Постанова

від 24.04.2017 по справі 823/5399/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року справа № 823/5399/15

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Компанія Інтергал до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова Компанія Інтергал (далі - позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2015 №0001882301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.02.2016 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Компанія Інтергал задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 21.10.2015 №0001882301.

В подальшому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.02.2016 скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Компанія Інтергал відмовлено.

За наслідками розгляду касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Компанія Інтергал Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01.03.2017 К/800/33772/16 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.02.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 23.03.2017 судді Черкаського окружного адміністративного ОСОБА_1 адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Компанія Інтергал до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - прийнято до свого провадження.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 30.09.2015 № 226/23-01-22-02/38626927 з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображені в податковому обліку в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року взаємовідносин з ТОВ Вітімпекс , згідно описово-мотивувальної частини якого фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом не відбувалися. Позивач вважає, що висновки акту побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 13.04.2017 позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача належним чином, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув, причини неприбуття суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не подавав.

Заперечуючи проти позову представник відповідача в письмових запереченнях наданих до матеріалів справи зазначає, що позивачем не надано документів, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо, що вказує на відсутність реальності здійснення господарської операції з придбання послуг комерційного посередництва, а лише формальне її відображення на підставі формально складених документів. Крім того, представник відповідача зазначив, що у ТОВ Вітімпекс відсутні трудові ресурси, відсутній штат працюючих осіб, а тому неможливе здійснення операцій та надання послуг однією особою. При цьому вищевказані послуги здійснювались без залучення до виконання інших суб'єктів господарювання. Наведене, на думку представника відповідача, вказує на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Вітімпекс не могли відбутися.

Розгляд справи розпочато у відкритому судовому засіданні, однак у зв'язку з прибуттям не всіх осіб, що беруть участь у справі та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювати фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, судом встановлено таке.

З 07.09.2015 по 25.09.2015 уповноваженими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Компанія Інтергал з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображені в податковому обліку в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року взаємовідносин з ТОВ Вітімпекс .

За результатами перевірки складено акт від 30.09.2015 № 226/23-01-22-02/38626927, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пп. а п. 198.1, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 2 396 906 грн за жовтень 2014 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 № НОМЕР_1, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 595 359 грн 00 коп., у тому числі 2 396 906 грн 00 коп. за основним платежем та 1 198 453 грн 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

При проведенні перевірки відповідачем використані такі документи: договір комерційного посередництва №20/06-2014/АП від 20.06.2014, доповнення №1 до договору комерційного посередництва №20/06-2014/АП від 20.06.2014, додатки до договору комерційного посередництва №20/06-2014/АП від 20.06.2014, акти виконаних робіт, податкові накладні, картка по рах.6312 за період з 01.10.2014 по 31.10.2014 по контрагенту ТОВ Вітімпекс , платіжні доручення, банківські виписки, вантажно-митні декларації за липень, серпень 2014 року, договір оренди нежитлових приміщень №01/09 від 01.09.2015 з ФОП ОСОБА_2, наказ №1-к на призначення директора, довіреність на ОСОБА_3, контракт №05 від 20.06.2014 укладений з Tefіda Business LLP (GB), контракт №06 від 20.06.2014 укладений з Tefіda Business LLP (GB), контракт №07 від 04.08.2014 укладений з Tefіda Business LLP (GB), контракт №08 від 04.08.2014 укладений з Tefіda Business LLP (GB).

Основним видом діяльності позивача є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

20.06.2014 між ТОВ Вітімпекс (комерційний агент) та ТОВ Торгова Компанія Інтергал (довіритель) укладений договір комерційного посередництва № 20/06-2014/АП.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору комерційний агент зобов'язався надавати довірителю у сфері оптової купівлі-продажу (поставки) нафтопродуктів наступні посередницькі (агентські) послуги: сприяти довірителю в укладанні з продавцями нафтопродуктів договорів; сприяти довірителю в укладанні з продавцями товару нафтопродуктів додаткових договорів, угод, актів, протоколів та інших додатків до договорів; проведення переговорів щодо узгодження з продавцями за завданнями довірителя строків поставки кожної конкретної партії товару; проведення переговорів щодо узгодження за завданням довірителя детальних умов щодо номенклатури, кількості, якості, вартості товару, що придбаватиметься; оформлення договорів постачання товару, додаткових угод, актів, протоколів та інших додатків до них; консультування довірителя з приводу окремих умов договору постачання товару, додаткових угод та інших додатків, в т.ч. щодо умов про товар та його особливості, якісні показники, строки та способи постачання (транспортування), порядок розмитнення товару, порядок та умови оплати тощо; консультування довірителя з економічних та організаційних питань укладання договору та постачання товару; ознайомлення довірителя з окремими вимогами та нормами права іноземних держав (держав резидентства продавців товару); надання практичної допомоги про листування та спілкування із представниками продавців (в т.ч. з використанням іноземних мов); організація та повний супровід особистих зустрічей представників довірителя та продавців; організація спілкування довірителя та продавців за допомогою телефонних розмов, відео звязку, листування за допомогою е_mail тощо, проведення на замовлення довірителя детального аналізу рівня цін на товар та його якісних показників; безпосередня участь у переговорах з приводу укладання договору а також з приводу оформлення кожної конкретної поставки товару; укладання (підписання) за дорученням, на користь та від імені довірителя договорів, угод, та інших правочинів; надання інших послуг, що впливають із мети укладання цього договору (а.с.64).

