Ухвала

від 03.05.2017 по справі 540/1433/16-ц

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/1433/16-ц

Номер провадження 2/540/5/17

03.05.2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Кравець С.В.

за участю: секретаря Порохні І.І.

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Альянс про визнання права власності на сільськогосподарську продукцію та повернення безпідставно набутого майна , -

відповідно до ч.3 ст.209 ЦПК України в судовому засіданні 27 квітня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в :

у листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що 28 вересня 2016 року відповідачем було відкрито зібрано і вивезено вироблену ним сільськогосподарську продукцію, а саме соняшникове насіння в розмірі 58 тонн 455 кг, із земельних ділянок загальною площею 17,41 га, розташованих на території Павлівської сільської ради, на суму 548434,79 грн, що належать позивачу - площею 4, 96 га та ОСОБА_6 після померлої ОСОБА_7 площею 5, 69 га. При цьому, відповідач не перебував у цивільно-правових відносинах з позивачем та жодної угоди на придбання продукції не укладав. Крім цього, відповідач не засівав та не обробляв вказані земельні ділянки, а відтак не вирощував зібраний урожай. В той час, 28.09.2016р., незважаючи на заперечення позивача, відповідач зібрав урожай, на неодноразові звернення позивача його повернути не відреагував. У зв'язку з наведеним позивач просить визнати за ним право власності на 17 тон 509 кг та 20 тон 86 кг сільськогосподарської продукції, соняшникового насіння, вирощеного ним в 2016 р. на належній йому земельній ділянці площею 4,96 га та належній ОСОБА_6 земельній ділянці площею 5,69 га, які знаходяться на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області та повернути безпідставно набуте відповідачем майно в розмірі 38369 тон сільськогосподарської продукції, соняшникового насіння вирощеного позивачем в 2016 р., вилучивши його із незаконного володіння та передати у власність ОСОБА_1

Відповідач направив до суду заперечення в якому просив у задоволенні позову відмовити повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що угода-договір про зберігання майна між позивачем та ОСОБА_6 є недійсною, оскільки не відповідає законодавству про оренду землі, тобто позивач не є землекористувачем та, відповідно, не має права власності на посіви і насадження с/г культур на даній земельній ділянці. Крім того, вважає, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту, обставини збору урожаю сільськогосподарських культур саме відповідачем не доведено та розрахунки кількості майна та його вартості неправильні, в діях відповідача відсутні елементи складу цивільного правопорушення (а.с. 59-62).

В судовому засіданні позивач та його представники позов підтримали та просили його задоволити з тих підстав, що 28.09.2016р. відповідач зібрав урожай соняшнику належний позивачу на вказаних земельних ділянках, які були ним засіяні та оброблені. Крім цього, позивач повідомив, що має в користуванні земельні ділянки № 1, 4, 6, 7, які зображені на плані-схемі (а.с. 110) та належать: ОСОБА_8 - № 1, йому - № 4, № 6 - ОСОБА_6 та № 7 - ОСОБА_9, які засіяв соняшником у 2016р., а оскільки є самозайнятою особою відповідні документи не зберігає та облік не веде. По сусідству з цими землями межують землі ТОВ Приват-Агро-Альянс , які були засіяні лише кукурудзою.

Представники відповідача заперечувати проти позову з підстав викладених у запереченні. Зазначили, що урожай належить власнику землі незалежно від того хто його посіяв, а тому 28.09.2016р. відповідач зібрав урожай соняшнику лише з земельних ділянок Гуні та Тарана, які були у його користуванні.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,96 га, кадастровий номер 5323085000:00:027:0004, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області, що стверджується копією державного акту серії ЯГ №668302 (а.с.15).

В судовому засіданні позивач зазначив, що також використовував земельну ділянку ОСОБА_6 про що надав угоду-договір від 01.09.2016р. про зберігання майна та документів (а.с.16), за яким зберігає правовстановлюючі та проектно-технічні документи ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а вся вирощена продукція кожного року передається у власність поклажодавця, яким є ОСОБА_6

На підтвердження вказаних обставин позивачем додано державний акт серії РЗ № 686653 від 17.01.2002р. за яким ОСОБА_7, яка померла 21.01.2016р. була власником земельної ділянки площею 5, 69 га на території Павлівської сільської ради. Спадщину після неї прийняв ОСОБА_6, що видно з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.11.2016р. і 29.11.2016р. між позивачем та ОСОБА_6 був укладений договір оренди землі (а.с. 14, 84, 85), тобто вже після закінчення періоду збору урожаю у 2016 році та через 10 днів після подачі вказаного позову до суду

