Рішення

від 24.04.2017 по справі 918/842/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа № 918/842/16

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери"

до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення заборгованості в сумі 576 694 грн. 70 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, договір №010/17 від 05.04.2017 р.;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 06-17 від 04.01.2017р..

Відповідно до частини 7 статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер g01d8074-546a1.

У судовому засіданні 24 квітня 2017 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі - продажу №03/13М від 18.04.2013 р. у розмірі 292 026 грн. 20 коп., інфляційних втрат у розмірі 258 050 грн. 11 коп. та 3 % річних у розмірі 26 618 грн. 39 коп..

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08 серпня 2016 року позовну заяву Підприємця від 03 серпня 2016 року прийнято до розгляду суддею Марач В.В., порушено провадження у справі № 918/842/16 та призначено її до розгляду на 23 серпня 2016 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04.10.2016 р. у справі №918/842/16, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 р., у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 р. та рішення господарського суду Рівненської області від 04.10.2016 р. у справі № 918/842/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2017 р. справу № 918/842/16 передано судді Політиці Н.А.

Ухвалою суду від 29 березня 2017 року справу №918/842/16 прийнято до провадження судді Політики Н.А. та призначено до слухання в судовому засіданні на 10 квітня 2017 року.

10 квітня 2017 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив, в якому відповідач вказує, що акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014р. підписаний не уповноваженими особами філії "Рівненський райавтодор", яка не є юридичною особою, а її керівник чи бухгалтер, що підписали даний акт не мають відповідних повноважень для здійснення конклюдентних дій, тобто визнання правочину юридичною особою, що вбачається із довіреності №11-13 від 02.01.2013р., виданої керівником відповідача начальнику філії. Зазначає, що акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014р. не є документом який перериває перебіг строку позовної давності оскільки підписаний зі сторони покупця працівниками філії, яка не є юридичною особою, отже не є уповноваженими на підпис особами.

Також, 10 квітня 2017 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення, в якому позивач вказує, що підписання уповноваженою особою філії "Рівненський райавтодор" та проставлення печатки на акті звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014р., з урахуванням положення філії, є саме тією дією, яка згідно пп. 4.4.1. п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", свідчить про визнання боргу відповідачем. Зазначає, що позовна давність за договором купівлі-продажу №03/13М від 18.04.2013р. переривалась підписанням акту звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014р. в межах строку позовної давності, а відтак вимоги щодо сплати заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат є такими, що пред'явлені в межах строку позовної давності.

Крім того, 10 квітня 2017 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про відшкодування судових витрат, які пов'язані із оплатою послуг адвоката.

10 квітня 2017 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 24 квітня 2017 року.

24 квітня 2017 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення.

Також, 24 квітня 2017 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про відшкодування судових витрат, які пов'язані із оплатою послуг адвоката.

У судовому засіданні 24 квітня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

У судовому засіданні 24 квітня 2017 представник відповідача позовні вимоги заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дігюнса" (надалі - продавець) та Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філія "Рівненський райавтодор" в особі начальника філії, який діє на підставі доручення №11-13 від 02.01.2013р. (надалі - покупець) укладено Договір купівлі-продажу №03/13М від (надалі - Договір) відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця однокомпонентну бітумну мастику Beram 3060 LM (виробник "McAsphalt Industries Ltd" Канада, далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (а.с 8-10 т.1).

У відповідності до п.2.2. договору загальна кількість товару становить 4 358,6 кг.

Ціна за один кілограм товару складає 67 грн. 00 коп. разом з ПДВ. Загальна ціна Договору складає 292 026 грн. 20 коп. разом з ПДВ (п. 3.1 Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками, скріплений відтисками печаток сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Дігюнса" передало, а Філія "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" прийняла товар на загальну суму 292 026 грн. 20 коп., що підтверджується актом приймання-передачі від 15.07.2013р., підписаним директором Товариства та керівником Філії, скріпленим печатками сторін (а.с. 11 т.1); видатковою накладною №1/15 від 15.07.2013р., підписаною представниками та скріпленою печатками сторін (а.с. 12 т.1) та довіреністю на отримання товару №441 від 10.07.2013р., виданою Філією "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" представнику ОСОБА_4, підписаною керівником Філії, головним бухгалтером та скріпленою печаткою Філії "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (а.с. 13 т.1).

Як вбачається з акту приймання-передачі від 15.07.2013р. - оплата за поставлену бітумну мастику Beram 3060 LM проводиться не пізніше 3-х робочих днів з моменту підписання даного акту.

Доказів повної та своєчасної оплати товару матеріали справи не містять.

