Рішення

від 25.04.2017 по справі 562/2026/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:головуючого судді - Ковальчук Н.М.,

суддів - Шеремет А.М., Бондаренко Н.В.,

секретар судового засідання - Шептицька С.С.,

з участю представників ПСП Україна - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

позивачів - ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9,ОСОБА_10,ОСОБА_11,

представника позивачів - ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Україна на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Приватного сільськогосподарського підприємства Україна про визнання недійсним договору оренди землі,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ПСП Україна про визнання недійсним договорів оренди землі - задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11.03.2011 року №178, укладений між ОСОБА_3 і ПСП Україна та внесений до Державного реєстру України 11.02.2016 року, зобов'язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 02.04.2015 року без номеру, укладений між ОСОБА_5 та ПСП Україна , зареєстрований у Державному реєстрі України 27.07.2015 року та зобов'язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 02.11.2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ПСП Україна , зареєстрований у Державному реєстрі України 16.02.2015 року та зобов'язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11.03.2011 року, укладений між ОСОБА_6 та ПСП Україна , зареєстрованого у Державному реєстрі України 17.06.2014 року та зобов'язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11.03.2011 року, укладений між ОСОБА_7 та ПСП Україна , зареєстрованого до Державного реєстру України 17.06.2014 року та зобов'язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

---

Справа № 562/2026/16 Головуючий в суді І інстанції - ОСОБА_14

Провадження № 22-ц 787/ 658 /2017 Суддя-доповідач - ОСОБА_15

Визнано недійсним договір оренди землі від 11.03.2011 року, укладений між ОСОБА_8 та ПСП Україна , внесеного до Державного реєстру України 17.06.2014 року та зобов'язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11.03.2011 року, укладений між ОСОБА_9 та ПСП Україна , внесеного до Державного реєстру України 14.06.2014 року та зобов'язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11.03.2011 року, укладений між ОСОБА_13 та ПСП Україна , внесеного до Державного реєстру України 14.06.2014 року та зобов'язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11.03.2011 року, укладений між ОСОБА_10 та ПСП Україна , внесеного до Державного реєстру України 11.08.2015 року та зобов'язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11.03.2011 року, укладений між ОСОБА_11 та ПСП Україна , внесеного до Державного реєстру України 11.08.2015 року та зобов'язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Вважаючи рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ПСП Україна оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на порушення місцевим судом норм процесуального права, які виявились у тому, що суд неправомірно об'єднав позови в одне провадження та пояснює, що договір оренди земельної ділянки не є спільним для всіх позивачів, адже договори оренди укладались з кожним позивачем окремо, в різний час. Окрім цього зазначає, що суд залишив поза увагою позовні вимоги ОСОБА_11 про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 31.10.2013р., визнавши недійсним договір оренди землі від 11.03.2011р., який не був предметом її позовних вимог. Аналогічна ситуація має місце і щодо позовних вимог ОСОБА_3, який заявляв вимогу про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 02.11.2015р., однак суд визнав недійсним договір оренди землі № 178 від 11.03.2011р.. Заперечує висновок місцевого суду про те, що договори оренди укладалися від імені ПСП Україна однією особою, а саме орендодавцем ОСОБА_3, який не уповноважувався бути представником ПСП Україна , та вказує, що на підтвердження такої позиції суду не було здобуто жодного доказу, окрім пояснень позивачів. Зазначає, що суд безпідставно визнав, що підпис орендодавця в договорі не відповідає підпису отого ж орендодавця, оскільки почеркознавча експертиза у справі не проводилась, а тому такий висновок не ґрунтується на належних доказах. Звертає увагу, що договори оренди землі, які є предметом позову, мають різні дати укладення, при чому на момент їх укладення діяли різні редакції ст. 15 Закону України Про оренду землі , чого судом не було враховано та застосовано до всіх договорів одну редакцію - від 17.02.2011р. Стверджує, що суд безпідставно застосував ч.2 ст.637 ЦК України щодо тлумачення умов договору (аб.37 мотивувальної частини рішення), оскільки в судовому засіданні сторони не зверталися із проханням тлумачити договори. Доводить, що судом безпідставно відхилене клопотання відповідача про застосування до позовних вимог позивачів позовної давності, оскільки оскаржувані договори укладались 11.03.2011 року, і трирічний строк позовної давності щодо спорів за ними минув. Зауважує, що судом не дано оцінки бланкам договорів оренди як доказам по справі, адже позивачі посилались на те, що ними були підписані порожні бланки. Доводить, що суд у рішенні не дав оцінки запереченням та доводам ПСП Україна , зокрема суд не взяв до уваги, що всі умови договорів, в тому числі істотні, були погодженні між сторонами та викладені в договорах, при цьому кожен із співпозивачів у судовому засіданні підтвердив, що договори підписані ними особисто. Додає, що затримання реєстрації не порушило права позивачів, оскільки договори зареєстровані в межах 10 років з моменту їх укладення: з 11.03.2011р. по 11.03.2021р., а в самому договорі не обумовлений строк, протягом якого потрібно провести державну реєстрацію. Зазначає, що оспорювані договори не порушують прав позивачів, оскільки виконуються належним чином, позивачі отримують орендну плату, і з моменту підписання цих договорів жоден з позивачів не звертався з приводу уточнення чи зміни умов договору, а тому такі дії свідчать про схвалення договірної діяльності обома сторонами. Зауважує, що станом на момент укладення договорів законодавство не зобов'язувало сторони вказувати у договорі оренди землі кадастрові номера, а лише місця розташування та розмір земельної ділянки (ст.15 ЗУ Про оренду землі у редакції від 17.02.2011 року). Вказує, що договори оренди землі, укладені між сторонами, не порушують жодних норм ст. 203 та ст. 215 ЦК України, на підставі яких позивачі просили визнати їх недійсними. Додає, що ч. 3 ст. 19 ЗУ Про оренду землі та ч. 10 ст. 93 ЗК України вказано, що строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не може бути меншим як 7 років, а оскільки договір оренди землі укладався між сторонами саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то згідно законодавства не могло бути домовленості про строк його дії 5 років, як вказують позивачі. Щодо позовів про визнання недійсними договорів від 2 квітня 2015 року та від 2 листопада 2015 року апелянт зазначає, що суд визнав договори недійсним згідно ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі та не взяв до уваги, що дана стаття була виключена 12.02.2015 року і не діяла на момент укладення договору. Звертає увагу, що суд не дав оцінки тій обставині, що в судових дебатах п'ять позивачів: ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_5, просили суд оспорювані ними договори розірвати, а не визнати недійсними. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсними всіх договорів, суд першої інстанції послався на ч.2 ст. 15 Закону України Про оренду землі та зазначив, що в договорах відсутні істотні умови, які необхідно погоджувати безпосередньо із власниками землі, а саме: договори пройшли державну реєстрацію через тривалий час після їх укладення, договори не містять порядкового номера та відмітку про їх реєстрацію у ПСП Україна , підпис орендодавця не відповідає підпису того ж орендодавця в акті прийому-передачі земельної ділянки.

