Постанова

від 15.08.2019 по справі 446/1567/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №446/1567/16-а

адміністративне провадження №К/9901/45441/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кам`янка-Бузького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Матковської З.М., Затолочного В.С., Каралюса В.М. від 27 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

В серпні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Кам`янка-Бузького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання виплатити підвищення до пенсії відповідно до пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме, 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.08.2013 р. по 30.07.2016 р. та виплачувати у подальшому.

Постановою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Кам`янка-Бузького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надбавки до пенсії як члену сім`ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п. г ст. 77 Закону України Про пенсійне забезпечення із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 12.02.2016 з врахуванням виплачених сум.

Зобов`язано Кам`янка-Бузьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області проводити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підвищення до пенсії відповідно до пункту г статті 77 Закону України Про пенсійне забезпечення в розмірі 25% мінімальної пенсії з віком, встановленої частиною першою статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , починаючи з 12.02.2016 з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов`язує зміну чи припинення таких виплат.

В решті позовні вимоги залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, об`єднане управління ПФУ просить її скасувати.

Касаційна скарга мотивована тим, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV не може застосовуватися для обчислення підвищення пенсій громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, та членам їх сімей, яких було примусово переселено, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Камянка-Бузькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Львівської області, як одержувач пенсії за віком та отримує підвищення до пенсії примусово переселених членів сім`ї політично репресованого, згодом реабілітованого в розмірі 43 грн 52 коп. на підставі постанови № 654.

Довідкою комісії з питань поновлення прав реабілітованих Зборівської районної ради народних депутатів Тернопільської області №68а від 11.02.1992 року та посвідченням № 78/22-Р, яке видане Львівською обласною радою 13.03.2012 підтверджується, що позивач реабілітована згідно Закону України Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні .

Не погоджуючись з розміром отримуваного підвищення до пенсії як членам сімей, яких було реабілітовано, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що підвищення до пенсії, яке виплачується відповідачу в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008, звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить Закону України Про пенсійне забезпечення , який має вищу юридичну силу. При цьому, суд застосував положення ст. 99 КАС України в частині строків звернення до суду та визначив дату, з якої слід проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень пункту г частини першої статті 77 Закону № 1788-ХІІ громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25% мінімальної пенсії за віком.

Частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Підпунктом 2 пункту 4 постанови № 654 установлено, що з 1 вересня 2008 року громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.

Згідно із пунктом 6 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом № 1788-XII. Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України Про пенсійне забезпечення , який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян , зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.

Таким чином, судами зроблено правильний висновок про протиправність дій відповідача щодо виплати підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж це передбачено пунктом г частини першої статті 77 Закону № 1788-ХІІ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 446/1549/16-а, від 21 листопада 2018 року у справі № 446/1563/16-а.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кам`янка-Бузького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук