Рішення

від 18.04.2017 по справі 911/342/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа № 911/342/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк Євробанк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Євроагротек

про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування однорідних зустрічних вимог

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1, предст. за дов. № 147 від 03.03.2017;

відповідач - ОСОБА_2, предст. за дов. № 27/02-01 від 27.02.2017.

суть спору:

До господарського суду Київської області звернулось публічне акціонерне товариство комерційний банк «Євробанк» (позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Євроагротек» (відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що спірна заява від 10.06.2016 № 32 не містить всіх обов'язкових умов, встановлених статтею 601 ЦК України для вчинення дій щодо зарахування зустрічних вимог, а саме: строк виконання зобов'язання згідно Договору не настав, а на момент отримання та розгляду вказаної заяви, в правлінні банку діяла Тимчасова адміністрація, у зв'язку з чим на підставі ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (п.4 ч. 5 ст. 36), таке зарахування неможливе.

Ухвалою суду від 06.02.2017 було порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду на 06.03.2017.

06.03.2017 відповідач через канцелярію суду подав клопотання про припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України, відповідно до якого зазначив, що покладені в основу зазначеного позову вимоги вже були предметом розгляду справи № 910/13671/16 господарського суду міста Києва.

Позивач проти поданого клопотання заперечив та заявив усне клопотання про оголошення перерви з метою надання часу для підготовки письмових пояснень, у зв'язку з чим в судовому засіданні 06.03.2017 була оголошена перерва до 20.03.2017.

07.03.2017 від позивача по справі на адресу суду надійшли пояснення з приводу заявленого відповідачем клопотання про припинення, які залучені до матеріалів справи.

Також від позивача 17.03.2017 надійшло клопотання про витребування від товариства з обмеженою відповідальністю «Євроагротек» оригіналів та належним чином засвідчених копій Договорів про відступлення права вимоги за Договорами банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Строковий з виплатою» процентів щомісячно» 17.09.2015 року № Д-13330/USD, № Д-13331/USD, № Д-13332/USD, № Д-13334/USD, № Д-13335/USD, № Д-13336/USD, № Д-13337/USD, № Д-13338/USD, які відкриті на ім'я ОСОБА_3, а також заяви про зарахування відповідно до договорів про відступлення права вимоги за Договорами банківського вкладу(депозиту) з Правилами «Строковий з виплатою» процентів щомісячно» 17.09.2015 року № Д-13330/USD, № Д-13331/USD, № Д-13332/USD, № Д-13334/USD, № Д-13335/USD, № Д-13336/USD, № Д-13337/USD, № Д-13338/USD, які відкриті на ім'я ОСОБА_3 проти вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» за Договором кредитної лінії № ЮЛ-224/2014-КЛ від 18.09.2014 року.

20.03.2017 відповідачем було подано відзив на позов, в якому він заперечив проти викладених позивачем в позові обґрунтувань та зазначив на відповідність спірної заяви нормам матеріального права, просив в позові відмовити.

Ухвалою суду від 20.03.2017, в результаті розгляду поданих сторонами клопотань вирішено, в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі було відмовлено, клопотання позивача про витребування документів задоволено; розгляд справи відкладено на 03.04.2017.

Ухвалою суду від 03.04.2017 термін розгляду справи в межах статті 69 ГПК України було продовжено на 15 днів; в судовому засіданні оголошено перерву до 10.04.2017.

06.04.2017 позивачем було подано клопотання про витребування доказів, а саме заяв про зарахування зустрічних вимог, укладених відповідно до Договорів про відступлення права вимоги за Договорами банківського вкладу (депозиту) з Правилами Строковий з виплатою процентів щомісячно 17.09.2015 року за №№ Д-13330/USD, Д-13331/USD, Д-13332/USD, Д-13334/USD, Д-13335/USD, Д-13336/USD, Д-13337/USD, Д-13338/USD, які відкриті на ім'я ОСОБА_3

Представник відповідача проти вказаного клопотання заперечив. Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши вказане клопотання, відмовив в його задоволенні.