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, з огляду на те, що позивач ОСОБА_1 у 2016 році під час весняно-польових робіт та восени 2016 року на час збору урожаю з земельної ділянки ОСОБА_6 не був ні її законним власником ні землекористувачем, оскільки відповідну правову підставу він набув лише 29.11.2016р. після державної реєстрації договору оренди, а відтак він не має права на захист прав щодо вказаної земельної ділянки, а угода-договір про зберігання правовстановлюючих документів такого права згідно закону йому не надає.

За таких обставин, у задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності на насіння соняшнику та його повернення зі вказаної земельної ділянки слід відмовити.

Виходячи з викладеного, оцінці підлягають обставини, щодо порушення прав позивача на земельну ділянку площею 4,96 га, яка належить йому на праві власності.

На підтвердження своїх доводів позивачем надано акти складені ним, його рідними та представником-1 (а.с. 18-19), про збір урожаю працівниками відповідача 28.09.2016р.

В той час, суд визнає вказані докази неналежними, оскільки ні позивач, ні його рідні, ні його представник-1 не є уповноваженими особами на фіксування такого роду порушень у визначений ними спосіб.

Разом з тим, на підтвердження своїх вимог позивачем надано повідомлення СУ ГУНП в Полтавській області № 24/Є-1644 від 02.11.2016р. з якого вбачається, що за результатами його звернення про заволодіння ТОВ Приват-Агро-Альянс урожаєм соняшника Машівським ВП Карлівського ВП ГУНП 28.09.2016р. внесено відомості до ЄРДР № 12016170250000293 з правовою кваліфікацією ст. 185 ч.2 КК України і в даному провадженні він має статус потерпілого (а.с. 47).

Зазначений факт підтверджується також протоколом огляду місця події від 28.09.2016р. у вказаному вище провадженні з якого видно, що в с. Павлівка Машівського району на місці зростання соняшника площею близько 40 га працювало три комбайни, які його скошували та автомобілів Камаз з причепом за допомогою яких він вивозився. З лицевої та бокових сторін від оглядової ділянки мається ґрунтова дорога, з тильного боку сусідня земельна ділянка на якій зростає кукурудза (а.с. 248-250).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, кожен окремо показали, що 28.09.2016р. вони збиралися їхати до Машівського районного суду на розгляд справи. По дорозі до суду ОСОБА_1 зателефонували рідні та повідомили, що його земельна ділянка оточена невідомими людьми, які представилися працівниками ТОВ Приват-Агро-Альянс та почали збирати урожай соняшнику. Про вказаний факт позивач неодноразово повідомляв правоохоронні органи, тривалий час реагування не було, але вони повідомили, що поскаржаться, а тому коли заїхали до Машівського ВП група вже збиралася і спільно з ним приїхали на місце, де працювала техніка відповідача, про що свідчили відповідні надписи. Вони показували працівникам Приват-Агро-Альянс документи на земельні ділянки, але ті не реагували. Після цього, звернулися до Полтавської ОДА та Машівської РДА, а ввечері по приїзді на місце виявили, що весь соняшник був скошений.

Свідки ОСОБА_10 - дружина позивача та ОСОБА_11 - син позивача, показали, що факт збору соняшника працівниками відповідача був виявлений саме ОСОБА_10, яка повідомила чоловіка та сина. Коли на поле приїхала техніка, невідомі люди взяли його в цеп, а тому доступу до нього не було. Після приїзду поліції їм надавалися документи, але вони нічого не вдіяли і соняшник був скошений. Також підтвердили, що саме позивач засівав соняшником паї, які є у його в користуванні, а Приват-Агро-Альянс свої ділянки кукурудзою.

В судовому засіданні представники відповідача не заперечували факту перебування їхньої техніки на вказаному позивачем місці 28.09.2016р., але стверджували, що їхня техніка збирала урожай лише з належних їм на праві користування земельних ділянках, на підтвердження чого надали план-схему земельних ділянок (поля № 4), які перебувають у них в оренді (а.с. 110) та договорів оренди між відповідачем та ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 (а.с. 35-45, 111-190), а також шляхових листів від 28.09.2016р. (а.с. 107-109), згідно яких їхня техніка працювала на полі № 4 в с. Павлівка, тобто там де знаходиться належна позивачу земельна ділянка.

В той час, суд визнає належними доказами показання свідків, зокрема як позивача та його представника-1 так і рідних позивача, які підтвердити факт засівання належної позивачу земельної ділянки насінням соняшника, а відповідно, його вирощування, а також факт збирання його урожаю працівниками відповідача, незважаючи на їхні заперечення та виклик правоохоронців.

Доводи представників відповідача про те, що останнім не здійснювалося збирання соняшника з належної позивачу земельної ділянки суд визнає необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач засіяв як свою земельну ділянку так і інші, які він використовував без належних документів соняшником, в той час як відповідач здійснив лише посів кукурудзи, разом з тим саме техніка відповідача працювала по зборі урожаю соняшника в місці знаходження земельної ділянки позивача 28.09.2016р., вказане право позивач намагався захистити шляхом виклику правоохоронців, але весь соняшник був скошений технікою відповідача не тільки на спірних земельних ділянках на які у позивача відсутні документи на право користування, але і на його власній ділянці.

Крім цього, судом установлено, що крім техніки відповідача, на спірній земельній ділянці більше ніхто не працював, і саме після збору ними урожаю на їхніх землях, повністю зник урожай на земельній ділянці позивача, а відтак будь-які сумніви, що ці дії вчинив саме відповідач відсутні. За таких обставин, суд вважає, що зібрані у справі докази свідчать, що позивач, як самозайнята особа у 2016 році на належній йому земельній ділянці посіяв насіння соняшника та вирощував вказану культуру, але 28.09.2016р. відповідач при зборі урожаю з належних йому на праві користування земельних ділянок, що знаходяться в полі № 4 в межах Павлівської сільської ради Машівського району, які межують з земельною ділянкою позивача, незважаючи на оспорювання останнім свого права власності на культуру соняшника, викосив його урожай, тим самим не визнав його право власності на нього, а відтак набув його без достатніх правових підстав.

Так, право на обрання способу захисту своїх прав належить виключно позивачеві, що випливає зі змісту ч.1 ст. 11 ЦПК України, згідно якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною1 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідачем був зібраний урожай соняшника на належній позивачу земельній ділянці, незважаючи на підтвердження ним свого права шляхом надання відповідних документів на земельну ділянку, що свідчить про те, що його право не визнавалось відповідачем, а відтак право позивача підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на урожай соняшника на належній йому земельній ділянці площею 4, 96 га.

Вирішуючи питання про кількість насіння соняшника на яке визнається право власності, суд приймає до уваги довідку Машівської РДА № 01-24/1280 від 18.10.2016р. за якою середня урожайність соняшника у 2016 році по Машівському району становила 35, 3 ц/га (а.с. 252), а відтак враховуючи площу земельної ділянки позивача 4, 96 га, вага насіння соняшника складає 17508, 80 кг.

Суд визнає вказаний документ належним доказом у справі, оскільки позивач позбавлений можливості визначити реальну урожайність соняшника на його земельній ділянці іншим шляхом, оскільки він був зібраний відповідачем і позивач до нього доступу не мав, доказів того, яка була урожайність відповідач не надав, а відтак вимог позивача в цій частині не спростував. Крім цього, суд вважає, що позивач використав всі можливі заходи для збереження урожаю в т.ч. шляхом звернення до правоохоронних органів, але крім внесення відомостей до ЄРДР, фактичних обставин державними органами встановлено не було, а відтак позивач, іншого способу довести свої вимоги не має.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Пунктом 4 частини 3 цієї норми передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст. 1192 цього Кодексу, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач повинен повернути позивачу неправомірно набуте майне, а саме зібране на його земельній ділянці насіння соняшника, в розмірі 17508, 80 кг.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідача користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1567, 62 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 152 ЗК України, ст. ст. 321, 328, 392, 1166, 1192, 1212 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Альянс про визнання права власності на сільськогосподарську продукцію та повернення безпідставно набутого майна - задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 17508, 80 кг соняшникового насіння вирощеного у 2016 році на належній йому на праві власності земельній ділянці площею 4, 96 га, яка знаходиться на території Павлівської сільської ради Машівського району Полтавської області.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Альянс повернути ОСОБА_1 17508, 80 кг соняшникового насіння.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Альянс на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1567, 62 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у випадку його оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст Рішення виготовлено та підписано 03 травня 2017 року

Суддя: