Постанова

від 26.04.2017 по справі 917/2703/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2017 р. Справа № 917/2703/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача - Гапон О.Я., що діє на підставі довіреності № 607/15-Н від 05 листопада 2015 року;

першого відповідача - не з'явився;

другого відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Динамік" (вх. №1012 П/1-42) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16 лютого 2016 року у справі № 917/2703/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль";

до 1.Приватного підприємства "Динамік";

2.ОСОБА_4;

про стягнення 351 308,14 грн

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16 лютого 2016 року у справі № 917/2703/15 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено; стягнуто солідарно 351 308 грн з Приватного підприємства "Динамік" та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" заборгованість в розмірі 351 308 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 5269,62 грн.

Приватне підприємство "Динамік" з вказаним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

12 квітня 2017 року від Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" надійшли додаткові пояснення (вх.№4040).

У судове засідання, яке відбулось 26 квітня 2017 року, з'явився представник позивача. Інші учасники спору своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини спору.

14 лютого 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та Приватним підприємством "Динамік" (далі -Позичальник) було укладено Кредитний договір № 012/08-831 за яким Кредитор надав Позичальнику кредит в розмірі 320 000,00 гривень до 13 лютого 2023 р. під 15,75 % річних. Кредитні кошти надано Позичальнику у відповідності до умов Кредитного договору, що підтверджується випискою по рахунку (Том 1, а.с. 16-22; 38-56; 57-61).

14 лютого 2008 року виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором забезпечено порукою - Договір поруки № 012/08-831, укладений з ОСОБА_4, ІПН: НОМЕР_1 (фактичні сімейні відносини далі -"Поручитель") за яким поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника -Приватного підприємства "Динамік", код ЄДРПОУ № 32844310, які виникають з умов кредитного договору № 012/08-831, а саме: повернути кредит в розмірі 320 000 грн(триста двадцять тисяч гривень 00 коп., проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку(пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі (Том 1, а.с.32-34; 62-66).

На протязі 2008 року між кредитором та позичальником укладено додаткові угоди, якими було зменшено розмір щомісячного платежу по сплаті розміру кредиту (Додаткову угоду № 012/08-831), зміна умов погашення (реструктуризацію) кредиту (Додаткова угода № 012/08-831/2).

Як стверджує Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль", позичальник припинив належно виконувати свої грошові зобов'язання, у зв'язку з чим з 20 квітня 2014 року почала утворюватись прострочена заборгованість по сплаті платежів на погашення кредиту та сплаті відсотків.

У зв'язку з цим Кредитодавець 31 серпня 2015 року за вих.№ 114-0000/15-45668 на адресу боржника (Позичальнику) направив вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором. В тексті якої вимагає протягом не більш ніж в 60-ти календарних днів з дати отримання цієї вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом із сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору (Том 1, а.с. 67-69). В той же день за вих. № 114-0000/15-45670 на адресу поручителя було також надіслано вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань.

Враховуючи неповернення позичальником суми заборгованості за кредитним договором, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів 351 308,14 грн заборгованості за кредитним договором № 012/08-831 від 14 лютого 2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі місцевий господарський суд з огляду на відсутність доказів погашення заборгованості та існування між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" та ОСОБА_4 зобов'язань з поручительства дійшов до висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення заборгованості.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції Приватне підприємство "Динамік" в обгрунтуванні апеляційної скарги в якості підстав для відмови у задоволенні позову зазначає на відсутності належних доказів виконання кредитного договору від 14 лютого 2008 року та видачі грошових коштів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду не відповідає в повній мірі вимогам законодавства виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 14 лютого 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та Приватним підприємством "Динамік" було укладено Кредитний договір № 012/08-831 за яким Кредитор надав Позичальнику кредит в розмірі 320 000,00 гривень до 13 лютого 2023 року під 15,75 % річних. Кредитні кошти надано Позичальнику у відповідності до умов Кредитного договору, що підтверджується випискою по рахунку (Том 1 а.с. 16-22; 38-56; 57-61).