30.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дігюнса" та Філією "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" був укладений акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014р. за договором №03/13М від 18.04.2013р.. Згідно даного акту, станом на 30.07.2014р. у відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Дігюнса" існує заборгованість у розмірі 292 026 грн. 20 коп. (а.с. 15 т. 1).

31.07.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "Дігюнса" в зв'язку з проведенням аудиторської перевірки, приведенням всіх документів у відповідність до законодавства України та на вимогу пункту 4.4. договору купівлі-продажу №03/13М від18.04.2013р. на адресу філії "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надісланий лист №18 з проханням вписати до акту звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014р. за договором купівлі-продажу №03/13М від 18.04.2013р. ПІБ керівника філії, підписати, поставити печатку та відправити на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігюнса" (а.с. 14 т. 1).

21.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дігюнса", як Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери", як Новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги №10.

Відповідно до п. 1.1. договору про відступлення права вимоги №10, Первісний кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дігюнса" відступає (передає), а Новий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія " ОСОБА_1 і партнери" приймає на себе, належне Первісному кредитору, право вимагати від Філії "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ: 26206584; місцезнаходження юридичної особи: вул. Гагаріна, 32, м. Рівне, 33028) погашення заборгованості в загальному розмірі 377 526 грн. 20 коп.

В п. 1.2. договору про відступлення права вимоги №10 від 21.07.2016р. сторони погодили, що за цим договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника - Філії "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" належного виконання зобов'язань по сплаті заборгованості у загальному розмірі 377 526 грн. 20 коп., з Боржника на користь Первісного кредитора на підставі:

- Договору купівлі-продажу 03/13М від 18.04.2013р.:

- Договору купівлі-продажу укладеного у спрощений спосіб на підставі видаткової накладної №41 від 05 жовтня 2011 року та акту прийому-передачі від 05 жовтня 2011 року.

Пунктом 1.3. договору, передбачено, що Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника - Філії "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ: 26206584; місцезнаходження юридичної особи: вул. Гагаріна, 32, м. Рівне, 33028) стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3% річний (згідно ст. 625 ЦК України).

В п. 5.1. договору про відступлення права вимоги №10 від 21.07.2016р. зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Договір підписаний керівниками двох сторін та скріплений їх печатками.

21.07.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Дігюнса" на юридичну адресу відповідача надіслано лист №10/07, яким повідомлено про укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дігюнса" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери" договору про відступлення права вимоги №10 від 21 липня 2016 року (а.с. 17 т.1).

Згідно відмітки на рекомендованому повідомленні та згідно даних УДППЗ "Укрпошта" вказаний вище лист Продавця №10/07 від 22 липня 2016 року Відповідачем отримано 25 липня 2016 року (а.с. 18-19 т.1).

Адресована керівнику Філії "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" пропозиція сплатити борг в сумі 377 526 грн. 20 коп., яка вбачається з листа Позивача вих.№10/07 від 21.07.2016р. - залишена без відповіді та без задоволення (а.с. 17, 18-19 т.1).

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

За приписами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання) положеннями ст. 610 ЦК України визнається як порушення зобов'язання.

Відповідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Дігюнса" передало, а Філія "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" прийняла товар на загальну суму 292 026 грн. 20 коп., що підтверджується актом приймання-передачі від 15.07.2013р.

Оплата за поставлену бітумну мастику Beram 3060 LM проводиться не пізніше 3-х робочих днів з моменту підписання даного акту.

Таким чином, суд встановив, що строк оплати за отриманий відповідачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дігюнса" бітумну мастику Beram 3060 LM за вказаним актом, останній день - 18 число (включно) липня 2013 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з огляду на вищенаведене, має місце невиконання Філією "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати за товар, а відтак і порушення прав та законних інтересів Позивача, як Нового кредитора за зазначеним договором.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності №6/1345 від 22.08.2016. (а.с. 65-66 т.1). В даній заяві відповідач зазначає, що товаросупровідні документи датовані 15.07.2013р., тому момент виникнення зобов'язання по оплаті товару перед постачальником виник у покупця на наступний день - 16.07.2013р.. Відповідно право вимоги у кредитора настало також 16.07.2013р. і перебіг трирічного строку позовної давності закінчився 16.07.2016р. Вказує, що позивач звернувся з позовною заявою до суду з пропущенням трирічного строку позовної давності. Вважає, що акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014р. не є документом який перериває перебіг строку позовної давності, оскільки підписаний зі сторони покупця працівниками філії, яка не є юридичною особою, отже не є уповноваженими на підпис особами. Просить суд застосувати позовну давність та наслідки її спливу, у зв'язку із чим просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери" у задоволенні позову.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За змістом положень ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу.