Такий висновок суд є незаконним, не відповідає нормам процесуального та матеріального права, а тому колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може.

У серпні 2016 року позивачі звернулись до суду з позовними вимогами про визнання недійсними договорів оренди.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачі, як на підставу недійсності договорів, посилались на ст. 15 Закону України Про оренду землі та зазначали, що оспорювані договори оренди не містять істотних умов договору, оскільки при їх укладенні вони підписували тільки чисті бланки договорів, вони були введені в оману щодо строків дії договору, в договорах відсутній кадастровий номер земельної ділянки,

Судом встановлено: 2 листопада 2015 року між ОСОБА_3 та ПСП Україна було укладено договір оренди землі та внесено до Державного реєстру України від 11.02.2016 року;

- 02.04.2015 року між ОСОБА_5 та ПСП Україна було укладено договір оренди землі та внесено до Державного реєстру України від 27.07.2015 року;

- 02.11.2015 року між ОСОБА_4 та ПСП Україна було укладено договір оренди землі та внесено до Державного реєстру України 16.02.2015 року;

- 11.03.2011року між ОСОБА_6 та ПСП Україна було укладено договір оренди землі та внесено до Державного реєстру України від 17.06.2014 року;

- 11.03.2011 року між ОСОБА_7 та ПСП Україна було укладено договір оренди землі та внесено до Державного реєстру України від 17.06.2014 року;

- 11.03.2011 року між ОСОБА_8 та ПСП Україна було укладено договір оренди землі та внесено до Державного реєстру України від 17.06.2014 року;

