Постанова

від 20.07.2017 по справі 916/629/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2017 р.Справа № 916/629/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

від прокуратури: Коломійчук І.О. (посвідчення № 005250 від 22.09.2012)

від ТОВ "Інтерофіс-Лімітед":

- Молочко Є.В. (довіреність № б/н від 01.03.2017)

- Марочкін В.О. (ордер серії ОД № 159592 від 01.01.2017)

від Дунайського басейнового управління водних ресурсів не з'явився

від Ізмаїльської районної державної адміністрації не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора області

на рішення господарського суду Одеської області від " 28" квітня 2017 року, повний текст якого складено та підписано " 03" травня 2017 року

по справі № 916/629/17

за позовом В.о. керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Дунайського басейнового управління водних ресурсів

до відповідача 1 Ізмаїльської районної державної адміністрації

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс-Лімітед"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору купівлі продажу та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

14.03.2017 року в.о. керівник Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Дунайського басейнового управління водних ресурсів звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів Ізмаїльської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтерофіс-Лімітед та просив:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Ізмаїльською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс-Лімітед", зареєстрований в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України 10.06.2009р. за №040952100001;

- витребувати від ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" та передати за актом приймання-передачі Дунайському басейновому управлінню водних ресурсів земельну ділянку загальною площею 56га;

- витребувати від ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" та передати за актом приймання-передачі Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області земельну ділянку загальною площею 391,5346га із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Матроської сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладання Договору оренди земельних ділянок 25.04.2009 року між Ізмаїльською районною державною адміністрацією та ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" суперечить нормам чинного законодавства, а саме вимогам п.5 ст.116 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим має бути визнаній недійсним, тому земельна ділянка підлягає витребуванню та передачі Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.04.2017 року у даній справі було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Матроську сільську раду Ізмаїльського району Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2017 року у задоволенні позовних вимог в.о. керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Дунайського басейнового управління водних ресурсів - відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що позовні вимоги прокурора є недоведеними, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" набуло право користування на спірну земельну ділянку у встановлений законом спосіб, яка знаходиться між двома зареєстрованими у Державному земельному кадастрі земельними ділянками , які належать товариству.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Заступник прокурора області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду - скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового акту, з підстав передбачених ст. 104 ГПК України, а саме:

- судом не враховано той факт, що спірним Договором оренди від 25.04.2009 року передано ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" в оренду, у тому числі земельну ділянку площею 56 га, надану в постійне користування для ведення підсобного сільського господарства Придунайському управлінню каналів, захисних споруд і водоймищ, що підтверджується Державним актом серії ОД № 10-19-01 на право постійного користування землею, виданим Матроською сільською радою 20.05.1994 року;

- факт накладення координат земельних ділянок, наданих в оренду товариству на землі, які перебувають в постійному користуванні Придунайського управління каналів, підтверджено довідкою геодезичного дослідження від 21.10.2016 року.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що обставини, викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі підтверджує, що укладання спірного Договору оренди суперечить вимогам ст.116 ЗК України.

19.06.2017 від Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області через канцелярію суду надійшло пояснення по справі, відповідно до яких зазначено, що Матроська сільська рада порушень законодавства при використанні земельних ділянок не виявляла.

06.07.2017 від представника ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

14.07.2017 від Ізмаїльської районної державної адміністрації надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області та залишити оскаржуване рішення без змін.

18.07.2017 року через канцелярію суду від прокуратури надійшло клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.

Судова колегія вважає, що таке клопотання є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи достатні докази в порядку положень ст.ст.33, 34 ГПК України для розгляду справи по суті.

Представники Дунайського басейнового управління водних ресурсів та Ізмаїльської районної державної адміністрації в судове засідання 20.07.2017 року не з'явились без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, хоча були належним чином повідомленні про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, письмові пояснення та відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході апеляційного провадження, 20.05.1994р. Матроською сільською радою видано Придунайському управлінню каналів, захисних споруд і водоймищ Державний акт на право постійного користування землею серії ОД №10-19-01, згідно якого землекористувачу надано 60га землі в межах згідно з планом.

Виробничим кооперативом „Геодезист-Буджак" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс-Лімітед" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на підставі договору №168 від 22.07.2007р., укладеного з ТОВ „Інтерофіс-Лімітед".

