Рішення

від 28.04.2017 по справі 902/196/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 квітня 2017 р. Справа № 902/196/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Публічного Акціонерного Товариства "УкрСиббанк", м. Київ

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЦЕМЕНТ", смт Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2

про стягнення 359 480,10 грн

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: Селезньов Максим Васильович, довіреність № 30-1/56541 від 29.12.2016 р.

відповідач, треті особи: не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

Публічним Акціонерним Товариством "УкрСиббанк" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЦЕМЕНТ" про стягнення заборгованості за генеральним договором про кредитування № 11463031000 від 29.11.2013 р. та додатковою угодою № 1 від 26.06.2015 р., яка станом на 25.01.2017 р. становить 359 480,10 грн , з яких 200 028 грн 63 коп. заборгованості по кредиту за період з 10.08.2015 р. по 25.01.2017 р., 114 571 грн 07 коп. заборгованості за процентами за період з 31.07.2015 р. по 30.12.2016 р., 1 200 грн 00 коп. заборгованості за комісією за управління кредитом при виникненні заборгованості за період з 31.07.2015 р. по 31.12.2015 р., 29 763 грн 17 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 25.07.2016 р. по 25.01.2017 р., 13 738 грн 68 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 25.07.2016 р. по 25.01.2017 р., 13 738 грн 68 коп. пені за несвоєчасне повернення комісії за період з 25.07.2016 р. по 25.01.2017 р.

Ухвалою суду від 23.02.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/196/17 та призначено до розгляду на 05.04.2017 р.

05.04.2017 р. до суду від представника відповідача супровідним листом (б/н від 05.04.2017 р.) подано ряд документів на виконання вимог ухвали суду.

05.04.2017 р. до суду представником відповідача надійшло клопотання (б/н від 05.04.2017 р.) в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату в зв'язку з неможливістю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні.

Ухвалою від 05.04.2017 р. розгляд справи відкладено до 20.04.2017 р.

Ухвалою суду від 20.04.2017 р. розгляд справи відкладено до 28.04.2017 р. Одночасно ухвалою суду продовжено строк розгляду справи передбачений ч. 3 ст. 69 ГПК України на 15 днів.

Відповідач та треті особи в судове засідання 28.04.2017 р. не з'явилися, витребуваних доказів не подали, причин неявки та неподання витребуваних доказів не повідомили, хоча про час та день розгляду справи його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 20.04.2017 р.

Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При неявці відповідача та третіх осіб в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Окрім того, відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

При цьому суд констатує, що відповідачем та третіми особами не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні своїх представників при тому, що матеріали справи містять докази отримання вказаними особами процесуальних документів по даній справі.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третіх осіб належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача та третіх осіб або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останніх.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

28.04.2017 р. в судовому засіданні представником позивача подано клопотання про долучення письмових доказів в якому останній вказав на повну підтримку позовних вимог, зазначив про відсутність жодних погашень заборгованості зі сторони відповідача чи третіх осіб за час розгляду справи та про відсутність жодних заходів зі сторони банку по здійсненню інших заходів примусового виконання стягнення за рахунок заставного майна.

Розглянувши матеріали господарської справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

29.11.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНЦЕМЕНТ" (Позичальник) укладено генеральний договір про кредитування № 11463031000 (а.с. 7-15, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит в національній валюті України в сумі 650 000,00 грн, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному Договорі.

Позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного траншу або у вигляді декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати розміру суми кредиту, зазначеного в цьому пункті договору, а також суму кредиту, встановлену на відповідну дату графіком зниження ліміту кредитної лінії згідно Додатку №1/1 до договору.

Сторони домовилися, що Банк надає Позичальнику кредит у формі кредитної лінії, ліміт якої встановлюється у розмірі суми кредиту, зазначеному в цьому пункті Договору.

При цьому надані в межах загальної суми кредиту транш після їх повернення до Банку поновлюють загальну суму кредиту.

Згідно п. 1.2.1 Договору надання кредиту здійснюється у термін, зазначений в угоді про надання траншу, але в будь-якому випадку не раніше 29.11.2013 р.

Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком зниження ліміту кредитної лінії (Додаток №1/1 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше 28.11.2014 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 договору на підставах, передбачених договором.

Позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов Договору на рахунок № 3739311463031 в Банку, код Банку (МФО) 351005 то/або на рахунки, вказані в угодах про надання траншів, якщо такі угоди укладалися згідно умов договору.

Кредит вважається повернутим на момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок Банку. Повернення кредиту повинно бути здійснено в тій самій валюті в якій було отримано відповідний транш (п. 1.2.2 Договору).

Плата за кредит (під терміном "плата за кредит" у даному договорі розуміються як проценти так і комісії) (п. 1.3 Договору).

Відповідно п. 1.3.1. за користування кредитними коштами встановлюється фіксована процентна ставка у наступних розмірах:

а) 16,9 % річних, якщо інший розмір процентної ставки не застосовується до всій та/або частини заборгованості у відповідності до умов договору, але будь-якому випадку розмір процентної ставки за користування кредитними коштами за договором не може бути меншім за розмір, встановлений цим підпунктом.

За користування кредитними коштами з 01.05.2014 р. у випадку, якщо Позичальник порушував умови п. 4.8. та п. 4.10 договору, процентна ставка встановлюється у розмірі 17,9 % річних, за умови, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов договору та/або додаткових угод до договору. У випадку, якщо Позичальник не порушував умови п.. 4.8. та п. 4.10. Договору - продовжує діяти процента ставка, встановлена в попередньому періоді, якщо інший розмір процентної ставки не застосовується відповідно до умов договору.

б) у випадку прострочення протягом 10 днів поспіль сплати основного боргу та/або процентів на суму, що дорівнює або перевищує 50 % від розміру нарахованого до сплати платежу за основним боргом та процентами, процентна ставка за користування кредитними коштами починаючи а 11-го дня такого прострочення, а якщо такий день припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то з першого робочого дня, що слідує за таким днем, встановлюється в розмірі ставки, що діяла станом на кінець десятого дня прострочення, збільшеної на 4 %. Цей підпункт застосовується повторно протягом строку дії договору при настанні вказаної в ньому підпункті події лише у випадку, якщо в період між попереднім та повторним застосуванням цього підпункту, Позичальник в повному обсязі погасив прострочену заборгованість за договором та був встановлений розмір процентної ставки у відповідності до умов підпунктів "в" або "г" пункту договору;

в) якщо, після встановлення розміру процентної ставки у зв'язку з настанням події, передбаченої підпунктом "б" цього пункту договору, Позичальник в повному обсязі погасив прострочену заборгованість за договором, та з моменту застосування підпункту "б " до моменту повного погашення простроченої заборгованості за кредитом не була встановлена процентна ставка у зв'язку з настанням події, передбаченої підпунктом "г" цього пункту договору, з першого робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому здійснене повне погашення простроченої заборгованості, процентна ставка встановлюється в розмірі ставки, що діяла станом на кінець попереднього дня, зменшеної на 4 %. Цей підпункт не застосовується, якщо станом на дату встановлення розміру процентної ставки у відповідності до умов цього підпункту, за кредитом існує прострочення сплата: основного боргу та/або процентів на суму, що дорівнює або перевищує 50 % від розміру нарахованого до сплата платежу за основним боргом та процентами;

г) у випадку не здійснення Позичальником погашень заборгованості за кредитом протягом 3 календарних місяців поспіль, рахуючи з дати застосування підпункту "б" цього пункту договору, з 1-го робочого дня, що слідує за днем закінчення встановленого цим підпунктом трьохмісячного строку, процентна ставка встановлюється в розмірі ставки, що діяла станом на кінець попереднього дня, зменшеної на 4 % ;

ґ) у випадку порушення Позичальником умов договору щодо страхування предмету застави з 31-го календарного дня з дати закінчення строку дії попереднього договору страхування предмета застави, а якщо такий день припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то з першого робочого дня, що слідує за таким днем, процентна ставка встановлюється в розмірі ставки, що діяла станом на кінець попереднього дня збільшеної на 2 %;

д) якщо, після встановлення розміру процентної ставки у зв'язку з настанням події, передбаченої підпунктом "ґ" цього пункту договору, Позичальник здійснив страхування предмету застави у відповідності до умов договору та надав до Банку копію відповідного договору страхування (страхового полісу, сертифікату) або відповідної додаткової угоди, та документ, що підтверджує внесення страхового платежу за таким договором страхування) з першого робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому Позичальник надав до Банку копії відповідних документів, процента ставка встановлюється в розмірі ставки, що діяла станом на кінець попереднього дня зменшеної на 2 %.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення з урахуванням умов п. 1.3 договору (п. 1.3.2 Договору).

Згідно з п. 1.3.4 Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за договором у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти.

При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення траншу припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.

Позичальник сплачує Банку комісії згідно Додатку № 2 до Договору. Комісії нараховуються у національній валюті (для кредитів наданих в іноземній валюті, розмір комісії розраховується за курсом НБУ на дату такого нарахування) і сплачуються в порядку та строки, передбачені Додатком 2 до даного договору (п.1.3.5 Договору).

Відповідно п. 2.1 Договору з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника Банком приймається:

- застава нерухомості , а сама: комерційної нерухомості загальною площею 2 541,9 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_4 та заставною вартістю 965 155,00 грн;

- застава обладнання , а саме: технологічного обладнання для фасування цементу, а також виробництва паперових мішків, які знаходяться за адресою АДРЕСА_4 та заставною вартістю 341 469,00грн;

- порука , а саме: порука ОСОБА_2, код за ДРФО НОМЕР_1.

Позичальник зобов'язується використовувати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 4.2 договору Позичальник зобов'язується сплачувати плату за кредит та інші платежі на відповідні рахунки, вказані в п. 1.2.2 договору та/або в угодах про надання траншу.

