Рішення

від 30.03.2017 по справі 129/914/16-ц

ГАЙСИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 129/914/16-ц

Провадження по справі № 2/129/41/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2017 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючої судді Бондар О.В.

з участю секретаря Килівник Ю.С.

позивача ОСОБА_1

його представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача Мельника Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайсині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства Гайсинський спиртовий завод третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

Встановив:

25.03.2016 року позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ № 31 від 25.02.2016 року, винесений тимчасово виконуючим обов'язки директора державного підприємства Гайсинський спиртовий завод (далі ДП Гайсинський спиртовий завод ) ОСОБА_5 про звільнення його, ОСОБА_1, електрогазозварника 5-го розряду, відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України з 25.02.2016 року, поновити його на роботі на посаді електрогазозварника 5-го розряду з 25.02.2016 року та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.02.2016 р. по день ухвалення рішення суду.

В судовому засіданні позивач та його представники ОСОБА_2, ОСОБА_3 на обгрунтування позовних вимог зазначили про те, що ОСОБА_1 з 17.02.2013 року є членом виборного органу профспілкової організації ДП Гайсинський спиртовий завод , в грудні 2015 році керівництвом заводу запропоновано працівникам написати заяви про те, що вони бажають працювати 2 години на тиждень, ОСОБА_1 та ще чотири працівника відмовились писати такі заяви, 4.01.2016 року охорона підприємства не пропустила позивача на його робоче місце механічну майстерню на території заводу, 5.01.2016 року ОСОБА_1 та ще чотирьох працівників не пропустили через прохідну на їх робоче місце, повідомили про те, що згідно наказу по підприємству № 3 від 5.01.2016 року з 30.12.2015 року встановлено простій заводу не з вини працівників, з виплатою ОСОБА_1 та чотирьом працівникам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заробітної плати в розмірі двох третин тарифної ставки розряду (окладу), без вказівки в наказі про те, де під час простою повинні перебувати ОСОБА_1 та зазначені працівники, в наказі також не зазначено та не повідомлено адміністрацією підприємства ОСОБА_1 час простою та дату його закінчення; 9.03.2016 року ОСОБА_1, дізнавшись, що інших працівників запрошують на роботу, прийшов на своє робоче місце, де адміністрацією був повідомлений про те, що він звільнений з роботи, у видачі копії наказу про звільнення йому було відмовлено. 10.02.2016 року на ДП Гайсинський спиртовий завод створено ще одну первинну профспілкову організацію ДП Гайсинський спиртовий завод ( Трудящі ), головою якої 10.02.2016 р. обрано ОСОБА_1 Наказом т.в.о. директора ДП Гайсинський спиртовий завод ОСОБА_5 № 31 від 25.02.2016 року звільнено ОСОБА_1 відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України з 25.02.2016 р., підставою для звільнення позивача зазначено акти про відсутність працівника на робочому місці згідно доповідних начальника охорони ОСОБА_10 та провідного інженера по транспорту ОСОБА_11 Даний наказ було винесено без попередньої згоди первинної профспілкової організації ДП Гайсинський спиртовий завод , членом профспілкового комітету якої є позивач, а також без згоди виборного органу Вінницької обласної організації Всеукраїнська незалежна профспілка Трудящі , вищого виборного органу по відношенню до первинної профспілкової організації ДП Гайсинський спиртовий завод ( Трудящі ), головою якої є ОСОБА_1, та первинної профспілкової організації ДП Гайсинський спиртовий завод . Представник позивача ОСОБА_2 надав суду розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу з 26.02.2016 р. по 30.03.2017 р., згідно з яким він становить 57350,94 грн.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечив, вважав його безпідставним, а оспорюваний позивачем наказ законним, з огляду на те, що на час простою ОСОБА_1 та ще чотирьом працівникам підприємства необхідно було знаходитися в приміщенні для охорони, яке опалюється, є стілець і стіл, а механічна майстерня, де працював ОСОБА_1, на час простою була відключена від опалення, тому на робоче місце працівників мехмайстерні не допускали, з 1.02.2016 року по 25.02.2016 року ОСОБА_1 без поважних причин був відсутній за місцем роботи, про що є акти про відсутність працівника на робочому місці згідно доповідних начальника охорони ОСОБА_10 та провідного інженера по транспорту ОСОБА_11, на момент звільнення позивач був членом профспілкової організації ДП Гайсинський спиртовий завод , до якої звернулася адміністрація підприємства з листом про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.4 ст. 40 КЗпП України, на що 24.02.2016 року отримали згоду профспілкового комітету за підписом голови профкому ОСОБА_12 № 3 від 23.02.2016 р.

