Рішення

від 28.04.2017 по справі 916/629/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2017 р.Справа № 916/629/17 За позовом В.о. керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Дунайського басейнового управління водних ресурсів;

до відповідачів: 1. ОСОБА_1 районної державної адміністрації;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю « Інтерофіс-Лімітед »

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна

Суддя Власова С.Г.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від прокурора: Закернична І.П., згідно посвідчення №031666 від 26.01.2015р.;

від позивача: ОСОБА_2, згідно довіреності від 20.03.2017р.;

від відповідача - ОСОБА_1 районної державної адміністрації: не з'явився;

від відповідача - ТОВ « Інтерофіс-Лімітед » : ОСОБА_3, згідно довіреності від 01.03.2017р.

від третьої особи: не з'явився.

В судовому засіданні 28.04.2017р. приймали участь представники:

від прокурора: Закернична І.П., згідно посвідчення №031666 від 26.01.2015р.;

від позивача: ОСОБА_2, згідно довіреності від 20.03.2017р.;

від відповідача - ОСОБА_1 районної державної адміністрації: не з'явився;

від відповідача - ТОВ « Інтерофіс-Лімітед » : ОСОБА_3, згідно довіреності від 01.03.2017р.;

від третьої особи: не з'явився.

Суть спору: В.о. керівника Ізраїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Дунайського басейнового управління водних ресурсів звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю « Інтерофіс-Лімітед » та просить:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Ізраїльською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс-Лімітед» , зареєстрований в ОСОБА_1 районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України 10.06.2009р. за №040952100001;

- витребувати від ТОВ «Інтерофіс-Лімітед» та передати за актом приймання-передачі Дунайському басейновому управлінню водних ресурсів земельну ділянку загальною площею 56га;

- витребувати від ТОВ «Інтерофіс-Лімітед» та передати за актом приймання-передачі Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області земельну ділянку загальною площею 391,5346га із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Матроської сільської ради.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2017р. справу №916/629/17 розподілено до розгляду суддею Власовою С.Г.

Ухвалою суду від 16.03.2017р. порушено провадження у справі №916/629/17, справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Клопотання сторін від 30.03.2017р. за вх.№7542/17, від 13.04.2017р. за вх.№8821/17, про нездійснення технічної фіксації судового процесу були судом задоволені.

30.03.2017р. за вх.№7551/17 та 28.04.2017р. за вх.№9920/17 позивачем подані клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, які судом були задоволені.

Клопотання відповідача-2 від 06.04.2017р. за вх.№8141/17, від 14.04.2017р. за вх.№8913/17, від 19.04.2017р. за вх.№9152/17, від 24.04.2017р. за вх.№9558/17 про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та зробити відповідні копії були судом задоволені.

Клопотання відповідача-1 від 06.04.2017р. за вх.№8202/17, від 25.04.2017р. за вх.№9630/17 про розгляд справи за відсутності представника відповідача-1 були судом задоволені.

Клопотання прокурора від 10.04.2017р. за вх.№8419/17 та від 14.04.2017р. за вх.№8912/17 про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи були судом задоволені.

Ухвалою суду від 13.04.2017р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Матроську сільську раду Ізмаїльського району Одеської області.

Клопотання відповідача-2 від 24.04.2017р. за вх.№9556/17 про залучення до матеріалів справи додаткових документів було судом задоволено.

Прокурор позовні вимоги підтримує в повному обсязі, надає пояснення від 06.04.2017р. за вх.№8205/17, в обґрунтування яких зазначає, що 25.04.2009р. між Ізраїльською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс-Лімітед» було укладено договір оренди земельних ділянок, який зареєстровано у ОСОБА_1 районному відділі ОРФ ДП ЦДЗК при Держклмземі України від 10.06.2009р. за №040952100001. Разом з тим, земельна ділянка площею 56 га, передана в оренду ТОВ Інтерофіс-Лімітед відповідно до спірного договору, знаходиться на землях, переданих в постійне користування для ведення підсобного сільського господарства Придунайському управлінню каналів, захисних споруд і водоймищ (на даний час - Дунайське басейнове управління водних ресурсів), що підтверджується Державним актом серії ОД №10-19-01 на право постійного користування землею, який виданий Матроської сільською радою 20.05.1994р. Придунайському управління каналів, захисних споруд і водоймищ. Крім того, згідно наявних даних у Дунайському басейновому управлінні водних ресурсів відсутня інформація щодо спірного договору оренди земельних ділянок від 25.04.2009р. Факт накладення координат земельних ділянок, наданих в оренду ТОВ Інтерофіс-Лімітед на землі, які перебувають в постійному користуванні Придунайського управління каналів, захисних споруд і водоймищ загальною площею 56 га, підтверджено довідкою геодезичного дослідження від 21.10.2016р. Зважаючи на що прокурор вважає, що укладення зазначеного договору оренди земельної ділянки суперечить вимогам п.5 ст.116 Земельного кодексу України (в редації, чинній на час укладення зазначеного договору), відповідно до якого надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. З огляду на викладене, прокурор зазначає, що договір оренди земельних ділянок, укладений 25.04.2009р. між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та ТОВ Інтерофіс-Лімітед , не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим має бути визнаний недійсним. Крім того, у разі визнання недійсним спірного договору оренди земельних ділянок, земельна ділянка площею 56га, яка на даний час перебуває в оренді у ТОВ Інтерофіс-Лімітед відповідно до зазначеного договору, підлягає поверненню Дунайському басейновому управлінню водних ресурсів, а також відповідно до п.4 ст. 122 ЗК України земельна ділянка, загальною площею 391,5346га підлягає витребуванню від ТОВ Інтерофіс-Лімітед та передачі Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області.

Позивач позов прокурора підтримує в повному обсязі, на виконання ухвали суду від 13.04.2017р. надав суду 28.04.2017р. Положення про Дунайське басейнове управління водних ресурсів, Наказ Державного комітету України по водному господарству від 16.11.2007р. №241 Про реорганізацію Придунайського управління каналів захисних споруд та водоймищ Одеського облводгоспу , довідку про сплату податку, а також повідомив суд, що Дунайське басейнове управління водних ресурсів останнім часом не використовує спірну земельну ділянку. У судовому засіданні 28.04.2017р. представник позивача усно суду повідомив, що після порушення провадження у справі для встановлення обставин використання будь-якими особами спірної земельної ділянки ним здійснено виїзд на зазначену ділянку та її оглянуто, за результатами чого будь-якого використання спірної ділянки іншими особами не встановлено.

Відповідач-1 проти позову заперечує, надав відзив на позов від 29.03.2017р. за вх.№7425/17, де зазначає, що договір оренди земельних ділянок Кад.№51.220.836.0001.002.0010,51.220.836.0001.002.0011;51.220.836.0001.002.0012:51.220.836.0001.002.0013:51.220.836.0001.002.0014;51.220.836.0001.002.0015;51.220.836.0001.002.0016 від 25.04.2009р. був укладений між ОСОБА_1 районною державною адміністрацією га ТОВ Інтерофіс-Лімітед на підставі розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації №556/А-2008 від 02.06.2008р. Про затвердження ТОВ Інтерофіс-Лімітед проекту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду земельних ділянок із земель запасу на території Матроської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень . А тому, даним розпорядженням було затверджено документацію з землеустрою ТОВ Інтерофіс-Лімітед та надано у довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 447,5346га, в т.ч. 70,0га ріллі. 43,4534га пасовищ та 334,0812га сіножатей, яка знаходиться на землях запасу (за межами населеного пункту) на території Матроської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до п.4 зазначеного розпорядження, виробничому кооперативу Геодезист-Буджак було дозволено винести межі земельної ділянки в натуру (на місцевість). Відповідно до доповнення до пояснювальної записки, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років ТОВ Інгерофіс-Лімітед для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області був розроблений на підставі розпоряджень ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 16.07.2007р. за №520/А-2007 та за №717/А-2007 від 06.09.2007р. Про надання дозволу ТОВ Інтерофіс Лімітед на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки на території Матроської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень і викопіювання, яке погоджено з в.о. голови Матроської сільської ради і начальником відділу земельних ресурсів в ОСОБА_1 районі Одеської області. У викопіюванні із земель Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області земельна ділянка представлена чотирма відокремленими масивами, які знаходяться на землях резервного фонду на території Матроської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень. Також відповідно до висновку Матроської сільської ради по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 20.09.2007р. №149 сільська рада погоджує його та вважає за можливе відвести земельну ділянку загальною площею 447,5346га в тому числі: 70га ріллі, 43,4534га пасовищ, 334,0812га сіножатей за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що не надані у власність або користування і перебувають у запасі на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області. Також, у даному висновку зазначено, що будь-які претензії третіх осіб на земельну ділянку відсутні. Водночас відповідач-1 зазначає, що рішення 19 сесії XXI скликання Матроської сільської ради народних депутатів від 20.05.1994р., на підставі якого був виданий Державний акт на право постійного користування Придунайському управлінню каналів, захисних споруд і водоймищ на зберігання до архівного відділу не передавалося, що підтверджується довідкою архівного відділу ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 27.03.2017р. № 10/01-24. Не зазначено також жодним чином наявність цього державного акту та будь-яких відомостей щодо накладення земельних ділянок у висновку Відділу земельних ресурсів у ОСОБА_1 районі Одеської області від 19.09.2007р. №58п та у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 31.05.2008р. №1093. Крім того, відповідно до всіх вимог законодавства, були розроблені графічні матеріали документації (плани відведення земельних ділянок га креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі на місцевості).

Посилаючись на п.3.4. Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах №28 від 15.04.1993р. Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) , чинного на момент видачі державного акту на постійне користування Придунайському управлінню каналів, захисних споруд і водоймищ, а також на п. 4.2. Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999р. Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі відповідач-1 зазначає, що облік та зберігання державних актів на право постійного користування земельними ділянками на момент укладення договору оренди від 25.04.2009р. проводився Відділом земельних ресурсів у ОСОБА_1 районі Одеської області, який, у свою чергу був структурним підрозділом Держкомзему, реорганізованого у Держземагенство України, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №69. На сьогодні оригінали державних актів на право постійного користування зберігаються у ОСОБА_1 міськрайонному відділі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, який є правонаступником відповідних структурних підрозділів Держземагенства та Держкомзему. Таким чином, як зазначає відповідач-1, будь-яка інформація стосовно зазначеного державного акту та факту накладення координат земельних ділянок в ОСОБА_1 районній державній адміністрації була відсутня. Разом з тим, за наявності висновків та погоджень від Матроської сільської ради та Відділу земельних ресурсів в ОСОБА_1 районі Одеської області не було підстав для додаткової перевірки документації. Стосовно самого ж факту накладення, відповідачу-1 не зрозуміло, який саме вид робіт із землеустрою, відповідно до ст. 25 Закон України Про землеустрій був проведений ПП Геоінформсервіс при розробленні схеми накладення координат, яка долається до довідки про результати геодезичного дослідження віл 21.10.2014р. №14. Більш того, на думку відповідача-1 не зрозумілим є те, які документи використовувалися при проведенні даного дослідження, адже у проекті відведення земельних ділянок Придунайському управлінню каналів, захисних споруд і водоймищ під розміщення підсобного сільського господарства на острові Репіда із землекористування господарств Ізмаїльського району Одеської області відсутні каталоги координат земельної ділянки, яка підлягає відведенню, а також відсутні будь-які дані про зазначену земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та у Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Таким чином, ОСОБА_1 районна державна адміністрація вважає, що за наявними документами виявлення перетину фактично неможливо, а схема накладення координат земельних ділянок, надана ПП Геоінформсервіс , розроблена візуально та без проведення необхідних досліджень. Також, як зазначено у відзиві відповідачем-1, окрім схеми накладення координат та довідки про результати геодезичного дослідження від 21.10.2016р. №14, наданої Приватним підприємством Геоінформсервіс , які не мають нормативного значення, позивачем не надано жодних доказів невідповідності даного розпорядження законодавству, тому підстави для його скасування та тим паче розірвання спірного договору від 25.04.2009р. відсутні.

