Рішення

від 24.04.2017 по справі 904/1181/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.17р. Справа № 904/1181/17

За позовом Кам'янської міської ради Дніпропетровської області (м. Кам'янське, Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія дизайну" (м. Київ)

про стягнення суми збитків за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 301 021 грн. 46 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 13.02.2017)

СУТЬ СПОРУ:

Кам'янська міська рада Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія дизайну" (далі - відповідач) суму збитків за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 301 021 грн. 46 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.02.2016 № 53710209 виробничий корпус за адресою: м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), проспект Аношкіна, будинок 179-К/761 на підставі рішення господарського суду м. Києва від 22.10.2014 у справі № 904/2651/14 належить ТОВ "Нова лінія дизайну", однак, документи на право користування земельною ділянкою площею 1,88 га, під розміщення виробничого корпусу, на момент обстеження не було оформлено, у зв'язку з чим, керуючись Постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993 № 284, позивачем здійснено розрахунок збитків, у вигляді недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 01.01.2015 по 30.06.2016, які за розрахунком позивача складають 301 021 грн. 46 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 20.02.2017.

У судове засідання 20.02.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 20.02.2017 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав. При цьому, судом було зауважено, що докази повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Крім того, у судовому засіданні 20.02.2017 судом було зауважено, що для правильного вирішення спору існує необхідність у витребуванні у сторін додаткових доказів.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 20.02.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 013.03.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 14673/17 від 13.03.2017), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач неправомірно нараховує збитки, виходячи із площі займаної земельної ділянки 18 800 кв.м., в той час, як в період їх нарахування позивач є власником виробничого корпусу Б-6 загальною площею 5 492,3 кв.м. Крім того, висновком експерта № 17167 від 10.03.2017, наданого за результатами проведеного будівельно-технічного дослідження судовим експертом ОСОБА_2, площа забудови будівлі виробничого корпусу літ. "Б-6" з прибудовою "б-1" по проспекту Аношкіна, будинок 179-К/761 в м. Дніпродзержинську, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова лінія дизайну", становить 1 676,5 кв.м. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує про те, що в аналогічній справі № 904/963/16 між тими ж сторонами про аналогічний предмет спору (але за інший період) Дніпропетровським апеляційним господарським судом було встановлено, що у позивача не було законних підстав здійснювати нарахування збитків за користування землею, яка не знаходиться під виробничим корпусом відповідача. Крім того, позивач не був позбавлений можливості передати третім особам у користування земельну ділянку загальною площею 13 307,7 кв.м., яку не займають приміщення відповідача та отримувати дохід від здачі в оренду такої земельної ділянки.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 14798/17 від 13.03.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази.

Від відповідача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів (вх.суду 14794/17 від 13.03.2017).

Ухвалою суду від 13.03.2017 клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору задоволено та продовжено строк розгляду спору по справі на 15 днів, терміном по 22.04.2017 включно.

У судове засідання 13.03.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 13.03.2017 виклав зміст позовних вимог, просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.03.2017 представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 13.03.2017 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 03.04.2017.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 18868/17 від 03.04.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість його представника в іншому судовому процесі.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 18985/17 від 03.04.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази.

У судове засідання 02.04.2017 з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 02.04.2017 не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність його клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 03.04.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.04.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових документів по справі, а також задоволенням клопотання позивача.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 23011/17 від 20.04.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, що були витребувані судом.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду 23009/17 від 20.04.2017), в яких він зазначає, що саме вказана у позові площа земельної ділянки - 18 800 кв.м. використовувалася попереднім власником виробничої будівлі позивача - ЗАТ "Сермета Корпарейшин" на підставі договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим позивач наголошував на правомірності позовних вимог та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судове засідання 20.04.2017 з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 20.04.2017 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 20.04.2017 судом було зауважено, що для правильного вирішення спору існує необхідність у витребуванні у сторін додаткових доказів.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 20.04.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 24.04.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових документів по справі. Позивача додатково було повідомлено про день, час та місце судового засідання телефонограмою, яка була отримана його представником 20.04.2017 (а.с.191). Листом суду від 20.04.2016 було запитано для огляду у судовому засіданні матеріали справи № 904/963/16.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 23585/17 від 24.04.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме: письмові пояснення судового експерта щодо експертного висновку.

У судове засідання 24.04.2017 з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 24.04.2017 черговий раз не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.191).

Крім того, будь-яких клопотань позивач не подав.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Строк вирішення спору у даній справі спливає 24.04.2017.

Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні 24.04.2017 та вважає можливим розглянути справу за відсутності його представника, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.04.2017 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 22.02.2016 № 53710209 виробничий корпус за адресою: м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), проспект Аношкіна, будинок 179-К/761 на підставі рішення господарського суду м. Києва від 22.10.2014 у справі № 904/2651/14 належить ТОВ "Нова лінія дизайну" (а.с.13-14).

При цьому, в матеріалах справи міститься рішення господарського суду м. Києва від 22.10.2014 у справі № 904/2651/14, яким:

- виділено в натурі із спільної часткової власності частку, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Дизайну" та складає 51/100 частку нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179-К/761, а саме: виробничий корпус під літ. "Б-6" (в т.ч. прибудову під літ. "б-1"), загальною площею 5492,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179-К/761;

- припинено право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Дизайну" на виробничий корпус під літ. "Б-6" (в т.ч. прибудову під літ. "б-1"), загальною площею 5492,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179-К/761, та складає 51/100 частку нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179-К/761;

- визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Дизайну" право власності на окремий об'єкт нерухомого майна, а саме: на виробничий корпус під літ. "Б-6" (в т.ч. прибудову під літ. "б-1"), загальною площею 5492,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179-К/761 (а.с.56-61).

Відповідно по положень статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таке право необхідно оформити у порядку, який визначений земельним законодавством, тобто через оформлення технічної документації та прийняття міською радою рішення стосовно надання земельної ділянки власнику будівлі, споруди у користування (оренду) або у власність, з подальшим укладенням договору оренди земельної ділянки або отриманням свідоцтва про право власності.

Згідно з приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі частини 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (частина 2 статті 126 Земельного кодексу України).

При цьому, доказів укладення між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки під розміщення виробничого корпусу під літ. "Б-6" (в т.ч. прибудову під літ. "б-1"), загальною площею 5492,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179-К/761 матеріали справи не містять; відомостей щодо наявності обставин, що унеможливили його укладення, суду не надано.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 29.11.2013 № 949-43/VI затверджено Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності м. Дніпродзержинська. Зазначене Положення визначає порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель, спрямованого на забезпечення їх раціонального використання, запобігання порушенням земельного законодавства при використанні земель територіальної громади міста Дніпродзержинськ, своєчасного їх виявлення та усунення. Положення визначає повноваження щодо здійснення самоврядного контролю, серед яких здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у частині, зокрема, оформлення фізичними та юридичними особами документів на землекористування, виявлення самовільно зайнятих земельних ділянок. Забезпечення здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель покладається на відділ самоврядного контролю. Посадові особи відділу самоврядного контролю мають право, у тому числі, безперешкодно обстежувати земельні ділянки з метою визначення їх стану та дотримання умов використання, складати акти обстеження стану та дотримання умов використання земельних ділянок.

Так, 17.04.2015 посадовими особами відділу самоврядного контролю департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради здійснено обстеження спірної земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), проспект Аношкіна, будинок 179-К/761 та складений за місцем знаходження земельної ділянки акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки, в якому вказано, що в результаті обстеження встановлено таке:

- на підставі рішення міської ради від 20.01.2006 № 680-21/IV укладено договір оренди земельної ділянки від 10.04.2016 № 040610600023 з ЗАТ "Сермета Корпорейшн" за адресою: м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179К/761, площею 1,8800 га для розміщення будівель виробничого корпусу; строк дії договору до 20.01.2009;

- відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 36330036 від 15.04.2015 завод кольорових металів за адресою: м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179К/761 (загальна площа - 11 053,10 кв. м., площа земельної ділянки - 25 762 кв. м.) на підставі договору купівлі-продажу ВРО № 037642, реєстр. № 7288 від 15.12.2011 та виробничий корпус, Б-6 (загальна площа - 5 492,30 кв.м.) за адресою: м.Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179К/761 на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області міста Києва (справа № 904/2651/14 від 22.10.2014) належить ТОВ "Нова лінія дизайну";

- фактично на момент обстеження за зазначеною адресою розміщено завод кольорових металів та виробничий корпус Б-6;

- договір оренди земельної ділянки на момент обстеження не оформлено, що не відповідає вимогам статей 125, 126 Земельного кодексу України (а.с.15).

Відповідно до інформації Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 14.02.2015 № 2980/9/04-03-15-04-19 Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова лінія дизайну" до Дніпродзержинської ОДПІ протягом 2012-2014 років звітність по платі за землю не надавало та, відповідно, не сплачувало земельні платежі до бюджету. Додатково зазначено, що згідно з даними Державного земельного кадастру, за ТОВ "Нова лінія дизайну", земельні ділянки не обліковуються, інформація про укладені з підприємством договори оренди земельних ділянок до Дніпродзержинської ОДПІ не надходила (а.с.16).

В подальшому, листами Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстру речових прав на нерухоме майно міської ради № 08-08/2253 від 15.07.2016 та № 08-08/2330 від 22.07.2016 (докази направлення наявні в матеріалах справи) відповідача було запрошено на засідання комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, яке відбудеться, 22.07.2016 та 29.07.2016, відповідно (а.с.18,181-182).

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 (із змінами та доповненнями) (далі - Порядок), відшкодуванню підлягають неодержані доходи. Неодержані доходи це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними, зокрема, виконавчими комітетами міських рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій (пункт 5 Порядку).

В абзаці 1 пункту 2 Порядку вказано, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (абзац 4 пункту 2 Порядку).

Згідно з протоколом засідання комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 29.07.2016, створеної на підставі рішення виконкому міської ради № 84 від 07.02.2005 (із змінами та доповненнями) (а.с.20-23,121-125), було вирішено питання, зокрема, щодо визначення розміру збитків у вигляді недотриманої орендної плати внаслідок використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова лінія дизайну" земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), проспект Аношкіна, будинок 179К/761 (а.с.24-25).

Рішенням виконавчого комітету Кам'янської міської ради № 271 від 28.09.2016 було затверджено акт про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок м. Кам'янського від 27.09.2016 (а.с.31).

Цим же рішенням виконавчого комітету боржникам, зазначеним в акті, рекомендовано відшкодувати визначені збитки в повному обсязі не пізніше 30-денного строку з дня прийняття рішення.

Відповідно до вказаного акту, розмір збитків, заподіяних відповідачем внаслідок використання земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), проспект Аношкіна, будинок 179К/761 без правовстановлюючих документів, становить 301 021 грн. 46 коп., а саме:

- за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 недоотримана оренда плата складає 175 369 грн. 34 коп.;

- за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 недоотримана оренда плата складає 125 652 грн. 12 коп.

При розрахунку розміру недоотриманої орендної плати позивачем використовувались показники з нормативної грошової оцінки, наведені в листі Відділу Держземагенства у м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області № 0-425-0.4-1113/2-15 від 27.02.2015 (а.с.17).

На виконання рішення виконавчого комітету Кам'янської міської ради № 271 від 28.09.2016 відповідачу було направлено лист № 08-08/3061 від 05.10.2016 про добровільну сплату збитків (а.с.33-34).

Відповідачем не надано до суду доказів сплати суми збитків, заявлених до стягнення.

Посилаючись на фактичне використання відповідачем спірної земельної ділянки без укладення договору оренди та неотримання доходу в розмірі орендної плати Кам'янська міська рада просить стягнути 301 021 грн. 46 коп. збитків, у вигляді недоотриманих бюджетом доходів за фактичне використання земельної ділянки за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, які відповідачем у добровільному порядку не відшкодовані, що і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідності до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 вказаного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З приводу вказаної в акті обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 17.04.2015 площі фактично займаної відповідачем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), проспект Аношкіна, будинок 179К/761, а саме: 18 800 кв.м., суд зазначає таке.

В матеріалах справи наявні рішення судів по справі № 904/963/16, предметом спору у якій було стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія дизайну" суми збитків за фактичне користування цією ж земельною ділянкою, але за період з 22.01.2012 по 31.12.2014, отже, за період, який передував періоду, який є спірним у даній справі.

Так, під час розгляду даної справи, судом було досліджено матеріали справи № 904/963/16, які оглядалися у судових засідання 20.04.2017 та 24.04.2017.

За результатами розгляду справи № 904/963/16, прийнято рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2016.

В подальшому, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2016, вказане рішення було змінено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія дизайну" на користь Дніпродзержинської міської ради 78 552 грн. 62 коп. - збитків, 1 178 грн. 30 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 у справі № 904/963/16 мотивована тим, що обґрунтованими є вимоги про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою загальною площею 5 492,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179-К/761, а у позивача не було законних підстав здійснювати нарахування збитків за користування землею, яка не знаходиться під виробничим корпусом відповідача. Крім того, позивач не був позбавлений можливості передати третім особам у користування земельної ділянки загальною площею 13 307,7 кв.м., яку не займають приміщення відповідача та отримувати дохід від здачі в оренду такої земельної ділянки.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.12.2016 у справі № 904/963/16 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 у справі № 904/963/16 залишено без змін.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, як у позовній заяві, так і у письмових поясненнях позивач наполягає на тому, що відповідачем використовується земельна ділянка саме площею 18 800 кв.м., виходячи з розміру якої позивач розрахував розмір недоотриманої орендної плати в спірний період.

Суд зауважує, що обставинам, які наводить позивач, вже була надана правова оцінка під час розгляду справи № 904/963/16 та вказано, що відповідач набув у власність від Закритого акціонерного товариства "Сермета Корпорейшн" за договором купівлі-продажу від 15.12.2011 будівлю виробничого корпусу Б-6 загальною площею 5 492,3 кв.м, що складає 51/100 частки в праві власності на нерухоме майно; земельна ділянка за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179-К/761 знаходилась в оренді у того ж таки Закритого акціонерного товариства "Сермета Корпорейшн" на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.04.2006 №040610600023, який відчужив частину нерухомого майна відповідачу. Ця обставина також була встановлена і за результатами вищевказаної перевірки, проведеної 17.04.2015 спеціалістами відділу самоврядного контролю департаменту комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради.

Отже, суд вважає що у позивача не було законних підстав здійснювати нарахування збитків за користування землею в період з 01.01.2015 по 30.06.2016, яка не знаходиться під виробничим корпусом відповідача. Крім того, позивач не був позбавлений можливості передати третім особам у користування земельну ділянку, яка не знаходиться під виробничим корпусом відповідача площею 5 492,3 кв.м., та яку не займають приміщення відповідача та отримувати дохід від здачі в оренду такої земельної ділянки.

В той же час, під час розгляду даної справи, господарським судом було встановлено, що виробничий корпус під літ. "Б-6" (в т.ч. прибудова під літ. "б-1"), загальною площею 5 492,3 кв.м. , що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179-К/761 та власником якого є відповідач, являє собою 6-ти поверхову будівлю . Вказане вбачається з технічного паспорту Обласного комунального підприємства "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації" на виробничий будинок, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179-К/761 (а.с.137-173).

Отже, ототожнювати площу нежитлових приміщень - 5 492,3 кв.м., власником яких є відповідача, із площею займаної під ними земельної ділянки є неправомірним.

В той же час, в матеріалах справи міститься висновок судового експерта ОСОБА_2 № 17161 від 10.03.2017, наданий за результатами проведеного будівельно-технічного дослідження, яким встановлено, що згідно з документальними даними площа забудови будівлі виробничого корпусу літ. "Б-6" з прибудовою "б-1" по проспекту Аношкіна, будинок 179-К/761 в м. Дніпродзержинську, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова лінія дизайну", становить 1 676,5 кв.м . (а.с.65-68).

Також, в матеріалах справи наявне свідоцтво № 965, видане Міністерством юстиції України, ОСОБА_2, в якому вказано про присвоєння останньому кваліфікації судового експерта з правом проведення будівельно-технічних експертиз (а.с.69-70).

Слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, позивачем належними доказами не доведено факт використання відповідачем під належним йому виробничим корпусом земельної ділянки площею 18 800 кв.м., як вказує у позовній заяві та додаткових поясненнях позивач.

Крім того, судом ухвалами суду від 03.04.2017 та від 20.04.2017 явка позивача визнавалася обов'язковою з метою надання пояснень з приводу наданого відповідачем висновку експерта, а також фактичних обставин справи, однак представник позивача тричі не зявився у судові засідання - 03.04.2017, 20.04.2017 та 24.04.2017, причин нез'явлення суду не повідомив.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін , а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Так, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про необхідність врахування під час прийняття рішення у справі висновку судового експерта № 17161 від 10.03.2017, яким встановлено, що площа забудови будівлі виробничого корпусу літ. "Б-6" з прибудовою "б-1" по проспекту Аношкіна, будинок 179-К/761 в м. Дніпродзержинську, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Нова лінія дизайну", становить 1 676,5 кв.м.

Отже, саме з такої площі слід здійснювати розрахунок недоотриманої орендної плати в період з 01.01.2015 по 30.06.2016.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач користується земельною ділянкою площею 1 676,5 кв.м. за відсутності належним чином оформленого права користування земельною ділянкою. Протилежне відповідачем, шляхом надання належних доказів, не доведено.

При цьому, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що саме на землекористувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова лінія дизайну" покладається обов'язок вчинення певних дій, направлених на оформлення права користування земельною ділянкою (постанова Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 904/5857/14).

В силу приписів частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Майнова шкода (збитки) - це виражене в грошовій сумі будь-яке зменшення наявного майна та інше ураження майнового інтересу однієї особи, заподіяне протиправною дією іншої особи. Саме грошовий вираз майнової шкоди називають збитками.

Так, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором (частини 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Слід зазначити, що саме згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, понесені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

При цьому, відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи;

- шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;

- вини особи, яка заподіяла шкоду.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним з видів цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи встановлену під час розгляду даної справи фактичну площу займаної відповідачем земельної ділянки - 1 676,5 кв.м., застосовуючи відповідні норми чинного законодавства, судом здійснено розрахунок суми недоотриманої орендної плати в період з 01.01.2015 по 30.06.2016., за наслідками якого судом визначено, що її розмір становить 26 843 грн. 77 коп., а саме:

- за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 недоотримана оренда плата складає 15 638 грн. 65 коп.;

- за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 недоотримана оренда плата складає 11 205 грн. 12 коп.

Обов'язок вносити плату за землю передбачено статтею 1 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до норм чинного законодавства міська рада, як суб'єкт права на землі комунальної власності, використовує земельні ділянки шляхом передачі їх в оренду зацікавленим особам з метою отримання орендної плати. Підставою для сплати орендарем орендної плати є договір оренди, який набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.

В той же час, відсутність договору оренди землі позбавляє міську раду, як орендодавця, права отримувати від цієї земельної ділянки доход в розмірі встановленої чинним законодавством орендної плати.

Отже, отримавши право власності на окремий об'єкт нерухомого майна, а саме: на виробничий корпус під літ. "Б-6" (в т.ч. прибудову під літ. "б-1"), загальною площею 5492,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект Аношкіна, будинок 179-К/761 на підставі рішення господарського суду м. Києва від 22.10.2014 у справі № 904/2651/14, відповідач набув право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщено, та мав відповідним чином оформити таке право, уклавши договір оренди земельної ділянки з Кам'янською міською радою.

З урахуванням наведеного, враховуючи обставини справи та вимоги діючого законодавства, господарський суд вважає, що факт порушення відповідачем чинного земельного законодавства, що виявився у тривалому користуванні земельною ділянкою площею 1 676,5 кв.м., за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), проспект Аношкіна, будинок 179-К/761, без укладення договору оренди земельної ділянки є доведеним та слугує підставою для нарахування збитків.

Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

При цьому, здійснений судом розрахунок збитків за фактичне використання земельної ділянки, за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, на загальну суму 26 843 грн. 77 коп., відповідає обставинам справи, проведений з дотриманням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Судом також враховано, що відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України обов'язок щодо доведення відсутності вини особи в заподіянні збитків покладається саме на заподіювача цих збитків. Відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність своєї вини в несвоєчасному укладенні договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про наявність повного складу цивільного правопорушення з боку відповідача як-то: протиправність поведінки (користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди земельної ділянки), збитки (визначені комісією з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам), причинний зв`язок між збитками та поведінкою, вина (саме використання земельної ділянки без належного правового оформлення, позбавило власника земельної ділянки права отримати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати, тобто призвело до виникнення збитків).

Можливість стягнення збитків (упущеної вигоди) за користування земельними ділянками з фактичних користувачів внаслідок неодержання доходів у вигляді орендної плати викладена у Постанові Верховного суду України від 28.01.2015 у справі №5023/3993/12(5023/9057/11), яка у відповідності з приписами ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, завданих використанням земельної ділянки за відсутності належним чином оформленого права землекористування за період з 01.01.2015 по 30.06.2016, підлягають частковому задоволенню в сумі 26 843 грн. 77 коп.

Щодо сплати судового збору та розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 1 600 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (240 000 грн. 00 коп.); за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн. 00 коп.).

Ціна позову становить 301 021 грн. 46 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 4 515 грн. 32 коп. (1,5 відсотка ціни позову).

В той же час, відповідно до платіжного доручення № 630 від 18.11.2016 позивачем було сплачено 4 515 грн. 33 коп. судового збору.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (у разі надходження відповідного клопотання) повернути позивачу суму надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 0 грн. 01 коп. (4 515,33 - 4 515,32).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 22, 33, 34, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія дизайну" (04112, м.Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 1-А; ідентифікаційний код 33155556) на користь Кам'янської міської ради Дніпропетровської області (51931, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, майдан ОСОБА_4, будинок 2; ідентифікаційний код 24604168) - 26 843 грн. 77 коп. - збитків, завданих використанням земельної ділянки 402 грн. 66 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В порядку, передбаченому частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути з Державного бюджету України на користь Кам'янської міської ради Дніпропетровської області (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, майдан ОСОБА_4, будинок 2; ідентифікаційний код 24604168) надмірно сплачений судовий збір у сумі 0 грн. 01 коп., перерахований згідно з платіжним дорученням № 630 від 18.11.2016, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.04.2017.

Суддя ОСОБА_5