Постанова

від 24.04.2017 по справі 914/1219/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа № 914/1219/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою стягувача: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» від 21 березня 2017 р. № 119-1043/2 (вх. №№ ЛАГС 01-05/1609/17, 01-05/1629/17 від 04.04.2017 р.),

до боржника: Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора» Відкритого акціонерного товариства «Львівський ДБК-2» , м. Львів,

орган виконання судових рішень: Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів,

про: визнання дій та рішення державного виконавця Шевченківського ВДВС ГТУЮ у Львівській області Зелінка В.В. щодо повернення наказу № 914/1219/14 від 23.06.2014 р. стягувачеві без прийняття до виконання такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства; зобов'язати державного виконавця Шевченківського ВДВС ГТУЮ у Львівській області Зелінка В.В. прийняти до виконання наказ № 914/1219/14 від 23.06.2014 р., винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення на підставі вказаного виконавчого документа

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 року

у справі № 914/1219/14 (суддя Березяк Н.Є.),

винесену за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби,

у справі № 914/1219/14,

порушеній за позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» , м. Львів,

до відповідача: Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора» Відкритого акціонерного товариства «Львівський ДБК-2» , м. Львів,

про стягнення 4667, 34 грн.

За участю представників сторін:

від апелянта/стягувача/позивача: не прибув;

від боржника/відповідача: не прибув;

від органу виконання судових рішень: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Технічна фіксація судового процесу - не проводилася.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року, справу № 914/1219/14 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Орищин Г.В. та Галушко Н.А. (а. с. 148).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 р. поновлено апелянту встановлений для апеляційного оскарження строк по даній справі (а. с. 150); ухвалою суду від 07.04.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до провадження та розгляд скарги призначено на 24.04.2017 року (а.с. 151-152), про що сторони були належним чином повідомлені - 12.04.2017 року - рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи)(а. с. 153, 154, 155).

В судове засідання, яке відбулося 24.04.2017 р., представник апелянта/стягувача/позивача - не прибув, через канцелярію суду за вх. № ЛАГС 01-04/2855/17 від 24.04.2017 р. подав клопотання про долучення до матеріалів справи Інформації з ЄДРЮО та ФОП щодо ПАТ «Львівобленерго» та просив суд апеляційної інстанції розглядати апеляційну скаргу без участі представника скаржника за наявними матеріалами справи та просить задовольнити скаргу в повному обсязі.

Представники боржника/відповідача та органу виконання судових рішень в судове засідання не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили, повідомлені про день, час та місце розгляду даної справи.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представників сторін (апелянта/стягувача/позивача, боржника/відповідача) та органу виконання судових рішень, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною другою статті 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 р. апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 07.04.2017 р. прийнято апеляційну скаргу скаржника до провадження та розгляд скарги призначено на 24.04.2017 року, тобто в межах строків визначених частиною 2 ст. 102 ГПК України, про що сторони та орган виконання судових рішень були належним чином повідомлені рекомендованою поштою згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (докази знаходяться в матеріалах справи), однак, в судове засідання 24.04.2017 р., представники сторін та органу виконання судових рішень не прибули, при цьому, 24.04.2017 р. від апелянта поступило клопотання про розгляд даної справи без участі його представника.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників апелянта/стягувача, боржника та органу виконання судових рішень бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 р. у даній справі (п. 6 резолютивної частини ухвали) участь уповноважених представників сторін обов'язковою не визнавалась.

Разом з тим, відповідач/боржник та орган виконання судових рішень не виконали вимог ухвали суду від 07.04.2017 р. (п. 4 та 5 резолютивної частини ухвали), не подали довідок з ЄДРПОУ; письмового, документально та нормативно обґрунтованого відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/1219/14 та прийшла до висновку розглядати справу без участі представників апелянта/стягувача, боржника та органу виконання судових рішень по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 року у даній справі слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 30.12.2016 року ПАТ «Львівобленерго» звернулося до Господарського суду Львівської області з скаргою на неправомірні дії старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС ГТУЮ у Львівській області щодо повернення наказу № 914/1219/14 від 23.06.2014 стягувачу без прийняття до виконання, з огляду на відсутність доказів сплати авансового внеску при поданні заяви про примусове виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 р. у справі № 914/1219/14 скаргу ПАТ «Львівобленерго» на дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відхилено.