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України). За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

01 жовтня 2008 року відсоткова річна ставка по кредиту збільшена на 2 % (до 17 % річних), внаслідок невиконання Позичальником умов Кредитного договору щодо своєчасної сплати щомісячних платежів (пункт 4.1.4 Кредитного договору).

11 червня 2009 року до Кредитного договору було укладено Додаткову угоду № 012/08-831 тимчасово, на період з 01 червня 2009 року по 01 грудня 2009 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті розміру кредиту.

18 грудня 2009 року до Кредитного договору було укладено Додаткову угоду № 012/08-831/2 про редакційну зміну пункту 4 частини № 1 договору з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту, визначених кредитним договором №012/08-831 від 14 лютого 2008 року.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Положення статті 525 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Уклавши Кредитний договір№012/08-831 від 14 лютого 2008 року, позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти частинами та сплатити нараховані відсотки шляхом здійснення щомісячних (до 20 числа) ануїтетних платежів на відповідні рахунки для повернення кредиту (в розмірі згідно Графіка погашення кредиту)та сплати нарахованих відсотків (пункт 2.3.1. Кредитного договору; пункт 3 Додаткової угоди № 012/08-831/2), а у разі прострочення свого грошового зобов'язання - сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення (пункт 4.1.1 Кредитного договору). Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно до цього договору.

Крім того боржник зобов'язався на вимогу Кредитодавця достроково повернути кредитні кошти у випадку неналежного виконання ним умов Кредитного договору (пункт 1.9.1 Кредитного договору) (Том 1, а.с.38-61;49-53).

За твердженням позивача Позичальник не попередивши про поважність причин припинив належно виконувати свої грошові зобов'язання, несвоєчасно та не в повному розмірі вносить щомісячні обов'язкові платежі, у зв'язку з чим з 20 квітня 2014 року почала утворюватись прострочена заборгованість по сплаті платежів на погашення кредиту, а з 20 січня 201З року по сплаті відсотків.

З наданих позивачем пояснень, розрахунку суми боргу (Том 1, а.с.16-22), зокрема виписки по рахунку Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" НОМЕР_2 (Том 1, а.с.146-178) вбачається, що на день подання позовної заяви до господарського суду заборгованість позичальника по кредитному договору складає 351 308,14 гривень, що складається з:

заборгованісті за кредитом - 256 005,80 грн.

заборгованість за відсотками -95 302,34грн.

в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 91 963 , 74 грн.

В даному випадку суд приймає до уваги, що божник під час розгляду справи у суді першої інстанції, в ході апеляційного провадження не спростував позицію Кредитора стосовно несвоєчасності погашення сум кредиту та періодів такого прострочення, не зазначив в чому саме полягає невідповідність, не надав до суду доказів погашення кредиту у визначені позивачем періоди прострочення, а також не надав власного контррозрахунку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При таких обставинах позивачем доведено наявність заборгованості першого відповідача з виплати кредиту в розмірі - 256 005,80 грн та відсотків - 95 302,34 грн, що є підставою для задоволення позовних вимог до Приватного підприємства "Динамік".

В обгрунтуванні апеляційної скарги Приватного підприємства "Динамік" в якості підстав для відмови у задоволенні позову зазначає на відсутності належних доказів видачі грошових кошті.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що перерахування коштів відбулось з рахунку Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" на рахунок Приватного підприємства "Динамік", що підтверджується випискою по рахунку Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" НОМЕР_2 (Том 1, а.с.146-178).

Поряд з цим судом враховується зміст додаткової угоди № 1 від 11.06.2009 р. до кредитного договору; додаткової угоди № 012/08-831/2 від 18.12.209 р. до кредитного договору; випискою по рахунку Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" НОМЕР_2 (Том 1, а.с.146-178).

Змістом додаткової угоди № 1 до кредитного договору є встановлення кредитних канікул зі сплати щомісячного платежу за тілом кредиту та встановлено новий графік погашення кредиту та відсотків. Додатковою угодою № 012/08-831/2 до кредитного договору сторони змінили графік погашення кредиту та сплату відсотків за його користування за ануїтетною формою.