Згідно висновку Відділу земельних ресурсів у Ізмаїльському районі Одеської області №58п від 19.09.2007 року, відділ вважає за можливе відвести земельну ділянку в довгострокову оренду терміном на 49 років ТОВ „Інтерофіс-Лімітед" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень загальною площею 447,5346га в тому числі: 70га ріллі, 43,4534га пасовищ, 334,0812га сіножатей за рахунок земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у запасі на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Відповідно до висновку Матроської сільської ради по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ „Інтерофіс-Лімітед" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 20.09.2007 №149 сільська рада погоджує його та вважає за можливе відвести земельну ділянку загальною площею 447,5346га в тому числі: 70га ріллі, 43,4534га пасовищ, 334,0812га сіножатей за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що не надані у власність або користування і перебувають у запасі на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області. Будь-які претензії третіх осіб на земельну ділянку відсутні.

Головним управлінням земельних ресурсів в Одеській області проведено державну землевпорядну експертизу землевпорядної документації стосовно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс-Лімітед" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, що підтверджується висновком державної експертизи землевпорядної документації від 31.05.2008р. за №1093, затвердженого 31.05.2008 заступником начальника Головного управління земельних ресурсів в Одеській області.

02 червня 2008 головою Ізмаїльської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №556/А-2008 "Про затвердження ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" проекту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду земельних ділянок із земель запасу на території Матроської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень".

25.04.2009 між Ізмаїльською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс-Лімітед" було укладено договір оренди земельних ділянок Кад.№51.220.836.0001.002.0010, 51.220.836.0001.002.0011,51.220.836.0001.002.0012,51.220.836.0001.002.0013,51.220.836.0001.002.0014,51.220.836.0001.002.0015, 51.220.836.0001.002.0016.

Договір оренди земельних ділянок від 25.04.2009 року зареєстровано в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 10.06.2009р. за №040952100001.

Розпорядженням Ізмаїльської РДА від 28.04.2009р. №406/А-2009 „Про затвердження ТОВ „Інтерофіс-Лімітед" технічної документації та договору оренди земельної ділянки із земель запасу на території Матроської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень" затверджено технічну документацію із землеустрою та спірний договір оренди.

Згідно з Державним актом серії ОД №10-19-01 та довідкою про результати геодезичного дослідження від 21.10.2016р., складену Приватним підприємством "Геоінформсервіс" вбачається, що останнім встановлено факт накладення координат земельних ділянок, наданих в оренду ТОВ "Інтерофіс-лімітед" на землі, які перебувають у постійному користуванні Придунайського управління каналів, захисних споруд і водоймищ загальною площею 56га.

З відомостей Державного земельного кадастру, які розміщені на офіційному веб-сервісі Держгеокадастру України „Публічна кадастрова карта", вбачається, що між двома зареєстрованим у Державному земельному кадастрі земельними ділянками, кадастрові номери 5122083600:01:002:0010 та 5122083600:01:002:0011, які належать ТОВ „Інтерофіс-Лімітед" на підставі спірного договору оренди, перебуває земельна ділянка орієнтованою площею 60,00га, відомості про яку не відображено у Державному земельному кадастрі.

Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора з даним позовом про визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, витребування від ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" та передати за актом приймання-передачі Дунайському басейновому управлінню водних ресурсів земельну ділянку загальною площею 56га, витребувати від ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" та передати за актом приймання-передачі Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області земельну ділянку загальною площею 391,5346га із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Матроської сільської ради.

Зважаючи на обрані Прокурором способи судового захисту і приведені підстави позову, у відповідності до вимог ст.1 ГПК України, ст.15 ЦК України, об'єктом судового дослідження в розглядуваній справі є наявність у Позивача суб'єктивного права власності на спірне майно та порушення означеного права Відповідачами внаслідок вчинення оспорюваного правочину.

При цьому, відповідно до правового висновку Верховного суду України, зробленого в постанові від 21 листопада 2012 року по справі № 6-136цс12 правове значення для вирішення спору про витребування майна з володіння добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України) має встановлення судом факту вибуття майна з володіння власника - позивача по справі, поза його волею, а не з володіння особи, яка відчужила спірне майно на користь добросовісного набувача.

Отже, у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника на підставі вчиненого правочину, перевірці судом при вирішенні справи підлягає чинність правочину, на що, в свою чергу, зверталась увага Вищим господарським судом України при направленні справи на новий розгляд.

За приписами ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на час розгляду даної справи майно, земельна ділянка знаходиться між двома зареєстрованими у Державному кадастрі земельними ділянками, кадастрові номери 5122083600:01:002:0010 та 5122083600:01:002:0011, які належать ТОВ „Інтерофіс-Лімітед" на підставі спірного договору оренди, перебуває земельна ділянка орієнтованою площею 60,00га, відомості про яку не відображено у Державному земельному кадастрі.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (в редакції, чинній на час укладення спірного договору), а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом. При цьому, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що земельна ділянка площею 56 га, передана в оренду ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" відповідно до спірного договору, знаходиться на землях, переданих в постійне користування для ведення підсобного сільського господарства Придунайському управлінню каналів, захисних споруд і водоймищ, що підтверджується Державним актом серії ОД №10-19-01 на право постійного користування землею, який виданий Матроської сільською радою 20.05.1994р. Придунайському управління каналів, захисних споруд і водоймищ, а тому укладення спірного договору оренди суперечить вимогам п. 5 ст. 116 ЗК України, зважаючи на що спірний договір не відповідає вимогам закону та має бути визнаний судом недійсним.

Однак оспорюваний позивачем договір оренди від 25.04.2009 року укладений між Ізмаїльською районною державною адміністрацією та ТОВ „Інтерофіс-Лімітед" відносно земельних ділянок площею 447,5346 га на території Матроської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджені строком на 49 років, з посиланням на зазначені положення п.5 ст.116 Земельного кодексу України, є помилковим, з огляду на наступне.

В обґрунтування порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права заступник прокурора Одеської області стверджує про безпідставне не прийняття судом першої інстанції довідки про результати геодезичного дослідження від 21.10.2016 року № 14, складену директором приватного підприємства Геоінформсервсіс в якості доказу. Також, апелянт не погоджується з висновками суду, що у довідці не вказано які саме документи були предметом геодезичного дослідження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на довідку про результати геодезичного дослідження від 21.10.2016 року, яка як вірно встановлено місцевим господарським судом не може бути прийнята в якості доказу, у зв'язку з недоведеністю того, які саме документи були предметом дослідження.

Так, відповідно до пункту 4.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686 , при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок здійснюється відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Пунктом 1.2. Інструкції визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Пунктом 1.3. Інструкції визначено, що межовий знак це спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а межа земельної ділянки - умовна замкнена лінія, що розмежовує земельні ділянки.

Згідно пункту 4.3. Інструкції відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою.

У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Пунктом 4.5. Інструкції передбачено, що закріплення відновлених меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками здійснюється відповідно до розділу III цієї Інструкції.

Розділ III Інструкції зокрема передбачає, що місцезнаходження межових знаків підлягає прив'язці до пунктів державної геодезичної мережі, а закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Отже, чинне законодавство України чітко передбачає обов'язковість використання раніше розробленої та затвердженої документації із землеустрою для відновлення на місцевості меж земельних ділянок, як єдиного способу встановлення факту наявності чи відсутності факту накладання меж земельних ділянок одна на одну.

За наведених обставин, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволення вимог у повному обсязі.

Щодо позовних вимог прокурора про витребування та передачі за актом приймання-передачі Дунайському басейновому управлінню водних ресурсів земельну ділянку загальною площею 56га; витребування від ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" та передачі за актом приймання-передачі Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області земельну ділянку загальною площею 391,5346га із земель сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Матроської сільської ради, судова колегія звертає увагу на наступне.

Правове регулювання захисту речових прав на майно здійснюється відповідно до гл.29 ЦК України.

Положеннями ст. 388 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

З матеріалів справи вбачається та місцевим господарським судом вірно встановлено, що при розробці проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду, товариство отримало необхідні положення та був затверджений розпорядженням голови Ізмаїльської районної державної адміністрації № 556/А-2008 від 02.06.2008 Про затвердження ТОВ Інтерофіс-Лімітед проекту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду земельних ділянок із земель запасу на території Матроської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову у задоволення позовних вимог в.о. керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Дунайського басейнового управління водних ресурсів у повному обсязі.

Заступником прокурора області ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги та справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 28.04.2017 року у справі № 916/629/17 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Заступником прокурора Одеської області - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора області залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „28" квітня 2017 року по справі № 916/629/17 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „24" липня 2017 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Н.М. Принцевська