Ухвала

від 12.04.2017 по справі 815/2132/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2132/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Дейнеги С.Є.,

представника позивача Фатєєвої І.В., представника відповідача/апелянта Груня С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РАФ - Плюс до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2013 року ТОВ РАФ - Плюс звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки та складання акта перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2013 року №0000422250 та №0000412250.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року адміністративний позов підприємства задоволений повністю (Т. 8 а.с. 222-248).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов підприємства задоволений частково,- скасовані податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2013 року №0000422250 та №0000412250, в решті позовних вимог відмовлено. (Т. 8 а.с. 287-295).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2016 року (Т. 9 а.с. 61-68), з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.07.2016 року про виправлення описки (Т. 9 а.с. 108-109) касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 13 лютого 2013 року №0000422250 та №0000412250 та справу в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 13 лютого 2013 року №0000422250 та №0000412250 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року залишено без змін.

13 вересня 2016 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду, яка занесена до журналу судового засідання замінено відповідача ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на правонаступника - ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року адміністративний позов TOB Раф-Плюс задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 13.02.2013 року №0000422250 та №0000412250.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову підприємства повністю.

Позивач надав до апеляційного суду заперечення, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Фатєєвої І.В., представника відповідача/апелянта Груня С.О., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю РАФ - Плюс (код за ЄДРПОУ 31185987) зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради 09.11.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №255186 (Т. 1 а.с. 73) та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Серії АА №585228 (Т. 1 а.с. 76).

З 24.11.2000 року за №4316 знаходиться на податковому обліку та на момент перевірки перебував на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №23194772 від 12.06.2003 року (Т. 1 а.с. 74) та п. 2.4.1 акту перевірки ТОВ РАФ - Плюс є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення від 17.01.2013 року №000123/125 (Т. 1 а.с. 40, Т. 8 а.с. 81), виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС ОСОБА_4, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної Податкової Служби, інспектором податкової служби І рангу, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, відповідно до Наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Раф-Плюс щодо підтвердження взаємовідносин з ПП Сегмент-Юг , код за ЄДРПОУ 35818058 за період липень 2009 року по листопад 2010 року.

Для проведення перевірки TOB Раф-Плюс щодо підтвердження взаємовідносин з ПП ІНТАЙМ-ЕЛІТ , (код за ЄДРПОУ 36343730) за період лютий, червень, листопад, грудень 2010 року, лютий 2011 року та ПП СІ.ТІ.ДЖИ , (код за ЄДРПОУ 35767686) за період квітень-червень, серпень, вересень 2010 року посадовими особами TOB Раф-Плюс було надано первинні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- договори укладені з ПП Сі.Ті.Джи та ПП ІНТАЙМ-ЕЛІТ ;

- видаткові накладні, отримані від ПП Сі.Ті.Джи та ПП ІНТАЙМ-ЕЛІТ ;

- податкові накладні, отримані від ПП Сі.Ті.Джи та ПП ІНТАЙМ-ЕЛІТ ;

- платіжні доручення, підтверджуючи перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП Сі.Ті.Джи та ПП ІНТАЙМ-ЕЛІТ ;

- регістри бухгалтерського обліку - журнали ордери по рахунку 631, сформовані по взаємовідносинам з підприємством ПП Сі.Ті.Джи та ПП ІНТАЙМ-ЕЛІТ .

За результатами перевірки складено акт від 18.01.2013 року №238/22-5/31185987 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ Раф-Плюс , код за ЄДРПОУ 31185987 щодо підтвердження взаємовідносин з ПП ІНТАЙМ-ЕЛІТ , код за ЄДРПОУ 36343730 за період з січня 2010 року по грудень 2010 року та ПП Сі.Ті.Джи , код за ЄДРПОУ 35767686 за період з березня 2010 року по січень 2011 року , у якому зазначено про виявлення наступних порушень: пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств №334/94-ВР від 28.12.1994 р. у редакції Закону України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 385 483 гри.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 198.2, і 98.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1108387 грн.

