Постанова

від 24.04.2017 по справі 922/2681/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа № 922/2681/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

першого позивача - Янковський В.В. (договір від 01.07.2016 року),

другого позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача - не з'явився,

третьої особи з самостійними вимогами - Янковський В.В. (договір від 03.10.2016 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_2 та Фізичної особи ОСОБА_3 (вх.№1063Х/1-43) на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.03.2017 року у справі №922/2681/16

за позовом 1. Фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків,

2. Фізичної особи ОСОБА_4, м. Харків,

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив ЖИТЛОБУД-1", м. Харків,

про скасування державної реєстрації -

та самостійним позовом третьої особи - Фізичної особи ОСОБА_3, м. Харків,

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко", м. Харків,

про визнання недійсними установчих зборів, визнання недійсними рішення установчих зборів, визнання недійсним статуту, визнання недійсною державну реєстрацію, ліквідацію юридичної особи, скасування державної реєстрації, визнання недійсним приймання-передачі, відновлення становища, яке існувало до порушення прав,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі, ФО ОСОБА_2 та ФО ОСОБА_4 звернулись до господарського суду Харківської області із позовною заявою (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог), в якій просив суд - визнати недійсними установчі збори власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 21.04.2016 року.

- визнати недійсними рішення установчих зборів власників приміщень у будинку АДРЕСА_1 від 21.04.2016 року. Визнати недійсним Статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко", (м. Харків, пр. Перемоги, 53 Б, код ЄДРПОУ 40540210), затверджений рішенням установчих зборів від 21.04.2016 року. Визнати недійсною державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко", (м. Харків, пр. Перемоги, 53 Б, код ЄДРПОУ 40540210).

- ліквідувати (припинити) юридичну особу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко", (м. Харків, пр. Перемоги, 53 Б, код ЄДРПОУ 40540210).

- скасувати державну реєстрацію юридичної особи: ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ "МОЛОДІЖНЕ МІСТЕЧКО", за ідентифікаційним кодом 40540210 та реєстраційним номером юридичної особи 14801020000069757 від 06.06.2016 р., за місцезнаходженням: 61174, ХАРКІВСЬКА ОБЛ.,МІСТО ХАРКІВ, ДЗЕРЖИНСБКИЙ РАЙОН, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, БУДИНОК 53-Б - від дати її реєстрації.

- визнати недійсною приймання-передачу ОСББ "Молодіжне містечко" від ОК "Житлово-будівельному кооперативу ЖИТЛОБУД-1" - технічної документації та ключів (від вхідних дверей допоміжних приміщень) будинку АДРЕСА_1, що відбулася на підставі Акту приймання- передачі від 31.09.2016 року.

- зобов'язати ОСББ "Молодіжне містечко" відновити становище, яке існувало до порушення прав та інтересів позивача, шляхом повернення ОК "Житлово- будівельному кооперативу ЖИТЛОБУД-1" - технічної документації та ключів (від вхідних дверей допоміжних приміщень) будинку АДРЕСА_1, які передавалися відповідачу за Актом приймання - передачі від 31.09.2016 року.

Ухвалою господарського суду від 10.01.2017 року прийнято позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору фізичної особи - ОСОБА_3 (вх.№2 від 03.01.2017року) про визнання недійсними установчих зборів, визнання недійсними рішення установчих зборів, визнання недійсним статуту, визнання недійсною державну реєстрацію, ліквідацію юридичної особи, скасування державної реєстрації, визнання недійсним приймання-передачі, відновлення становища, яке існувало до порушення прав.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.03.2017 року у справі №922/2681/16 (суддя Присяжнюк О.О.) провадження у справі №922/2681/16 припинено.

Представник першого позивача, ОСОБА_2, та третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, ОСОБА_3, з оскаржуваною ухвалою не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 23.03.2017 року у справі №922/2681/16 та передати дану справу на розгляд господарського суду Харківської області, із визначенням суддів з урахуванням Положення про автоматизовану систему документообігу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.04.2017 року.

10.04.2017 року представник апелянтів надав письмові пояснення (вх.№3946).

В судове засідання 24.04.2017 року з'явився представник першого позивача та третьої особи з самостійними вимогами, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку представників в судове засідання. Враховуючи те, що явка представників учасників судового процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, а також відсутність клопотання сторін про продовження строку вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу на ухвалу від 23.03.2017 року в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Припиняючи провадження у справі, господарський суд Харківської області зазначив, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не є господарським товариством в розумінні ст. 1 Закону України "Про господарські товариства", воно є неприбутковим та непідприємницьким товариством, основною функцією якого є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, а відтак правовідносини, що мають місце між членами об'єднання та самим об'єднанням не носять характер корпоративних, відтак спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Дана норма в імперативному порядку визначає категорію предмету спору та суб'єктний склад сторін у корпоративному спорі, що підвідомчий господарському суду.

В пункті 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам", зокрема зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

З огляду на приписи частини другої статті 1 та статті 12 ГПК

зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи.

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", зокрема зазначено, що Законом України від 15 грудня 2006 р. N 483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарсько процесуального кодексу України справам, що виникають із корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1 ГПК господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

При цьому, в пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зокрема зазначено, що не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма пункту 4 частини першої статті 12 ГПК в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до п.1.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

За змістом положень пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, статті 167 Господарського кодексу України, статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" сторонами у корпоративному спорі є:

1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув;

2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. А під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

При визначенні підвідомчості справ цієї категорії суд враховує, що з огляду на системний аналіз положень статті 84 ЦК України, частини п'ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

При цьому, згідно із ст. 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 4 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Аналогічне положення передбачено ст. 1 розділу ІІ Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко".

Відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 4 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання. Майно об'єднання утворюється з:

майна, переданого йому співвласниками у власність;

одержаних доходів;

іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Майно, придбане об'єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

Аналогічне положення міститься у ст. 3 розділу IV Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко".

Як вбачається зі Статуту Об'єднання, частку позивачів та третьої особи з самостійними вимогами у статутному капіталі (майні) об'єднання не визначено.

Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом (ч. 2 ст. 4 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ).

У відповідності до ч. 1 ст. 85 Цивільного кодексу України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Згідно із ст. 3 розділу ІІ Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко" об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Таким чином, спір між фізичною особою ОСОБА_2, Фізичною особою ОСОБА_4 (ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2016 року припинено провадження у справі №922/2681/16 стосовно вимог другого позивача - ОСОБА_4 на підставі п. 6 ч. 1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку зі смертю.), Фізичною особою ОСОБА_3 як співвласником об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко" не є корпоративним.

Разом з тим, згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Так, при дослідженні правового статусу позивачів та третьої особи з самостійними вимогами встановлено, що позов подано Фізичною особою ОСОБА_2, Фізичною особою ОСОБА_4 та Фізичною особою ОСОБА_3 як громадянами - фізичними особами.

Враховуючи, що правовідносини між Фізичною особою ОСОБА_2, Фізичною особою ОСОБА_4 та Фізичною особою ОСОБА_3 та відповідачем не є корпоративними, тому до вказаного спору не застосовуються положення щодо підвідомчості за п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Тому, у зв'язку з тим, що спір у даній справі ґрунтується на правовідносинах, що за своєю природою не є корпоративними, та з урахуванням того, що позивачі та третя особа з самостійними вимогами на предмет спору виступають в них як фізичні особи, позов підлягає вирішенню по суті загальним судом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені обставини унеможливлюють застосування до спірних правовідносин положень п. 4 ст. 12 ГПК України, даний спір є непідвідомчим господарським судам та, як наслідок, не підлягає розгляду господарськими судами України.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції було припинено провадження у справі, однак при цьому судом було надано оцінку доводам позивачів та третьої особи та встановлено певні обставини.

Колегія суддів зазначає, що припинення провадження у справі - це форма завершення справи, зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликано необхідністю вилучати з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду або внаслідок розпорядчих дій сторін. У разі виявлення встановлених законодавством обставин немає необхідності в розгляді справи по суті та винесенні рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає передчасними висновки суду першої інстанції, викладені в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали по суті справи, оскільки така форма закінчення провадження у справі як його припинення, не передбачає розгляду справи по суті.

Проте, дана обставина не вплинула на правильність висновків суду першої інстанції, викладених в резолютивній частині оскаржуваної ухвали.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження апелянтів, викладені ними в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного і правового обґрунтування та не доведені належними доказами, у зв'язку з чим підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 33-34, 43, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_2 та Фізичної особи ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.03.2017 року у справі №922/2681/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 27.04.2017 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.