Рішення

від 25.04.2017 по справі 913/216/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

25 квітня 2017 року Справа № 913/216/17

Провадження №26/913/216/17

За позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Щастя, Новоайдарський район, Луганська область

про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити приміщення

Суддя Масловський С.В.

У засіданні брали участь:

прокурор: Власенко М.С., довіреність №02-134/300вих.17 від 20.04.2017

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув;

від третьої особи: представник не прибув.

В судовому засіданні 25.04.2017 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

10.03.2017 керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, третя особа Відокремлений підрозділ "Регіональний центр професійної освіти Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка" про визнання недійсним договору оренди № 004392/09 від 29.07.2016 та зобов'язання звільнити приміщення.

Ухвалою господарського суду від 10.03.2017 призначено розгляд в судовому засіданні питання щодо підтвердження підстав представництва керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області на 20.03.2017.

16.03.2017 на електронну адресу суду прокуратура направила копію листа № 2224 від 22.02.2017, яким повідомила регіональне відділення фонду Державного майна по Луганській області щодо майбутнього звернення прокуратури до господарського суду Луганської області з позовом до ФОП ОСОБА_2, та копію листа відповіді № 05-05-00516 від 06.03.2017 відповідно до якого позивач - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Луганській області, заперечувало проти підтвердження підстав представництва інтересів держави, оскільки спірний договір оренди повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

17.03.2017 через канцелярію господарського суду Луганської області, надійшли пояснення від позивача № 05-05-00586 від 15.03.2017, в яких останній зазначає що не вбачає підстав для представництва прокурором інтересів держави в Господарському суді Луганської області в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області, оскільки спірний договір оренди повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

20.03.2017 на електрону адресу суду від відповідача надійшов лист, в якому останній не згоден з позицією Сєвєродонецької прокуратури, вважає позов не обґрунтованим та просить захистити його інтереси, як підприємця.

20.03.2017 підтверджено підстави представництва керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, порушено провадження у справі, прийнято її до провадження, а розгляд справи призначено на 10.04.2017.

07.04.2017 Сєвєродонецька місцева прокуратура у листі за вх. №2451/7 (03.04.2017 №3803, вих.№17) повідомила, що відзив від ФОП ОСОБА_2 не надходив.

10.04.2017 прокурор позов підтримав в повному обсязі, просив визнати недійсним договір оренди № 004392/09 від 29.07.2016 та зобов'язати звільнити приміщення, посилаючись на те, що договір оренди нерухомого майна не відповідає приписам ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також на те, що в оренду було передано об'єкт державної власності, який фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом.

10.04.2017 позивач надав письмові пояснення №05-05-00786 від 05.04.2017 в яких зазначав, що не вбачає підстав для визнання недійсним договору оренди державного майна №004392/09 від 29.07.2016 оскільки спірний договір повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

10.04.2017 у судовому засіданні відповідач проти позову заперечував та на підтвердження своєї позиції по справі, надав письмові докази, а саме: договір про надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти між професійно-технічним навчальним закладом і замовником робіт від 30.04.2009, лист СБУ від 02.11.2015 за №63/28/3511 та договір про безоплатне надання послуг від 01.01.2010.

Ухвалою від 10.04.2017 розгляд справи був відкладений на 25.04.2017.

21.04.2017 прокуратура направила на електрону адресу суду клопотання про витребування доказів, а саме: докази фактичного проходження учнями Щастинського відділення ВП "Регіональний центр професійної освіти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка виробничої практики у орендованому приміщенні ФОП ОСОБА_2, у томі числі надані ним безоплатні послуги за період з 29.07.2016 по даний час, належним чином завірені списки учнів, які документально підтверджують проходження навчально-виробничої практики у ФОП ОСОБА_2, копії договорів щодо проходження навчально-виробничої практики між учбовим закладом та ФОП ОСОБА_2, документи на підтвердження надання безоплатних послуг ФОП ОСОБА_2, копії наказів про персональний розподіл учнів, докази нарахування та отримання учнями заробітної плати, нарахованої за час виробничого навчання і виробничої практики у ФОП ОСОБА_2, за період з 29.07.2016 року по даний час, довідку про переказ на рахунок учбового закладу грошових коштів ФОП ОСОБА_2

Згідно зі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

З наведеного випливає, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів. При цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів заявник повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду (аналогічна правова позиція наведена в п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ").

Суд встановив, що в клопотанні не зазначено обґрунтування щодо неможливості прокурором самостійно отримати докази, які він просить суд витребувати та відсутні відомості щодо того, чи звертався прокурор з приводу надання документів, про які йдеться у вище зазначеному клопотанні, а тому у задоволенні клопотання прокурора про витребування документів господарський суд відмовляє.

21.04.2017 позивач через канцелярію господарського суду Луганської області подав власне письмове підтвердження того, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, немає рішення цих органів з такого спору

24.04.2017 відповідач направив на адресу суду пакет документів, зокрема, відзив на позовну заяву, ліцензію Міністерства освіти і науки України (наказ МОН України від 06.07.2016 №1404л, Витяг ЛП №00081-000290 з Єдиної електронної бази з питань освіти у сфері професійно-технічної освіти ДЗ Луганський національний університет імені Тараса Шевченка , довідку - план графік проходження виробничого навчання (практики), договір про надання робочих місць, або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями виробничого навчання та виробничої практики від 14.12.2016 року, графік походження учнями виробничого навчання та виробничої практики в другому півріччі 2016-2017 навчального року, довідка про те, що навчальними планами та програмами не передбачено проходження учнями виробничої практики у першому півріччі 2016-2017 навчального року, рахунок та довідка оплати оренди за січень 2017 року, рахунок та квитанція оплати за лютий 2017 рік, рахунок та квитанція оплати за березень 2017 рік, Довідку отриманого доходу ВП "РЦПО ЛНУ імені Тараса Шевчанка" за 1 квартал 2017.

24.04.2017 прокурор надав заперечення на відзив.

25.04.2017 в судове засідання з'явився прокурор, просив позов задовольнити, представники сторін в судове засідання не з'явились, про проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

За абз. 7 п. 1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції не можуть бути третіми особами у справі відокремлені підрозділи юридичних осіб. Водночас вони можуть на загальних підставах виступати в судовому процесі від імені відповідних юридичних осіб за наявності належних повноважень (частина четверта статті 28 ГПК).

Суд вважає за необхідне виключити Відокремлений підрозділ Регіональний центр професійної освіти Луганського національного університету ім. Тараса Шевченко зі складу учасників процесу.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Прокурор зазначає, що необхідність захисту економічних інтересів держави в даній справі зумовлена тим, що за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.07.2016 року №004392/09 було передано в оренду державне окреме індивідуально визначене майно - частину вбудованого нежитлового приміщення на першому поверсі гуртожитку №1, яке перебуває на балансі ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка" ВП "Регіональний центр професійної освіти ЛНУ імені Тараса Шевченка" суб'єкту господарювання, діяльності якого жодним чином не пов'язана з навчальним процесом.

Сєвєродонецька місцева прокуратура повідомила позивача про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом листом № 2224 від 22.02.2017.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Сєвєродонецька місцева прокуратура правомірно, згідно діючого законодавства, звернулась до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Луганській області.

29.07.2016 між позивачем Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області, як орендодавцем, та відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №004392/09, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину вбудованого нежитлового приміщення на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі гуртожитку №1 площею 39,8 кв.м (інв. 1031000), реєстраційний номер 02125131.27.ЛКЕУПВ001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та перебуває на балансі ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка , вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.10.2015 і становить за незалежною оцінкою 60319,0 грн (п. 1.1).

Умовами договору сторони погодили, що майно передано в оренду з метою розміщення перукарні (п. 1.2), договір укладено на 2 роки 364 дні, що діє з 29.07.2016 до 27.07.2019 включно (п. 10.1).

Додатком №1 до договору сторони погодили розрахунок плати за базовий місяць оренди державного майна, яке обліковується на балансі ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка" ВП "Регіональний центр професійної освіти ЛНУ імені Тараса Шевченка" та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

29.07.2016 відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна, яке перебуває на балансі ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка" ВП "Регіональний центр професійної освіти ЛНУ імені Тараса Шевченка" та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт визначений у пункті 1.1. договору.

Відповідно до листа № 07-06-02224 від 15.12.2015, Міністерство Освіти і Науки України надає дозвіл на передачу в оренду державне майно - частину приміщення 1-го поверху гуртожитку №1 площею 40,4 кв.м, з метою розміщення салону краси, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, терміном до 3-х років.

До матеріалів справи долучено договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики від 14.12.2016, укладений між відповідачем та ВП "Регіональний центр професійної освіти ЛНУ імені Тараса Шевченка", умовами якого сторони погодили, що відповідач надає учням слухачам обладнані робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження безоплатної практики за спеціальністю перукар.

Відповідно до виписки з ЄДРПОУ, вид економічної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2 - надання послуг перукарнями та салонами краси .

Згідно з витягом ЛП №00081-000290 з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо здійснення освітньої діяльності закладу освіти у сфері професійно-технічної освіти Державного закладу Луганський національний Університет імені Тараса Шевченка", одним з напрямів професійної підготовки начального закладу за кодом 5141 є перукар (перукар-модельєр).

Згідно з графіком проходження виробничої практики учнями, які навчаються за професією перукар ВП Регіональний центр професійної освіти ЛНУ імені Тараса Шевченка , узгодженим з позивачем, визначено період проходження практики, а саме: 10.05-27.06.2017.

Відповідачем долучено до матеріалів справи договір про безоплатне надання послуг від 01.01.2010, укладений між відокремленим підрозділом Щастинський професійний ліцей автомобільного транспорту ЛНУ імені Тараса Шевченка , як замовником та відповідачем, ФОП ОСОБА_2, відповідно до умов якого останній зобов'язується надавати замовнику безоплатні послуги перукаря для учнів ліцею пільгової категорії (п. 1).

18.04.2017 ФОП ОСОБА_2 було сформовано довідку, відповідно до якої у 2017 році будуть надані робочі місця для проходження виробничої практики учням ВП "РЦПО ЛНУ імені Тараса Шевченка", які навчаються за професією "Перукар", згідно учбового плану та програми (безкоштовно).

Відповідно до довідки Щастинського відділення Регіонального центру професійної освіти ЛНУ імені Тараса Шевченка, яка підписана заступником директора з НВихР та головним бухгалтером, ФОП ОСОБА_2 за 1 квартал 2017 року було сплачено 237, 88 грн. орендної плати, 776,46 грн. відшкодовано плату за електроенергію, 1218,58 грн. відшкодовано плату за теплопостачання та 98,24 грн. відшкодовано плати за водопостачання/водовідведення.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v. Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод.

Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Приписами ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, в тому числі, є: свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України "Про освіту", фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Частиною 4 ст. 61 Закону України "Про освіту" унормовано, що додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом, на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання: дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від

Частиною 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року за № 796 "Про ствердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" (яка є чинною і не скасована) передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному заклад

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).

Пунктом "б" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, до яких, зокрема, відноситься об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу ПАТ залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Однак, відповідно до абз. 20 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди як цілісний майновий комплекс, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Пунктом 5 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка кореспондується з п.1. ч.1. ст. 287 Господарського кодексу України, передбачено, що орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

Згідно ст. 10 Закону "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Відповідно до п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", вирішуючи спори, пов'язані з укладенням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з'ясовувати, чи додержано визначений ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок укладення відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що між позивачем регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Луганській області, як орендодавцем, та відповідачем фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 004392/09 від 29.07.2016.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв нерухоме майно площею 39,8 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі від 29.07.2016.

Також судом встановлено, що на виконання приписів статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", позивач погодив порядок та отримав дозвіл на укладення договору оренди з органом уповноваженим управляти майном (Міністерство Освіти і Науки України), що підтверджується листом № 07-06-02224 від 15.12.2015.

Твердження прокурора про те, що договір оренди нерухомого майна не відповідає приписам ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", судом до уваги не приймаються, адже частиною 4 Закону України "Про освіту", в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів, встановлена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, а відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди як цілісного майнового комплексу, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 27.04.2016 року по справі №922/5058/15.

Твердження прокурора щодо використання об'єкту освіти не за цільовим призначенням, судом також відхиляється, адже напрямок діяльності фізичної особи підприємця співпадає з напрямком професійної підготовки навчального закладу, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ та витягом ЛП №00081-000290 з Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Також судом встановлено що між зазначеними особами укладено договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики від 14.12.2016, на виконання якого заплановано проходження практики в період з 10.05.2017 - 27.06.2017, що підтверджується графіком проходження виробничої практики учнями, які навчаються за професією перукар . Доказів протилежного станом на момент розгляду справи по суті, суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 004392/09 від 29.07.2016 не є законною обґрунтованою, не доведена належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Оскільки судом встановлена відсутність підстав для визнання договору оренди недійсним, то суд відхиляє і похідні позовні вимоги про зобов'язання звільнити приміщення та повернення спірного майна позивачу, що ґрунтується на доводах щодо недійсності спірного правочину.

Судовий збір покладається на прокурора, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, про визнання недійсним договору, зобов'язання звільнити приміщення та повернути регіональному відділенню Фонду державного майна по Луганській області, відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору віднести на заявника позову.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.05.2017

Суддя С.В. Масловський