Не погоджуючись з Актом перевірки позивачем було надано до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби заперечення від 04.02.2013 р. №71, які згідно відмітки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби отримані 05.02.2013 pоку (Т. 1 а.с. 45-54.)

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000422250 від 13.02.2013 року, яким позивачу за порушення пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 1731854,00 грн., з яких за основним платежем - 1385483,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 346371,00 грн. (Т. 1 а.с. 37);

- №0000412250 від 13.02.2013 року, яким позивачу за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1385484,00 грн., з яких за основним платежем - 1108387,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 277097,00 грн. (Т. 1 а.с. 38).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями TOB РАФ-ПЛЮС у порядку адміністративного оскарження, передбаченого ст. 56 Податкового Кодексу України було подано первинну скаргу вих. №133 від 26.02.2013 року на податкові повідомлення-рішення до ДПС в Одеській області (Т. 1 а.с. 55-64), яка рішенням ДПС в Одеській області від 01.03.2013р. №504/10/10-2001 залишена без розгляду (Т. 1 а.с. 65).

Не погоджуючись, в тому числі, з податковими повідомленнями-рішеннями від 13.02.2013 року №0000422250 та №0000412250 TOB РАФ-ПЛЮС звернулось до суду.

Задовольняючи адміністративний позов TOB Раф-Плюс суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із контрагентами ПП Сі.Ті.Джи та ПП ІНТАЙМ-ЕЛІТ .

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Як вже зазначалося вище, в акті перевірки від 18.01.2013 року №238/22-5/31185987 зазначено про порушення позивачем пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств №334/94-ВР від 28.12.1994 р. у редакції Закону України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1385483 гри.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, п. 198.2, і 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1108387 грн.

Підставою для вказаних висновків відповідача стала відсутність, на його думку, реального виконання господарських операцій позивача з його контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (Т. 1 а.с. 76), основними видами діяльності TOB Раф-Плюс за КВЕД-2010 є: 38.11 Збирання безпечних відходів, 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів, 38.32 Відновлення відсортованих відходів, 93.13 Діяльність фітнес-центрів, 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом., 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

Що стосується господарських відносин позивача з ПП ІНТАЙМ-ЕЛІТ , то колегія суддів керується ч. 5 ст. 227 КАС України, якою встановлено, що висновки і мотиви касаційного суду, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції. Так, повертаючи на новий розгляд до суду першої інстанції зазначену справу ВАС України в ухвалі від 25 травня 2016 року зазначив, що погоджується з висновками судів попередніх інстанції про неправомірність оскаржених повідомлень-рішень в частині донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП Інтайм-Еліт (Т. 9, а.с. 61-68). Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ТОВ Раф-Плюс в цій частині.

Вирішуючи питання обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині господарських відносин позивача з ПП Сі.Ті.Джи , висновків та оскаржених повідомлень-рішень відповідача, апеляційний суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в межах здійснення своєї господарської діяльності між TOB Раф-Плюс та ПП Сі.Ті.Джи укладено договори: №01-02-09/АС від 03.01.2009 року з додатками (та додаткові угоди) (Т. 1 а.с. 93-98); №07/10П від 01.07.2010 року (Т. 2 а.с. 172-173); №55/090 від 01.09.2009 року (Т. 2 а.с. 153-154); №02-02-10/РО від 02.02.2010 року (Т. 2 а.с. 169-170); №12/12ТО від 06.12.2010 року (Т. 2 а.с. 157-158).

Відповідно до умов договору №55/09о від 01.09.2009 року (Т. 2 а.с. 153-154) та №07/10П від 01.07.2010 року (Т. 2 а.с. 172-173), ПП Сі.Ті.Джи (Постачальник) з однієї сторони та ТОВ РАФ-Плюс (Покупець) з іншої сторони уклали договір, за яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити устаткування, техніку, МБП, інструменти, запасні частини, комплектуючі, інші товари виробничого призначення. До договору №55/09о від 01.09.2009 року сторонами складено специфікації (Т. 2 а.с. 155-156).

Згідно умов договору №12/12ТО від 06.12.2010 року (Т. 2 а.с. 157-158), ТОВ РАФ-Плюс (замовник) та ПП Сі.Ті.Джи (виконавець), в порядку і на умовах, визначених даним договором, виконавець зобов'язується виконати згідно заявок роботи по технічному обслуговуванню і ремонту техніки і автомобілів. До вказаного договору сторонами складено калькуляції вартості послуг (Т. 2 а.с. 159-168).

Договором №02-02-10/РО від 02.02.2010 року визначено, що ПП Сі.Ті.Джи (виконавець), в порядку і на умовах, визначених даним договором, зобов`язується виконати по завданню ТОВ РАФ-Плюс (замовника) роботи по ремонту устаткування, а замовник зобов'язується прийняти виконані виконавцем роботи і оплатити їх (Т. 2 а.с. 169-170).

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів позивачем надано до суду видаткові та податкові накладні (Т. 2 а.с. 174-177, 182-185,187-190, 196-197, 203-204, 228-229, 236-237, 241-242, 249-250).

Окрім того на підтвердження реальності здійснення вищевказаних господарських та використання придбаного товару в господарській діяльності позивача з боку ТОВ РАФ-Плюс надано до суду акти списання ТМЦ (Т. 2 а.с. 178-181, 186, 191-195, 198-202).

На підтвердження здійснення оплати по вищевказаним договорам, які укладені між позивачем та ПП Сі.Ті.Джи , в матеріалах справи наявні платіжні доручення (Т. 8 а.с. 130-146, 147-175) та виписки по рахурку (Т. 8 а.с. 129, 147).

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт отримання позивачем товару та послуг від постачальника ПП СІ.ТІ.ДЖИ підтверджується відповідними договорами, додатковими угодами, які містять встановлені діючим цивільним законодавством усі істотні умови, а також, накладними, актами виконаних робіт (послуг), які є належними доказами правомірності віднесення цих витрат по придбанню товару від постачальників до валових витрат позивача.

Для забезпечення здійснення господарської діяльності позивач має у користуванні та володінні відповідне обладнання, устаткування, інвентар, інструменти, транспортні вантажні засоби, вантажну техніку, як то вантажні сміттєвози, самоскиди, вантажні підмітально-прибиральні засоби, вантажно-сідлові тягачи, сміттєві контейнери тощо, для використання та обслуговування яких TOB Раф-Плюс придбавалися у ПП СІ.ТІ.ДЖИ обладнання, комплектуючі, техніку, інвентар, інструменти, запасні частини, контейнери, урни, бункери, видаткові матеріали, дерев'яну тару, а також, послуги та роботи з миття сміттєвозів, пластикових контейнерів, послуги з фарбування техніки, обладнання, бункерів, ремонту контейнерів, послуги з збору та сортування дерев'яної тари.

Відповідно до акту перевірки за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року (2010 рік та 1 квартал 2011 року) TOB Раф-Плюс задекларовано суми валових витрат у розмірі 144258956 грн.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року встановлено їх завищення всього у розмірі 5541933 грн., у тому числі по періодам звітності: 1 квартали 2010 року - 1914468 грн.; півріччя 2010 року - 3244484 грн.; 3 квартали 2010 року - 4046658 грн.; Рік 2010 року-5541933 грн.

Згідно документів, наданих до перевірки встановлено, що TOB Раф-Плюс мало взаємовідносини з ПП Сі.Ті.Джи на загальну суму 2488958 грн. (ПДВ 414826 грн.).

