Ухвала

від 19.02.2018 по справі 918/842/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"19" лютого 2018 р. м. Рівне

Справа № 918/842/16

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери" від 05.02.2018 р. на рішення начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області у справі № 918/842/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери"

до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення заборгованості в сумі 576 694 грн. 70 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача (стягувача) - ОСОБА_1, протокол № 2 від 12.02.2009 р.;

від відповідача (боржника) - не з'явився;

від відділу ДВС - ОСОБА_2, довіреність № 698/02/17-18 від 23.01.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням суду від 24 квітня 2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери" до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості в сумі 576 694 грн. 70 коп. задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери" заборгованість за Договором купівлі-продажу № 03/13М від 18.04.2013 р. в сумі 292 026 грн. 20 коп., інфляційні втрати в сумі 258 050 грн. 11 коп., 3% річних в сумі 26 618 грн. 39 коп., витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 319 грн. 86 коп. та 28 546 грн. 41 коп. - витрат по оплаті судового збору.

11 травня 2017 року на виконання вищезазначеного рішення видано відповідний наказ.

9 лютого 2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери" (далі - Товариство) на адресу суду надійшла скарга від 05.02.2018 р. на рішення начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, в якій просило суд:

1. визнати рішення Заступника начальника Управління - Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_3 про відмову ТзОВ "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери" в поверненні сплаченого авансового внеску у частині - неправомірним.

2. зобов'язати Заступника начальника Управління - Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_3 усунути порушення та здійснити повернення сплаченого авансового внеску в частині, а саме в сумі:

- 5 880 грн. 59 коп., що пропорційна сумі сплаченої ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери" за рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.04.2017 р. у справі № 918/842/16.

19 лютого 2018 року від представника відділу ДВС через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на скаргу від 19.02.2018 р. № 1781 (т. 2 а.с. 203-204), в якому останній вказав, зокрема, про те, що при пред'явленні виконавчого документа до виконання стягувачем був сплачений авансовий внесок в розмірі 12 251 грн. 22 коп. 19.05.2017 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на підставі статей 3, 4, 24. 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 53984252). Також зазначив, що наказ № 918/858/16, виданий Господарським судом Рівненської області 05.01.2017 р., перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, а здійснені державним виконавцем виконавчі дії не були покриті за рахунок авансового внеску ТзОВ "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери", у зв'язку із чим відсутні підстави для повернення сплаченого останнім авансового внеску.

Крім того, 19 лютого 2018 року від представника відділу ДВС через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла довідка від 19.02.2018 р. № 1780 щодо використання авансового внеску (т. 2 а.с. 205).

У судовому засіданні 19 лютого 2018 року представник позивача (стягувача) скаргу підтримав в повному обсязі та наполягав на її задоволенні. Представник відділу ДВС скаргу заперечив з підстав, зазначених у відзиві на скаргу від 19.02.2018 р. № 1781.

У судове засідання, призначене на 19 лютого 2018 року, відповідач (боржник) явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення з підписом уповноваженого представника вищезазначеного учасника процесу (т. 2, а.с. 200).

З огляду на те, що за приписами частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд дійшов висновку про розгляд скарги Товариства за відсутності представника відповідача (боржника).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга Товариства, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду скарги і її вирішення по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Статтею 129 1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Статтею 1 Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 2 частини 2 статті 18 Закону встановлено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Обґрунтовуючи свою скаргу, Товариство посилалося на те, що 28.12.2017 р. стягувач звернувся до відділу ДВС про повернення сплаченого ним авансового внеску в частині, пропорційній сплаченій боржником заборгованості, що становить 48% від суми перерахованого авансового внеску, а саме - 5 880 грн. 59 коп. 25.01.2018 р. на адресу стягувача надійшов лист відділу ДВС від 22.01.2018 р. за вих. № 1008, яким повідомлено останнього про відмову в задоволенні клопотання про повернення авансового внеску в частині з посиланням на ч. 1 ст. 45 та ч. 3 ст. 46 Закону. Також Товариство зазначає, що у вказаному листі відділу ДВС, окрім іншого, зазначено: "здійснені державним виконавцем виконавчі дії не були покриті за рахунок авансового внеску Товариства, то й відсутні підстави для повернення сплаченого останнім авансового внеску", при цьому не зазначено, які саме виконавчі дії були здійснені відділом ДВС, що призвели до часткового виконання наказу, виданого 11.05.2017 р. Господарським судом Рівненської області на виконання рішення від 24.04.2017 р. у справі № 918/842/16. Як, на думку скаржника, підтверджується ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.10.2017 р. у справі № 918/645/17, а також довідкою відділу ДВС від 10.10.2017 р. за вих. № 21539, грошові кошти в сумі 292 026 грн. 20 коп. надійшли на рахунок стягувача не з депозитного рахунку відділу ДВС, а з рахунку боржника. Тому Товариство вважає, що відділом ДВС не виконано покладені на нього ст. 18 Закону обов'язки, що, у свою чергу, сприяє невиконанню боржником рішення суду, яке набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 травня 2017 року старшим державним виконавцем відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 24.04.2017 р. № 918/842/16 про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства заборгованості за Договором купівлі-продажу № 03/13М від 18.04.2013 р. в сумі 292 026 грн. 20 коп., інфляційних втрат в сумі 258 050 грн. 11 коп., 3% річних в сумі 26 618 грн. 39 коп., витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 319 грн. 86 коп. та 28 546 грн. 41 коп. витрат по оплаті судового збору (ВП № 53984252) (т. 2 а.с. 181).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження № 53984252 входить до зведеного виконавчого провадження № 42423745 (т. 2 а.с. 182).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Як зазначено Товариством в скарзі та не заперечувалося представником відділу ДВС у судовому засіданні 19.02.2018 р., під час звернення до відділу ДВС із заявою про примусове виконання рішення Товариством згідно платіжного доручення від 16.05.2017 р. № 399 сплачено авансовий внесок у розмірі 12 251 грн. 22 коп.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство звернулося до відділу ДВС з клопотанням від 28.12.2017 р. № 352 про повернення авансового внеску в частині (т. 2 а.с. 187).

У скарзі Товариство посилалося на те, що листом від 22.01.2018 р. за вих. № 1008 відділом ДВС відмовлено в задоволенні клопотання про повернення авансового внеску в частині з посиланням на ч. 1 ст. 45 та ч. 3 ст. 46 Закону.

Як вбачається з листа відділу ДВС від 22.01.2018 р. № 1008 (т. 2 а.с. 188), останнім зазначено, що наказ № 918/858/16, виданий Господарським судом Рівненської області 05.01.2017 р. перебуває на виконанні у відділі ДВС, а також те, що здійснені державним виконавцем виконавчі дії не були покриті за рахунок авансового внеску Товариства, у зв'язку із чим відсутні підстави для повернення сплаченого останнім авансового внеску.

Судом встановлено, що в зазначеному листі взагалі не згадується про повернення авансового внеску щодо виконання рішення Господарського суду Рівненської області № 918/842/16, зі скаргою в межах якого звернулося Товариство.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для визнання рішення Заступника начальника Управління - Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_3 про відмову ТзОВ "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери" в поверненні сплаченого авансового внеску у частині - неправомірним, оскільки дане рішення не стосується виконання рішення Господарського суду Рівненської області № 918/842/16.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа відділу ДВС від 10.10.2017 р. № 21539 (т. 2 а.с. 182), заборгованість по виконавчому документу від 24.04.2017 р. № 918/842/16 про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства заборгованості за Договором купівлі-продажу № 03/13М від 18.04.2013 р. в сумі 292 026 грн. 20 коп., інфляційних втрат в сумі 258 050 грн. 11 коп., 3% річних в сумі 26 618 грн. 39 коп., витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 319 грн. 86 коп. та 28 546 грн. 41 коп. витрат по оплаті судового збору не погашена.

Також з матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого Товариством відповідно до платіжного доручення від 16.05.2017 р. № 399 авансового внеску в розмірі 12 251 грн. 22 коп. за пред'явлення наказу № 918/842/16, виданого Господарським судом Рівненської області 24.04.2017 р., до виконання, не використовувалася для покриття витрат здійснених державним виконавцем виконавчих дій. Станом на 19.02.2018 р. на спеціальному рахунку органу державної виконавчої служби залишок авансового внеску по вказаному провадженню становить 12 251 грн. 22 коп. (т. 2 а.с. 205).

Також у скарзі Товариство зазначило, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.10.2017 р. у справі № 918/645/17, а також довідкою відділу ДВС від 10.10.2017 р. за вих. № 21539 підтверджується, що грошові кошти в сумі 292 026 грн. 20 коп. надійшли на рахунок стягувача не з депозитного рахунку відділу ДВС, а з рахунку боржника. Тому Товариство вважає, що відділом ДВС не виконано покладені на нього ст. 18 Закону обов'язки, що в свою чергу, сприяє невиконанню боржником рішення суду, яке набрало законної сили.

В той же час, як вбачається зі змісту ухвали Господарського суду Рівненської області від 18.10.2017 р. у справі № 918/645/17, судом у даному судовому рішенні було встановлено, що Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в підтвердження часткового задоволення вимог кредиторів подано оригінали платіжних доручень № 98 від 28.07.2017 р., № 314 від 15.09.2017 р., № 129 від 04.08.2017 р. (призначення платежу - згідно рішення суду по справі № 918/842/16) , № 313 від 15.09.2017 р. (призначення платежу - згідно рішення суду по справі № 918/421/15), № 315 від 15.09.2017 р. (призначення платежу - згідно рішення суду по справі № 918/858/16), згідно яких заборгованість боржника перед Товариством та Приватним підприємство "Ферарі" була погашена структурними підрозділами Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - філією "Рівненський райавтодор" та філією "Рівненська ДЕД" в сумі 561 396, 39 грн.

Однак, судом встановлено, що в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 18.10.2017 р. у справі № 918/645/17 не зазначено, яку саме суму заборгованості Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" оплачено згідно рішення суду по справі № 918/842/16.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні платіжні доручення, які б підтверджували оплату заборгованості згідно рішення суду по справі № 918/842/16 у певному розмірі.

Таким чином, повернення авансового внеску Товариству саме у розмірі 5 880 грн. 59 коп. також є необґрунтованим.

Як зазначає Товариство у скарзі, грошові кошти згідно рішення суду у справі № 918/842/16 в сумі 292 026 грн. 20 коп. надійшли на рахунок стягувача не з депозитного рахунку відділу ДВС, а з рахунку боржника, а відтак відділом ДВС не виконано покладені на нього ст. 18 Закону обов'язки, що в свою чергу, сприяє невиконанню боржником рішення суду, яке набрало законної сили, а відтак авансовий внесок підлягає поверненню Товариству в частині, пропорційній сплаченій боржником заборгованості.

Відповідно до статті 42 Закону кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку припинення виконавчого провадження чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача ;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми;

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

Згідно абзацу 1 пункту 3 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.02.2012 р. № 512/5 авансові внески стягувачів використовуються виконавцем для здійснення витрат виконавчого провадження в порядку, визначеному пунктом 17 розділу VII цієї Інструкції.

Частиною 3 статті 43 Закону визначено, що після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Абзацами 3 та 4 пункту 3 розділу VI вищезазначеної інструкції визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу не пізніше трьох робочих днів з дня винесення відповідної постанови. Якщо стягнуті з боржника витрати виконавчого провадження були здійснені за рахунок авансового внеску стягувача, ці кошти перераховуються стягувачу як повернення авансового внеску.

З вищенаведеного слідує, що сплачений стягувачем авансовий внесок підлягає поверненню у разі, якщо здійснені державним виконавцем виконавчі дії були покриті за рахунок авансового внеску або після закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу.

Як було встановлено судом вище, 19 травня 2017 року старшим державним виконавцем відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 24.04.2017 р. № 918/842/16.

Крім того, судом було встановлено, що сплачений Товариством відповідно до платіжного доручення від 16.05.2017 р. № 399 авансовий внесок у розмірі 12 251 грн. 22 коп. за пред'явлення наказу № 918/842/16, виданого Господарським судом Рівненської області 24.04.2017 р., до виконання не використовувався для покриття витрат здійснених державним виконавцем виконавчих дій. Станом на 19.02.2018 р. на спеціальному рахунку органу державної виконавчої служби залишок авансового внеску по вказаному провадженню становить 12 251 грн. 22 коп.

Крім того, як було зазначено у судовому засіданні 19.02.2018 р. представником відділу ДВС, виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 24.04.2017 р. № 918/842/16 не закінчено.

Відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань скаржника у скарзі від 05.02.2018 р. на рішення начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області.

Водночас згідно частин 2, 3 статті 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, зважаючи на те, що Товариством не було доведено належними і допустимими доказами обґрунтованості своїх вимог щодо визнання рішення Заступника начальника Управління - Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_3 про відмову Товариству в поверненні сплаченого авансового внеску у частині - неправомірним, а також зобов'язання заступника начальника Управління - Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області ОСОБА_3 усунути порушення та здійснити повернення сплаченого авансового внеску в частині, а саме в сумі 5 880 грн. 59 коп., що пропорційна сумі сплаченої ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" заборгованості на користь Товариства за рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.04.2017 р. у справі № 918/842/16, суд дійшов висновку про необхідність відмови Товариству в задоволенні його скарги.

Відповідно до частини 3 статті 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "ОСОБА_1 і партнери" від 05.02.2018 р. на рішення начальника Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 19 лютого 2018 року та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Політика Н.А.