Крім того, позивачем була подана заява з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вимогою якої є визнати недійсними наступні договори: 1. Договір відступлення права вимоги від 18.09.2015 року за Договорами банківського вкладу (депозиту) з Правилами Строковий з виплатою процентів щомісячно 17.09.2015 року № Д-13330/USD ; 2. Договір відступлення права вимоги від 18.09.2015 року за Договорами банківського вкладу (депозиту) з Правилами Строковий з виплатою процентів щомісячно 17.09.2015 року № Д-13331/USD ; 3. Договір відступлення права вимоги від 18.09.2015 року за Договорами банківського вкладу (депозиту) з Правилами Строковий з виплатою процентів щомісячно 17.09.2015 року № Д-13332/USD ; 4. Договір відступлення права вимоги від 18.09.2015 року за Договорами банківського вкладу (депозиту) з Правилами Строковий з виплатою процентів щомісячно 17.09.2015 року № Д-13333/USD ; 5. Договір відступлення права вимоги від 18.09.2015 року за Договорами банківського вкладу (депозиту) з Правилами Строковий з виплатою процентів щомісячно 17.09.2015 року № Д-13330/USD ; 6. Договір відступлення права вимоги від 18.09.2015 року за Договорами банківського вкладу (депозиту) з Правилами Строковий з виплатою процентів щомісячно 17.09.2015 року № Д-13334/USD ; 7. Договір відступлення права вимоги від 18.09.2015 року за Договорами банківського вкладу (депозиту) з Правилами Строковий з виплатою процентів щомісячно 17.09.2015 року № Д-13335/USD ; 8. Договір відступлення права вимоги від 18.09.2015 року за Договорами банківського вкладу (депозиту) з Правилами Строковий з виплатою процентів щомісячно 17.09.2015 року № Д-13336/USD ; 8. Договір відступлення права вимоги від 18.09.2015 року за Договорами банківського вкладу (депозиту) з Правилами Строковий з виплатою процентів щомісячно 17.09.2015 року № Д-13337/USD ; 9. Договір відступлення права вимоги від 18.09.2015 року за Договорами банківського вкладу (депозиту) з Правилами Строковий з виплатою процентів щомісячно 17.09.2015 року № Д-13338/USD .

Вказана заява мотивована тим, що предмет спору у даній справі пов'язаний з Договорами про відступлення права вимоги від 18.09.2015, які в свою чергу, укладені без достатніх правових підстав, а саме без письмового погодження з Банком. За таких обставин, на думку позивача, в даному випадку може мати місце застосування статті 83 ГПК України та, як наслідок, визнання вищеперелічених правочинів недійсними.

Розглянувши вказану заяву суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству .

У даному випадку мається на увазі ситуація, коли визнання недійсним договору не є предметом позову, тобто позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним . Договір повинен бути лише пов'язаним із предметом спору, тобто позовна вимога ґрунтується на договорі, що його суд може визнати недійсним з власної ініціативи.

Предметом розгляду спору в даній справі є визнання недійсним одностороннього правочину (заяви про зарахування зустрічних позовних вимог).

При цьому, вимога позивача про визнання недійсними інших правочинів, викладена в заяві від 05.04.2017 (вх. номер 7294/17 від 06.04.2017) містить окремі додаткові вимоги, які можуть бути предметом розгляду інших справ та ніяким чином не впливають на подальший розгляд спору з первісно заявленою вимогою, а також не порушують чиї-небудь права та інтереси.

До того ж, подання вказаної заяви лише тільки з посиланням на норми ст. 83 ГПК України не вказує на те, що суд має таку заяву прийняти та розглядати її в порядку зазначеної норми, оскільки дана норма містить лише вказівку щодо права суду на здійснення таких дій з урахуванням всіх обставин справи.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що подання заяви про визнання недійсними договорів, які не є предметом розгляду даної справи, лише затягує вирішення по суті первісно заявленої позовної вимоги, суд в поданій заяві позивача відмовляє.

10.04.2017 відповідач повторно подав клопотання про припинення провадження у справі, яке, за своєю суттю, є ідентичним заявленому раніше клопотанню про припинення.

Мотивуючи вказане клопотання відсутністю предмета спору та наявністю підстав для припинення провадження у справі згідно п.п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, відповідач вказує на ті обставини, що в межах справи господарського суду міста Києва № 910/13671/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євроагротек до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Євробанк , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про припинення зобов'язання досліджувались всі договори, укладені між сторонами у справі - ПАТ КБ Євробанк та ТОВ Євроагротек , які покладені в основу заявлених позовних вимог в межах даної справи № 911/342/17.

З цього приводу суд зазначає, що згідно п. 1 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Вказана норма має місце для застосування, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Аналогічна позиція викладена в п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Зважаючи на те, що предметом спору даного позову є визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних позовних вимог, проти недійсності якої відповідач заперечує, стверджувати про те, що спір між сторонами відсутній неможливо.

Таким чином, оскільки відповідач не надав суду доказів відсутності існування предмету спору та врегулювання питань, які зумовили звернення позивача до суду, в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.п 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України слід відмовити.