Згідно з п. 2.6. договору № 20/06-2014/АП від 20.06.2014 усі договори, додаткові угоди та інші правочини, за винятком випадків, обумовлених цим Договором, що укладаються на виконання цього Договору за участі та сприяння комерційного агента, укладаються безпосередньо між довірителем та продавцем.

Відповідно до п. 3.1. Довіритель на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту надання послуг комерційного посередництва сплачує комерційному агентові винагороду у розмірі, визначеному додатковими угодами до договору комерційного посередництва та остаточно погоджені сторонами у акті надання послуг комерційного посередництва.

До Договору комерційного посередництва №20/06-2014/АП від 20.06.2014 складені Додатки про погодження номенклатури та вартості партії товару.

Зокрема, контрагентами підписані наступні додатки:

1) додаток № 1 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 1 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 09.07.2014 (а.с.69);

2) додаток № 2 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 2 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 13.07.2014 (а.с.70);

3) додаток № 3 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 3 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 13.07.2014 (а.с.71);

4) додаток № 4 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 4 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 15.07.2014 (а.с.72);

5) додаток № 5 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 5 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 18.07.2014 (а.с.73);

6) додаток № 6 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 6 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 18.07.2014 (а.с.74);

7) додаток № 7 до договору комерційного посередництва № №20/06-2014/АП від 20.06.2014 (угода № 7 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 18.07.2014 (а.с.75);

8) додаток № 8 до договору комерційного посередництва № №20/06-2014/АП від 20.06.2014 (угода № 8 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 21.07.2014 (а.с.76);

9) додаток № 9 до договору комерційного посередництва № №20/06-2014/АП від 20.06.2014 (угода № 9 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 23.07.2014 (а.с.77);

10) додаток № 10 до договору комерційного посередництва № №20/06-2014/АП від 20.06.2014 (угода № 9 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 23.07.2014 (а.с.78);

11) додаток № 11 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 11 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 25.07.2014 (а.с.79);

12) додаток № 12 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 12 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 25.07.2014 (а.с.80);

13) додаток № 13 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 13 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 28.07.2014 (а.с.81);

14) додаток № 14 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 14 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 28.07.2014 (а.с.82);

15) додаток № 15 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 15 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 30.07.2014 (а.с.83);

16) додаток № 16 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 16 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 31.07.2014 (а.с.84);

17) додаток № 17 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 17 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 31.07.2014 (а.с.85);

18) додаток № 18 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 18 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 31.07.2014 (а.с.86);

19) додаток № 19 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 19 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 31.07.2014 (а.с.87);

20) додаток № 20 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 20 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 04.08.2014 (а.с.88);

21) додаток № 21 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 21 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 04.08.2014 (а.с.89);

22) додаток № 22 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 22 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 04.08.2014 (а.с.90);

23) додаток № 23 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 23 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 04.08.2014 (а.с.91);

24) додаток № 24 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 24 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 04.08.2014 (а.с.92);

25) додаток № 25 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 25 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 04.08.2014 (а.с.93);

26) Додаток № 26 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 р. (угода № 26 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 04.08.2014 (а.с.94);

27) додаток № 27 до договору комерційного посередництва № 20/06- 20І4/АП від 20.06.2014 (угода № 27 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 05.08.2014 (а.с.95);

28) додаток № 28 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 28 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 05.08.2014 (а.с.96);

29) додаток № 29 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 29 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 05.08.2014 (а.с.97);

30) додаток № 30 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 30 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 05.08.2014 (а.с.98);

31) додаток № 39 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 39 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 11.08.2014 (а.с.99);

32) додаток № 40 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 40 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 11.08.2014 (а.с.100);

33) додаток № 41 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 41 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 11.08.2014 (а.с.101);

34) додаток № 42 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 42 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 11.08.2014 (а.с.102);

35) додаток № 43 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 43 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 11.08.2014 (а.с.103);

36) додаток № 46 до договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (угода № 46 про погодження номенклатури та вартості партії товару) від 12.08.2014 (а.с.104).

У жовтні 2014 року сторонами підписані акти про надання послуг комерційного посередництва по договору комерційного посередництва №20/06- 2014/АП від 20.06.2014 (а.с.105-140).

Відповідно даних актів ТОВ Вітімпекс , виконуючи основний договір на умовах визначених Угодами про погодження номенклатури та вартості партії товару, що є додатками до основного договору, забезпечував постачання TOB ТК Інтергал партій товару. У всіх Актах про надання послуг комерційного посередництва Постачальником зазначено компанію нерезидента - Tefіda Business LLP (GB).

Згідно актів про надання послуг комерційного посередництва, де Tefida Business LLP (GB) постачає паливо, а TOB Вітімпекс отримує розрахункову суму комісійної винагороди.

Розрахунки між TOB Торгова Компанія Інтергал та ТОВ Вітімпекс проводились в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.142-145).

При вирішенні спору суд виходить з такого.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість (далі - ПК України).

Згідно з п. п. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Суд відмічає, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а відтак, є належними первинними документами які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Так, статтею 295 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Статтею 297 ГК України визначено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

Факт реального придбання послуг відповідно до договору комерційного посередництва із контрагентом позивача підтверджується первинними документами встановленої форми, які оформлені із урахуванням наведених норм ГК України. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Отже, реальність господарських операцій ТОВ Торгова компанія Інтергал по придбанню послуг підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Крім того, на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.03.2017 в даній справі, судом встановлено наступні обставини.

Так, щодо твердження відповідача про те, що перевіркою позивача не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів, суд зазначає про таке.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на ті операції, що мають розумну економічну причину.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності.

Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно з яким розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.03.2013 у справі №К/9991/77789/12 зазначив, що платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність. А відтак платник самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати виконавців послуг. Податковий кодекс України не містить положень, що дозволяють контролюючому органові оцінювати витрати з точки зору їх доцільності, раціональності та ефективності, та не передбачає можливості врахування при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість витрат в залежності від суб'єкта надання відповідних послуг (зокрема, чи надані спірні послуги власною юридичною службою або сторонньою особою).

Отже, в силу приписів ст.ст. 42 та 44 ГК України (мета та принципи підприємництва), ст. 20 ПК України (права фіскальних органів), не наділений правом визначати розумність економічної причини (ділову мету) того чи іншого правочину при здійсненні підприємцем господарської діяльності, фактично підміняючи функції суду.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до листа нерезидента Tefida Business LLP від 20.06.2014 року № 20/06/14 співпраця з комерційним посередником була ініційована зі сторони Tefida Business LLP. Зокрема, Tefida Business LLP наполягало на укладенні договору комерційного посередництва саме з ТОВ Вітімпекс .

Також наявність отримання прибутку з комерційним агентом підтверджується наданою до матеріалів справи декларацією з податку на прибуток підприємств № НОМЕР_2 від 04.02.2015 за 2014 рік. Відповідно до якої з отриманого прибутку 1 991 799 539 грн. позивачем до Державного бюджету України було сплачено відповідний податок в розмірі 1 330 614 грн. 00 коп.

За таких обставин, ТОВ Торгова компанія Інтергал обґрунтовано наявність господарської мети та економічної доцільності при укладенні зазначеного вище договору комерційного посередництва з ТОВ Вітімпекс .

В свою чергу, податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, а викладені в акті перевірки від 30.09.2015 висновки не ґрунтуються на дослідженні договору комерційного посередництва, який укладено ТОВ Торгова компанія Інтергал із ТОВ Вітімпекс , тому, висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

Стосовно реальності можливості ТОВ Вітімпекс здійснити господарські операції з комерційного посередництва, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. ст. 46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої господарської операції між конкретними. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Так, чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Також, під час розгляду справи судом також встановлено, що слідчим відділом фінансових розслідувань Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016110130000005 від 02.02.2016, за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ Торгова Компанія Інтергал , що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, та кваліфікується за ч.3 ст. 212 КК України.

29.11.2016 постановою старшого слідчого СВ ФР Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області лейтенантом податкової міліції ОСОБА_4 закрито кримінальне провадження № 32016110130000005 за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ Торгова Компанія Інтергал , у зв'язку з відсутністю їхніх в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. ОСОБА_5 Бокаріуса у кримінальному провадженні № 32016110130000005 проведено комісійну судово економічну експертизу, про що складено висновок № 8817/8875 від 22.09.2016.