Враховуючи, що додаткові угоди була укладена майже через два роки після укладання кредитного договору, та мали мету зменшення фінансового навантаження на ПП "Динамік" як позичальника, засвідчували факт часткової зміни умов виконання кредитного договору, останні свідчать про отримання кредитних коштів позичальником.

Поряд з цим суд приймає до уваги виписки по рахунках внутрішньобанківського обліку (Том 1, а.с.146-178), на яких відображалися всі грошові операції, що були проведені за кредитом - виплата кредитних коштів, часткове погашення кредиту, нарахування і сплата відсотків, перенесення відповідних сум заборгованості на рахунки простроченої заборгованості. Виписки про операції, проведені за зазначеними рахунками, оформлені належним чином і також є доказами як надання коштів кредиту, так і лише часткового виконання зобов'язань позичальником.

12 квітня 2017 року Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" разом з письмовими пояснення щодо спростування позиції апелянта (вх.№4040) були надані додатковими доказами надання банком і отримання приватним підприємством "Димамік" є наступні документи:

1.Заява директора ПП "Динамік" ОСОБА_4 від 14 лютого 2008 року до банку про перерахування кредитних коштів у розмірі 320000,00 грн із її позичкового рахунку на поточний рахунок підприємства;

2.Лист директора ПП "Динамік" ОСОБА_4 від 11 грудня 2008 року до банку про надання дозволу на одноразове дострокове погашення кредиту;

3.Лист директора ПП "Динамік" ОСОБА_4 № 20 від 12 травня 2009 року до банку про здійснення виправної проводки за сплаченими процентами;

4.Заява директора ПП "Динамік" ОСОБА_4 № 21 від 12 травня 2009 року до банку про здійснення реструктуризації кредиту за кредитним договором;

5.Заява директора ПП "Динамік" ОСОБА_4 від 03 грудня 2009 року до банку про надання кредитних канікул за кредитним договором;

6.Протокол про наміри реструктуризації від 03 грудня 2009 року, складений представниками кредитора та позичальника в особі директора ОСОБА_4, у якому сторони зафіксували загальну заборгованість за кредитом та відсотками і наміри врегулювання заборгованості шляхом зміни графіку погашення та суми щомісячного погашення;

7.Лист директора ПП "Динамік" ОСОБА_4 № 56 від 07 травня 2010 року до банку про перерахування коштів для сплати відсотків за кредитним договором;

8.Заява директора ПП "Динамік" ОСОБА_4 від 09 листопада 2011 року до банку про здійснення реструктуризації кредитної заборгованості за кредитним договором.

9.Протокол зустрічі від 14 лютого 2014 року, складений представниками кредитора і позичальника в особі директора ОСОБА_4, у якому сторони зафіксували наявність переплати згідно графіка за кредитом, наявність простроченої заборгованості за відсотками, шляхи урегулювання простроченої заборгованості -сплата щомісячних платежів і погашення простроченої заборгованості у розмірі 1500,00 грн у місяць .

Вищенаведене в своїй сукупності свідчить про недоведеність приватним підприємством "Димамік" факту невиконання кредитного договору від 14 лютого 2008 року та видачі грошових кошті, що не виключає правомірність задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з першого відповідача.

З приводу позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до ОСОБА_4 колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Звертаючись з позовною заявою Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" просить стягнути заборгованість позичальника по кредитному договору в розмірі 351 308,14 грн солідарно з фізичної особи ОСОБА_4, з огляду на те, що вказана фізична особа виступає поручителем боржника за договором поруки № 012/08-831 від 14 лютого 2008 року.

Матеріалами справи підтверджується, що 14 лютого 2008 року з метою забезпечення виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором - між позивачем та фізичною особою ОСОБА_4 укладено Договір поруки № 012/08-831, за яким поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням боржника -Приватного підприємства "Динамік", код ЄДРПОУ № 32844310, які виникають з умов кредитного договору № 012/08-831, а саме: повернути кредит в розмірі 320 000 грн(триста двадцять тисяч гривень 00 коп., проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку(пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі (Том 1, а.с.32-34; 62-66).

Статтею 546 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов'язання, а саме забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст.553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо іншу не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).

Посилаючись на зміст Договору поруки № 012/08-831 та приписи ст.ст. 546, 553, 554 ЦК України місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги до другого відповідача, визначивши фізичну особу ОСОБА_4 в якості солідарного боржника за кредитним договором.

Втім, суд першої інстанції неналежним чином проаналізував зміст Договору поруки № 012/08-831 та правовий статус особи поручителя, як передумови розгляду спору в порядку господарського судочинства.

За змістом договору поруки № 012/08-831 поручителем виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором виступає фізична особа ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З наведеного вбачається, що відповідачами у спорах в межах господарського судочинства у юридичні особи та у випадках, передбачених Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (корпоративні спори).

Частинами першою і другою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Разом з тим, у даній справі другий відповідач (поручитель) є фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, тому поданий до нього позов не підлягає вирішенню господарським судом, оскільки склад учасників спору не відповідає приписам статті 1 ГПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 62 ГПК України, суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Водночас, колегія суддів відзначає, що ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви.

У разі участі у справі кількох позивачів та відповідачів, одним з яких є фізична особа, господарські суди мають виходити з того, що справа в частині позовних вимог фізичної особи або до фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, господарському суду не підвідомча. У розгляді відповідних позовних заяв суд має застосувати: у вирішенні питання про порушення провадження у справі - положення пункту 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК); після порушення провадження у справі - пункт 1 частини першої статті 80 названого Кодексу (пункт 1.3 постанови Вищого господарського суду № 1 від 24 листопада 2014 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів").

Аналогічна за спрямованістю позиція висвітлена Верховним Судом України у постанові по справі №6-923цс16 від 01 березня 2017 року, який визначив, що не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

З огляду на помилковість порушення провадження в частині позовних вимог до фізичної особи ОСОБА_4, провадження в цій частині підлягає припиненню згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Таким чином, рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості з фізичної особи ОСОБА_4 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення щодо припинення провадження в частині позовних вимог до фізичної особи ОСОБА_4 згідно пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується зі здійсненним судом першої інстанції перерахунком судових витрат за подання позовної заяви.

Матеріалами справи підтверджується, що судом було стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Динамік" та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" витрати по сплаті судового збору в сумі 5269,62 грн.

Колегія суддів звертає увагу місцевого господарського суду, що згідно вимог пункту 4.1 постанови Вищого господарського суду України 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином господарським процесуальним законодавством не передбачено можливість солідарного стягнення суми судових витрат.

Враховуючи припинення провадження в частині позовних вимог до фізичної особи ОСОБА_4 в порядку пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, роз'яснення пункту 4.1 постанови Вищого господарського суду України 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" рішення Господарського суду Полтавської області від 16 лютого 2016 року у справі № 917/2703/15 в частині солідарного стягнення судових витрат з фізичної особи ОСОБА_4 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про стягнення витрат по сплаті судового збору в сумі 5269,62 грн з Приватного підприємства "Динамік" .

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі приписам законодавства рішення Господарського суду Полтавської області від 16 лютого 2016 року у справі № 917/2703/15 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення щодо припинення провадження в частині позовних вимог до фізичної особи ОСОБА_4; стягнення з Приватного підприємства "Динамік" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" заборгованості в розмірі 351 308, 14 грн та 5269,62 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Динамік" задовольнити .

Рішення Господарського суду Полтавської області від 16 лютого 2016 року у справі № 917/2703/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Динамік" (36008, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Автобазівська, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 32844310) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (01011, м.Київ, вул. Лєскова, будинок 9, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) заборгованість в розмірі 351 308, 14 грн.

Припинити провадження в частині позовних вимог до фізичної особи ОСОБА_4 на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Приватного підприємства "Динамік" (36008, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Автобазівська, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 32844310) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (01011, м.Київ, вул. Лєскова, будинок 9, ідентифікаційний код юридичної особи 14305909) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 5 269,62 грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2017 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя П.В.Тихий