Ухвала

від 27.04.2017 по справі 446/1567/16-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 рокуЛьвів№876/4018/17 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року у адміністративній справі №446/1567/16-а за позовом ОСОБА_1 до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позов до Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії відповідно до пункту г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Постановою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 лютого 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1, 19.12.1934р.н., надбавки до пенсії як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п. г ст. 77 Закону України Про пенсійне забезпечення із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 12.02.2016 р. з врахуванням виплачених сум. Зобов'язано Кам'янка-Бузьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області проводити нарахування та виплату ОСОБА_1, 19.12.1934р.н., підвищення до пенсії відповідно до пункту г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення в розмірі 25% мінімальної пенсії з віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 12.02.2016 р. з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими ОСОБА_2 пов'язує зміну чи припинення таких виплат. В решті позовні вимоги залишено без розгляду.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовну в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Камянка-Бузькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області, як одержувач пенсії за віком та підвищення до пенсії як членам сімей, яких було примусово переселено в розмірі 43,52 грн.

Довідкою комісії з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної ради народних депутатів Тернопільської області №68а від 11.02.1992 року та посвідченням № 78/22-Р, яке видане Львівською обласною радою 13.03.2012 підтверджується, що позивач реабілітована згідно Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні .

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що підвищення до пенсії, яке виплачується відповідачу в обсягах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України Про пенсійне забезпечення , який має вищу юридичну силу. При цьому, суд застосував положення ст. 99 КАС України в частині строків звернення до суду та визначив дату, з якої слід проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні , дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Статтею 1 Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі двійками , трійками , особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР Про кримінальну відповідальність за державні злочини від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Згідно зі ст.6 цього Закону, реабілітованим громадянам відповідно до статті 1, час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.

Аналогічні норми закріплені в ст.58 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Згідно п. г ст.77 Закону України Про пенсійне забезпечення , призначені пенсії підвищуються: громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на перерахунок пенсії з 10.02.2016.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачам здійснює Пенсійний фонд України в особі Камянка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.

Положення ч. 3 ст.28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому п. г ст. 77 Закону України Про пенсійне забезпечення розмірі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого п. г ст. 77 Закону України Про пенсійне забезпечення підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України ).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 листопада 2016 року у адміністративній справі №446/1567/16-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_3