Відповідач-2 проти позову заперечує, надав відзив на позов від 30.03.2017р. за вх.№7529/17, в обґрунтування якого зазначає, що Товариство у відповідності до вимог законодавства у 2009р. набуло право користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності (кадастрові номери: 5122083600:01.002:0010(площею 13,9990га), 5122083600:01:002:0011 (площею 139,5670 га), 5122083600:01:002:0012 (площею 19,8601га), 5122083600:01:002:0013 (площею 23,5933га), 5122083600:01:002:0014 (площею 69,9999га), 5122083600:01:002:0015 (площею 95,7036га), 5122083600:01:002:0016 (площею 65,1367га), загальна площа яких складає 447,5346га, розташованих на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту). 25.04.2009р. між ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» та ОСОБА_1 РДА укладено договір оренди земельних ділянок, який зареєстровано в ОСОБА_1 районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 10.06.2009 року за №040952100001. Підставою укладення спірного договору оренди слугувало розпорядження ОСОБА_1 РДА від 02.06.2008р. №556/А-2008 Про затвердження ТОВ Інтерофіс Лімітед проекту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду земельних ділянок із земель запасу на території Матроської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень . Вказаний проект землеустрою розроблено виробничим кооперативом Геодезист - Буджак на підставі договору від 22.07.2007р. №168, укладеного з ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» , та розпоряджень ОСОБА_1 РДА від 16.07.2007р. №520/А-2007 та від 06.09.2007р. №717/А-2007 про надання відповідних дозволів. Розроблений на замовлення ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» проект землеустрою у відповідності до вимог діючого на той час законодавства було погоджено наступними органами: Матроською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області (висновок від 20.09.2007року № 149); Відділом земельних ресурсів у ОСОБА_1 районі Одеської області (висновок від 19.09.2007 року № 58п); Придунайським сектором з охорони навколишнього природного середовища (висновок від 20.09.2007року № 03-02-595); ОСОБА_1 районною санітарно-епідеміологічною станцією (висновок від 19.09.2007року № 2-1/1147); Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства і розвитку інфраструктури ОСОБА_1 РДА (висновок від 18.09.2007 року № 221); Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (висновок від 03.10.2007року № 01-17/5771); ОСОБА_1 РЕМ ВАТ Одесаобленерго (лист від 21.09.2007 року № 23/21-484). Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, зокрема, містить каталоги координат кутів поворотних точок земельних ділянок та матеріали перенесення меж земельної ділянок в натурі (на місцевості). Також, зазначений вище проект землеустрою пройшов обов'язкову державну землевпорядну експертизу землевпорядної документації, проведену у Головному управлінні земельних ресурсів в Одеській області, про що свідчить висновок державної експертизи землевпорядної документації від 31.05.2008р. №1093, затверджений 31.05.2008р. першим заступником начальника Головного управління земельних ресурсів в Одеській області (з урахуванням відміток про виправлення помилок та зауважень). Отже, як зазначає відповідач-2, товариство набуло право користування вказаними земельними ділянками у відповідності до вимог діючого на той час законодавства, відкрито та у відповідності до вимог чинного земельного законодавства користується земельними ділянками та своєчасно і в повному обсязі сплачує орендну плату за земельні ділянки, а також виконує всі інші умови договору оренди земельних ділянок.

Крім того, відповідач-2 не погоджується із висновком ОСОБА_1 місцевої прокуратури Одеської області стосовно існування факту передачі ОСОБА_1 РДА однієї земельної ділянки (із семи переданих) Товариству ділянок, без вилучення частини земельної ділянки (площею 56 га), яка перебуває у постійному користуванні ДБУВР, тобто має місце накладення зовнішніх меж цих двох земельних ділянок, з огляду на лист ПП „Геоінформсервіс» від 29.03.2017р., в якому підприємство зазначило, що під час дослідження користувалось інформацією, наданою Відділом Держземкадастра в ОСОБА_1 районі в електронному вигляді, тобто документація із землеустрою, затверджена в установленому законодавству порядку, не використовувалась, а також за результатом дослідження ним не складалась будь-яка документація, а лише було складено довідку від 21.10.2016р. та план наложення. Більш того, вказане підприємство повідомило, що дане заключення є роботою творчею та не може регулюватись ні яким нормативно-правовим актом. Отже, досліджуючи питання накладення координат земельних ділянок ПП Геоінформсервіс (в особі його керівника ОСОБА_4), як зазначає відповідач-2, не лише не виїжджало на місцевість і не користувалось чинним законодавством, а навіть не використовувало будь-яку документацію із землеустрою у складі якої повинна міститись інформація, зокрема, про координати поворотних точок зовнішніх меж земельних ділянок. Разом з цим, виявити наявність чи відсутність факту накладення земельних ділянок між собою можливо виключно після встановлення (відновлення) їх меж в натурі на місцевості. А тому, на думку відповідача-2, підприємство не виконало вимоги чинного законодавства під час проведення так званого геодезичного дослідження (яке законодавством не передбачено), натомість, зазначило у своєму висновку, що має місце накладення координат земельних ділянок.