З`ясувавши позиції сторін, допитавши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких міркувань.

Достовірно встановлено, що з 26.01.2012 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу за трудовим договором в ДП Гайсинський спиртовий завод на посаду слюсаря-ремонтника 4-го розряду згідно наказу № 8 від 26.01.2012 р., 20.03.2012 року переведений на посаду електрогазозварника п'ятого розряду, з 17.02.2013 року позивач є членом виборного органу профспілкової організації ДП Гайсинський спиртовий завод , з 30.12.2015 року встановлено простій ДП Гайсинський спиртовий завод не з вини працівників згідно наказу керівника підприємства № 3 від 5.01.2016 року з виплатою ОСОБА_1 та чотирьом працівникам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заробітної плати в розмірі двох третин тарифної ставки розряду (окладу), про закінчення періоду простою позивача адміністрація не повідомила, в наказі про простій таких відомостей зазначено не було. 10.02.2016 року на ДП Гайсинський спиртовий завод створено ще одну первинну профспілкову організацію ДП Гайсинський спиртовий завод ( Трудящі ), яка є організаційною ланкою Всеукраїнської незалежної профспілки Трудящі (зареєстрована Міністерством юстиції України 2.04.2007 р. за № 2650), головою якої обрано ОСОБА_1, про що повідомлено керівника ДП Гайсинський спиртовий завод рекомендованим листом від 10.02.2016 р. 9.03.2016 року ОСОБА_1 прийшов на роботу, де адміністрацією був повідомлений про те, що він звільнений з роботи, у видачі копії наказу про звільнення йому було відмовлено, ніяких пояснень до винесення оспорюваного наказу від нього адміністрація не зажадала. Головою ВОО ВНП Трудящі ОСОБА_13 на ім`я директора ДП Гайсинський спиртовий завод ОСОБА_5 було направлено подання № 21-03/16 від 18.03.2016 р. про необхідність усунення порушень законодавства про працю під час винесення наказу № 31 від 25.02.2016 року про звільнення ОСОБА_1, електрогазозварника п'ятого розряду, за п.4 ст. 40 КЗпП України, з 25.02.2016 року, проте зазначений наказ не було скасовано.

Зазначені правовідносини регламентуються:

- п.4 ст. 40 КЗпП України, за яким трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

- ч.2 ст. 113 КЗпП України, якою встановлено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу);

- ст. 147 КЗпП України, якою передбачено застосування до працівників за порушення трудової дисципліни таке стягнення, як звільнення;

- п. 16, 22,24 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 6.11.1992 р. Про практику розгляду судами трудових спорів , відповідно до яких у тих випадках, коли крім додержання загальних вимог щодо порядку звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу згідно з чинним законодавством на звільнення певних категорій працівників, зокрема працівників, обраних до складу профспілкових органів, необхідна також згода відповідного органу, вона має бути і в тому випадку, коли за ст. 43(1) КЗпП допускається звільнення без згоди профспілкового органу підприємства, установи, організації (крім ліквідації); якщо за погодженнями чинного законодавства у цих випадках згода відповідного органу має бути попередньою, суд бере до уваги лише таку згоду, оскільки іншого законом не передбачено; у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника; при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин;

- ст. 149 КЗпП України, згідно з якою до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення; за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення; при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника; стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку;

- ч.1,2,7 ст. 235 КЗпП України, за якими у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір; при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік; якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню;

- ч.2,3 ст. 252 КЗпП України, у відповідності до яких притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є; звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, його керівників, крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок);

- п.15,32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів від 6.11.1992 року, відповідно до яких розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП; звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник; згода профспілкового органу на звільнення не може бути визнана такою, що має юридичне значення, якщо не додержані вимоги про участь у засіданні цього органу більше половини його членів, або згода давалась на прохання службової особи, що не наділена правом прийняття і звільнення і не мала відповідного доручення правомочної особи, чи з ініціативи самого профспілкового органу або з інших підстав, ніж зазначалось у поданні власника чи уповноваженого ним органу, а потім і в наказі про звільнення; у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Оскільки, відповідачем відповідно до оспорюваного позивачем наказу (а.с.10) було звільнено електрогазозварника п'ятого розряду ОСОБА_1 з 25.02.2016 року без отримання згоди первинної профспілкової організації ДП Гайсинський спиртовий завод , членом профспілкового комітету якої він є з 17.02.2013 р. відповідно до довідки голови профкому ДП Гайсинський спиртовий завод (ЄДРПОУ № 34396210) № 01-03/16-Л від 23.03.2016 р. (а.с.17), а також без згоди виборного органу Вінницької обласної організації Всеукраїнська незалежна профспілка Трудящі , вищого виборного органу по відношенню до первинної профспілкової організації ДП Гайсинський спиртовий завод ( Трудящі ), головою якої є ОСОБА_1 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.06.2016 р.(а.с.72), та первинної профспілкової організації ДП Гайсинський спиртовий завод , позивача звільнено за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин, скоєння яких ОСОБА_1 відповідачем в судовому засіданні не доведено, перед звільненням позивача адміністрація ДП Гайсинський спиртовий завод не зажадала від ОСОБА_1 письмових пояснень з приводу порушення ним трудової дисципліни, з наказом про звільнення ОСОБА_1 ознайомлений відповідачем не був, 11.03.2016 р. копію зазначеного наказу отримав представник позивача ОСОБА_2, на подання № 21-03/16 від 18.03.2016 р. голови ВОО ВНП Трудящі ОСОБА_13 на ім`я директора ДП Гайсинський спиртовий завод ОСОБА_5 про необхідність усунення порушень законодавства про працю під час винесення наказу № 31 від 25.02.2016 року про звільнення ОСОБА_1, електрогазозварника п'ятого розряду, за п.4 ст. 40 КЗпП України, з 25.02.2016 року, - зазначений наказ не було скасовано, не було поновлено позивача на роботі, - то в судовому порядку необхідно зазначений наказ відповідача визнати незаконним та скасувати, поновити позивача на роботі з 25.02.2016 року та стягнути з відповідача на користь позивача 57 350 гривень 94 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу понад рік не з вини працівника (згідно довідки відповідача № 53 від 1.02.2017 р. середньоденна заробітна плата електрогазозварника п'ятого розряду за листопад та грудень 2015 року становить 209,31 грн., час вимушеного прогулу з 26.02.2016року по 30.03.2016 р., в цьому періоді робочих днів 274, тому 274*209,31 грн.=57350,94 грн.), допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 4395 грн. 51 коп.

Заперечення представника відповідача про законність звільнення позивача з роботи суд до уваги не бере, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону, спростовані зазначеними судом міркуваннями.

Письмову згоду профспілкового комітету первинної профспілкової організації ДП Гайсинський спиртовий завод № 3 від 23.02.2016 р. за підписом голови профкому ОСОБА_12 суд до уваги не бере через відсутність в матеріалах справи належних доказів про наявність у ОСОБА_12 повноважень голови профкому зазначеної профспілки, протокол зборів якої датований 4.02.2016 року, за цим протоколом 4.02.2016 року переобрано ОСОБА_2 та обрано ОСОБА_12 головою профкому первинної профспілкової організації ДП Гайсинський спиртовий завод , проте згідно повідомлення в.о. начальника Гайсинського районного управління юстиції від 16.02.2016 року керівником легалізованої первинної профспілкової організації ДП Гайсинський спиртовий завод є ОСОБА_2, під час допиту в якості свідка ОСОБА_12 повідомив суд про те, що змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно зміни керівника профспілкової організації ДП Гайсинський спиртовий завод з ОСОБА_2 на ОСОБА_12 на час підписання ним дозволу на звільнення ОСОБА_1 - не вносилось, збори профкому цієї організації від 4.02.2016 року було проведено з порушенням Статуту профспілки, без повідомлення голови профспілки ОСОБА_2 про збори, які зазначеним головою не скликалися.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України (Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 23 квітня 2014 року у справі № 6-30цс14), рішення та практика якого відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10,11,209,212,214-215, 218 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 31 від 25 лютого 2016 року, винесений тимчасово виконуючим обов'язки директора Державного підприємства Гайсинський спиртовий завод ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_1, електрогазозварника 5-го розряду, відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України з 25.02.2016 року.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на Державному підприємстві Гайсинський спиртовий завод на посаді електрогазозварника 5-го розряду з 25.02.2016 року.

Стягнути з Державного підприємства Гайсинський спиртовий завод м. Гайсин на користь ОСОБА_1 57 350 гривень 94 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 4395 грн. 51 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Гайсинський районний суд в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя: