Рішення

від 19.04.2017 по справі 922/2794/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р.Справа № 922/2794/16

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Кухар Н.М.

судді: Калініченко Н.В. , Добреля Н.С.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4", м.Харків, про стягнення 8639326,56 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 30.12.2016р.);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 105 від 15.02.2017р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" 19.08.2016р. звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" заборгованості з оплати вартості прийнятих останнім робіт, виконаних позивачем згідно Договору генерального підряду № 1-06/10 П від 01.06.2010р., у розмірі 8639326,56 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2016р. по справі № 922/2794/16 (суддя Кухар Н.М.) вищевказаний позов було залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. ухвалу господарського суду Харківської області від 29.09.2016р. по справі № 922/2794/16 скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Харківської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. по справі № 922/2794/16 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2017р. справу № 922/2794/16 призначено до розгляду.

20.02.2017р. відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 922/521/17 про визнання недійсною відмови від Договору генерального підряду № 1-06/10П від 01.06.2010р.

У задоволенні вищевказаного клопотання відповідача було відмовлено ухвалою господарського суду від 28.02.2017р. Одночасно, даною ухвалою було задоволено заяву відповідача про колегіальний розгляд справи.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 28.02.2017р., колегію суддів визначено у наступному складі: головуючий суддя - Кухар Н.М., судді: Калініченко Н.В., Добреля Н.С.

15.03.2017р., під час розгляду справи у новому складі суду відповідачем повторно було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 922/521/17 про визнання недійсною відмови від Договору генерального підряду № 1-06/10П від 01.06.2010р.

У відзиві на позовну заяву, який було надано до суду 15.03.2017р., відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність підстав для відмови керуючим санацією ТОВ "Стальконструкція" від Договору генерального підряду № 1-06/10 П від 01.06.2010р. Відповідач також зазначив, що умови, необхідні для отримання 50% Гарантійного фонду на момент розірвання Договору позивачем не були виконані, а тому у відповідача не виникло зобов'язання сплатити обумовлені договором грошові кошти. Крім того, відповідач зазначив, що у процесі експлуатації об'єкту будівництва було виявлено безліч дефектів та недоліків у роботах, що були проведені позивачем, на вартість усунення яких повинен бути зменшений обсяг Гарантійного фонду. У зв'язку з цим, для встановлення обсягу та вартості усунення ТОВ "ФКМ-4" дефектів та недоліків у роботах ТОВ "Стальконструкція", відповідач просив призначити по справі будівельно-технічну експертизу.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.04.2017р., судом було розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 922/521/17 та відмовлено у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 01.02.2017р. по справі № 6-1957цс16, зупиняючи провадження у справі до розгляду іншої справи, суд зобов'язаний проаналізувати предмети спорів у цих справах та обставини, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі (в даному випадку визнання недійсним рішення керуючого санацією про відмову від договору), виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги, та можливості стягнення з відповідача грошових коштів, оскільки позивачем пред'явлено позов саме у зв'язку з прийняттям вищезгаданого рішення керуючим санацією.

Отже, господарський суд не позбавлений можливості при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог про стягнення грошових коштів, надати правову оцінку рішенню керуючого санацією про відмову від договору, у зв'язку з яким і заявлено позов у даній справі і у разі наявності відповідних правових підстав вправі застосувати положення п. 1 ст. 83 ГПК України щодо визнання вказаного правочину недійсним.

За таких обставин, суд вважає, що зупинення провадження у справі було б неправомірним, суперечило б положенням чинного законодавства та процесуальним правам позивача на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, у зв'язку з чим визнав за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, у зв'язку з його необґрунтованістю.

06.04.2017р. позивачем були надані додаткові письмові пояснення щодо відзиву відповідача на позовну заяву, в яких позивач заперечував проти клопотання відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи та просив відмовити у задоволенні позову.

У додаткових поясненнях до клопотання про призначення судової експертизи (вх. № 12516 від 13.04.2017р.) відповідач наполягав на призначенні по справі судової будівельно-технічної експертизи, посилаючись на п. 15.09. Договору генерального підряду № 1-06/10 П від 01.06.2010р., яким передбачена можливість призначення незалежної експертизи у разі, якщо сторони не можуть дійти згоди з приводу необхідності усунення недоліків (дефектів) робіт або їх причин. В обґрунтування наявності дефектів та недоліків, що були виявлені у виконаних ТОВ "Стальконструкція" роботах відповідач надав копії листів ТОВ "ФКМ-4", адресованих ТОВ "Стальконструкція" з вимогами щодо усунення вказаних недоліків та дефектів.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.04.2017р., представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надала письмові заперечення проти клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Представник відповідача проти позову заперечував повністю; в обґрунтування своїх заперечень надав письмові пояснення щодо суми Гарантійного фонду за Договором та наполягав на призначенні по справі судової будівельно-технічної експертизи.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, суд дійшов висновку про його безпідставність та необґрунтованість, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

На розгляд судового експерта відповідач, з метою зменшення суми заборгованості, пропонує поставити питання щодо обсягів та вартості усунення недоліків та дефектів, які були допущені позивачем при виконання підрядних робіт.

При цьому, предметом спору за даним позовом є стягнення заборгованості, яка фактично за умовами Договору генерального підряду № 1-06/10 П від 01.06.2010р. є частиною Гарантійного фонду, що залишилася несплаченою відповідачем, у зв'язку з ненастанням відповідних умов, передбачених підпунктами 13.4.2.-13.4.5. Договору.

При дослідженні умов Договору генерального підряду № 1-06/10 П від 01.06.2010р. судом встановлено, що даним договором не передбачено усунення недоліків та дефектів у роботах, виконаних на об'єкті, за рахунок Гарантійного фонду.

Таким чином, обсяг та вартість усунення недоліків, допущених при виконанні підрядних робіт, не є предметом доказування у даній справі, у зв'язку з чим суд вважає призначення судової експертизи з цього питання недоцільним, а клопотання відповідача про призначення експертизи таким, що спрямоване на штучне затягування судового процесу та встановлення обставин, які не мають відношення до розглядуваних в межах даного провадження позовних вимог.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Cтальконструкція" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" (відповідачем) було укладено Договір генерального підряду № 1-06/10 П, згідно якого позивач (генпідрядник) зобов'язався за завданням відповідача (замовника) та згідно з Проектною документацією і Додатком № 5 до Договору на свій ризик виконати та здати замовникові в установлений Договором строк всі роботи за цим Договором, що включають в себе, крім робіт, визначених у Проектній документації та Додатку № 5 до цього Договору, в тому числі закупку та поставку всіх необхідних матеріалів та обладнання, організацію та виконання всіх необхідних будівельно-монтажних та інших робіт, встановлення та пусконалагодження всіх необхідних обладнання, систем та мереж, отримання необхідної дозвільної документації для виконання робіт, проходження всіх необхідних комісій та експертиз, передачу замовнику в обумовлений у цьому Договорі строк (термін) завершених належним чином робіт, а також усунення дефектів під час гарантійного строку експлуатації, а відповідач (замовник) зобов'язався надати генпідряднику будівельний майданчик, Проектну документацію, прийняти від генпідрядника виконані належним чином та відповідно до умов цього Договору роботи та оплатити їх.

Як свідчать матеріали справи, на підставі вищевказаного Договору позивач виконав та передав відповідачеві роботи на загальну суму 332860541,78 грн., про що сторонами було без зауважень було підписано акти приймання-передачі виконаних будівельно-монтажних робіт, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Після передачі робіт об'єкт булo введено в експлуатацію, що підтверджується Актом готовності об'єкта до експлуатації № 1 від 02.12.2011р. і Сертифікатом про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації серії ХК № 16511093163 від 16.12.2011р.

Судом встановлено, що відповідач здійснив частковий розрахунок за отримані роботи на загальну суму 324221215,22 грн.

Згідно двостороннє підписаного акту звірки станом на 06.12.2013р., сторони підтвердили наявність заборгованості на вказану дату за Договором у розмірі 8696601,72 грн.

Після підписання акту звірки відповідачем було здійснено часткову оплату за Договором у розмірі 57275,17 грн., внаслідок чого заборгованість зменшилась до 8639326,56 грн.

Як встановлено судом, 18.08.2015р. ухвалою господарського суду Харківської області було порушено провадження у справі № 922/3609/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція".

Ухвалою господарського суду від 10.12.2015р. у цій справі було введено процедуру санації боржника. Даною ухвалою було зобов'язано керуючого санацією TOB "Стальконструкція" ОСОБА_3 здійснювати заходи щодо стягнення на користь боржника дебіторської заборгованості, для чого уповноважено, зокрема, у тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію відмовитися від правочинів (договорів) боржника, вчинених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання правочину (договору) завдає збитків боржнику; правочин (договір) є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання правочину (договору) створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

16.12.2015р. керуючим санацією TOB "Стальконструкція" ОСОБА_3 було прийнято рішення про відмову від Договору генерального підряду № 1-06/10 П від 01.06.2010р., про що відповідач був повідомлений цінним листом, який був отриманий ним 15.01.2016р.

Позивач вважає, що внаслідок односторонньої відмови від Договору, його умови припинили свою для сторін.

Оскільки протягом строку дії Договору зобов'язання виконувались позивачем належним чином, на думку позивача, у відповідача виникло зобов'язання з оплати повної вартості прийнятих ним робіт у розмірі 8639326,56 грн., що й стало підставою для подання позивачем до суду даного позову.

Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши усі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", виходячи з наступного.

Проаналізувавши укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" Договір генерального підряду № 1-06/10 П від 01.06.2010р., суд дійшов висновку, що він за своєю правовою природою є договором підряду.

Господарсько-майнові відносини, які склалися між сторонами, оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Тобто, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 2 цієї статті визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно із статтею 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

З аналізу ст.ст. 837 та 875 Цивільного кодексу України вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Стаття 854 Цивільного кодексу України до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 889 ЦК України, замовник зобов'язаний оплатити підрядникові проведені роботи. Оплата робіт здійснюється відповідно до встановленої договором ціни.

Як вбачається зі статті 13 Договору генерального підряду № 1-06/10 П від 01.06.2010р. "Ціна Договору та порядок платежів", генпідрядник отримає в якості оплати за роботи, виконані відповідно до умов Договору належним чином, плату, що становить, з урахуванням ПДВ - 3174789,02 грн.

Згідно двостороннє підписаних актів приймання-передачі виконаних будівельно-монтажних робіт і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт становить 332860541,78 грн.

Дослідивши умови Договору, суд встановив, що за рахунок частини ціни договору, сторонами було створено Гарантійний фонд.

Так, відповідно до п.п. 13.4.1. Договору, Гарантійний фонд за Договором встановлюється у розмірі 5% від ціни договору (що становить 16643027,09 грн.) та формується шляхом щомісячного утримання замовником (залишення у замовника) 5% вартості фактично виконаних робіт (п.п. "а" п.п. 13.3.2. цього Договору) з урахуванням ПДВ.

За умовами Договору ці 5% поділяються на дві частини - по 8321513,545 грн.

Згідно п.п. 13.4.2. Замовник перераховує генпідряднику 50% суми Гарантійного фонду після підписання комісією актів приймання-передачі етапу та виконання п. 13.4.3. цього Договору та отримання замовником відповідного рахунку-фактури від генпідрядника.

При цьому, платіж, зазначений у п.п. 13.4.2. Договору, буде здійснений за умови виконання генпідрядником наступних умов:

- передачі генпідрядником і прийняття замовником виконавчої документації, планів, схем, інструкцій з експлуатації обладнання та технічних описів, паспортів, сертифікатів у відповідності до умов законодавства, місцевого ДАБІ та інших документів, передбачених цим Договором;

- усунення на об'єкті повного обсягу недоліків та дефектів виконаних робіт;

- підписання сторонами остаточного Акту прийому-передачі робіт за Договором (п.п. 13.4.3. Договору).

Відповідно до п.п. 13.4.4. Договору, замовник після здіснення оплати згідно з п.п. 13.4.2. Договору утримує у себе 50% Гарантійного фонду на умовах, викладених у ст. 16 Договору.

Згідно п.п. 13.4.5. Договору, перерахування замовником на рахунок генпідрядника решти коштів Гарантійного фонду в розмірі 50% Гарантійного фонду здійснюється:

а) протягом 30 календарних днів з моменту закінчення гарантійного строку експлуатації, вказаного у статті 16 Договору (10 років), та отримання замовником від генпідрядника відповідного рахунку-фактури, або

б) протягом 30 календарних днів після надання генпідрядником замовнику банківської гарантії на суму решти коштів Гарантійного фонду від першокласного банку, акцептованого замовником, з текстом та у формі, погодженій замовником.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з невиконанням позивачем умов п.п. 13.4.3. Договору, відповідачем здійснено часткову оплату першої частини Гарантійного фонду в сумі 8003700,53 грн. (залишок становить - 317813,01 грн.).

Оскільки строк оплати другої частини Гарантійного фонду в сумі 8321513,55 грн. за умовами Договору наступить лише у 2022 році, ця частина Гарантійного фонду відповідачем не була сплачена взагалі.

Таким чином, загальна сума грошових коштів, яка залишилась несплаченою відповідачем за умовами Договору, становить 8639326,56 грн.

Як було зазначено вище, 16.12.2015р. керуючим санацією TOB "Стальконструкція" ОСОБА_3 було прийнято рішення про відмову від Договору генерального підряду № 1-06/10 П від 01.06.2010р., про що відповідач був повідомлений цінним листом, який був отриманий ним 15.01.2016р.

При цьому, керуючий санацією керувався частиною 10 статті 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої керуючий санацією у тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від правочинів (договорів) боржника, вчинених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання правочину (договору) завдає збитків боржнику; правочин (договір) є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання правочину (договору) створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. Сторона правочину (договору), щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли через відмову від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У даному випадку, користуючись правом односторонньої відмови від договору, передбаченим Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керуючий санацією здійснив відмову від Договору, внаслідок чого його умови припинили свою для сторін.

