Постанова

від 11.07.2017 по справі 913/216/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.07.2017 справа №913/216/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Чернота Л.Ф. при секретарі судового засідання Бреславець Л.М. за участю представників: від прокурора: Перегонцева Н.С., посвідчення № 044395 від 04.10.2016р. від позивача: не з"явився від відповідача:ФОП ОСОБА_6 особисто розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області, м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2017року по справі№913/216/17 (суддя Масловський С.В.) за позовомКерівника Севєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України, м. Сєвєродонецьк, Луганська область до відповідачаФізичної особи - підприємця ОСОБА_7, м. Щастя, Луганська область провизнання недійсним договору №004392/09 від 29.07.2016 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7; припининення зобов'язання за ним на майбутнє; зобов'язання ФОП ОСОБА_7 звільнити приміщення будівлі загальною 39,8 кв.м., вартістю 60319,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

10.03.2017 року керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Щастя Луганська область про визнання недійсним договору №004392/09 від 29.07.2016 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, припинення зобов'язання за ним на майбутнє; зобов'язання ФОП ОСОБА_7 звільнити приміщення будівлі загальною 39,8 кв.м., вартістю 60319,00 грн. (т.1, а.с.4-11).

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.04.2017 року у справі №913/216/17 в задоволенні позовних вимог керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 відмовлено повністю (т.1 а.с. 182-189).

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 004302/09 від 29.07.2016р. не є законно обгрунтованою, не доведена належними та допустимими доказами. Так, судом встановлено, що позивачем було погоджено порядок та отримано дозволу на укладення договору оренди з органом уповноваженим управляти майном; відхилено тверження прокурора щодо використання об'єкту освіти не за цільовим призначненням, оскільки напрямок діяльності фізичної особи-підприємця співпадає з напрямком професійної підготовки навчального закладу, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ та витягом ЛП №00081-000290 з Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Враховуючи відсутність підстав для визнання договору оренди недійсним, суд відхилив і похідні вимоги про зобов"язання звільнити приміщення та повернення спірного майна позивачу.

Заступник прокурора Луганської області не погодившись із прийнятим судовим рішенням звернувся з апеляйційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин справи, просив скасувати рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2017р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (т.1. а.с. 199-206).

В обгрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що судом залишено поза увагою доводи прокурора щодо невідповідності умов спірного договору вимогам закону, що об'єкти освіти і науки які фінансуються з бюджету, а також підрозділи технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанням не за призначенням. Апелянт не погоджується з висновками суду щодо правомірного розміщення в будівлі навчального закладу перукарні, вважає, що належних доказів укладання спірного договору з метою забезпечення навчально-виховного процесу відповідачем у справі не надано.

Отже, апелянт вважає, що усупереч ст. 43 ГПК України суд не надав належної та об"єктивної оцінки обставинам справи, внаслідок чого невірно застосував норми матеріального права та прийшов до необгрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволені позовних вимог прокурора.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.05.2017р. по справі №913/216/17 порушено апеляційне провадження (головуючий суддя - Скакун О.А., судді Марченко О.А., Стойка О.В.)

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №1000 від 12.06.2017р., у зв'язку з неможливістю головуючого судді Скакуна О.А. продовжувати розгляд справи, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відповідно до пункту 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/216/17.

За результатами протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.06.2017р., сформовано наступний склад колегії: Головуючий суддя - Радіонова О.О., судді Ломовцева Н.В., Чернота Л.Ф.

У зв"язку зі звільненням судді Ломовцевої Н.В., яка є суддею цієї колегії, згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

14.06.2017р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі №913/216/17, в яких останній зазначив, що не вбачає підстав визнання недійсним договору оренди державного майна №004392/09 від 29.07.2016р., оскільки спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства. Пояснення колегією суддів розглянуті та залучені до матеріалів справи (т.2. а.с.3-5).

19.06.2017р. від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (т.2, а.с.13-34).

29.06.2017р. через канцелярію суду надійшов лист прокуратури Луганської області від 26.06.2017р. №331/вих.17 електронною поштою, який в подальшому 03.07.2017р. надійшов в оригіналі на виконання ухвали суду, який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи (т.2, а.с.36-73).

