Постанова

від 15.05.2007 по справі 08/5006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

08/5006

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 травня 2007 р.                                                                                   № 08/5006  

            Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Яценко О.В. –головуючого (доповідач у справі)

Катеринчук Л.Й.

Кравчук Г.А.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дім шпалер", м. Київ

на постанову

у справіКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.12.2006р.№08/5006 господарського суду Черкаської області

за позовом

дотретя особа на стороні відповідачапроТовариства з обмеженою відповідальністю "Дім шпалер", м. КиївДВС у Монастирищенському районіСТОВ МТС "Поляна", смт Цибулів

звільнення майна з під арешту та виключення майна з акту опису та арешту

в судовому засіданні взяли участь представники сторінвід ТОВ Дім шпалер",від СТОВ МТС "Поляна"

Татаринов О.С. дов. б/н від 10.01.2007р.Білан В.В. дов. б/н від 01.09.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.11.2006р. (суддя Коваленко В.І.) у справі №08/5006 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім шпалер", м. Київ до ДВС у Монастирищенському районі про звільнення майна з під арешту та виключення майна з акту опису та арешту задоволений повністю. Звільнено з під арешту та виключено з акту опису та арешту від 21.07.2006р. майно, яке належить сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Машино-тракторна станція "Поляна", на яке накладено арешт актом опису та арешту державного виконавця Державної виконавчої служби у Монастирищенському районі Черкаської області від 21.07.2006р., за рахунок якого вирішено стягнути борг з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Машино-тракторна станція "Поляна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім шпалер", м. Київ.

Не погодившись з рішенням господарського суду Черкаської області від 13.11.2006р. у справі №08/5006 СТОВ МТС "Поляна", подало апеляційну скаргу в якій просило його скасувати.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.12.2006р. у справі №08/5006 (судді: Яковлєва М.Л.; Міщенко П.К.; Шкурдова Л.М.) апеляційну скаргу СТОВ МТС "Поляна" на рішення господарського суду Черкаської області від 13.11.2006р. у справі №08/5006 задоволено. Рішення господарського суду Черкаської області від 13.11.2006р. у справі №08/5006 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою товариство з обмеженою відповідальністю "Дім шпалер", м. Київ подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.12.2006р. по даній справі, як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді  Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 17.04.2006 року господарський суд Черкаської області, за позовною заявою ТОВ «Дім шпалер», виніс рішення у справі № 08/5006, яким стягнув із СТОВ МТС «Поляна»на користь позивача - 1 526 348,67 грн. заборгованості за рахунок заставного майна.

Постановою апеляційної інстанції від 13.07.2006 року вищевказане рішення залишено в силі.

Також, за наслідками апеляційного перегляду, залишено в силі рішення місцевого господарського суду між тими ж сторонами, якими задоволено вимоги позивача за рахунок заставного майна у справі № 11/1127 на суму 188 657,05 грн. та № 11/1128 на суму 203 735,75 грн.

Апеляційним судом зазначено, що на виконання рішень господарського суду Черкаської області від 17.04.2006 року по справі № 07/792, від 19.04.2006 року по справі № 11/1127, № 11/1128, господарським судом видано накази та направлено на виконання до відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби та постановами від 02.08.2006 року відкрито виконавчі провадження по примусовому виконанню наказів місцевого господарського суду.

Судом попередньої інстанції досліджено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.07.2006 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Торгмаксима»порушено провадження у справі № 01/3634 про банкрутство СТОВ МТС «Поляна», введено мораторій на задоволення кредиторських вимог та накладено арешт на майно боржника.

На виконання ухвали у справі про банкрутство, державним виконавцем Монастирищенського району Селецьким С.М. складено акт опису та арешту майна від 21.07.2006 року та накладено арешт на майно СТОВ МТС «Поляна»та заборонено відчуження переліченого в акті майна.

Апеляційний суд правомірно врахував, що  під дію мораторію та заборону відчуження державним виконавцем віднесено все майно боржника, серед якого і майно, заставодержателем якого є позивач.

Норми Закону про банкрутство мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство.

Суд попередньої інстанції дійшов до вірного висновку, що мораторій на задоволення кредиторських вимог та арешт на майно у справі № 01/3634 введено раніше відкриття виконавчого провадження по виконанню рішень у справах № 07/792, № 11/1127, № 11/1128, тобто коли державним виконавцем 02.08.2006 року винесено постанови про відкриття виконавчого провадження на виконання рішень у зазначених вище справах, уже існувала заборона стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню в разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (зокрема, одержаних від реалізації майна), а уданому випадку мораторій введено раніше, отже позовні вимоги не можуть бути задоволені, також виходячи з наступного

Враховуючи, що судові процедури банкрутства регулюються спеціальним законом, положення п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»слід застосовувати у нормативному поєднанні з положеннями Закону про банкрутство.

Згідно із ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суддя господарського суду, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, вводить мораторій на задоволення кредиторських вимог.

Відповідно ст. 1 Закону, мораторій на задоволення кредиторських вимог - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів, що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють.

Відповідно до абзацу 2. ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Суд попередньої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що зазначена норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не вчинюються дії з примусового виконання рішень судів та інших органів, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю.

Відповідно до положення п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»та абзацу 1 ч. 6 ст. 12 Закону про банкрутство в разі порушення судом справи про банкрутство боржника правило щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження не стосується лише тих вимог стягувачів, на які дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, а саме: вимог з виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

Апеляційний суд вірно зазначив, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів забезпечує наявність такого майна та захищає інтереси кредиторів, зокрема і позивача, оскільки у ТОВ «Дім шпалер»є підтверджені судовим рішенням грошові вимоги до боржника, які забезпечені заставою.

Відповідно ст. 67 ГПК України, суд може накладати арешт на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, що і було зроблено ухвалою господарського суду від 12.07.2006 року при порушенні провадження у справі про банкрутство, отже державний виконавець наклав арешт на майно боржника на виконання ухвали господарського суду.

До того ж, накладення арешту на майно боржника оскаржено не було, а рішення щодо накладення арешту вступило в законну силу.

Відповідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, при вирішенні спору місцевий господарський суд не надав обставинам справи належної юридичної оцінки, чим порушив норми матеріального права, зокрема, Законів України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»«Про виконавче провадження», а звільняючи з під арешту майно та виключаючи з акту опису та арешту майна від 21.07.2006 року своїм рішенням вступив у протиріччя із ухвалою у справі № 01/3634, якою введено мораторій та накладено арешт на майно боржника.

Таким чином, суд попередньої інстанції у повному обсязі з'ясував матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що Київським міжобласним апеляційним господарським судом вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.12.2006р не вбачається.

Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

             ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім шпалер", м. Київ на постанову  Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.12.2006р. у справі №08/5006 залишити без задоволення.

2.Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.12.2006р. у справі №08/5006 залишити без змін.

Головуючий                                                  О.В. Яценко

Судді                                                                Л.Й. Катеринчук

                                                                                   Г.А. Кравчук