Ухвала

від 19.07.2017 по справі 823/5399/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/5399/15 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Компанія Інтергал до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Торгова Компанія Інтергал (далі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001882301 від 21.10.2015 року.

Черкаський окружний адміністративний суд своєю постановою від 24 квітня 2017 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року та постановити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, з 07.09.2015 року по 25.09.2015 року уповноваженими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Торгова Компанія Інтергал з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображені в податковому обліку в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року взаємовідносин з ТОВ Вітімпекс .

За результатами перевірки складено акт № 226/23-01-22-02/38626927 від 30.09.2015 року, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: пп. а п. 198.1, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 2 396 906 грн. за жовтень 2014 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001882301 від 21.10.2015 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 595 359 грн., у тому числі 2 396 906 грн. за основним платежем та 1 198 453 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Основним видом діяльності позивача є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

20.06.2014 року між ТОВ Вітімпекс (комерційний агент) та ТОВ Торгова Компанія Інтергал (довіритель) був укладений договір комерційного посередництва № 20/06-2014/АП.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору комерційний агент зобов'язався надавати довірителю у сфері оптової купівлі-продажу (поставки) нафтопродуктів посередницькі (агентські) послуги (а.с.64).

Згідно з п. 2.6. договору № 20/06-2014/АП від 20.06.2014 року усі договори, додаткові угоди та інші правочини, за винятком випадків, обумовлених цим Договором, які укладаються на виконання цього Договору за участі та сприяння комерційного агента, укладаються безпосередньо між довірителем та продавцем.

Відповідно до п. 3.1. довіритель на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту надання послуг комерційного посередництва сплачує комерційному агентові винагороду у розмірі, визначеному додатковими угодами до договору комерційного посередництва та остаточно погоджені сторонами у акті надання послуг комерційного посередництва.

До Договору комерційного посередництва № 20/06-2014/АП від 20.06.2014 року були складені Додатки про погодження номенклатури та вартості партії товару (Т. 1, а/с 69 - 104).

У жовтні 2014 року сторонами підписані акти про надання послуг комерційного посередництва по договору комерційного посередництва № 20/06- 2014/АП від 20.06.2014 року (Т.1, а.с.105-140).

Відповідно до даних актів ТОВ Вітімпекс , виконуючи основний договір на умовах визначених Угодами про погодження номенклатури та вартості партії товару, забезпечував постачання TOB ТК Інтергал партій товару. У всіх Актах про надання послуг комерційного посередництва постачальником зазначено компанію нерезидента - Tefіda Business LLP (GB).

Згідно актів про надання послуг комерційного посередництва, де Tefida Business LLP (GB) постачає паливо, а TOB Вітімпекс отримує розрахункову суму комісійної винагороди.

Розрахунки між TOB Торгова Компанія Інтергал та ТОВ Вітімпекс проводилися у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (Т. 1, а.с.142-145).

Згідно з п. п. 135.4.1. п. 135.4. ст. 135 Податкового кодексу України (далі ПК України), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Згідно з п. п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Так, статтею 295 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Як убачається з матеріалів справи, факт реального придбання послуг відповідно до договору комерційного посередництва із контрагентом позивача підтверджується первинними документами встановленої форми, які оформлені з урахуванням наведених норм ГК України. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і у суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність.

Крім того, щодо твердження відповідача про те, що перевіркою позивача не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, якщо платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, суд звертає увагу на те, що платник податків здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність. А відтак платник самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати виконавців послуг. Податковий кодекс України не містить положень, які б дозволяли контролюючому органу оцінювати витрати з точки зору їх доцільності, раціональності та ефективності, та не передбачає можливості врахування при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість витрат в залежності від суб'єкта надання відповідних послуг (зокрема, чи надані спірні послуги власною юридичною службою або сторонньою особою).

Отже, в силу приписів ст.ст. 42 та 44 ГК України (мета та принципи підприємництва), ст. 20 ПК України (права фіскальних органів), відповідач не наділений правом визначати розумність економічної причини (ділову мету) того чи іншого правочину при здійсненні підприємцем господарської діяльності, фактично підміняючи функції суду.

Крім того, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що відповідно до листа нерезидента Tefida Business LLP № 20/06/14 від 20.06.2014 року співпраця з комерційним посередником була ініційована зі сторони Tefida Business LLP. Зокрема, Tefida Business LLP наполягало на укладенні договору комерційного посередництва саме з ТОВ Вітімпекс .

Також наявність отримання прибутку з комерційним агентом підтверджується наданою до матеріалів справи декларацією з податку на прибуток підприємств № 9080948412 від 04.02.2015 за 2014 рік.

В свою чергу, податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, а викладені в акті перевірки від 30.09.2015 року висновки не ґрунтуються на дослідженні договору комерційного посередництва, який укладено ТОВ Торгова компанія Інтергал із ТОВ Вітімпекс , тому, висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються жодними доказами.

Стосовно реальності можливості ТОВ Вітімпекс здійснити господарські операції з комерційного посередництва, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 46-49 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої господарської операції між конкретними. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що слідчим відділом фінансових розслідувань Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016110130000005 від 02.02.2016 року, за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ Торгова Компанія Інтергал , що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, та кваліфікується за ч. 3 ст. 212 КК України.

Проте, 29.11.2016 року постановою старшого слідчого СВ ФР Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області лейтенантом податкової міліції Рогова В.Г. закрито кримінальне провадження № 32016110130000005 за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ Торгова Компанія Інтергал , у зв'язку з відсутністю їхніх в діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Професора М.С. Бокаріуса у кримінальному провадженні № 32016110130000005 проведено комісійну судово-економічну експертизу, про що складено висновок № 8817/8875 від 22.09.2016 року.

Зокрема, серед інших документів для проведення судово-економічної експертизи для дослідження були надані такі документи:

- акт податкового органу про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства № 226/23-01-22-02/38626927 від 30.09.2015 року;

- постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 08.02.2016 року у даній справі № 823/5399/17;

- договір комерційного посередництва № 20/06-2014/АП від 20.06.2016 року;

- доповнення № 1 до договору комерційного посередництва № 20/06-2014/АП від 20.06.2014 року;

- додаток до договору комерційного посередництва № 20/06-2014/АП від 20.06.2014 року;

- акти про надання послуг комерційного посередництва по договору комерційного посередництва;

- банківські виписки по рахунках щодо взаємовідносин з ТОВ Вітімпекс .

Як убачається з висновків судово-економічної експертизи № 8817/8875 від 22.09.2016 року, заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 2 369 906 грн. відповідно до акту перевірки № 226/23-01-22-02/38626927 від 30.09.2015 року, не підтверджується.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0001882301 від 21.10.2015 року, прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2015 № 813/4188/15, яка 12.01.2016 року набрала законної сили.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Є.В. Чаку

Судді В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.