Постанова

від 12.04.2017 по справі 911/1139/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 911/1139/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Прокуратури Київської області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 у справі № 911/1139/16 Господарського суду Київської області за позовомКерівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: 1.Головного управління Держгеокадастру у Київської області, 2.Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інституту землеробства Національної академії аграрних наук України" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Форвардінг", 2.Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія міжрегіонального сервісу", приватний нотаріус Біккінеєва І.А., ОСОБА_10 проскасування розпорядження, державної реєстрації права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з незаконного володіння

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивача-1не з'явився - - позивача-2не з'явився - - вдіповідача-1Олексіюк М.В. - - вдіповідача-2не з'явився - - третіх осібне з'явився - - ГПУТомчук М.О.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Київської області та Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інституту землеробства Національної академії аграрних наук України" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив Форвардінг" та Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, в якій просив суд скасувати розпорядження, державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.08.2016 (суддя головуючий Христенко О.О., судді: Мальована О.О., Подоляк Ю.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (головуючий Чорна Л.В., судді: Разіна Т.І., Яковлєв М.Л.) у даній справі керівнику Києво-Святошинської місцевої прокуратури відмовлено у відстроченні сплати судового збору, заяву про вжиття заходів забезпечення позову залишено без задоволення, а позов - без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів в частині залишення без розгляду позову, Прокуратура Київська області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати в частині залишення без розгляду позову, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скарга мотивована тим, що суди помилково виходили з того, що прокурором при зверненні з позовом до суду неправильно визначений позивач за вимогами про захист інтересів держави

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив Форвардінг" заперечує доводи скаржника і просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Головне управління Держгеокадастру у Київської області, Державне підприємство "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інституту землеробства Національної академії аграрних наук України", Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія міжрегіонального сервісу", Приватний нотаріус Біккінеєва І.А., ОСОБА_10 не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111 2 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, залишаючи без розгляду позов на підставі пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України суди виходили з того, що прокурором неправильно визначено позивачів за вимогами про захист інтересів держави. Такі висновки є передчасними та недостатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Так, дійшовши висновку про неналежність позивача у справі - Головного управління Держгеокадастру у Київській області, суди послалися на ст. 188 Земельного кодексу України, Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель , п.п. 1, 3, 4, 5 Положення про Державну службу України з питань, геодезії, картографії та кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 № 15, п.п. 1, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області , затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 № 14 прирівнявши Держгеокадастр України та його територіальний орган - Головне управління Держгеокадастру у Київській області до центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі і у якого відсутні повноваження на звернення до суду з даною категорією позовів.

На момент звернення прокурором до суду з даним позовом відповідно до ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , ст. 15 Земельного кодексу України, ч.ч. 1, 6 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України , затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011, саме Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах.

Незважаючи на ухвалення Кабінетом Міністрів України постанови від 10.09.2014 № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади та ліквідацію Державної інспекції сільського господарства, з покладенням функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів на Державну екологічну інспекцію, будь-яких змін в нормативно-правові акти, скерованих на передачу функцій Державної інспекції сільського господарства України іншим державним органам, не вносилось, Укази Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 від 13.04.2011 № 459/2011 про її створення та затвердження положення про її діяльність не скасовані і до цього часу, так само не виключена дана установа і з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 37471760) та продовжує виконувати покладені на неї функції.

Відповідно до п. "є 1 " ч. 1 ст. 15 1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З 01.01.2013 таким центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин був Держкомзем України та його територіальні органи, який в подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 реорганізовано шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, а постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 № 15 затверджено положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно п.п. 1, 15 вказаної Постанови Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, також Держгеокадастр є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Також пп. 31 п. 4 вказаної Постанови передбачає, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

В подальшому, відповідно до пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та реорганізовано територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. У Київській області утворено Головне управління Держгеокадастру у Київській області, а Головне управління Держземагентства у Київській області реорганізовано в Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 № 14, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2015 за № 177/26622, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області згідно п.п. 1, 16 якого Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і йому підпорядковане. Крім того, Головне управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Згідно пп. 12 п. 4 вказаного Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

З огляду на викладене, Головне управління Держгеокадастру у Київській області в земельних правовідносинах виступає від імені держави як орган виконавчої влади - розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, а враховуючи приписи ст.ст. 1, 2, 18, 21 Господарського процесуального кодексу України Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, має право на звернення до господарського суду з позовом і може бути стороною у справі, зокрема позивачем, чим спростовуються висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що прокурором неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави.

Також є необґрунтованими висновки судів про недотримання прокурором приписів ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що прокурором на вимогу суду надано додаткові пояснення з приводу необхідності витребування оспорюваних земельних ділянок на користь держави саме в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

У вказаних поясненнях прокурором зверталась увага суду на те, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-КВ № 001207 у ДП Дослідне господарство ЧАБАНИ ННЦ Інституту землеробства Національної академії аграрних наук України на праві постійного користування перебуває земельна ділянка площею 330,92 га для проведення науково-дослідних робіт.

Статтею 150 Земельного кодексу України передбачено, що до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених ч. 2 цієї статті, а саме для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Одночасно зверталась увага судів на той факт, що відповідно до ч.ч. 1, 2, п. ґ ч. 3, п. е ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись в комунальну та приватну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 1, п. в ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури визнаються землями сільськогосподарського призначення, які надаються у користування сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

В даному випадку, позов прокурора обґрунтовано тим, що земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні ДП Дослідне господарство ЧАБАНИ ННЦ Інституту землеробства Національної академії аграрних наук України має особливий правовий статус - особливо цінні землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів, які можуть надаватись виключно для здійснення відповідної науково-дослідної діяльності тільки сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, і дані землі в законний спосіб неможливо передати в приватну власність для будь-яких цілей, а також неможливо вилучити або припинити на них право користування у державного підприємства, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України виключно для загальнодержавних цілей і тільки для несільськогосподарського використання.

Одночасно зверталась увага судів на той факт, що оскільки особливо цінні землі не можуть перебувати ні в приватній ні в комунальній власності, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України, а тому на загальнодержавному рівні не створювався орган, який би розпоряджався такою категорією земель не для цілей, передбачених ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України.

Таким чином, висновки судів про недотримання прокурором приписів ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України не можна визнати достатньо обґрунтованими.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскаржувані ухвала та постанова таким вимогам не відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 та ухвалу Господарського суду Київської області від 15.08.2016 у справі № 911/1139/16 скасувати.

Справу № 911/1139/16 направити на розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

О. М. Сибіга