Ухвалою суду від 14.06.2017р. було відкладено судовий розгляд справи №908/450/17 на 11.07.2017р. о 10-00год., відповідно до вимог ст.77 ГПК України.

У судове засідання з"явився прокурор, підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити та скасувати рішення господарського суду Луганської області 25.04.2017р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання від 07.07.2017р. № 05-05-01563, в якому просив розглянути справу за відсутності представника позивача, яке колегією суддів розглянуто та задоволено.

Відповідач у судове засідання з'явився, просить суд рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2017 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши прокурора та відповідача, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Луганській області (ідентифікаційний код 13398493) є юридичною особою, що підтвержується Положенням (т.1 а.с. 19-27)

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), що підтверджено Витягом з ЄДРПОУ, (т.1 а.с. 50-53).

Зазначений прокурором в якості третьої особи Відокремлений підрозділ "Регіональний центр професійної освіти Луганського національного інституту ім. Тараса Шевченко", судом виключено зі складу учасників процесу, про що зазначено в описовій частині судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що Регіональний центр є Відокремленим підрозділом Державного закладу "Луганського національного університету ім. Тараса Шевченко" (ідентифікаційний код 40180125), має окремі ознаки/права юридичної особи з питань фінансування та матеріально-технічного забезпечення із збереженням ліцензованого обсягу та державного замовлення на підготовку фахівців з атестованих професій, включений до ЄДРПОУ і поставлений на податковий облік, що вбачається з п.1.9 Положення про ВП "Регіональний центр професійної освіти Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка" (т.1, а.с.28-49).

Прокурор, звертаючись до суду із відповідним позовом, вказує на те, що необхідність захисту економічних інтересів держави в даній справі зумовлена тим, що за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.07.2016 року №004392/09 було передано в оренду державне окреме індивідуально визначене майно - частину вбудованого нежитлового приміщення на першому поверсі гуртожитку АДРЕСА_1, яке перебуває на балансі ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка" ВП "Регіональний центр професійної освіти ЛНУ імені Тараса Шевченка" суб'єкту господарювання, діяльності якого жодним чином не пов'язана з навчальним процесом.

29.07.2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (далі-Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (далі-Орендар), було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №004392/09, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину вбудованого нежитлового приміщення на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі гуртожитку АДРЕСА_1, та перебуває на балансі ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка", вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.10.2015 і становить за незалежною оцінкою 60319,0 грн (п. 1.1) (т.1, а.с.54-56).

Згідно до п.п.1.2, 2.2 договору, майно передається в оренду з метою розміщення перукарні. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди без права приватизації та передачі в суборенду третім особам.

Орендар має право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору (п.6.1).

Згідно п. 10.1 даний договір укладено на 2 роки 364 дні, що діє з 29.07.2016 року до 27.07.2019 включно.

Договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печаткою позивача. Відповідач не має печатки.

Додатком №1 до договору сторони погодили розрахунок плати за базовий місяць оренди державного майна, яке обліковується на балансі ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка" ВП "Регіональний центр професійної освіти ЛНУ імені Тараса Шевченка" та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.57).

29.07.2016 відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна, яке перебуває на балансі ДЗ "ЛНУ імені Тараса Шевченка" ВП "Регіональний центр професійної освіти ЛНУ імені Тараса Шевченка" та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт визначений у пункті 1.1. договору (т.1, а.с.56).

Договором №1 від 29.10.2016р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №004392/09 від 29.07.2016 року з 01 жовтня 2016 року пункт 3.6 розділу 3 Орендна плата викладено в наступній редакції: орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношені 70% до 30%, щомісячно не пізніше 15 числа місяця відповідно до розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду за який здійснюється платіж . Решта умов залишена без змін. Цей договір набуває чинності з дати його підписання і є невід"ємною частиною договору оренди від 29.07.2016р. №004392/09 (т.1, а.с.58).

Відповідно до листа № 07-06-02224 від 15.12.2015, Міністерство освіти і науки України надає дозвіл на передачу в оренду державного майна - частину приміщення 1-го поверху гуртожитку №1 площею 40,4 кв.м, з метою розміщення салону краси, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, терміном до 3-х років (т.1 а.с. 108).