При прийнятті ухвали місцевий господарський суд дійшов висновку, що державний виконавець правомірно повернув стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання, з огляду на несплату авансового внеску. Суд вказав, що на час подання стягувачем заяви про примусове виконання рішення, наказ від 23.06.2014 р. не виконувався відділом ДВС (не перебував на виконанні у відділі ДВС, відкритого виконавчого провадження у відділі ДВС не було, виконавчі дії за ним не здійснювались, попереднє виконавче провадження було завершене), а отже, з урахуванням ч. 2 ст. 26 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. (надалі - Закон від 02.06.2016 р.), стягувач повинен був сплатити авансовий платіж при пред'явленні виконавчого документа до виконання.

Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» не погодилось з ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким скаргу на дії ДВС задовольнити, зобов'язавши державного виконавця Шевченківського ВДВС ГТУЮ у Львівській області прийняти до виконання наказ, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення на підставі виданого виконавчого документа.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що сплата авансового внеску, передбаченого Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року, є обов'язковою за умови пред'явлення виконавчого документа до виконання вперше, в той час, як наказ № 914/1219/14 перебував на виконанні в органі ДВС ще з липня 2014 року. За цей час заборгованість погашена частково, в розмірі 2529,13 грн., а наказ, неодноразово, повертався державним виконавцем стягувачеві з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України Про виконавче провадження № 606-ХІV від 21.04.1999 р. та повторно пред'являвся стягувачем органу ВДВС до виконання. Також вказує, що повернення виконавчого документа стягувачеві, з правом повторного пред'явлення, не є завершенням виконавчого провадження в розумінні ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 606-ХІV від 21.04.1999 ) та ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 р.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги по суті колегією суддів встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 10.06.2014р. у справі № 914/1219/14 (а. с. 81-90) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з боржника: Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2» (79037, Львівська область, м. Львів, вул. Творча, буд. 8; код ЄДРПОУ 32327736) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, Львівська область, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3; код ЄДРПОУ 00131587) 2 529 грн. 13 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 205 грн. 91 коп. пені, 65 грн. 40 коп. три відсотки річних, 39 грн. 90 коп. інфляційних втрат та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

На виконання вищезазначеного рішення від 23.06.2014 р., яке набрало законної сили, Господарським судом Львівської області видано наказ № 914/1219/14 про примусове виконання рішення (а. с. 91).

15 липня 2014 року стягувач звернувся із заявою № 502-2239/2 до Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції про прийняття вищевказаного наказу суду до виконання (а. с. 112), заяву надіслав рекомендованою поштою, яку орган виконання судових рішень отримав, під розписку, 21.07.2014 року ( а. с. 112/зворот).

Як вбачається з матеріалів даної справи, органом виконання судових рішень 07.08.2014 р. прийнято постанову ВП № 44078230 Про відкриття виконавчого провадження (а.с. 113) за наказом № 914/1219/14 виданий 23.06.2014 Господарським судом Львівської області про стягнення 4667,34 грн.

26.12.2014 р. державним виконавцем винесено постанову ВП № 44078230 Про повернення документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (а.с. 114).

Як вбачається із тексту постанови ВДВС Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції від 26.12.2014 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, виконавець встановив, що при примусовому виконанні виконавчого документа, котрий входив до складу зведеного виконавчого провадження, ... на рахунках боржника відсутні кошти для погашення боргу, за боржником не зареєстровано автотранспорту, відсутні відкриті рахунки в установах банків. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців за боржником не зареєстровано нерухомого майна. У боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У п. 4 постанови ВП № 44078230 Про повернення документа стягувачеві зазначено, що постанова може бути оскаржена в 10-денний строк в порядку передбаченому Законом України Про виконавче провадження .

Постанова ВП № 44078230 Про повернення документа стягувачеві від 26.12.2014 р. - сторонами виконавчого провадження, зокрема, стягувачем, не оскаржувалась, не скасована, не визнана незаконною.

Статтею 51 Закону України Про виконавче провадження у редакції Закону № 606-ХІV передбачалося Відновлення виконавчого провадження , в т.ч. і щодо постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві, однак відновлення виконавчого провадження за приписом зазначеної статті могло відбутися у разі визнання судом постанови незаконною, чи така постанова скасована була начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу.

Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав передбачених ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (у редакції Закону № 606-ХІV від 21.04.1999 із наступними змінами і доповненнями)(окрім повернення виконавчого документа за заявою стягувача) не є перешкодою для нового пред'явлення цього самого виконавчого документа до виконання до органів виконання судових рішень. У цьому випадку новий строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання обчислюється з дня його повернення стягувачеві. Статтею 22 Закону України № 606-ХІV від 21.04.1999 передбачено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.

17 серпня 2015 року стягувач звернувся із заявою (повторно) до Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції про прийняття вищевказаного наказу суду до виконання (а. с. 115), заяву надіслав рекомендованою поштою, яку орган виконання судових рішень отримав, під розписку - 20.08.2015 року ( а. с. 115/зворот).

Як вбачається з матеріалів справи, органом виконання судових рішень, на підставі цієї заяви стягувача, було заново відкрито виконавче провадження ВП № 48514469.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2016 року державним виконавцем винесено постанову ВП № 48514469 Про повернення документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (а.с. 116/зворот).

Як вбачається із тексту постанови ВДВС Шевченківського ВДВС Львівського міського управління юстиції від 26.12.2014 р. у виконавчому провадженні ВП № 48514469 Про повернення виконавчого документа стягувачеві , виконавець встановив, що при примусовому виконанні виконавчого документа, котрий входив до складу зведеного виконавчого провадження, на рахунках боржника відсутні кошти для погашення боргу, рухомого майна не виявлено, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта нерухомого майна за боржником не зареєстровано. Повторною перевіркою майнового стану боржника майна не виявлено, транспортних засобів та іншого майна за боржником не виявлено.

У п. 5 постанови ВП № 48514469 Про повернення документа стягувачеві зазначено, що постанова може бути оскаржена в 10-денний строк в порядку передбаченому Законом України Про виконавче провадження .

Постанова ВП № 48514469 Про повернення документа стягувачеві від 24.06.2016 р. - сторонами виконавчого провадження, зокрема, стягувачем теж не оскаржувалась, не скасована, не визнана судом незаконною.

Статтею 51 Закону України Про виконавче провадження у редакції Закону № 606-ХІV передбачалося Відновлення виконавчого провадження , в т.ч. і щодо постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві, однак відновлення виконавчого провадження ВП № 48514469 відповідно до ст. 51 цього Закону могло відбутися у разі визнання судом постанови незаконною, чи така постанова скасована була начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу.

09.11.2016 р. у Шевченківський ВДВС м. Львова надійшла заява (повторна) стягувача ПАТ «Львівобленерго» (а. с. 117), яка поступила органу виконання судових рішень -14.11.2016 р. (а.с. 117/зворот) про примусове виконання наказу № 914/1219/14 від 23.06.2014 р. про стягнення з Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2» 2529 грн. 13 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 205 грн. 91 пені, 65 грн. 40 коп. трьох відсотків річних, 39 грн. 90 коп. інфляційних втрат та 1827 грн. 00 коп. судового збору.

05 грудня 2016 року на адресу ПАТ «Львівобленерго» надійшло повідомлення від 15 листопада 2016 року за № В-3/27646 про повернення стягувачеві виконавчого документа без прийняття до виконання. Підставою для відмови у прийнятті заяви стягувача про примусове виконання рішення та відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду Львівської області № 914/1219/14 від 23.06.2014 р. є відсутність підтверджуючих документів про сплату авансового внеску.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження , в якому детально визначена виконавча процедура, коло осіб, які мають право проводити виконання рішень, їх повноваження, строки та способи виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)(далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання судових рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до положення ч. 1 ст. 121-2 ГПК України (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій), скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

На підставі ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України ПАТ «Львівобленерго» звернулося до суду першої інстанції зі скаргою, в якій просить:

- поновити пропущений строк для подання скарги на дії (рішення) державного виконавця;

- визнати дії та рішення державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ у Львівській області Зелінка В.В. щодо повернення наказу № 914/1219/14 від 23.06.2014 р. стягувачеві без прийняття до виконання такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства;

- зобов'язати державного виконавця Шевченківського ВДВС ЛМУЮ у Львівській області Зелінка В.В. прийняти до виконання наказ № 914/1219/14 від 23.06.2014 р., винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення суду на підставі вказаного виконавчого документа.

Обґрунтування скарги зводяться до безпідставного застосування державним виконавцем ДВС положень Закону України від 02.06.2016 р., оскільки виконавче провадження не було завершене, та необхідності застосування редакції Закону України від 21.04.1999 р., яка не передбачає обов'язкового авансового внеску стягувача, при цьому скаржник стверджує, що у даному випадку наказ від 23.06.2014 р., неодноразово, повертався державним виконавцем ДВС стягувачеві та, повторно, пред'являвся стягувачем до виконання, при цьому, погашення боргу в повному обсязі не відбувалося. ПАТ «Львівобленерго» , в підтвердження зазначеного, посилається на приписи п.п. 5-7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р., за яким виконавчий документ, який перебував на виконанні до набрання чинності цим Законом, повинен виконуватися органами державної виконавчої служби до настання підстав для завершення виконавчого провадження. В той час, як підстави для закінчення виконавчого провадження, передбачені ст. 49 Закону України від 21.04.1999 р. та ст. 39 Закону України від 02.06.2016 р. у даному випадку відсутні, стверджує, що відтак дії та рішення державного виконавця є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.01.2016 р. у справі № 914/1219/14 поновлено скаржнику пропущений строк та прийнято скаргу на дії державного виконавця органу ДВС до розгляду (а. с. 101).

Місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами даної справи, що боржником у добровільному порядку не виконано рішення суду в повному обсязі, із присудженої судовим рішенням суми, боржником погашено борг лише в сумі 2529,13 грн., решта боргу присудженого до стягнення за рішенням суду залишилась непогашеною, стягувач, неодноразово, звертався до виконавчої служби із заявами про відкриття виконавчого провадження, на виконання яких, органом виконання судових рішень були відкриті виконавчі провадження ВП № 44078230 та ВП №48514469. Наказ повертався державним виконавцем стягувачеві, що підтверджується постановами ВП № 44078230 від 26.12.2014 р. та ВП № 48514469 від 24.06.2016 р., з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 47 та ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Проте, звернувшись до ВДВС 09.11.2016 р., стягувач отримав повідомлення від 15.11.2016 року №В-3/27646 про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання. Підставою для відмови у прийнятті заяви стягувача про примусове виконання рішення та відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду Львівської області № 914/1219/14 від 23.06.2014 р. є відсутність підтверджуючих документів про сплату авансового внеску.

Як вбачається із заяви стягувача вих. № 119-4023/2 від 09.11.2016 р. (а. с. 117), скаржник просив ВДВС: повторно прийняти до виконання наказ № 914/1219/14 від 23.06.2014 р. та винести постанову про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом (п. 1 прохальної частини заяви), та здійснювати примусове виконання рішення (п.п. 2 - 4 прохальної частини заяви).

Відповідно до частини 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 р., який набрав чинності з 05.10.2016 р., до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Як зазначено у п. 6 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положень» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 р., рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом , продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження .

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, станом на дату набрання Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. законної сили - 05 жовтня 2016 року - наказ від 23.06.2014 р. у справі № 914/1219/14 - не перебував на виконанні у органах державної виконавчої служби , такі докази в матеріалах справи відсутні, скаржником не подані. Стягувач, повторно /втретє /, звернувся із заявою про примусове виконання рішення - 09.11.2016 р.

Статтею 47 Закону України Про виконавче провадження № 606-ХІV від 21.04.1999 було передбачено підстави, коли виконавчий документ може бути повернуто стягувачеві. До цих підстав належить відсутність у боржника будь-якого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

В такому разі державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачеві, про що виносить відповідну постанову, яка може бути оскаржена у встановленому цим Законом порядку і строки. Постанови органу виконання судових рішень ВП № 44078230 від 26.12.2014 р. та ВП № 48514469 від 24.06.2016 р. стягувачем не оскаржувались, останні не скасовувались ні керівником ВДВС, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, ні керівником відповідного органу ДВС, ні судом, такі докази відсутні.

Твердження ПАТ «Львівобленерго» про те, що виконавчий документ, який перебував на виконанні до набрання чинності цим Законом, тобто до 05 жовтня 2016 року, повинен виконуватися органами державної виконавчої служби до настання підстав для завершення виконавчого провадження, та про те, що підстави для закінчення виконавчого провадження, передбачені ст. 49 Закону № 606-XIV від 21.04.1999 р. та ст. 39 Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 р. у даному випадку відсутні, не заслуговують на увагу суду, оскільки, як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів даної справи, наказ від 23.06.2014 р. у справі № 914/1219/14, у період з вересня 2016 р. по 09.11.2016 р., не перебував на виконанні у органах державної виконавчої служби, а знаходився у стягувача.

Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що поняття закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчого документа стягувачеві за своєю природою є абсолютно різними не тотожними поняттями, регулюються різними статтями вищевказаного Закону, як у старій, так і у новій редакції, як не є суть тотожними поняттями є закінчення виконавчого провадження і завершення виконавчого провадження.

Статтею 47 Закону № 606-XIV від 21.04.1999 р. передбачено підстави, коли виконавчий документ може бути повернуто стягувачеві. Повернення виконавчого документа стягувачеві є однією із форм завершення провадження без виконання вимог стягувача. Від припинення виконавчого провадження вона відрізняється тим, що за стягувачем зберігається право знову пред'явити виконавчий документ до стягнення. Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачеві виконавче провадження може бути розпочато знову.

Статтею 49 Закону № 606-XIV від 21.04.1999 р. врегульовано питання закінчення виконавчого провадження, а завершення виконавчого провадження, врегульовано статтею 50 цього Закону.

Так, стаття 49 Закону № 606-XIV від 21.04.1999 р. не передбачала такої підстави закінчення виконавчого провадження як повернення виконавчого документа стягувачеві, а тому виконавче провадження не може вважатися закінченим, тому до такого виконавчого провадження не могли бути застосовані положення щодо наслідків завершення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець не виносив постанов про закінчення виконавчого провадження, а приймав постанови, за заявами стягувача, про відкриття виконавчого провадження (ВП № 44078230 та ВП № 48514469) та про повернення виконавчого документа стягувачеві за вищевказаними виконавчими провадженнями ВП № 44078230 та ВП № 48514469, що, в свою чергу, не є перешкодою для нового пред'явлення виконавчого документа до виконання . При цьому виконавче провадження може бути розпочате заново , крім випадків передбачених законом.

Як зазначено вище у цій постанові, стягувач, звернувся із заявою про примусове виконання рішення - 09.11.2016 р. та просив ВДВС: повторно прийняти до виконання наказ № 914/1219/14 від 23.06.2014 р. та винести постанову про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом та здійснювати примусове виконання рішення.

Станом на дату чергового звернення стягувача із заявою від 09.11.2014 р. до органу виконання судових рішень про прийняття до виконання наказу № 914/1219/14 від 23.06.2014 р. та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом, з 05.10.2016 р. набрав чинності Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 р. Старий закон втратив чинність, за винятком статті 4.

Відповідно до частини 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 р., який набрав чинності з 05.10.2016 р., до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, у період з вересня 2016 року по листопад 2016 року рішення у цій справі від 10.06.2014 р. не виконувалося відділом ДВС (не перебувало на виконанні у відділі ДВС, відкритого виконавчого провадження у відділі ДВС не було , виконавчі дії за ним не здійснювались), фактично виконавчий документ знаходився у стягувача.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно із ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р., сплата авансового внеску є обов'язковою при кожному пред'явленні виконавчого документа до виконання, а не лише за умови пред'явлення виконавчого документа до виконання вперше , як стверджує апелянт/позивач.

Ні старим, ні новим Законом України Про виконавче провадження не передбачалося і не передбачено особливостей для пред'явлення виконавчого документа до виконання вперше , та/або повторно , разом з тим, зазначені Закони не обмежували і не обмежують стягувачів в праві заново звертатися із заявами про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом в межах визначених цими Законами строків (за новим Законом - строк пред'явлення виконавчих документів до виконання, виданих до 05.10.2016 р. складає 3 роки (п. 5 Перехідних положень нового Закону), і, заново відкрите виконавче провадження за заявою стягувача має регулюватися тим Законом, який є чинним на момент прийняття такої постанови. За загальним правилом нормативно-правовий акт не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність (ст. 58 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 ч. 1, пункту 1 ч. 2 ст. 22 Закону України Про виконавче провадження у редакції Закону № 606-ХІV (із наступними змінами і доповненнями) визначено, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Пред'явлення виконавчого документа до виконання - це подання виконавчого документа стягувачем державному виконавцеві, скерування судом, іншими уповноваженими органами або посадовими особами виконавчого документа державному виконавцеві. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання можуть бути поновлені у порядку визначеному цим Законом. Крім того, такий строк може перериватися. Переривання пред'явлення виконавчого документа до виконання - це погашення виконавчої давності в силу обставин, визначених законом, і після закінчення яких виконавча давність обчислюється спочатку. Відповідно до ст. 23 Закону України Про виконавче провадження строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються : 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення; 4) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення; 5) у разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Враховуючи все наведене вище в сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що повідомлення органу виконання судових рішень від 15.11.2016 року № В-3/27646 про повернення стягувачеві виконавчого документа без прийняття до виконання прийнято правомірно та з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р.