Також, як зазначає ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» , у відповідь на адвокатський запит від 22.03.2017р. ОСОБА_1 місцева прокуратура Одеської області листом від 27.03.2017р. за вих.№16-1289-17вих. повідомила, що геодезичне дослідження проведено на підставі наявних аналітичних даних, а не шляхом обстеження земельних ділянок на місцевості, із чого вбачається, що передбачені законодавством заходи ПП „Геоінформсервіс» для визначення саме меж земельних ділянок не здійснювались та більш того вказало, що відповідна документація із землеустрою, яка містить інформацію про координати поворотних точок зовнішніх меж земельних ділянок не використовувалась.

12.04.2017р. за вх.№8711/17 ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» надало до суду доповнення до заперечення, в яких додатково зазначає, що розглянувши копію проекту відведення земельних ділянок Придунайському управлінню каналів, захисних споруд і водоймищ під розміщення підсобного сільського господарства на острові Репіда із землекористування господарств Ізмаїльського району Одеської області, яка додана до заперечення ОСОБА_1 РДА, відповідачем-2 з'ясовано, що вказаний проект (у тому числі його зміст) не містить жодного документу чи матеріалу, який свідчив би про визначення зовнішніх меж земельної ділянки, належної Придунайському управлінню каналів, тобто тих меж земельної ділянки, які теоретично могли б накладались на земельну ділянку, належну Товариству на підставі зазначеного вище договору оренди і зареєстровану у Державному земельному кадастрі. Згідно змісту проекту відведення земельної ділянки проект відведення земельної ділянки Придунайському управлінню каналів каталог координат поворотних точок зовнішніх меж земельної ділянки (у відповідності до якого встановлюються межі) не виготовлявся, а межі земельної ділянки (як наслідок) в натурі (на місцевості) не встановлювались (не переносились).Водночас, проект відведення земельної ділянки Придунайському управлінню каналів містить копію рішення Матроської сільської Ради народних депутатів Ізмаїльського району Одеської області від 20.05.1994р. Об отводе земельных участков управлению каналов, защитных сооружений и водохранилищ под подсобное сельское хозяйство , відповідно до якого Матроська сільська Рада народних депутатів надала Управлінню каналів, захисних споруд і водосховищ для підсобного сільського господарства в постійне користування землі загальною площею 60га та згідно пункту 2 цього ж рішення вирішила (а фактично зобов'язала) здійснити передачу в натурі земельних ділянок у встановленому порядку, пунктом 3. рішення вирішено видати державний акт на право постійного користування землею. Отже, зазначеним рішенням Матроської сільської Ради народних депутатів чітко визначена обов'язковість передачі в натурі земельних ділянок загальною площею 60,0га управлінню каналів, захисних споруд і водосховищ і лише після цього видати вказаному управлінню державний акт на право постійного користування землею. Вказана послідовність оформлення і видачі державного акту на право постійного користування землею кореспондується із положеннями і вимогами діючої у той час Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993р. №28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.1993р. за № 31, згідно вимог якої та рішення Матроської сільської ради народних депутатів від 20.05.1994р. видача управлінню каналів, захисних споруд і водосховищ державного акту на право постійного користування землею (на земельні ділянки загаченою площею 60,0га) була можлива лише після розробки технічної документації по складанню державних актів на право постійного користування землею, під час розробки якої зокрема здійснюються геодезичні вимірювання земельної ділянки, складається каталог координат окружної межі землекористування, а межі наданих (переданих) земельних ділянок переносяться у натуру (на місцевість) і закріплюються межовими знаками. Натомість, наявні у матеріалах судової справи документи і матеріали свідчать про те, що роботи із встановлення (визначення) меж земельної ділянки загальною площею 60,0 га не здійснювались, відсутній каталог координат окружної межі землекористування, а також відсутні журнали і абриси геодезичних вимірювань, відомості обчислення площ та інше. Більш того, державний акт на право постійного користування землею серії ОД №10-19-01, виданий і зареєстрований 20.05.1994р., тобто в день прийняття Матроською сільською Радою народних депутатів рішення від 20.05.1994р. про передачу земельної ділянки в постійне користування, що саме по собі не можливо так як необхідно додаткового виготовити відповідну документацію із землеустрою та здійснити комплекс геодезичних робіт по перенесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знакам. Відсутність розробленої у відповідності до вимог діючого у той час законодавства, технічної документації по складанню державних актів на право постійного користування землею і не проведення робіт із встановлення (визначення) меж земельних ділянок загальною площею 60,0га підтверджується також листом ДБУВР від 29.03.2017р. №6/3-295, відповідно до якого вказане управління повідомило суд, що окрім державного акту на право постійного користування землею серії ОД №10-19-01 та Схеми відведення земельної ділянки, будь-які інші матеріали відсутні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Матроська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області надала до суду пояснення від 24.04.2017р. за вх.№9487/17, в яких зазначає, що 20.09.2007р. Матроська сільська рада погоджувала проект відведення земельних ділянок, які передавались в оренду ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» загальною площею 447,5346га. Вказані земельні ділянки відводилися за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що не надані у власність або у користування та перебували у запасі на території Матроської сільської ради. А тому, надані в оренду ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» земельні ділянки не накладались на земельні ділянки, які раніше надавались Матроською сільською радою іншим особам. Крім того, у своєму погодженні від 20.09.2007р. №149 останньою також зазначено, що будь-які претензії третіх осіб на земельну ділянку відсутні. Між тим, до теперішнього часу до Матроської сільської ради не надходили будь-які звернення чи скарги стосовно відведених земельних ділянок. Також, Матроська сільська рада просить суд розглядати справу за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

Із матеріалів справи вбачається, що 20.05.1994р. Матроською сільською радою видано Придунайському управлінню каналів, захисних споруд і водоймищ Державний акт на право постійного користування землею серії ОД №10-19-01, згідно якого землекористувачу надано 60га землі в межах згідно з планом.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Виробничим кооперативом „Геодезист-Буджак» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс-Лімітед» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на підставі договору №168 від 22.07.2007р., укладеного з ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» .

Згідно висновку Відділу земельних ресурсів у ОСОБА_1 районі Одеської області №58п від 19.09.2007р. відділ вважає за можливе відвести земельну ділянку в довгострокову оренду терміном на 49 років ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень загальною площею 447,5346га в тому числі: 70га ріллі, 43,4534га пасовищ, 334,0812га сіножатей за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у запасі на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Відповідно до висновку Матроської сільської ради по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 20.09.2007р. №149 сільська рада погоджує його та вважає за можливе відвести земельну ділянку загальною площею 447,5346га в тому числі: 70га ріллі, 43,4534га пасовищ, 334,0812га сіножатей за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що не надані у власність або користування і перебувають у запасі на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області. Будь-які претензії третіх осіб на земельну ділянку відсутні.

Головним управлінням земельних ресурсів в Одеській області проведено державну землевпорядну експертизу землевпорядної документації стосовно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс-Лімітед» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, що підтверджується висновком державної експертизи землевпорядної документації від 31.05.2008р. за №1093, затвердженого 31.05.2008р. заступником начальника Головного управління земельних ресурсів в Одеській області.

02 червня 2008р. головою ОСОБА_1 районної державної адміністрації прийнято розпорядження №556/А-2008 Про затвердження ТОВ Інтерофіс-Лімітед проекту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду земельних ділянок із земель запасу на території Матроської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень .

25.04.2009р. між Ізраїльською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс-Лімітед» було укладено договір оренди земельних ділянок Кад.№51.220.836.0001.002.0010, 51.220.836.0001.002.0011, 51.220.836.0001.002.0012, 51.220.836.0001.002.0013, 51.220.836.0001.002.0014, 51.220.836.0001.002.0015, 51.220.836.0001.002.0016.

Договір оренди земельних ділянок від 25.04.2009р. зареєстровано в ОСОБА_1 районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 10.06.2009р. за №040952100001.

Розпорядженням ОСОБА_1 РДА від 28.04.2009р. №406/А-2009 „Про затвердження ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» технічної документації та договору оренди земельної ділянки із земель запасу на території Матроської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень» затверджено технічну документацію із землеустрою та спірний договір оренди.

На підтвердження своєї позиції прокурором надано Державний акт серії ОД №10-19-01 та довідку про результати геодезичного дослідження від 21.10.2016р., складену Приватним підприємством Геоінформсервіс , із якої вбачається, що останнім встановлено факт накладення координат земельних ділянок, наданих в оренду ТОВ Інтерофіс-лімітед на землі, які перебувають у постійному користуванні Придунайського управління каналів, захисних споруд і водоймищ загальною площею 56га.

Заперечуючи проти позову прокурора, ТОВ Інтерофіс-Лімітед наголошує на тому, що право користування спірними земельними ділянками набуло відповідно до вимог чинного законодавства, що діяло на той час, а також, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату та виконує всі інші умови, визначені договором. Крім того, відповідачем-2 надано до матеріалів справи запит до ПП Геоінформсервіс від 27.03.2017р., відповідь на запит від 29.03.2017р., в якому підприємство зазначило, що при проведенні геодезичного дослідження керувалося загальновідомим предметом геодезія , який не регламентовано ніяким нормативно-правовим актом; підставою проведення дослідження стала Постанова ОСОБА_1 місцевої прокуратури від 14.09.2016р.; під час дослідження підприємство користувалось інформацією, наданою в електронному вигляді Відділом Держземкадастру в ОСОБА_1 районі; за результатами дослідження підприємством складено довідку від 21.10.2016р. та план накладення; даний висновок є роботою творчею та не може регулюватись ніяким нормативно-правовим актом; дане дослідження не розуміє здійснення його на місцевості. Також, ТОВ Інтерофіс-Лімітед здійснено запит від 21.03.2017р. до ОСОБА_1 місцевої прокуратури, на який отримано відповідь від 27.03.2017р., в якій ОСОБА_1 місцева прокуратура зазначила, що геодезичне дослідження проведено на підставі наявних аналітичних даних, а не шляхом обстеження земельних ділянок на місцевості, зважаючи на що представники ТОВ Інтерофіс-Лімітед до проведення геодезичного дослідження не залучалися.

Також, як вбачається із відомостей Державного земельного кадастру, які розміщені на офіційному веб-сервісі Держгеокадастру України „Публічна кадастрова карта» , між двома зареєстрованим у Державному земельному кадастрі земельними ділянками, кадастрові номери 5122083600:01:002:0010 та 5122083600:01:002:0011, які належать ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» на підставі спірного договору оренди, перебуває земельна ділянка орієнтованою площею 60,00га, відомості про яку не відображено у Державному земельному кадастрі.

Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд не вбачає підстави для задоволення заявленого прокурором позову, з огляду на наступні положення законодавства.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання недійсним договору оренди від 25.04.2009р., а підставою - його недійсність у відповідності до вимог ч. 1 ст.207 ГК України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України закріплює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути в т.ч. визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.762 Цивільний кодекс України).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» №2269-XII від 10.04.1992р. орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.1 ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За положеннями ч.1 ст.18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.

Як свідчать подані сторонами докази мало місце укладення 25.04.2009р. між Ізраїльською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс-Лімітед» було укладено договір оренди земельних ділянок.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що земельна ділянка площею 56га, передана в оренду ТОВ Інтерофіс-Лімітед відповідно до спірного договору, знаходиться на землях, переданих в постійне користування для ведення підсобного сільського господарства Придунайському управлінню каналів, захисних споруд і водоймищ, що підтверджується Державним актом серії ОД №10-19-01 на право постійного користування землею, який виданий Матроської сільською радою 20.05.1994р. Придунайському управління каналів, захисних споруд і водоймищ, а тому укладення спірного договору оренди суперечить вимогам п. 5 ст. 116 ЗК України, зважаючи на що спірний договір не відповідає вимогам закону та має бути визнаний судом недійсним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз.3 п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"№02-5/111 від 12.03.99).

