Ухвала

від 26.04.2017 по справі 676/3191/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до гаражно-будівельного кооперативу № 4, третя особа - ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 6 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з 4 травня 2011 року він працював охоронцем-контролером у гаражно-будівельному кооперативі № 4 (далі - ГБК № 4). 29 березня 2016 року відносно нього складено протокол про адміністративне прапорушення, передбачене ст. 179 КУпАП . 30 березня 2016 року його відсторонено від виконання обов'язків охоронця-контролера. Протягом квітня - травня 2016 року він неодноразово звертався до роботодавця з питанням відновлення виконання ним своїх посадових обов'язків , після чого отримав повідомлення про своє звільнення відповідно до наказу голови ГБК № 4 від 26 травня 2016 року № 235 на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з появою на роботі в нетверезому стані. Вважав звільнення таким, що проведено з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки роботодавець не ознайомив його з наказом про звільнення, копії не видав. При цьому протокол про адміністративне правопорушення відноснонього складено 29 березня 2016 року, а наказ про звільнення з роботи видано 26 травня 2016 року, тобто з порушенням строку для застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 148 КЗпП України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд поновити його на посаді охоронця-контролера ГБК № 4, стягнути з відповідачана його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 травня 2016 року.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Поновлено ОСОБА_3 на посаді охоронця-контролера гаражно-будівельного кооперативу № 4. Стягнуто з гаражно-будівельного кооперативу № 4 на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 травня 2016 року до 21 жовтня 2016 року в розмірі 6 389 грн 28 коп. з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та обов'язкових платежів.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати в розмірі 1 315 грн 44 коп. з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та обов'язкових платежів допущено до негайного виконання.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 6 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що роботодавцю було відомо про перебування позивача 29 березня 2016 року на робочому місці у нетверезому стані, проте ним пропущено строк накладення дисциплінарного стягнення за скоєний дисциплінарний проступок у вигляді звільнення.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, виходив із того, що звільнення позивача з роботи відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки перебіг місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення почався лише з часу отримання відповідачем висновку про результати медичного огляду та притягнення працівника до адміністративної відповідальності за появу на робочому місці в нетверезому стані, тобто з 24 травня 2016 року.

Проте повністю погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_3 з 4 травня 2011 року працював у ГБК № 4 на посаді охоронця-контролера.

29 березня 2016 року працівниками ГБК № 4складено акт щодо перебування ОСОБА_3 на робочому місці в нетверезому стані . Цього ж дня відносно позивача складено протокол про адміністративне прапорушення, передбачене ст. 179 КУпАП.

Наказом головиГБК № 4 від 29 березня 2016 року № 233 ОСОБА_3 відсторонено від виконання обов'язків охоронця до прийняття рішення за вказаним протоколом.

Згідно з постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Камянець-Подільської міської ради від 27 квітня 2016 року № 207 на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 179 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 85 грн за перебування 29 березня 2016 року біля 15:10 год. на робочому місці в ГБК № 4 в нетверезому стані.

24 травня 2016 року голова адміністративної комісії направив за місцем роботи працівника вказану постанову та медичний висновок від 29березня 2016 року № 135.

Наказом голови ГБК № 4 від 26 травня 2016 року № 235 ОСОБА_3 звільнено з роботи на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з появою на роботі в нетверезому стані.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння .

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів у справах про поновлення на роботі осіб, звільнення за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пп. 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 148 - 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Отже, дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення . Законодавством установлено, що днем виявлення проступку є день, коли про нього дізналася посадова особа, яка має право на застосування дисциплінарного стягнення. Відповідно, перебіг зазначеного терміну розпочинається, коли проступок виявлено посадовою особою, до обов'язків якої входить контроль за додержанням трудової дисципліни, а не тільки керівником установи чи підприємством.

Судом установлено, що 29 березня 2016 року ОСОБА_3 перебував на робочому місці в нетверезому стані, що було документально зафіксовано адміністрацією ГБК № 4 та працівниками поліції.

У порушення зазначених норм матеріального та процесуального права, вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи; не з'ясував день виявлення проступку та не врахував, що перебіг місячного строку для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення розпочинається коли проступок виявлено посадовою особою, до обов'язків якої входить контроль за додержанням трудової дисципліни, а не тільки керівником установи чи підприємством.

Таким чином, апеляційний суд фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, належним чином не встановив, доводи сторін та надані ними докази належним чином не перевірив, не надав їм належної правової оцінки та дійшов передчасного висновку про відмову в позові.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого рішення з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнитичастково.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 6 грудня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О.В.Закропивний

С.Ф.Хопта

С.П.Штелик