Рішення

від 25.04.2017 по справі 918/201/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2017 р. Справа № 918/201/17

Суддя Марач В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватне підприємство "Лагуна Торговий Дім БМК"

до відповідача Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

про стягнення боргу в сумі 282 114,97 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : Дородних С.В.;

Від відповідача : не з'явився.

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Лагуна Торговий дім БМК" (надалі - Позивач або Підприємство) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі - Відповідач або ФОП) в якому просить стягнути з останнього борг в сумі 215 181 (двісті п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят одна) грн. 30 коп., пеню в сумі 42 407 (сорок дві тисячі чотириста сім) грн. 50 коп.; три проценти річних в сумі 4 358 (чотири тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 84 коп.; інфляційні втрати в сумі 20 167 (двадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 33 коп.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі Договору купівлі продажу № 02/17 від 21.03.2016 року Відповідачу були здійснені поставки товару протягом червня - липня 2016 року на суму 216 625,48 грн., однак останній оплатив його вартість частково.

Представник позивача 24.04.2017 року через канцелярію суду подав лист № 1/04 від 20.04.2017 року в додатках якого міститься розрахунок пені, річних, інфляційних із зазначенням конкретних періодів нарахування сум та накладних, за якими здійснювалось нарахування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю. Просить позов задоволити.

У судове засідання 25.04.2017 року представник відповідача не з'явився. Крім того, від відповідача до господарського суду повернулися ухвали суду з відмітками поштових відправлень "за не запитом", які направлялись на адресу Відповідача: 33001, АДРЕСА_1.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 24.03.2017 року вбачається, що місцезнаходження Відповідача є - 33001, АДРЕСА_1 (а.с. 45-47).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника позивача, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

21 березня 2016 року між Приватним підприємством "Лагуна Торговий дім БМК", як Продавцем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як Покупцем було укладено Договір купівлі-продажу №02/17, за умовами якого Продавець поставляє, а Покупець приймає та оплачує партію товару згідно узгодженого сторонами Заявки Покупця.

Відповідно до п. 1.2. Договору асортимент товару, ціна, кількість та вартість кожної партії товару рахуються узгодженими при наявності підписів та печаток на накладній при отриманні товару.

Відповідно до пункту 2.1. Договору ціна за одиницю - відповідно до прейскуранту ПП "Лагуна Торговий дім БМК", діючого на дату поставки товару, з розрахунком умов оплати за товар; кількість одиниць товару - обумовлюється в заявці Покупця; податок на додану вартість 20%; гарантійний термін зберігання вказаний у свідоцтві якості.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що порядок оплати - відстрочка платежу, Покупець зобов'язується оплатити Товар протягом 17 календарних днів з моменту підписання накладних Покупцем.

Зазначений вище Договір купівлі-продажу підписаний уповноваженим представником позивача та відповідачем та скріплені відбитками печаток сторін.

На виконання Договору Продавцем з червня по липень 2016 року здійснено поставку товару Покупцю на загальну суму 216 625,48 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними:

- Видаткова накладна № РН - 0001061 від 06 червня 2016 року на суму 28 804,63 грн.;

- Видаткова накладна № РН - 0001136 від 13 червня 2016 року на суму 26 525,36 грн.;

- Видаткова накладна № РН - 0001198 від 20 червня 2016 року на суму 30 675,05 грн.;

- Видаткова накладна № РН - 0001247 від 27 червня 2016 року на суму 25 648,79 грн.;

- Видаткова накладна № РН - 0001290 від 04 липня 2016 року на суму 26 700,44 грн.;

- Видаткова накладна № РН - 0001337 від 11 липня 2016 року на суму 21 565,75 грн.;

- Видаткова накладна № РН - 0001386 від 18 липня 2016 року на суму 32 395,24 грн.;

- Видаткова накладна № РН - 0001437 від 25 липня 2016 року на суму 24 310,22 грн. (а.с.31-38).

Таким чином, відповідач зобов'язався оплатити вартість товару, поставлений: з червня 2016 р. - липень 2016 р. на загальну суму 216 625,48 грн. Разом з тим, Відповідач оплату за отриманий товар здійснив несвоєчасно та не в повному обсязі, а саме сплатив 1 444,18 грн., що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку Позивача.

Враховуючи порушення Відповідачем термінів виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 02/17 від 21.03.2016 року, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 42 407,50 грн. - пені (з 24.06.2016 р.-29.09.2016 р.=2441,69 грн., з 30.09.2016 р. - 20.03.2017 р. =3652,05 грн., з 01.07.2016 р. - 20.03.2017 р. =5621,20 грн., з 08.07.2016 р. - 20.03.2017 р. = 6306,45 грн., з 15.07.2016 р. 20.03.2017 р. = 5110,78 грн., з 22.07.2016 р. - 20.03.2017 р. =5151,36 грн., з 29.07.2016 р. - 20.03.2017 р. = 4024,23 грн., з 05.08.2016 р. - 20.03.2017 р. = 5852,44 грн., з 12.08.2016 р. - 20.03.2017 р. = 4247,30 грн.), 4358,84 грн. - 3% річних (з 24.06.2016 р. -20.03.2017 р.), 20 167,33 грн. - інфляційних втрат (з 24.06.2016 р. по 20.03.2017 р.) згідно долучених розрахунків.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час розгляду справи доказів оплати основного боргу в сумі 215 181,30 грн. матеріали справи не містять, доказів в підтвердження спростування факту поставки товару на зазначену суму відповідачем не подано та не зазначено про їх існування.

На підставі наведеного суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 215 181,30 грн. основного боргу за поставлений товар обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 42 407,50 грн. - пені, 4 358,84 грн. - 3% річних, 20 167,33 грн. - інфляційних втрат судом враховується наступне.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, у випадку несплати за Товар обумовлені Договором терміни Покупець сплачує Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який оплачується пеня, за кожен день прострочки платежу.

На підставі вищезазначеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 42 407,50 грн. - пені (з 24.06.2016 р.-29.09.2016 р.=2441,69 грн., з 30.09.2016 р. - 20.03.2017 р. =3652,05 грн., з 01.07.2016 р. - 20.03.2017 р. =5621,20 грн., з 08.07.2016 р. - 20.03.2017 р. = 6306,45 грн., з 15.07.2016 р. 20.03.2017 р. = 5110,78 грн., з 22.07.2016 р. - 20.03.2017 р. =5151,36 грн., з 29.07.2016 р. - 20.03.2017 р. = 4024,23 грн., з 05.08.2016 р. - 20.03.2017 р. = 5852,44 грн., з 12.08.2016 р. - 20.03.2017 р. = 4247,30 грн.), 4358,84 грн. - 3% річних (з 24.06.2016 р. -20.03.2017 р.), 20 167,33 грн. - інфляційних втрат (з 24.06.2016 р. по 20.03.2017 р.).

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем сум інфляційних втрат прийшов до висновку що наданий позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 20 167 грн. 33 коп. (за період з 24.06.2016 по 20.03.2017 року) , є законним, обґрунтованим, відповідачем не спростованим, а відтак таким що підлягає до задоволення.

Разом з тим, перевіривши подані розрахунки нарахування пені та 3 % річних, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням порядку нарахування. Так зокрема, у визначеному позивачем періоді (з 24.06.2016 року по 20.03.2017 рік) пеня складає 42 315 грн. 53 коп. та (з 24.06.2016 року по 20.03.2017 рік) 3 % річних складають 4 350 грн. 74 коп., а отже обґрунтованими судом визнаються саме ці суми.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "Лагуна Торговий дім БМК" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 215 181 грн. 30 коп. - основного боргу, 42 315 грн. 53 коп. - пені; 4 350 грн. 74 коп. - три проценти річних; 20 167 грн. 33 коп. - інфляційних втрат, є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв'язку з чим Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Лагуна Торговий дім БМК" (61050, м. Харків, вул. Військова, 37, офіс 18, код ЄДРПОУ 30359352) - 215 181 (двісті п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят одна) грн. 30 коп. - боргу, 42 315 (сорок дві тисячі триста п'ятнадцять) грн. 53 коп. - пені; 4 350 (чотири тисячі триста п'ятдесят) грн. 74 коп. - три проценти річних; 20 167 (двадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 33 коп. - інфляційні втрати та 4 230 (чотири тисячі двісті тридцять) грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову Приватного підприємства "Лагуна Торговий дім БМК" відмовити в задоволенні.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 28 квітня 2017 року.

Суддя Марач В.В.