Основним доказом порушення відповідачами прав та охоронюваних інтересів позивача прокуратура зазначає довідку про результати геодезичного дослідження від 21.10.2016р. яка не може бути прийнята судом в якості доказу, оскількив ній не вказано які саме документи були предметом дослідженняв, більш того, під час здійснення вказаного дослідження не виконано жодну із вимог чинного законодавства, які передбачені в разі необхідності відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв'язку із виникнення суперечностей між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010р. за №376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.06.2010р. за №391/17686, а саме п.п. 4.1., 4.3., 4.5. передбачено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Закріплення відновлених меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками здійснюється відповідно до розділу III цієї Інструкції.

Положеннями пунктів 1.2., 1.3., 2.1. Інструкції від 18.05.2010р. зазначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання

земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 2.8. вказаної інструкції зазначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт; технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до п. 3.12. Інструкції від 18.05.2010р. закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Виходячи із вказаного, під час здійснення дослідження ПП „Геоінформцентр» необхідно було для відновлення на місцевості меж земельних ділянок використовувати раніше розроблену та затверджену документацію із землеустрою, чого зроблено не було.

Тому, посилання прокурора на те, що спірний договір оренди суперечить вимогам п. 5 ст. 116 ЗК України, а саме передана земельної ділянки площею 56га в оренду ТОВ Інтерофіс-Лімітед знаходиться на землях, переданих в постійне користування для ведення підсобного сільського господарства Придунайському управлінню каналів, захисних споруд і водоймищ, що підтверджується Державним актом серії ОД №10-19-01 на право постійного користування землею, який виданий Матроської сільською радою 20.05.1994р., на думку суду є недоведеним, оскільки, як вбачається із висновку Матроської сільської ради по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 20.09.2007р. №149 сільська рада вважає за можливе відвести земельну ділянку загальною площею 447,5346га в тому числі: 70га ріллі, 43,4534га пасовищ, 334,0812га сіножатей за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що не надані у власність або користування і перебувають у запасі на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області. Будь-які претензії третіх осіб на земельну ділянку відсутні. Між тим, як вбачається із відомостей Державного земельного кадастру, які розміщені на офіційному веб-сервісі Держгеокадастру України „Публічна кадастрова карта» , спірна земельна ділянка знаходиттся між двома зареєстрованим у Державному земельному кадастрі земельними ділянками, кадастрові номери 5122083600:01:002:0010 та 5122083600:01:002:0011, які належать ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» на підставі спірного договору оренди. Крім того, як зазначає позивач, Дунайське басейнове управління водних ресурсів останнім часом не використовує спірну земельну ділянку, крім того в судовому засіданні 28.04.2017р. представник позивача повідомив усно суд, що при виїзді на спірну земельну ділянку було встановлено, що зазначена земельна ділянка ніким не використовується, а отже, суд доходить висновку, що докази використання спірної земельної ділянки третіми особами у матеріалах справи відсутні. Крім того, ТОВ „Інтерофіс-Лімітед» набуло право користування на спірну земельну ділянку у встановлений законом спосіб, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги прокурора про визання договору оренди земельних ділянок, укладеного 25.04.2009р. між Ізраїльською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерофіс-Лімітед» було укладено договір оренди земельних ділянок, недійсним.

Також суд зауважує, що Державниий акт серії ОД №10-19-01 на право постійного користування землею, який виданий Матроською сільською радою 20.05.1994р., видано Придунайському управління каналів, захисних споруд і водоймищ, тоді як Дунайське басейнове управління водних ресурсів є правонаступником Придунайського управління каналів, захисних споруд та водосховищ Одеського облводгоспу.

З огляду на те, що суд відмовляє прокурору у задоволенні вимоги про визнання недійсним спірного договору оренди від 25.04.2009р., підлягають відмові позовні вимоги прокурора про витребуваня від ТОВ «Інтерофіс-Лімітед» та передання за актом приймання-передачі Дунайському басейновому управлінню водних ресурсів земельну ділянку загальною площею 56га; витребування від ТОВ «Інтерофіс-Лімітед» та передання за актом приймання-передачі Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області земельну ділянку загальною площею 391,5346га із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Матроської сільської ради.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на вищевикладені обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства, суд, відмовляє у задоволенні заявлених прокурором позовних вимог повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на прокурора згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову В.о. керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Дунайського басейнового управління водних ресурсів відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 03 травня 2017 р.

Суддя С.Г. Власова