При цьому, необхідно розмежувати поняття припинення договору та припинення зобов'язання. В силу положень чинного законодавства, зобов'язання, які виникли у період дії договору, не припиняються автоматично внаслідок припинення (в тому числі дострокового розірвання) договору.

Вичерпний перелік підстав для припинення зобов'язання визначений главою 50 Цивільного кодексу України. Зокрема, підставами для припинення зобов'язання є: здійснене належним чином виконання зобов'язання, передання відступного, зарахування, домовленість сторін, прощення боргу, поєднання боржника та кредитора в одній особі, неможливість виконання, смерть фізичної особи, ліквідація юридичної особи.

Припинення договору не є підставою для припинення зобов'язання, яке виникло в період його дії і залишилось не виконаним на день розірвання договору.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 19.12.2011р. по справі № 3-136гс11, розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди.

Після розірвання Договору сторони жодних нових умов щодо порядку та строків виконання зобов'язання не погоджували, а отже в даному випадку слід керуватися загальними положеннями Цивільного кодексу України, якими передбачено здійснення оплати прийнятих робіт.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

У п. 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005р. № 668, зазначено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Таким чином, після прийняття робіт від позивача у відповідача виникло зобов'язання з їх оплати у повному обсязі.

Обсяг виконаних позивачем робіт та їх прийняття відповідачем підтверджується підписаними сторонами відповідними первинними бухгалтерськими документами та не заперечується відповідачем, отже, враховуючи факт наявності заборгованості з їх оплати, відповідач повинен сплатити позивачеві повну вартість прийнятих робіт.

З огляду на те, що строк оплати робіт був встановлений сторонами у Договорі, проте його умови припинили свою дію для сторін, з моменту розірвання договору строк виконання відповідачем обов'язку зі сплати залишкової вартості прийнятих від позивача робіт є не встановленим.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що вимога керуючого санацією TOB "Стальконструкція" про оплату вартості прийнятих за Договором робіт у розмірі 8639326,56 грн. була отримана TOB "ФКМ-4" 22.06.2016р., проте була залишена без відповіді та без задоволення, суд дійшов висновку про наявність у позивача законних підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі залишкової вартості прийнятих робіт.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 8639326,56 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши клопотання відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог у розмірі 317813,01 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, платіж, зазначений у п.п. 13.4.2. Договору (перша частина Гарантійного фонду), здійснюється замовником за умови виконання генпідрядником наступних умов:

- передачі генпідрядником і прийняття замовником виконавчої документації, планів, схем, інструкцій з експлуатації обладнання та технічних описів, паспортів, сертифікатів у відповідності до умов законодавства, місцевого ДАБІ та інших документів, передбачених цим Договором;

- усунення на об'єкті повного обсягу недоліків та дефектів виконаних робіт;

- підписання сторонами остаточного Акту прийому-передачі робіт за Договором (п.п. 13.4.3. Договору).

Відповідач вказує, що умови, зазначені у п. 13.4.3. Договору, були виконані позивачем не в повному обсязі, внаслідок чого даний платіж був здійснений відповідачем частково, у звязку з чим перша частина Гарантійного фонду в сумі 317813,01 грн. залишилась несплаченою.

З огляду на те, що Договір генерального підряду припинив свою дію внаслідок односторонньої відмови позивача від нього, а відносини, які існують між сторонами після припинення дії договору, підпадають під дію загальних положень Цивільного та Господарського кодексів, обов'язок щодо оплати заборгованості 317813,01 грн. виник у відповідача у строк, визначений умовами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, тобто через сім днів після пред'явлення йому відповідної вимоги.

Оскільки вимога керуючого санацією TOB "Стальконструкція" про оплату вартості прийнятих за Договором робіт у розмірі 317813,01 грн. була отримана TOB "ФКМ-4" 22.06.2016р., обов'язок з оплати даної заборгованості виник у відповідача 29.06.2016р., та саме з цієї дати починається перебіг позовної давності за заявленими позовними вимогами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що строк позовної давності за даним позовом станом на день подання позову до суду (19.08.2016р.) не був закінченим, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору суд покладає на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 261, 530, 651, 837, 843, 854, 875, 879, 889 Цивільного кодексу України, ст. 317 Господарського кодексу України, ст. 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКМ-4" (юридична адреса: 61022, м.Харків, вул.Клочківська, буд. 67; код ЄДРПОУ: 35248060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (юридична адреса: 61060, м.Харків, пр.Московський, буд. 142; поштова адреса: 61001, м.Харків, майдан героїв Небесної Сотні, 14/1; код ЄДРПОУ: 21191412) - грошові кошти в розмірі 8639326,56 грн.; витрати з оплати судового збору в розмірі 129589,90 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.04.2017 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6