Відповідно до акту перевірки ПП Сі.Ті.Джи , код ЄДРПОУ 35767686 №2324/22-3/35767686 від 28.11.2012 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС встановлено: згідно процесуальних документів, отриманих від старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області ст. лейтенанта податкової служби Вдовиченко Д.М., та матеріалів доказової бази, отриманої від ДПС в Одеській області, надано ряд процесуальних документів. У тому числі постанова від 07.06.2012 року про призначення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до вказаної постанови, старший слідчий СУ ДПС в Одеській області ст. лейтенант податкової служби Вдовиченко Д.М., розглянувши матеріали кримінальної справи №201201100058, встановив: в провадженні СУ ДПС в Одеській області знаходиться кримінальна справа №201201100058, порушена за фактом організації фіктивного підприємництва і навмисного ухиляння від сплати податків з використанням ПП Софітек Плюс за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, відносно засновника та директора ПП Агроресурс-Південь ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 ч. І КК України, відносно засновника та директора ПП Одеська будівельна компанія ОСОБА_6 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 ч. І КК України та відносно засновника, директора TOB AK Алана ОСОБА_7 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 ч. І КК України та директора та засновника ПП Клин-Маркет ОСОБА_8 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Також за фактом організації створення фіктивних суб'єктів підприємницького діяльності встановлено, що задіяли ПП Софітек Плюс та інші фіктивні підприємства, які входять до складу конвертаційного центру, використовуючи їх реквізити у незаконних схемах та під прикриттям таких підприємств документально оформляли не існуючи операції з продажу товарів (робіт, послуг), після чого такі документи передавались замовникам послуг (підприємствам-контрагентам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліках з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток. За такі послуги контрагенти перераховували на поточні рахунки фіктивних підприємств грошові кошти, які в подальшому знімались готівкою у банківських установах через розрахункові рахунки підприємств податкових ям та повертались клієнтам.

Проведеними слідчими діями та оперативно-розшуковими заходами по справі встановлено, що такі операції носили безтоварний характер.

Проведеним аналізом матеріалів кримінальної справи, а саме: вилучених банківських документів, а також податкової звітності фіктивних підприємств, встановлено, що серед підприємств-контрагентів, які нібито знаходилися у фінансово-господарських взаємовідносинах з останнім є ПП Сі.Ті. Джи .

Згідно акту перевірки TOB Раф-Плюс , за період діяльності по взаємовідносинам з ПП Сі.Ті.Джи та ПП ІНТАЙМ-ЕЛІТ , а саме з 01.01.2010 року по 31.01.2011 року, встановлено суми податкового кредиту у розмірі 12025764 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2010 року по 31.01.2011 року встановлено його завищення на сумі 1108387 грн.

У результаті проведеної перевірки ТОВ Раф-Плюс по взаємовідносинам з постачальниками товарів ПП Сі.Ті.Джи та ПП ІНТАЙМ-ЕЛІТ , встановлено відсутність у контрагентів власних, орендованих, одержаних за договорами лізингу складських, торгівельних виробничих та інших приміщень, які б суб'єкти господарювання могли б використовувати при здійснені фінансово - господарської діяльності, трудових ресурсів, крім того вищезазначені контрагенти мають стани платника податків відмінні від основного 0 .

Відповідач в акті перевірки робить висновки про виконання сторонами нікчемного правочину, що не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит з ПДВ, а, відповідно, не виникає і підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

У зв'язку з чим перевіркою не підтверджується поставка товарів (робіт, послуг) та відповідно до п. 201.4. ст. 201 ПК України, податкові зобов'язання з податку на додану вартість не виникли у постачальників ПП Сі.Ті.Джи та ПП ІНТАЙМ-ЕЛІТ , не відображено в складі податкових зобов'язань в податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди звітності, обсяг поставки у розмірі 1260742 грн.

В вищевказаній ухвалі від 25 травня 2016 року ВАС України зазначено, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки доводам відповідача про безтоварність операцій, здійснених ПП Сі.Ті. Джи , викладених, зокрема, в акті перевірки та службовій записці ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДП від 15 листопада 2012 року №2095/07. Під час нового розгляду справи, суду першої інстанції слід звернути увагу на вищенаведені обставини із врахуванням того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку .

Під час нового розгляду справи з боку позивача до суду надано у копіях: акти про результати ремонту устаткування, які складені ПП Сі.Ді.Джі та ТОВ РАФ-Плюс на виконання умов договору від 02.02.2010 року №02-02-10/РО та підписані з боку позивача - ОСОБА_9 (Т. 9 а.с. 159-165), довіреність №133 від 01.01.2010 року, яка видана ТОВ РАФ-Плюс ОСОБА_9 і уповноважує останнього отримувати від імені позивача результати виконаних робіт та послуг, підписувати по ним акти виконаних робіт (наданих послуг) (Т. 9 а.с. 158), довідка №85 від 17.10.2016 року про те, що у ТОВ РАФ-Плюс з 2002 року за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 33б знаходиться власна автомобільна база (Т. 9 а.с. 166), акти про результати ремонту і/чи технічного обслуговування, які складені ПП Сі.Ті.Джі та ТОВ РАФ-Плюс на виконання умов договору від 06.12.2010 року №12/12ТО (місце проведення робіт м. Одеса, вул. Промислова, 33б, автобаза замовника) (Т. 9 а.с. 167-183), макет листівки (флаєру) з рекламою послуг ТОВ РАФ-Плюс (Т. 9 а.с. 184-185), звіти про результати проведення рекламної компанії з 07 по 09 вересня 2010 року, з 21 по 23 березня 2011 року (Т. 9 а.с. 186-193), договір підряду 12 від 23.07.2010 року, укладений між ТОВ РАФ-Плюс (замовник) та ФОП ОСОБА_10 (виконавець) предметом якого є ремонтні роботи техніки (Т. 9 а.с. 194-195), штатні розписи ТОВ РАФ-Плюс (Т. 9 а.с. 196-205).

З боку відповідача під час нового розгляду справи надано:

- по ПП Сі.Ті.Джи : ідентифікаційні дані, з яких в графі стан платника податків значиться 8-до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням (Т. 9 а.с. 206-210), при цьому, як встановлено судом з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату прийнятті рішення ПП Сі.Ті.Джи не перебуває в процесі припинення; декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 3 квартал 2010 року (Т. 9 а.с. 211-218) та роздруківку з картки платника податків (Т. 9 а.с. 218-228);

Колегія суддів, як і суд першої інстанції, не погоджуються з висновками відповідача, викладеними у акті перевірки.

Так, в акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.1997р. №283/97-ВР (з відповідними змінами та доповненнями), валові витрати виробництва і обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних у якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарської діяльності

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, факт отримання позивачем товару та послуг від постачальника ПП СІ.ТІ.ДЖИ підтверджується відповідними договорами, додатковими угодами, які містять встановлені діючим цивільним законодавством усі істотні умови, а також, накладними, актами виконаних робіт (послуг), які є належними та достатніми доказами правомірності віднесення цих витрат по придбанню товару від постачальників до валових витрат позивача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв 'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Поряд з цим, пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, що підтверджується відповідним первинним документом.

Таким чином суд першої інстанції правильно виходив з того, що витрати зі сплати податку - податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