- 11.03.2011 року між ОСОБА_9 та ПСП Україна було укладено договір оренди землі та внесено до Державного реєстру України від 14.06.2014 року;

- 11.03.2011 року між ОСОБА_13 та ПСП Україна було укладено договір оренди землі та внесено до Державного реєстру України від 14.06.2014 року;

- 11.03.2011 року між ОСОБА_10 та ПСП Україна було укладено договір оренди землі та внесено до Державного реєстру України від 11.08.2015 року;

- 11.03.2011 року між ОСОБА_11 та ПСП Україна було укладено договір оренди землі та внесено до Державного реєстру України від 11.08.2015 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на час укладення договорів оренди 11 березня 2011 року, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Станом на час укладення договорів 2 листопада 2015 року відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу

та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися

інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількохземельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельнихділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з того, що відповідно до статті 15 ЦКУкраїни та статті 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, позивачам необхідно довести, чи дійсно порушені права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди кадастрового номеру земельної ділянки.

Судом встановлено, що спірні договори оренди земельних ділянок укладені у письмовій формі, пройшли відповідну державну реєстрацію, позивачі на час їх укладення мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було спрямоване на укладення договорів оренди, в договорах зазначено місцезнаходження земельних ділянок: на території Уїздецької сільської ради.

Також сторони не заперечують, що весь час під час дії договорів позичачі отримували від відповідача орендну плату. Претензій до порядку орендної плати не мали.

Колегія суддів вважає, що позивачі в судовому засіданні не довели і судом не добуто доказів про те, що при складанні оспорюваних договорів були допущені порушення а саме: підписання орендодавцями чистих бланків договорів, відсутність досягнутої згоди щодо строків дії договору.

Не доведено також позивачами того, що відсутність кадастрового номера земельної ділянки порушило їх права, як орендодавців. Позивачі не заперечують, що після укладення спірних договорів, отримували орендну плату за землю, будь-яких зауважень до відповідача про порушення їх прав через відсутність кадастрового номера у договорах не подавали.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстави для визнання вказаних договорів недійсними..

Позивачі вказували на те, що відповідач орендуючи їх земельні ділянки, не вносив органіку в поля, не проводив належним чином сівозміни, а тому з цих підстав, на їх думку, договори є недійсними.

Такі обставини не можуть бути підставою для визнання недійсним договорів, оскільки вини виникли під час дії договору, а не існували на час його укладення.

Ухвалюючи рішення, суд перешої інстанції допустив порушення ст. 11 ЦПК України, де зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненям фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як видно з позовної заяви ОСОБА_3 позичач просить визнати недійсними договір оренди землі з ПСП Україна , укладений 2 листопада 2015 року.

Однак суд першої інстанції, розглянувши позовну заяву ОСОБА_3, прийшов до висновку про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між позивачем та ПСП Україна 11 березня 2011 року.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позовах.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Україна задовольнити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2017 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Приватного сільськогосподарського підприємства Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 02.11.2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ПСП Україна - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Приватного сільськогосподарського підприємства Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 02.11.2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ПСП Україна - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Приватного сільськогосподарського підприємства Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 02.04.2015 року, укладений між ОСОБА_5 та ПСП Україна - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до Приватного сільськогосподарського підприємства Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 11.03.2011 року, укладений між ОСОБА_6 та ПСП Україна - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до Приватного сільськогосподарського підприємства Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 11.03.2011 року, укладений між ОСОБА_7 та ПСП Україна - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_8 до Приватного сільськогосподарського підприємства Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 11.03.2011 року, укладений між ОСОБА_8 та ПСП Україна - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_9 до Приватного сільськогосподарського підприємства Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 11.03.2011 року, укладений між ОСОБА_9 та ПСП Україна - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_13 до Приватного сільськогосподарського підприємства Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 11.03.2011 року, укладений між ОСОБА_13 та ПСП Україна - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_10 до Приватного сільськогосподарського підприємства Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 11.03.2011 року, укладений між ОСОБА_10 та ПСП Україна - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_11 до Приватного сільськогосподарського підприємства Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 11.03.2011 року, укладений між ОСОБА_11 та ПСП Україна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Україна по 1 212(одну тисячу двісті дванадцять) гривень 66 копійок з кожного судових витрат понесених при оплаті за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя Ковальчук Н.М.

Судді: Шеремет А.М.

ОСОБА_16