Таким чином, момент, з яким пов'язується початок перебігу строку позовної давності, розпочинається з наступного дня після настання строку виконання зобов'язання або з дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Виходячи з наведених положень Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогами про сплату процентів та інфляційних нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (із змінами).

Однак, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дігюнса" і філією "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 30.07.2014р. підписаний та завірений печатками сторін акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014р. за договором №03/13М від 18.04.2013р..

Згідно з п.п. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому, до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу належить, зокрема, підписання в межах строку позовної давності уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір. (п. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (із змінами)).

Відповідно, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу заявлена в межах строку позовної давності.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на неналежність акту звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014р. за договором №03/13М від 18.04.2013р. в якості визнання відповідачем суми боргу з огляду на наступне.

Технічні вимоги до розміщення відтиску печатки на документах, включаючи договори, встановлені у п.5.26 ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлювання документів". Відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, договори, листи тощо, створювані в результаті діяльності, у тому числі й підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на акті підтверджує лише форму акту, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення визнання відповідачем заборгованості підтверджується наявністю печатки на документі, що має письмову форму. Отже, наявність печатки на акті звіряння взаємних розрахунків є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документа.

Як вбачається з матеріалів справи, на акті звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014 за договором №03/13М від 18.04.2013р. міститься печатка філії "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Таким чином, проставляючи печатку підприємства в розділі "Від Філія "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"", відповідач своїми діями підтвердив наявність заборгованості за видатковою накладною за договором №03/13М від 18.04.2013р. у сумі 292 026 грн. 20 коп.

Крім того, наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.01.2011р. № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2011р. за № 158/18896, визнано таким, що втратив чинність, наказ МВС від 11.01.1999р. № 17 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за № 264/3557.

Отже, з 21.02.2011р. (дата набрання чинності наказом МВС від 11.01.2011р. № 5), скасована видача дозволів на виготовлення печаток і контроль над виготовленням круглих печаток з боку дозвільної системи МВС. Підтвердження законності виготовлення печаток і відповідальність за їх використання покладена на власників печаток - керівників підприємств, приватних підприємців, нотаріусів, лікарів, адвокатів та інших відповідальних осіб.

Положеннями пунктів 65, 68, 72 та 73 постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 року № 1893 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію" (чинною на моменту підписання вищезазначеного акта) передбачено, що особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються. Печатки і штампи, виготовлені з дозволу органів МВС, здаються для знищення цим органам за місцезнаходженням організацій. Перевірка наявності печаток, штампів і бланків здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків комісія проводить службове розслідування, результати якого оформляються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. У разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС та вжити заходів для їх розшуку.

Враховуючи викладене, відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печатки філії "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а також контроль за законністю користування нею покладається на керівника підприємства, а саме начальника філії "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", печаткою якої скріплено акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014 за договором №03/13М від 18.04.2013р.

Разом з тим, доказів, які б свідчили про незаконне використання печатки, проведення службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, викрадення, втрати або іншого вибуття печатки з володіння відповідача, а також доказів звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення, втрати чи незаконного використання печатки відповідачем надано не було.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що порядок діяльності філії "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" регулювався положенням, філії "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - ''Положення філії" у відповідних відмінках), в якому, зокрема, встановлені певні обмеження на укладення договорів начальником філії (а.с. 67-73 т.1).

Так, відповідно до пунктів 5.2., 5.3, 5.8 статті 5 Положення філії остання готує проекти договорів на виконання робіт та послуг і подає їх на підписання Підприємству. За результатами виконаних робіт і послуг Філія складає і підписує від імені Підприємства акти виконаних робіт, представляє їх Підприємству для розрахунків з замовниками. Відносини Філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються Підприємством, і доручень Підприємства. Контроль за діяльністю Філії здійснюється шляхом надання Підприємству статистичної звітності і податкових декларацій. Персональну відповідальність за вірогідність даних, відбитих у декларації і статистичних звітах, актах виконаних робіт і послуг несуть начальник і головний бухгалтер Філії.

Частиною 1 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває своїх цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Разом з тим, абзац 2 ч. 3 ст. 92 ЦК України встановлено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знана чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У відповідності до абзацу 6, 8 п. 3.3 Постанови ВГСУ від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (із змінами) припис абзацу першого частини третьої ст. 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої ст. 92 ЦК України).

Відповідно до п. 5.10 ст. 5 Положення філії всю повноту відповідальності за матеріальні цінності, що знаходяться у Філії, облік і звітність, а також виконання вимог цього Положення несе начальник Філії. Відповідальність за організацію бухгалтерського і податкового обліку покладається на головного бухгалтера філії.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Положення філії остання самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених підприємством.

Крім того, в абз. 2 п. 3.2 статті 3 Положення, філії зазначено, що Підприємство несе відповідальність за зобов'язанням Філії.

Враховуючи викладене, керівник відповідача повинен був контролювати законність користування печаткою, та відповідати за її використання, тобто за проставлення її на акті звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014р. за договором №03/13М від 18.04.2013р., а відтак посилання відповідача на те, що даний акт підписано не уповноваженою особою судом до уваги не беруться.

Отже, судом встановлено, що відповідачем 30.07.2014р. вчинено дію, що свідчить про визнання боргу, а саме підписано уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність основного боргу в сумі 292 026 грн. 20 коп.

За наведених вище обставин, перебіг строку позовної давності перервався в 2014 році підписанням акту звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014 за договором №03/13М від 18.04.2013р., а тому в задоволенні заяви філії "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 22.08.2016 №6/1345 про застосування строків позовної давності щодо стягнення основного боргу в сумі 292 026 грн. 20 коп., слід відмовити.

Крім того, судом встановлено, що листом ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 28.09.2016 від 12433/17-16-12-01 (а.с.167 т.1) підтверджено, що Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" було заповнено та подано до Державної податкової інспекції у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року з додатком № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", в якому зазначено, що згідно детальної інформації по платнику податку на додану вартість, щодо автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до складу податкового кредиту липня 2013 року включено суму податку 48 671 грн. 03 коп. по Товариству з обмеженою відповідальністю "Дігюнса" (код 33629017, іпн 336290126588).

При цьому, відповідно до реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлено, що виписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Дігюнса" на ім'я філії "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" податкова накладна від 15.07.2013р. на загальну суму 292 026 грн. 20 коп., з них 243 355 грн. 17 коп. база оподаткування, а 48 671 грн. 03 коп. сума ПДВ.

Відповідно до пункту 5.8. Положення про Філію "Рівненський райавтодор" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються підприємством, і доручень підприємства. Контроль за діяльністю філії здійснюється шляхом надання підприємству статистичної звітності і податкових декларації.

Таким чином, контролюючи діяльність своєї філії, Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор", як юридична особа і платник податків, відобразив у податкових документах, поданих ним до Державної податкової інспекції у м. Рівне, факт поставки товару за договору купівлі-продажу №03/13М від 18.04.2013р., чим фактично вчинив дію, спрямовану на набуття цивільних прав та обов'язків, тобто, прийняття правочину до виконання.

Доказів про відмову від прийняття товару, його повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дігюнса", здійснення коригування податкової звітності (сум ПДВ), тобто про відмову від прийняття спірного договору до виконання, Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" до матеріалів справи не долучено, про їх існування не зазначено.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 292 026 грн. 20 коп. є обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 26 618 грн. 39 коп. 3% річних та 258 050 грн. 11 коп. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 19.07.2013р. по 01.08.2016р..

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши власний розрахунок 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір 3% річних становить 26 628 грн. 36 коп., при заявленому - 26 618 грн. 39 коп.. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума 3% річних в заявленому позивачем розмірі.

Суд здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір інфляційних втрат становить 258 050 грн. 29 коп., при заявленому - 258 050 грн. 11 коп.. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі.

Судом також встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством. Так, за подання позовної заяви, позивач повинен був сплатити 8 650 грн. 42 коп. судового збору.

Згідно з платіжним дорученням № 231 від 03.08.2016р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери" сплачено 8 650 грн. 43 коп. судового збору, що на 00 грн. 01 коп. більше від встановленого Законом України "Про судовий збір" розміру.

Відповідно до п. 1.ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У цьому випадку судовий збір повертається в розмірі зайво сплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Щодо судового збору в розмірі 8 650 грн. 42 коп., то останній відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Коли ж приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанцій, який прийняв нове рішення.

Згідно з нормами статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору; суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв'язку із скасуванням постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017р. у справі № 918/842/16 постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2016р. та рішення господарського суду Рівненської області від 04.10.2016р. та винесенням нового рішення господарського суду Рівненської області про задоволення позову, судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 9 515 грн. 43 коп. та за подання касаційної скарги в сумі 10 380 грн. 52 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути судові витрати на оплату послуг адвоката, що пов'язані із розглядом даної справи у сумі 7 319 грн. 86 коп. (а.с. 113-126, 160-190 т.1, 9-19, 120-130, 146-150 т.2).