На підтвердження господарських операцій судами 1-ї та 2-ї інстангцій досліджені первинні документи по взаємовідносинам позивача з ПП Сі.Ті.Джи за перевіряємий період: Договори, додатки до них, видаткові накладні, податкові накладі, акти на списання товарно-матеріальних цінностей, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; зразки поліграфічної продукції (бланки, наклейки); свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно, технічні паспорти, договори оренди землі, плани земельних ділянок, схематичні схеми, акти приймання-передачі земельних ділянок, акти визначення меж земельних ділянок в натурі, договори купівлі-продажу нежитлових будівель за адресами: вул. Ковалевського 30а - замовлялися послуги з прибирання бази; вул. Промислова 336 - замовлялися послуги з прибирання бази та посипання піском; вул. Промислова 33/1 - замовлялися послуги з посипання піском території; Балтська дорога, 6 - замовлялися послуги з прибирання снігу; вул. Промислова 33к - замовлялися послуги з прибирання снігу території; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які знаходяться у власності TOB РАФ-Плюс ; оборотно-сальдова відомість по рахунку 105 щодо оприбуткування транспортних засобів до основних засобів підприємства, їх кількість та основні ознаки, характеристики; бухгалтерська довідка та оборотно-сальдова відомість по рахунку 106 щодо оприбуткування металевих та пластикових контейнерів до основних засобів підприємства; оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 щодо оприбуткування витратних матеріалів (бланки, флаєра, наклейки, проволока); оборотно-сальдова відомість по рахунку 106 щодо оприбуткування пресів (для експлуатації яких було придбано витратний матеріал - проволоку), бухгалтерська довідка щодо перебування на балансі пресу гидравличеського пакетировочного, керівництво по експлуатації пресу; оборотно-сальдова відомість по рахунку 2971 щодо оприбуткування запчастин для навантажника; оборотно-сальдова відомість по рахунку 2031 щодо оприбуткування витратних матеріалів (масла, палива); наказ про забезпечення робітників засобами індивідуального захисту, правила видачі спецодягу тощо (для підтвердження необхідності придбання у постачальників одноразових рукавиць); наказ про зміну штатного розкладу, штатний розклад на 31.12.2009 р.; акти приймання-передачі неякісної продукції, укладені позивачем з замовниками на передання ними нетоксичних відходів, прострочених продовольчих товарів, виробничих відходів тощо для їх подальшого знищення за січень - червень 2010р. (як доказ підтвердження необхідності залучення повивачем контрагентів - виконавців для розвантаження такої неякісної продукції); податкові декларації з податку на прибуток з уточненнями за 2010 рік.; податкові декларації з ПДВ з додатками та Реєстри отриманих, виданих податкових накладних за період січень - грудень 2010 р.

Договори, додатки до них, з замовниками послуг TOB Раф-Плюс , як доказ ведення господарської діяльності для забезпечення та організації якої, підприємством придбавалися послуги, роботи, витратні матеріали, запчастини тощо.

Наявність усіх податкових накладних з ПДВ по усім вищезазначеним витратам позивача та оформлених відповідно до вимог ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість та Податкового кодексу України, податковим органом у акті перевірки не заперечується.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 із змінами та доповненнями (діючого на час виникнення спірних правовідносин), передбачається єдина підстава визнання недійсною податкової накладної, а саме, у разі заповнення її особою, що не зареєстрована у якості платника податку у податковому органі та якому не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Вирішуючи питання обгрунтоваості висновків відповідача щодо нікчемності договорів, укладених між TOB РАФ-ПЛЮС та ТОВ Сі.Ті. Джи , суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що відповідач в акті перевірки за №238/22-5/31185987 від 18.01.2013 року посилається на висновки інших актів перевірок контрагента позивача, а саме, на акт перевірки ПП Сі.Ті.Джи , код ЄДРПОУ 35767686 №2324/22-3/35767686 від 28.11.2012 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС та на постанову від 07.06.2012 року про призначення документальної позапланової перевірки.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань стали висновки відповідача про вчинення з ТОВ РАФ Плюс правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Частиною 1 ст. 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Суд першої інстанції умісно послався на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , у якій роз'яснено, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

При цьому слід звернути увагу на те, що Акт перевірки №238/22-5/31185987 від 18.01.2013 року не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу ТОВ РАФ Плюс на порушення публічного порядку, не містить посилань і на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд першої правильно врахував, що позиція відповідача про те, що правочини позивача очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб позивача на порушення публічного порядку. У той же час, як встановлено судовим розглядом та підтверджено матеріалами справи, орган податкової служби при складанні акту самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем, нікчемними.

