Рішення

від 20.04.2017 по справі 910/23936/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р. Справа № 910/23936/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долівенко"

про стягнення боргу 12 896,67 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 84 від 11.01.2017)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

З господарського суду міста Києва за підсудністю надійшла справа №910/23936/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БІЛОЦЕРКІВВОДА до Товариства з обмеженою відповідальністю Долівенко про стягнення 12 896,67 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 16.02.2017 справу №910/23936/16 передано до розгляду судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2017 справу №910/23936/16 прийнято до свого провадження суддею Антоновою В.М. та призначено розгляд справи на 16.03.2017.

16.03.2017 до початку судового засідання через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшла довідка б/н від 16.03.2017 (вх. №5695/17) про відсутність аналогічного спору в інших органах.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2017 справу №910/23936/16 відкладено розгляд справи на 20.04.2017.

У судовому засіданні 20.04.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав усні пояснення у справі.

Представник відповідача у судове засідання 20.04.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у судовому засіданні 20.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Долівенко" (далі - споживач) укладено договір № 9278 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у необхідних обсягах та відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати отримані послуги за встановленим тарифом у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 5.2.9 договору, виконавець має право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод споживача.

Відповідно до п.п. 5.5.20, 5.5.21 Договору, споживач зобов'язаний забезпечити якість стічних вод, які потрапляють до міської каналізації відповідно до норм допустимих концентрацій забруднюючих речовин, визначених додатком № 3 до Договору, а також виключити можливість скиду стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, споживач здійснює оплату за послуги водовідведення згідно наданого виконавцем рахунку (із застосуванням коефіцієнта кратності відповідно Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква , (далі - місцеві Правила приймання стічних вод).

Відповідно до пункту 2.1 місцевих Правил приймання стічних вод, водоканал має право контролювати якість стічних вод шляхом здійснення раптового відбору проб стічних вод, що скидаються підприємствами до системи каналізації міста, а також пред'являти підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень.

Аналогічні права та обов'язки сторін містяться в положеннях Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держбуду України 19.02.2002 року № 37 (далі - Правила приймання стічних вод).

Пунктом 8.9 місцевих Правил приймання стічних вод підприємств у системі каналізації міста Біла Церква встановлено, що при відмові підприємства виділити відповідальну особу для відбору проб, зволіканні з допуском працівника водоканалу на територію підприємства (більш ніж 30 хвилин після його прибуття) або створені перешкод у відборі проб з боку представників підприємства, водоканал виставляє підприємству обов'язковий до сплати у вказаний в ньому строк рахунок за понаднормативний скид забруднень з коефіцієнтом кратності Кк =5 за розрахунковий місяць у якому було вчинене дане порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2016 з 10 год. 24 хв. до 10 год. 54 хв. та з 11 год. 05 хв. До 11 год. 35 хв. працівниками ТОВ "Білоцерківвода" було здійснено спроби проведення відбору проб стічних вод для визначення вмісту забруднюючих речовин, що скидаються відповідачем зі стічними водами в каналізаційну мережу м. Біла Церква з належних йому об'єктів по вул. Пушкінській 47 та вул. Леваневського, 17а. Проте представник відповідача не допустив представників позивача на територію об'єктів відповідача, в результаті чого проби стічної води не були відібрані.

У зв'язку з недопуском представників позивача до проведення відбору проб позивачем були складені акти відбору проб стічної води від 20.07.2016 згідно з вимогами Правил приймання стічних вод, в якому зафіксовано факт недопуску представником ТОВ "Долівенко" представників ТОВ "Білоцерківвода" на територію об'єктів та відмови відповідача від підписання акту відбору.

На виконання вимог п. 8.10. Правил приймання стічних вод підприємств в систему каналізації м. Біла Церква, позивач факсограмою № 1-04/08-1833 від 22.07.2016 повідомив відповідача про проведення нарахувань за наднормативний скид забруднюючих речовин з об'єктів відповідача по вул. Пушкінській 47 та вул. Леваневського, 17а. із застосуванням коефіцієнта кратності 5 за розрахунковий місяць, у зв'язку із створенням перешкод представникам водоканалу у проведенні відбору проб стічних вод.