Згідно ч.1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду договір про надання правової допомоги №021/16 від 20.09.2016р., укладений із адвокатом ОСОБА_5, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія РН №1159 від 04.07.2015р., ордер серія РН-391 №031 від 23.09.2016р., ордер серія РН-391 №033 від 29.09.2016р., акт прийому-передачі наданих послуг за вересень 2016 року, з якого вбачається, що вартість наданих послуг становить 1 160 грн. 00 коп., розрахункову квитанцію №812803 від 30.09.2016р. на суму 1 160 грн. 00 коп., договір про надання правової допомоги №010/17 від 05.04.2017р., укладений із адвокатом ОСОБА_5, ордер серія РН-391 №0053 від 10.04.2017р., акт наданої правової допомоги за 10 квітня 2017 року, з якого вбачається, що вартість наданих послуг становить 1 920 грн. 00 коп., розрахункову квитанцію №812805 від 10.04.2017р. на суму 1 920 грн. 00 коп., ордер серія РН-391 №0058 від 24.04.2017р., акт наданої правової допомоги за 24 квітня 2017 року, з якого вбачається, що вартість наданих послуг становить 1 920 грн. 00 коп., розрахункову квитанцію №812806 від 10.04.2017р., на суму 1 920 грн. 00 коп., адвокатські запити (а.с. 160-180 т.1, 120-130, 146-150 т.2).

Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). З наведеним узгоджується позиція, викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Частиною 5 статі 49 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 04.07.2015р. видано свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю Серія РН №1159 (а.с.177 т. 1).

Із адресованих суду звернень, протоколів судових засідань, ухвал, а також акту прийому-передачі наданих послуг за вересень 2016 року, розрахункової квитанції №812803 від 30.09.2016р., акту наданої правової допомоги за 10 квітня 2017 року, розрахункової квитанції №812805 від 10.04.2017р., акту наданої правової допомоги за 24 квітня 2017 року, розрахункової квитанції №812806 від 10.04.2017р. та адвокатських запитів, а також апеляційної та касаційної скарг вбачається, що правова допомога фактично надана адвокатом ОСОБА_7 Анатолієвичем, який відповідно до договорів про надання правової допомоги №021/16 від 20.09.2016р. та №010/17 від 05.04.2017р. діяв як адвокат і отримав винагороду від Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери" (а.с. 160-180 т.1, 120-130, 146-150 т.2).

До інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи; витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду.

У п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. роз'яснено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Пунктом 6.2 вище вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що Судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкта судової експертизи, якщо останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (або експерт проживає в іншому населеному пункті), і не може бути доставлений до цієї установи (або експерту). В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

Відповідно до п.4 розділу 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 N 98.

Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.

При відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.

Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

В обґрунтування понесених судових витрат на забезпечення явки представника в судове засідання позивачем надано наказ №69 від 19.08.2016р. про відрядження ОСОБА_2, наказ №71 від 08.09.2016р. про відрядження ОСОБА_2, видатковий касовий ордер від 19.08.2016р. на суму 750 грн. 00 коп., видатковий касовий ордер від 12.09.2016р. на суму 570 грн. 00 коп., наказ №74-В від 30.09.2016р. про відрядження ОСОБА_2, видатковий касовий ордер від 03.10.2016р на суму 570 грн. 00 коп.., наказ №80-В від 21.11.2016р. про відрядження ОСОБА_2, видатковий касовий ордер від 22.11.2016р. на суму 570 грн. 00 коп., засвідчені копії проїзних документів, розрахунки понесених судових витрат (а.с. 113-125, 181-189 т.1, 9-18 т.2).

Отже, з урахуванням встановленого, суд вважає, що матеріалах справи наявні документи, які б підтверджували надання послуг саме адвокатом та сплати позивачем відповідних послуг, а також документи, які б підтверджували відшкодування судових витрат, які пов`язані із явкою представника позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 319 грн. 86 коп. - витрат на оплату послуг адвоката, що пов'язані із розглядом даної справи, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Остафова, 7, код ЄДРПОУ 31994540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 27, оф. 17, код ЄДРПОУ 36351411) заборгованість за Договором купівлі-продажу № 03/13М від 18.04.2013 р. в сумі 292 026 (двісті дев'яносто дві тисячі двадцять шість) грн. 20 коп., інфляційні втрати в сумі 258 050 (двісті п'ятдесят вісім тисяч п'ятдесят) грн. 11 коп., 3% річних в сумі 26 618 (двадцять шість тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 39 коп., витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 319 (сім тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 86 коп. та 28 546 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 41 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28 квітня 2017 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 27, оф. 17);

3 - відповідачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Остафова, 7).