Крім того, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснюють контролюючі органи.

Адже діючим законодавством не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації, проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання його контрагентами вимог податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 р. по справі №21-47а10, від 09.09.2008 р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010 р. у справі №21-573во10 у який наголошено на тому, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Також Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі Булвес АД проти Болгарії зазначив наступне: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати. Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

При цьому судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що ПП Сі.Ті.Джи підчас здійснення господарських операцій з позивачем було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач не довів належними засобами доказування свій висновок про те, що правочини, укладені позивачем з ПП Сі.Ті.Джи здійснені без мети настання реальних наслідків.

Стосовно посилання органу ДПС в акті перевірки на постанову старшого слідчого СУ ДПС в Одеській області ст. лейтенанта податкової міліції Вдовиченко Д.М. від 07.06.2012 р. Про призначення документальної позапланової перевірки в рамках кримінальної справи, порушеної за фактом організації невстановленими особами фіктивного підприємництва і навмисного ухиляння від сплати податків з використанням ПП Софітек Плюс , у якій зазначається, що серед підприємств-контрагентів, які нібито знаходились у фінансово-господарських взаємовідносинах з останнім, є ПП СІ.ТІ.ДЖИ , посадові особи якого здійснювали фінансово-господарські операції з рядом фіктивних підприємств та безпідставно формували податковий кредит по безтоварним операціям, то суд першої інстанції обґрунтовано виходив того, що під час нового розгляду справи з боку відповідача надано до суду Службову записку від 20.09.2016 року №4000/11/15-32-23-01-11, яка надана Головним управлінням ДФС в Одеській області на адресу начальника юридичного управління ГУ ДФС в Одеській області (Т. 10 а.с. 1). З вказаної службової записки вбачається, що кримінальне провадження стосовно посадових осіб ПП ІНТАЙМ-ЕЛІТ (код за ЄДРПОУ 36343730) слідчим СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області не розпочиналось та до провадження не приймалось; кримінальне провадження стосовно посадових осіб ПП Сі.Ті.Джи (код за ЄДРПОУ 35767686) розслідувалось СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області в рамках кримінального провадження №32014160000000301 від 17.12.2014 року та за результатами досудового розслідування 29.04.2016 року прийнято процесуальне рішення про закриття провадження на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 кримінально-процесуального кодексу України.

Крім того колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на відсутність у TOB Раф-Плюс товарно-транспортних накладних, що не дає можливості встановити місце постачання товару та реальність переміщення товару від ПП Сі.Ті.Джи , оскільки відповідно до договірних правовідносин позивача з ПП СІ.ТІ.ДЖИ , сторонами передбачені умови постачання продукції DDP - склад покупця, що передбачає обов'язок продавця здійснити постачання до місця зазначеного покупцем та нести усі витрати та ризики у зв'язку із таким постачанням. Товар поставлявся на склад позивача власними силами та засобами постачальника ПП СІ.ТІ.ДЖИ , що зумовлювало відсутність у позивача товарно-транспортних накладних.

Усі вищезазначені первинні документи ТОВ РАФ Плюс та ПП Сі.Ті.Джи відповідають вимогам податкового законодавства, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо), тобто є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Суд першої інстанції вірно керувався приписами ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців згідно з якими якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та з його рішення від 09.01.2007 р. у справі Інтерсплав проти України вбачається, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Підсумовуючи усе викладене колегія суддів дійшла висновку, що позивач підтвердив правомірне, на підставі наявних первинних документів бухгалтерського обліку, відображення у даних податкового обліку операцій із контрагентами - ПП Сі.Ті.Джи та ПП ІНТАЙМ-ЕЛІТ .

Отже, оскаржені повідомлення-рішення відповідача щодо позивача не є правомірними і не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, прийняті без врахування фактичних обставин.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість позивач довів протиправність прийнятих відповідачем повідомлень-рішень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ РАФ - Плюс .

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов