Постанова

від 21.08.2017 по справі 922/2681/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2017 року Справа № 922/2681/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКартере В.І., Кролевець О.А., розглянувши касаційну скаргуФізичної особи - ОСОБА_4, Фізичної особи ОСОБА_5 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 (головуючий суддя Тихий П.В., судді Гетьман Р.А., Россолов В.В.) та ухвалуГосподарського суду Харківської області від 23.03.2017 (суддя Присяжнюк О.О.) у справі№ 922/2681/16 Господарського суду Харківської області за позовом 1) Фізичної особи - ОСОБА_4, 2) Фізичної особи - ОСОБА_7 доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко", третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив ЖИТЛОБУД-1", проскасування державної реєстрації , та за позовом третьої особи-2 Фізичної особи - ОСОБА_5 доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко" про визнання недійсними установчих зборів, визнання недійсними рішення установчих зборів, визнання недійсним статуту, визнання недійсною державну реєстрацію, ліквідацію юридичної особи, скасування державної реєстрації, визнання недійсним приймання-передачі, відновлення становища, яке існувало до порушення прав, за участю представників позивача-1не з'явились, позивача-2не з'явились, відповідачане з'явились, третьої особи-1не з'явились, третьої особи-2не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2017, припинено провадження у справі № 922/2681/16 за позовом Фізичної особи - ОСОБА_4, Фізичної особи - ОСОБА_7 до ОСББ "Молодіжне містечко" про скасування державної реєстрації та за позовом Фізичної особи - ОСОБА_5 до ОСББ "Молодіжне містечко" про визнання недійсними установчих зборів, визнання недійсним рішення установчих зборів, визнання недійсним статуту, визнання недійсною державної реєстрації, ліквідацію юридичної особи, скасування державної реєстрації, визнання недійсним приймання-передачі, відновлення становища, яке існувало до порушення прав.

Не погодившись з вказаними ухвалою та постановою, Фізична особа - ОСОБА_4 та Фізична особа - ОСОБА_5 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на розгляд по суті до місцевого суду.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 80 ЦК України. На думку скаржників, суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники учасників судового процесу не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників учасників судового процесу.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Припиняючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко" не є господарським товариством в розумінні ст. 1 Закону України "Про господарські товариства", він є неприбутковим та непідприємницьким товариством, основною функцією якого є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, а відтак правовідносини, що мають місце між членами об'єднання та самим об'єднанням, не носять характеру корпоративних, з огляду на що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком судів, виходячи з такого.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

В п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам" зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 1 та ст. 12 ГПК України зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи.

В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що Законом України від 15.12.2006 № 483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним ч. 1 ст. 167 ГК України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі якщо суб'єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України справам, що виникають з корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1 ГПК України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

В п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства справи, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності інших суб'єктів господарювання, які не є господарськими товариствами (кооперативи, приватні, колективні підприємства тощо), якщо стороною у справі є фізична особа. При цьому норма п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України в силу її імперативного характеру не підлягає застосуванню за аналогією щодо спорів, пов'язаних із діяльністю інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

За змістом положень п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, ст. 167 ГК України, ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" сторонами у корпоративному спорі є: юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув; учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. А під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

При визначенні підвідомчості справ цієї категорії суд враховує, що з огляду на системний аналіз положень ст. 84 ЦК України, ч. 5 ст. 63, ч.ч. 1, 3 ст. 167 ГК України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", ст.ст. 1, 19 і ч.ч. 1, 6 ст. 20 Закону України "Про фермерське господарство", ст.ст. 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГК України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

При цьому згідно зі ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Аналогічне положення передбачено ст. 1 розділу ІІ Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко".

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання. Майно об'єднання утворюється з: майна, переданого йому співвласниками у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Майно, придбане об'єднанням за рахунок внесків та платежів співвласників, є їхньою спільною власністю.

Аналогічне положення міститься у ст. 3 розділу IV Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко".

Як вбачається зі статуту відповідача, частку позивачів та третьої особи з самостійними вимогами у статутному капіталі (майні) об'єднання не визначено.

Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом (ч. 2 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до ч. 1 ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Згідно зі ст. 3 розділу ІІ Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко" об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Таким чином спір між Фізичною особою - ОСОБА_4, Фізичною особою - ОСОБА_7 (ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.10.2016 припинено провадження у справі № 922/2681/16 стосовно вимог позивача-2 - ОСОБА_7 на підставі п. 6 ч. 1. ст. 80 ГПК України в зв'язку зі смертю), Фізичною особою ОСОБА_5 та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжне містечко" не є корпоративним.

Разом з тим згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

При дослідженні правового статусу позивачів та третьої особи з самостійними вимогами судами встановлено, що позов подано Фізичною особою - ОСОБА_4, Фізичною особою - ОСОБА_7 та Фізичною особою - ОСОБА_5 як громадянами - фізичними особами.

Як встановлено судами вище, правовідносини між Фізичною особою - ОСОБА_4, Фізичною особою - ОСОБА_7 та Фізичною особою - ОСОБА_5 та відповідачем не є корпоративними, а тому до вказаного спору не застосовуються положення щодо підвідомчості за п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України.

Враховуючи те, що спір у даній справі ґрунтується на правовідносинах, що за своєю природою не є корпоративними, позивачі та третя особа з самостійними вимогами на предмет спору виступають в них як фізичні особи, суди дійшли правильного висновку про те, що спір у даній справі підлягає вирішенню судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що встановлені вище обставини унеможливлюють застосування до спірних правовідносин положень п. 4 ст. 12 ГПК України, а даний спір є непідвідомчим господарським судам та, як наслідок, не підлягає розгляду господарськими судами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржників, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність підстав для припинення провадження у справі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 80, 85 , 111-5 , 111-7 , 111-9 , 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - ОСОБА_4 та Фізичної особи ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 23.03.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 у справі № 922/2681/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіВ.І. Картере О.А. Кролевець