До генерального договору про кредитування № 11463031000 від 29.11.2017 р. сторонами підписано графік зниження ліміту кредитної лінії (Додаток 1/1) (а.с. 16, т. 1).

За заявами відповідача банк надав грошові кошти (транші) 29.11.2014 р. у розмірі 650 000,00 грн., 25.02.2014 р. у розмірі 130 960,00 грн., 06.03.2014 р. у розмірі 268 429,72 грн, в підтвердження чого надано копії заяв на отримання коштів, виписки з поточного рахунку позичальника та розпорядження банку (а.с. 22-29, т. 1).

26.06.2015 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору кредитування № 11463031000 від 29.11.2013 р. відповідно до умов якої сторони погодили, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору № 11463031000 так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку № 11463031001 (а.с. 18-20, т. 1)

Крім того відповідно до умов додаткової угоди Банк надає Позичальнику послугу щодо реструктуризації заборгованості Позичальника за договором.

В зв'язку з чим сторони домовились про зміну кінцевого терміну кредитування; Позичальник зобов'язується повернути кредит в повному обсязі не пізніше 27.11.2015 р.; з 26.06.2015 р. змінено форму кредитування кредитної лінії на кредит без права отримання нових траншів, також встановлено суму кредиту у розмірі 200 158,32 грн, як заборгованість за неповернутим кредитом яка існувала станом на 26.06.2015 р.

Позичальник зобов'язується повернути отримані кошти у розмірі та порядку, встановленому графіком погашення кредиту та сплати процентів у розмірі встановленому п. 2.5 додаткової угоди.

До додаткової угоди № 1 від 26.06.2015 р. до генерального договору про кредитування № 11463031000 від 29.11.2017 р. сторонами підписано графік зниження ліміту кредитної лінії (Додаток 1/1) (а.с. 21, т. 1).

Однак відповідач неналежно виконував зобов'язання щодо повернення кредиту та оплати за нього.

01.12.2016 р. на адресу відповідача надіслано вимогу вих. № 30-12/36757 щодо сплати заборгованості по поверненню суми кредиту в повному обсязі, та сплаті нарахованих процентів (а.с. 30, т.1).

Несплата позичальником заборгованості за договором про кредитування, змусила позивача звернутися з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище приписів законодавства заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 200 028 грн 63 коп. заборгованості по кредиту за період з 10.08.2015 р. по 25.01.2017 р., 114 571 грн 07 коп. заборгованості за процентами за період з 31.07.2015 р. по 30.12.2016 р., 1 200 грн 00 коп. заборгованості за комісією за управління кредитом при виникненні заборгованості за період з 31.07.2015 р. по 31.12.2015 р., являються правомірними та обґрунтованими, з огляду на що суд задовольняє їх в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 29 763 грн 17 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 25.07.2016 р. по 25.01.2017 р., 13 738 грн 68 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 25.07.2016 р. по 25.01.2017 р., 13 738 грн 68 коп. пені за несвоєчасне повернення комісії за період з 25.07.2016 р. по 25.01.2017 р., в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно п. 7.1 Договору за порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених договору, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню в наступному порядку, а саме:

- в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу;

- пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості , і розраховується за методом "факт/365" (метод "факт/365" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 365 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Позичальник повинен сплатити пеню за договором за першою вимогою Банку.

Враховуючи вищевикладене заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати кредиту, пені за прострочення сплати відсотків та пені за прострочення сплати комісії є правомірним та обґрунтованим, оскільки вони відповідають чинному законодавству та умовам Договору.

Перевіркою розрахунків пені за прострочення сплати простроченої комісії, пені за прострочення сплати кредиту, пені за прострочення сплати відсотків пені за прострочення сплати комісії судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені судом враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суд України від 15.04.2015 р. у справі № 3-53гс15 згідно якої положення частини шостої статті 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором , а відтак, якщо умовами договору сторони передбачили, що пеня нараховується за весь період часу, протягом якого не виконано зобов'язання, то нарахування пені не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище процесуальним нормам ні відповідач, ні треті особи з моменту порушення провадження у даній справі не подали суду жодного доказу в спростування заявлених позовних вимог, в тому рахунку ні доказів погашення заборгованості, ні власного контррозрахунку заборгованості тощо.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

28.04.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЦЕМЕНТ", вул.Куйбишева, буд. 101, смт Крижопіль, Крижопільський, Вінницька область, 24600 (ідентифікаційний код - 24894367) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070 (ідентифікаційний код - 09807750) - 200 028 грн 63 коп. - заборгованості по кредиту, 114 571 грн 07 коп. - заборгованості за процентами, 1 200 грн 00 коп. - заборгованості за комісією за управління кредитом при виникненні заборгованості, 29 763 грн 17 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 13 738 грн 68 коп. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами, 13 738 грн 68 коп. - пені за несвоєчасне повернення комісії, 5 392 грн 20 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу та третім особам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 травня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул. Куйбишева, буд. 101, смт Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600.

3 - третій особі - ОСОБА_1 - АДРЕСА_2.

4 - третій особі - ОСОБА_2 - АДРЕСА_3