Також відповідачем через канцелярію суду 10.04.2017 було подано письмові пояснення на позов, в яких останній посилається на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

10.04.2017 позивач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи Договорів банківського вкладу (депозиту), які залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 10.04.2017 була оголошена перерва до 18.04.2017, про що сторони повідомлені під розписку.

Позивачем через канцелярію суду 18.04.2017 було подано копії документів, які разом із заявою про їх приєднання, залучені до матеріалів справи.

18.04.2017 в судовому засіданні сторонами додаткових доказів та пояснень надано не було. Позивач просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позові, відповідач - відмовити в задоволенні заявлених вимог з підстав необґрунтованості.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Частиною 1 статті 85 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 18.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

10.06.2016 року заявою № 32 позивач звернувся до відповідача з пропозицією про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій зазначив, що у випадку відсутності заперечень з боку Банку, зі спливом місячного терміну, така пропозиція вважається прийнятою з боку Банку.

Вказана заява мотивована тим, що 18.09.2014 року між ПАТ КБ Євробанк та ТОВ Євроагротек укладено договір кредитної лінії № ЮЛ-224/2014-КЛ (із подальшими змінами) та договір застави майнових прав № ЮЛ-224/2014ЗМП-1, що укладався між ПАТ КБ Євробанк та ОСОБА_3.

18.09.2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ Євроагротек укладено Договір про відступлення права вимоги за Договором №Д-13333/USD банківського вкладу (депозиту) Строковий з виплатою процентів щомісячно від 17.09.2016.

Таким чином, ТОВ Євроагротек набув вимоги на вказаний банківський вклад (депозит) та в особі ТОВ Євроагротек поєднано і боржника і кредитора ПАТ КБ Євробанк .

Враховуючи той факт, що на момент подання цієї заяви існує зобов'язання ТОВ Євроагротек перед ПАТ КВ Євробанк в розмірі депозитного вкладу, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, відповідач просив зарахувати вимоги ТОВ Євроагротек до ПАТ КБ Євробанк та вимоги ПАТ КВ Євробанк до ТОВ Євроагротек як однорідні зустрічні вимоги строк виконання яких настав, шляхом припинення зобов'язань ТОВ Євроагротек перед ПАТ КБ Євробанк та ПАТ КБ Євробанк перед ТОВ Євроагротек .

Факт отримання відповідачем даної заяви підтверджується відбитком печатки банку за вхідним номером № 2357/1-БТ від 10.06.2016., а також належним чином завіреною копією сторінки журналу реєстрації вхідної кореспонденції ПАТ КБ "Євробанк" за 09.06.16., 10.06.2016 року з поміткою "БТ" - банківська таємниця.

Однак, як наголошує позивач, спірна заява від 10.06.2016 № 32 не містить всіх обов'язкових умов, встановлених статтею 601 ЦК України для вчинення дій щодо зарахування зустрічних вимог, а саме: строк виконання зобов'язання згідно Договору не настав, а на момент отримання та розгляду вказаної заяви, в правлінні банку діяла Тимчасова адміністрація, у зв'язку з чим на підставі ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (п.4 ч. 5 ст. 36), таке зарахування неможливе.

Зі слів відповідача, який проти позову заперечує, строк виконання зобов'язання щодо однорідних вимог настав. Зокрема, це підтверджується тим, що згідно Договору банківського вкладу №Д-13333/USD, де відповідач є кредитором, він мав право вимоги на дострокове припинення банківських вкладів (депозитів), тобто в термін безпосередньо визначений відповідачем. У відповідності до Договору кредитної лінії №ЮЛ-224/2014-КЛ від 18.09.2014 (п.9.2), де відповідач є боржником (позичальником), останній був наділений правом достроково повернути кредитні кошти, а тому строк виконання зобов'язання також настав, у зв'язку з чим направлення на адресу Банку заяви про зарахування однорідних вимог було обґрунтованим та правомірним. Що ж до посилань позивача, що начебто на момент розгляду заяви вже діяла Тимчасова адміністрація, то зазначене спростовується відміткою Банку про отримання спірної заяви 10.06.2016, тобто до введення Тимчасової адміністрації, що відбулось 17.06.2016.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків . Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно ч. 3 ст. 203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони та не потребує згоди іншої сторони.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що повідомлення відповідача про проведення заліку зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З приписів статті 601 ЦК України вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав , не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Як встановлено судом, у відповідності до Договору №Д-13333/USD банківського вкладу (депозиту ) Строковий з виплатою процентів щомісячно від 17.09.2016, який покладено в основу спірної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, ПАТ КБ Євробанк (Банк) та ОСОБА_3 (вкладник) уклали цей договір про наступне: підписанням цього договору вкладник приймає пропозицію Банку про укладення договору банківського вкладу (депозиту), викладену в Правилах (договірних умовах) розміщення вкладів фізичних осіб ПАТ КБ Євробанк з усіма додатками, змінами та доповненнями в чинній на момент підписання цього договору редакції.

За договором Банк приймає на зберігання від вкладника або для нього грошові кошти та зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму вкладу та проценти на нього на умовах та в порядку, встановлених договором.

Пунктом 3.3 визначені основні умови розміщення та зберігання вкладу: строк розміщення - з 17.09.2015 (дата внесення) до 19.04.2016 (дата повернення).

Згідно Договору про внесення змін до Договору банківського вкладу №Д-13333/USD від 15.03.2016, сторони дійшли згоди в пункт 3 Основні умови розміщення та зберігання вкладу внести зміни та викласти його в такій редакції: п. 3.1 сума вкладу: 5 000,00 доларів США . Строк розміщення вкладу з 17.09.2015 до 26.01.2017 (дата повернення) . Інші умови Договору залишаються без змін та сторони підтверджують свої зобов'язання за ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події.

Статтею 1060 ЦК України встановлено, що Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

До того ж, відповідачем не враховано, що п. 4 Договору №Д-13333/USD, встановлено, що вклад розміщений на умовах повернення зі спливом строку, встановленого в п. 3.3 Договору (строковий вклад ). Зняття частини коштів з вкладу до дати повернення забороняється .

Таким чином, визначаючи в Договорі кінцеву дату повернення вкладу - 26.01.2017, сторони тим самим врегулювали питання щодо строку виконання зобов'язання.

При цьому, як вбачається з самої заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог, остання датована 10.06.2016. Таким чином, направляючи її на адресу Банку, відповідач не переконався, що з урахуванням вимог законодавства та умов Договору, строк виконання зобов'язання не настав.

Що ж стосується Договору кредитної лінії № ЮЛ-224/2014-КЛ, то відповідно до його умов, зокрема п.п. 9.1.,9.2, сторони домовились, що позичальник (відповідач) повинен повернути кредитодавцю (позивачу) кредит шляхом повернення кожного траншу не пізніше останнього дня строку дії кредитної лінії, зазначеного в п. 1.4 Договору. Повернення кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим.

Позичальник має право достроково повернути кредит або його частину. У випадках, передбачених цим Договором або чинним законодавством України, позичальник зобов'язаний самостійно та/або на вимогу кредитодавця повернути кредит достроково.

Таким чином, встановлення в договорі умови щодо права дострокового повернення кредиту не означає, що строк виконання зобов'язання настав, оскільки не містить обов'язкової умови такого повернення.

У відповідності до Договору про внесення змін № 3 до Договору кредитної лінії № ЮЛ-224/2014-КЛ від 18.03.2016, сторони домовились пункт 1.4 викласти в наступній редакції: Строк дії кредитної лінії закінчується 26.12.2016 .

Таким чином, з урахуванням норм чинного законодавства, які були наведені вище щодо строків виконання зобов'язання, суд зазначає, що на момент направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог -10.06.2016, строк їх виконання не настав , у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати односторонній правочин дійсним, так як останній не містить всіх визначених ст. 601 ЦК України умов.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що зміст заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Євроагротек про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.06.2016 № 32, яка є одностороннім правочином, суперечить ст.601 ЦК України, ст.203 ГК України, що згідно з ст.215 ЦК України є підставою для визнання її недійсною.

Що ж до твердження позивача, що вказаний правочин підлягає визнанню недійсним ще з тієї підстави, що на момент отримання та розгляду вказаної заяви, в правлінні банку діяла Тимчасова адміністрація, суд зазначені твердження не бере до уваги з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 36 ЗУ Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 17.06.2016 №73-рш "Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 17.06.2016 № 1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Відповідно до даного рішення було розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17.06.2016 до 16.07.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ "Євробанк", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4 на один місяць з 17.06.2016 до 16.07.2016 включно.

Отже, позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог до введення тимчасової адміністрації.

Зазначені факти також були встановлені в рішеннях першої та апеляційної інстанції в межах справи № 910/13671/16 та є преюдиційними при вирішенні даного спору з огляду на ч. 3 ст. 35 ГПК України.

Статтею 4 3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк Євробанк є обґрунтованими, документально підтверджуються та, відповідно, підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним односторонній правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Євроагротек , оформлений заявою № 32 від 10.06.2016.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євроагротек (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Паризької комуни, 101, код 36544591) на користь вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк Євробанк (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 35, код 33305163) - 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 27.04.2017

Суддя О.В. Щоткін