У справі міститься договір про надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти між професійно-технічним навчальним закладом і замовником робочих місць №18 від 30.04.2009 року, сторонами якого є навчальний заклад ВП Щастинський професійний ліцей автомобільного транспорту Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка та замовник - фізична особа-підприємець ОСОБА_7, за умовами даного договору сторонами узгоджено, що відповідач забезпечує якісне проведення виробничої практики згідно з навчальними планами і програмами протягом усього періоду навчання учнів, слухачів, надає можливість стажування на виробництві викладачам, майстрам виробничого навчання, інструкторам виробничого навчання, проводить роботу з професійної орієнтації молоді протягом дії даного договору. Даний договір діє до 30.06.2021р. (п.4.5) (т.1 а.с. 112-113).

До матеріалів справи долучено договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики від 14.12.2016, укладений між відповідачем та ВП "Регіональний центр професійної освіти ЛНУ імені Тараса Шевченка", умовами якого сторони погодили, що відповідач надає учням слухачам обладнані робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження безоплатної практики за спеціальністю "перукар". Даний договір діє до 14.12.2021р. (п.4.5)". (т. 1 а.с.224-226).

Відповідно до виписки з ЄДРПОУ, вид економічної діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_7 - "надання послуг перукарнями та салонами краси" (т.1, а.с.130).

Згідно з витягом ЛП №00081-000290 з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо здійснення освітньої діяльності закладу освіти у сфері професійно-технічної освіти Державного закладу Луганський національний Університет імені Тараса Шевченка", одним з напрямів професійної підготовки начального закладу за кодом 5141 є перукар (перукар-модельєр) (т.1, а.с 139-140).

Відповідачем долучено до матеріалів справи договір про безоплатне надання послуг від 01.01.2010, укладений між відокремленим підрозділом "Щастинський професійний ліцей автомобільного транспорту ЛНУ імені Тараса Шевченка", як замовником та відповідачем, ФОП ОСОБА_7, відповідно до умов якого останній зобов'язується надавати замовнику безоплатні послуги перукаря для учнів ліцею пільгової категорії (п. 1).

18.04.2017 ФОП ОСОБА_7 було сформовано довідку, відповідно до якої у 2017 році будуть надані робочі місця для проходження виробничої практики учням ВП "РЦПО ЛНУ імені Тараса Шевченка", які навчаються за професією "Перукар", згідно учбового плану та програми (безкоштовно).

Відповідно до довідки Щастинського відділення Регіонального центру професійної освіти ЛНУ імені Тараса Шевченка, яка підписана заступником директора з НВихР та головним бухгалтером, ФОП ОСОБА_7 за 1 квартал 2017 року було сплачено 237, 88 грн. орендної плати, 776,46 грн. відшкодовано плату за електроенергію, 1218,58 грн. відшкодовано плату за теплопостачання та 98,24 грн. відшкодовано плати за водопостачання/водовідведення.

Прокурор вважає з посиланням на приписи ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", що об"єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності закладів системи освіти, а тому передача будь-яких приміщень навчальних закладів в оренду суб"єктам господарювання для проведення господарської діяльності, не пов"язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонена законом, а також на приписи ч.1, 3 ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 207 ГК України, просить суд визнати недійсним договір №004392/09 від 29.07.2016, укладений між позивачем на відповідачем, припинити зобов'язання за ним на майбутнє; зобов'язати ФОП ОСОБА_7 звільнити приміщення будівлі загальною площею 39,8 кв.м. вартістю 60 319,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та повернути їх Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області.

Сутність позовних вимог полягає у вирішенні питання щодо визнання недійсним договору оренди майна, що належить до державної власності.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про освіту" від 23.05.1999р. № 1060 (далі - Закон № 1060), Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. № 2269 ( далі - Закон № 2269).

Відповідно до ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Абзац третій частини першої та частина третя ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначають, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на заявлені прокурором позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди майна, що належить до державної власності №004392/09 від 29.07.2016р., який, на думку прокурора, укладено з порушенням вимог Закону України "Про освіту" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", колегія суддів погоджує висновок місцевого господарського суду щодо правомірності звернення Сєверодонецької місцевої прокуратури з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Луганській області.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод.

Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 1060 матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону Закону № 1060 фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Частиною 4 ст. 61 Закону України № 1060 унормовано, що додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом, на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання: дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від

Частиною 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 року № 796 "Про ствердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", яка є чинною і не скасована, передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному заклад

Частиною 2 ст. 4 Закону України №2269 передбачено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).

Пунктом "б" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, до яких, зокрема, відноситься об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу ПАТ залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Однак, відповідно до абз. 20 ч. 2 ст. 4 Закону № 2269 окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди як цілісний майновий комплекс, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Таким чином, заборона на приватизацію об"єктів освіти, - це заборона на приватизацію закладів освіти або цілісних майнових комплексів закладів освіти, але не їх майна.

Пунктом 5 ст. 9 Закону № 2269, яка кореспондується з п.1. ч.1. ст. 287 Господарського кодексу України, передбачено, що орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

Згідно ст. 10 Закону "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін (строк), на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Відповідно до п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", вирішуючи спори, пов'язані з укладенням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з'ясовувати, чи додержано визначений ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок укладання відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном.

Судом було встановлено, що між позивачем регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Луганській області, як орендодавцем, та відповідачем фізичною особою підприємцем ОСОБА_7, було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 004392/09 від 29.07.2016.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв нерухоме майно площею 39,8 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі від 29.07.2016.

Також судом встановлено, що на виконання приписів статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", позивач погодив порядок та отримав дозвіл на укладення договору оренди з органом уповноваженим управляти майном (Міністерство Освіти і Науки України), що підтверджується листом № 07-06-02224 від 15.12.2015.

Твердження прокурора про те, що договір оренди нерухомого майна не відповідає приписам ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", судом, як вважає колегія суддів, правильно до уваги не приймаються, адже частиною 4 ст.61 Закону України "Про освіту", в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів, встановлена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, а відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди як цілісного майнового комплексу, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 27.04.2016 року по справі №922/5058/15.

Твердження прокурора щодо використання об'єкту освіти не за цільовим призначенням, судом правомірно відхилено, адже напрямок діяльності фізичної особи підприємця співпадає з напрямком професійної підготовки навчального закладу, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ та витягом ЛП №00081-000290 з Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Також судом встановлено, що між зазначеними особами укладено договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики від 14.12.2016, на виконання якого заплановано проходження практики в період з 10.05.2017 - 27.06.2017, що підтверджується графіком проходження виробничої практики учнями, які навчаються за професією "перукар". Договір діє до 14.12.2021р.

За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи прокурора про те, що у спірному договорі відсутнє будь-яке закріплення положень щодо надання відповідачем місць для проходження виробничої практики учнями ВП "РЦПО ЛНУ ім.Тараса Шевченка", а також надання безоплатних послуг (підстрігання) для дітей-сиріт, які є учнями цього закладу, колегія суддів відхиляє з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України № 2269 укладений сторонами договір оренди в частині суттєвих умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Тому закріплення такого питання, як надання місць для проходження виробничої практики учнями, не може бути зазначено у спірному договорі, а доводиться відповідачем іншим договором про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики від 14.12.2016р., який діє до 14.12.2021р. та довідкою від 22.05.2017р. № 127 за підписом директора ВП "РЦПО ЛНУ ім.Тараса Шевченка" (т.1, а.с.220, 224-226).

Також з матеріалів справи вбачається, що до передачі в оренду відповідачу, приміщення було законсервоване. З довідки ректора ДЗ "ЛНУ ім.Тараса Шевченка" від 22.05.2017р. № 131 вбачається, що передача в оренду ФОП ОСОБА_7 частини вільного приміщення у гуртожитку № 1 площею 39,8 кв.м (законсервованої госпрозрахункової перукарні учбового закладу) не порушила цілісність майнового комплексу, не вплинула на якість навчально-виховного процесу, а сприяла покращенню соціально-побутових умов, як учнів та і педагогічного персоналу (т.1, а.с.223).

З огляду на вищенаведене та враховуючи фактичні обставини в даній справі, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2017р. по справі №913/216/17 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення немає.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області, м. Севєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2017р. у справі № 913/216/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2017р. у справі № 913/216/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді: І.В.Зубченко

Л.Ф.Чернота

надруковано 5 примірників: 1-позивачу, 1-відповідачу, 1-прокурору, 1-до справи, 1-ДАГС.