В силу приписів ч. 2 ст. 121-2 ГПК України (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) колегією суддів досліджувалася обставина щодо повідомлення місцевим господарським судом боржника про день, час та місце розгляду скарги на дії ВДВС.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ухвали Господарського суду Львівської області від 03.01.2016 р. про поновлення пропущеного строку та прийняття скарги на дії державного виконавця органу ДВС до розгляду, від 30.01.2017 р., від 13.02.2017 р. про відкладення розгляду скарги, від 17.02.2017 р. про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду даної справи та від 13.03.2017 р. про відхилення скарги на дії ДВС надсилались судом на адресу боржника: Дочірнього підприємства Житлово-експлуатаційна контора ВАТ Львівського ДБК-2 : 79037, м. Львів, вул. Творча, 8, які поверталися на місцевого суду без вручення адресату з написом працівника поштового відділення За закінченням терміну зберігання)( а. с. 102, 126, 131/зворот, 137/зворот, 145/зворот).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманий на запит ЛАГС 24.04.2017 р., тобто на час розгляду даної справи, місцезнаходженням боржника (Дочірнього підприємства Житлово-експлуатаційна контора ВАТ Львівського ДБК-2 (код ЄДРПОУ 32327736) є: 79037, Львівська обл., м. Львів, вул. Творча, будинок 8 (докази - в матеріалах справи); згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 202688, місцезнаходженням юридичної особи - Дочірнього підприємства Житлово-експлуатаційна контора ВАТ Львівського ДБК-2 (код ЄДРПОУ 32327736) є: 79037, м. Львів, вул. Творча, 8 (а. с. 57, 68 - 70).

Пунктом 3.1. постанови пленуму ВГС України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами і доповненнями) визначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ).

Неотримання боржником поштової кореспонденції з процесуальними документами господарського суду, які йому надсилалися за місцезнаходженням /юридичною адресою/ боржника: 79037, м. Львів, вул. Творча, 8, що відповідає вказаним адресам у скарзі на дії (рішення) державного виконавця, позовній заяві, є належним доказом надсилання боржникові/відповідачеві вказаних процесуальних документів.

Орган виконання судових рішень отримав процесуальні документи суду у встановленому порядку, рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (а. с. 99), представник ВДВС за довіреністю від 27.01.2017 р. № В-3 - ОСОБА_2 (а. с. 139), приймав участь у судових засіданнях: 30.01.2017 р., 13.02.2017 р., подавав пояснення та клопотання (а. с. 119-120, 132).

Разом з тим, не можуть слугувати підставою для скасування ухвали місцевого суду у даній справі, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 р. у справі № 914/1277/15 та у справі № 914/908/13-г, які на дату постановлення рішення у справі №914/1219/14 не оскаржені в касаційному порядку та набрали законної сили, оскільки ухвала місцевого суду від 16.02.2017 р. у справі № 914/1277/15 та ухвала місцевого суду від 14.02.2017 р. у справі № 914/908/13-г були скасовані з тих підстав, що місцевими господарськими судами було розглянуто справи на дії ДВС за відсутності доказів повідомлення боржника: ТзОВ Діком ЛТД /в обох цих справах відповідачами/боржниками є ТзОВ Діком ЛТД / про їх розгляд, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України вказані обставини є порушенням норм процесуального права та в будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

У справі № 914/1219/14 місцевий господарський суд належним чином повідомив і божника/відповідача і орган виконання судових рішень про день, час та місце розгляду справи, про що зазначено вище у цій постанові.

Інші твердження апелянта/позивача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України). Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» ).

Враховуючи вищенаведене, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/стягувача/позивача залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 р. у справі № 914/1219/14 - без змін.

Судовий збір за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/стягувача/позивача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 року у справі № 914/1219/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/стягувача/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

24.04.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 28.04.2017 р.