З вказаного висновку, судом встановлено наступні обставни.

Зокрема, серед інших документів для проведення судово економічної експертизи для дослідження були надані такі документи:

- акт ДПІ у м. Черкасах про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства від 30.09.2015 № 226/23-01-22-02/38626927;

- постанова Черкаського окружного адміністартвиного суду від 08.02.2016 у даній справі № 823/5399/17;

- договір комерційного посередництва №20/06-2014/АП від 20.06.2016;

- доповнення №1 до договору комерційного посередництва №20/06-2014/АП від 20.06.2014;

- додаток до договору комерційного посередництва №20/06-2014/АП від 20.06.2014;

- акти про надання послуг комерційного посередництва по договору комерційного посередництва;

- банківські виписки по рахунках щодо взаємовідносин з ТОВ Вітімпекс .

Тобто, документи, які були предметом дослідження під час розгляду даної справи.

На вирішення судового експерта-економіста поставлені наступні питання.

1.Чи підтверджується нормативно та документально висновок викладений в акті перевірки ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області № 226/23-01-22-02/38626927 від 30.09.2015 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Торгова Компанія Інтергал з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку в декларації з ПДВ за жовтень 2014 року взаємовідносини з ТОВ Вітімпекс ?

2.Якщо, підтверджується, то чи правильно нарахована сума податку на додану вартість ТОВ Торгова Компанія Інтергал , яку воно має внести до бюджету відповідно до вимог чинного законодавства України?

3.Чи підтверджується нормативно та документально висновок викладений в Дослідженні відділу перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержавних злочинним шляхом ГУ ДФС у Київській області № 10\10-36-16-00-14/38626927 від 19.10.2016 Відносно фінансово-господарських операцій проведених ТОВ Торгова Компанія Інтергал за участю ТОВ Вітімпекс за період з 01.10.2014 по 31.11.2014?

4.Якщо підтверджується, то чи правильно нарахована сума податку на додану вартість ТОВ Торгова Компанія Інтергал , яку воно має внести до бюджету відповідно до вимог чинного законодавства України?

Зважаючи на те, що перше та трете питання взаємопов'язані дослідження по них були об'єднані.

Друге та четверте питання потребує додаткових ревізійних дій та не відноситься до компетенції експерта економіста.

Отже вказаним висновком від 22.09.2016 судовими експертами зазначено таке.

По першому питанню зазначено, що в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта - економіста, висновки акту ДПІ у м. Черках ГУ ДФС у Черкаській області № 226/23-01-22-02/38626927 від 30.09.2015 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Торгова Компанія Інтергал з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку в декларації з ПДВ за жовтень 2014 року взаємовідносини з ТОВ Вітімпекс , в частині заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 2 369 906 грн. внаслідок не дотримання вимог п.п. 198.1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України на викладених у ньому підставах документально не підтверджуються .

По третьому питанню вказано, що в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта - економіста, висновки викладені в Дослідженні відділу перевірок сумнівних операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержавних злочинним шляхом ГУ ДФС у Київській області № 10\10-36-16-00-14/38626927 від 19.10.2016 Відносно фінансово-господарських операцій проведених ТОВ Торгова Компанія Інтергал за участю ТОВ Вітімпекс за період з 01.10.2014 по 31.11.2014 на викладених у ньому підставах - документально не підтверджуються .

Таким чином відповідно висновків судово економічної експертизи № 8817/8875 від 22.09.2016 не підтверджується заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 2 369 906 грн. 00 коп. відповідно до акту перевірики від 30.09.2015 № 226/23-01-22-02/38626927.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.10.2015 №0001882301, прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2015 № 813/4188/15, яка 12.01.2016 набралал законної сили.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Разом з тим, суд звертає увагу, що 01.08.2016 на виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 08.02.2016 у даній справі, під час первинного розгляду справи, представником позивача було отримано виконавчий лист про стягнення з бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області судового збору у розмірі 53 930 грн. 38 коп.

Дослідивши вказаний виконавчий лист у справі № 823/5399/16, судом встановлено, що на ньому міститься відмітка Управління Державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області - оплачено 11.08.2016, тобто на користь позивача стягнуто судовий збір в розмірі 53930 грн. 38 коп.

Тому, з досліджених доказів у справі, судом не вбачається підстав, для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви, оскільки вказана справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції після розгляду Вищим адміністративним судом України.

Керуючись статтями 11, 14, 86, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 21.10.2015 №0001882301.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель