.2003 Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру суд вважає, що до створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно структурні підрозділи ДП Центр державного земельного кадастру станом на 01.01.2008 правомірно проводили реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель та відповідних книг реєстрації, які велись цими структурним підрозділами.

При цьому суд зазначає, що станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 01.01.2008 Державний реєстр прав на землю та нерухоме майно не був створений, а тому державну реєстрацію договорів оренди правомірно здійснював Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах.

Більш того суд зазначає, що законодавчо не було розроблено механізму реалізації Порядку №2073 для здійснення державної реєстрації договорів оренди виконавчими комітетами сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 174 від 02.07.2003, реєстраторами державного реєстру земель є структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Суд також зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 1088 від 17.07.2003 Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру прийнята пізніше, ніж Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.98 № 2073, тому саме постанова №1088 визначає орган, який має здійснювати державну реєстрацію договорів оренди землі, оскільки має застосовуватись нормативно-правовий акт, прийнятий пізніше.

Також, застосуванню підлягає Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02.07.2003 №174, оскільки спеціальним органом щодо ведення державного реєстру земель по відношенню до органів місцевого самоврядування є Центр ДЗК (його структурні підрозділи).

Аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду від 12.04.2012 К/9991/69015/11 (ЄДРСР - 23694039).

Таким чином безпідставними є доводи відповідача та третьої особи-2 про неправомірність реєстрації договорів оренди структурними підрозділами Центру ДЗК.

З приводу заперечень відповідача та третьої особи-2 щодо зупинення дії вказаного наказу Державного комітету України по земельних ресурсах №174 від 02.07.2003, суд зазначає таке.

Так, у повідомленні Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, опублікованому у газеті Урядовий кур'єр від 27.06.2007 №113, зазначено, що відповідно до рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.04.2007 № 35 Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики Державним комітетом України по земельних ресурсах зупинено дію наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" з 18.06.2007.

Проте, суд зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2007 у справі № 6/534-А зупинено дію вищевказаного рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18.04.2007 № 35 Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики Державним комітетом України по земельних ресурсах .

При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову були скасовані лише 09.10.2014, а саме ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі N 6/534-А (ЄДРСР - 40947595), а тому наказ Державного комітету України по земельних ресурсах №174 від 02.07.2003 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель в період з 12.07.2007 по 09.10.2014 продовжував свою дію та відповідно підлягав застосуванню при здійсненні державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Суд також критично ставиться до аргументів третьої особи-2 щодо недійсності запису у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі було внесено запис за номером 040833100272 від 10.04.2008 про державну реєстрацію договору оренди від 01.01.2008, оскільки у вказаній Книзі відсутній підпис посадової особи, яка вчинила запис.

Як вбачається з розділу 4АА №012466 Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, графа Прізвище і підпис особи, яка внесла запис містить вчинений від руки запис, що складається з прізвища та ініціалів особи, яка здійснювала державну реєстрацію договору оренди від 01.01.2008.

Водночас підпис вказаної особи у відповідній графі відсутній.

Втім суд зазначає, що вказана обставина сама по собі не може бути сприйнята як така, що безумовно тягне недійсність державної реєстрації договору оренди.

Суд вважає, що відсутність окремих елементів реєстраційного запису у відповідній Книзі, що загалом не перешкоджає ідентифікації правочину, який реєструється, чи особи, яка вчиняє запис, не спростовує юридичного значення запису про державну реєстрацію договору.

Так, запис про державну реєстрацію договору оренди землі від 01.01.2008 за порядковим номером 259 у Книзі містить повну інформацію про номер запису, дату його вчинення, сторін договору оренди, місце розташування земельної ділянки та її кадастровий номер, термін дії договору, і дозволяє однозначно ідентифікувати особу, яка його вчиняла.

Листом №9-1003-99.2-55151/2-16 від 11.10.2016 (а.с. 75), який міститься у матеріалах справи, Управління Держгеокадастру в Обухівському районі підтвердило, що запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 040833100259 від 10.04.2008 є чинним.

У свою чергу третя особа-2, посилаючись на недійсність вказаного запису, належних доказів на підтвердження вказаних обставин не надала.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що предметом позову є рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 №28776773 від 17.03.2016 про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186000:04:004:0024.

Таким чином, обставини недійсності запису за номером 040833100259 від 10.04.2008, на які посилається третя особа-2, виходять за предмет адміністративного позову.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1, приймаючи оспорюване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не перевіряла інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав на земельну ділянку кадастровим номером 3223186000:04:004:0024, зокрема, за інформацією, що міститься у розпорядженні Управління Держгеокадастру в Обухівському районі.

Оскільки одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 17.03.2016, індексний номер 28776773 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 3223186000:04:004:0024 на підставі договору оренди №16 від 29.10.2016, укладеного між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2, є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.03.2016, індексний номер 28776773.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-ІВ (ідентифікаційний код 34161691, місцезнаходження 08730, Київська область, Обухівський район, село Мала Вільшанка, вулиця Шевченка, будинок 1) за рахунок приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.12.2016.