Відповідно до п. 9.6. місцевих Правил приймання стічних вод та п. 3.6. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої Наказом Держбуду України 19 лютого 2002 року № 37 - період, за який стягується плата за скид підприємством стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій, установлений разовим аналізом, становить три місяці (місяця, у якому відібрана проба, та двох попередніх місяців). Підвищена плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих підприємством за цей період з даного об'єкта.

Згідно пункту 3.7. Договору № 9278 від 12.08.2013р. кількість стічних вод, що надходить до каналізаційних мереж, визначається за обсягом води, використаної споживачем з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, або згідно показників приладів обліку стічних вод, опломбованих і зареєстрованих виконавцем.

За розрахунком позивача, розмір плати за скид наднормативних забруднень за вказаний період склав 10 933,66 грн. з ПДВ.

28 липня 2016 позивач направив на адресу відповідача, разом із супровідним листом розрахунок плати за скид наднормативних забруднень, а також рахунок № 56 від 28.07.2016, який, у відповідності до приписів п. 8.12.22. місцевих Правил приймання стічних вод, мав бути оплачений протягом 10 днів після його отримання.

25 серпня 2016 р. відповідач отримав рахунок, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

У встановлений законом термін відповідач рахунок № 56 від 28.07.2016 не оплатив.

15 вересня 2016 позивач направив на адресу ТОВ "Долівенко" претензію № 1-04/09-2296, в якій вимагав здійснити оплату рахунку за скид наднормативних забруднень до міської каналізації у розмірі 10 933,66 грн.

За твердженням позивача, претензія № 1-04/09-2296 залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 10 933,66 грн. у судовому порядку. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1166,84 грн. пеня; 118,29 грн. 3% річних; 677,88 грн. інфляційні втрати.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до п. 2.1. місцевих Правил приймання стічних вод, водоканал має право контролювати якість стічних вод шляхом здійснення раптового відбору проб стічних вод, що скидаються підприємствами до системи каналізації міста, а також пред'являти підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень.

Відповідно до приписів п. 2.1. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 (далі - Правила приймання стічних вод), позивач як виробник послуг централізованого водовідведення, має право контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод підприємств у систему каналізації, а також пред'являти Підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень.

Підприємства зобов'язані, зокрема, виконувати в повному обсязі вимоги Правил приймання стічних вод, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги; дотримуватись установлених Водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках Підприємства; оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників (п.2.4 Правил приймання стічних вод).

Водоканал здійснює контроль за витратою та якістю стічних вод, що скидають Підприємства (п.7.5. Правил приймання стічних вод).

Для визначення вмісту забруднень у стічних водах Підприємств використовуються як дані лабораторії Водоканалу, так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі акредитації (п.7.6. Правил приймання стічних вод).

З метою контролю якості стічних вод Підприємств Водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення допустимої концентрації (далі - ДК) забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод Підприємств виконується уповноваженими представниками Водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представник Підприємства-абонента (п.7.8. Правил приймання стічних вод).

При виявленні перевищення ДК забруднень, установлених договором або місцевими Правилами приймання, Водоканал після закінчення аналізу направляє Підприємству повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом або телефонограмою) у термін, визначений місцевими Правилами приймання, але не більше 15 днів. Протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення ДК Водоканал згідно з Господарським процесуальним кодексом України направляє Підприємству претензію, до якої додаються: копія акта про відбір проби, копія результатів аналізу стічних вод, розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод (передаються лише ті документи, що відсутні на Підприємстві) (п. 7.10. Правил приймання стічних вод).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач повідомив відповідача факсограмами. Зазначений факт не заперечується відповідачем.

Пунктом 8.9., 8.10. місцевих Правил приймання стічних вод підприємств у системі каналізації міста Біла Церква встановлено, що при відмові підприємства виділити відповідальну особу для відбору проб, зволіканні з допуском працівника водоканалу на територію підприємства (більш ніж 30 хвилин після його прибуття) або створені перешкод у відборі проб з боку представників підприємства, водоканал виставляє підприємству обов'язковий до сплати у вказаний в ньому строк рахунок за понаднормативний скид забруднень з коефіцієнтом кратності Кк =5 за розрахунковий місяць у якому було вчинене дане порушення.

Таким чином, як тільки представника відповідача не допустили представника позивача на територію підприємств ТОВ "Долівенко" позивач керуючись керуючись Правилами приймання стічних вод підприємств у системі каналізації міста Біла Церква факсограмою № 1-04/08-1833 від 22.07.2016 повідомив відповідача про проведення нарахувань за наднормативний скид забруднюючих речовин з об'єктів відповідача по вул. Пушкінській 47 та вул. Леваневського, 17а. застосовуючи коефіцієнт кратності 5 за розрахунковий місяць, у зв'язку із створенням перешкод представникам водоканалу у проведенні відбору проб стічних вод.

Крім того, позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок на оплату за скид наднормативних забруднень стічних вод від 28.07.2016 № 56.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Долівенко 10 933,66 грн. заборгованості за скид до міської каналізації стічних вод, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім тог, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 1166,84 грн. пені за період з 05.08.2016 по 15.12.2016; 118,29 грн. 3% річних за період з 05.08.2016 по 15.12.2016 та 677,88 грн. інфляційних втрат за період з 05.08.2016 по 15.12.2016.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6.1 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату споживачем наданих послуг позивач має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в розрахунковий період, від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК ) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при його розрахунку не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тому сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позивачем періоду становить 915,92 грн., у відповідності до розрахунку наведеного нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 10933.66 02.09.2016 - 15.09.2016 14 15.5000 % 0.085 %* 129.65 10933.66 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 376.40 10933.66 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 351.31 10933.66 09.12.2016 - 15.12.2016 7 14.0000 % 0.077 %* 58.55

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 915,92 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 250,92 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

У відповідності з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17 , 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р ; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачають, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України , не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

За умовами пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) також не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, при перевірці розрахунку суми збитків від інфляції, судом встановлено, що розмір суми збитків від інфляції за заявлений позивачем період, який підлягає стягненню, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 02.09.2016 - 15.12.2016 10933.66 1.065 714.42 11648.08

Проте, в силу, п. 2. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

А тому, зважаючи на те, що клопотань про вихід за межі позовних вимог від заінтересованих сторін до суду не надходило, суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми збитків від інфляції, тому, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків від інфляції підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 677,88 грн., оскільки суду не надано права виходити за межі позовних вимог.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню, у відповідності до наведеного нижче розрахунку:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 10933.66 02.09.2016 - 15.12.2016 105 3 % 94.10

Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 94.10 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 24,19 грн. позивачу належить відмовити.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, не з'явився у судове засідання, про дату і місце проведення якого був повідомлений належним чином, доказів на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 12 611,04 грн., з них: основного боргу - 10933,66 грн. (десять тисяч дев'ятсот тридцять три гривні 66 копійок), пені - 915.92 грн. (дев'ятсот п'ятнадцять гривень 92 копійок), 3% річних - 94,10 грн. (дев'яносто чотири гривні 10 копійок) та збитків від інфляції - 677,88 грн. (шістсот сімдесят сім гривень 88 копійок).

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1348,60 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долівенко" (ЄДРПОУ 37865691; адреса: 09117, Київська обл., місто Біла Церква, ВУЛИЦЯ ПУШКІНСЬКА, будинок 47 А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА" (ЄДРПОУ 38010130; адреса: 09100, Київська обл., місто Біла Церква, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ, будинок 24) грошові кошти: основного боргу - 10933,66 грн (десять тисяч дев'ятсот тридцять три гривні 66 копійок), пені - 915.92 грн (дев'ятсот п'ятнадцять гривень 92 копійок), 3% річних - 94,10 грн. (дев'яносто чотири гривні 10 копійок) та збитків від інфляції - 677,88 грн (шістсот сімдесят сім гривень 88 копійок) та судовий збір - 1348,60грн. (тисяча триста сорок сім гривень 60 копійок). Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 03.05.2017

Суддя В.М. Антонова