Постанова

від 23.10.2019 по справі 562/2026/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 562/2026/16-ц

провадження № 61-23358св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (судді-доповідача),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Україна ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , подану їхнім представником ОСОБА_11 , на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2017 рокуу складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Шеремет А. М., Бондаренко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства (далі - ПСП) Україна , яке є правонаступником ПСП Колос про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 02 квітня 2015 року між ним та відповідачем, зареєстрованого 27 липня 2015 року Здолбунівським районним управлінням юстиції Рівненської області (далі - Здолбунівське РУЮ) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; та про зобов`язання ПСП Україна повернути йому земельну ділянку загальною площею 1,2457 га, кадастровий номер 5622687000:30:001:0017, розташовану на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить йому на праві власності.

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПСП Україна про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 02 листопада 2015 року між ним та відповідачем, зареєстрованого 11 лютого 2016 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; та про зобов`язання ПСП Україна повернути йому земельну ділянку загальною площею 1,25 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0058, розташовану на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить йому на праві власності.

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПСП Україна про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 02 листопада 2015 року між ним та відповідачем, зареєстрованого 16 лютого 2016 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; та про зобов`язання ПСП Україна повернути йому земельну ділянку загальною площею 1,25 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0053, розташовану на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить йому на праві власності.

У серпні 2016 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 звернулись до суду з позовом до ПСП Україна про визнання недійсними договорів оренди землі:

- укладеного 11 березня 2011 року між ОСОБА_4 та відповідачем, зареєстрованого 17 червня 2014 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; та про зобов`язання ПСП Україна повернути йому земельну ділянку загальною площею 1,43 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0040, розташовану на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить йому на праві власності;

- укладеного 11 березня 2011 року між ОСОБА_12 та відповідачем, зареєстрованого 17 червня 2014 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; та про зобов`язання ПСП Україна повернути йому земельну ділянку загальною площею 2,11 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0047, розташовану на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить йому на праві власності;

- укладеного 11 березня 2011 року між ОСОБА_6 та відповідачем, зареєстрованого 17 червня 2014 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; та про зобов`язання ПСП Україна повернути йому земельну ділянку загальною площею 1,55 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0038, розташовану на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить йому на праві власності;

- укладеного 11 березня 2011 року між ОСОБА_7 та відповідачем, зареєстрованого 14 червня 2014 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; та про зобов`язання ПСП Україна повернути їй земельну ділянку загальною площею 1,30 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0027, розташовану на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить їй на праві власності;

- укладеного 11 березня 2011 року між ОСОБА_8 та відповідачем зареєстрованого 14 червня 2014 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; та про зобов`язання ПСП Україна повернути їй земельну ділянку загальною площею 1,51 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0039, розташовану на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить їй на праві власності;

- укладеного 11 березня 2011 року між ОСОБА_9 та відповідачем, зареєстрованого 11 серпня 2015 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; та про зобов`язання ПСП Україна повернути йому земельну ділянку загальною площею 1,34 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0018, розташовану на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить йому на праві власності;

- укладеного між ОСОБА_10 та відповідачем, зареєстрованого 03 серпня 2015 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; та про зобов`язання ПСП Україна повернути їй земельну ділянку загальною площею 1,2457 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0009, розташовану на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить їй на праві власності.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорювані договори укладені всупереч законодавству, чинному на час їх укладання, а саме статті 15 Закону України Про оренду землі . Підставою визнання недійсними договорів оренди землі позивачі зазначали відсутність у тексті договорів, на момент їх підписання, істотних умов щодо передачі земельних ділянок в оренду. Позивачі наголошували на тому, що їм для підпису було надано бланки договорів з незаповненими графами. Позивач ОСОБА_1 , який надав бланки договорів іншим позивачам та запропонував їх підписати у такому вигляді, підписав такий договір особисто, а також від членів своєї сім`ї.

Підписані позивачами-орендодавцями бланки договорів по всіх земельних ділянках, які розміщені у масивах на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області та належать позивачам, ОСОБА_1 були передані виконавчому директору ПСП Колос ОСОБА_13 . Таким чином істотні умови договорів не обговорювалися , фактично згода була досягнута шляхом підписання не заповнених бланків договорів без досягнення згоди, як здавалося б по всіх істотних умовах договору, як це передбачено законом.

Позивачі зазначали, що копії договорів оренди землі їм ніхто не вручав, хоча така їхня вимога озвучувалася через ОСОБА_1 . Проте, у 2016 році, у зв`язку із закінченням обумовленого строку дії договорів - 5 років, на неодноразові їхні звернення ними було витребувано і отримано копії примірників договорів, у яких вказано, що договори оренди укладено строком на 10 років, хоча при підписанні мова йшла про строк дії договору, як однієї із істотної умов - 5 років.

Позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 зазначали, що оспорювані договори, підписані ними у 2011 році, проте пройшли процес державної реєстрації лише у 2014 та 2015 роках, тобто земельними ділянками ПСП Колос користувалось понад три роки без достатньої правової підстави. Вони, будучи впевненими у тому, що строк договорів добігає кінця (з 2011 року до 2016 року включно), підписали нові договори з іншим господарством, оскільки їх, зокрема, не влаштовувало господарювання попереднього орендаря, а саме: органіка в поля не вносилися, сівозміна належним чином не проводилася застосовувались шкідливі отрутохімікати.

При обробці певних масивів (№ 51 та № 52) застосовувалися шкідливі отрутохімікати, про дію яких люди не були попереджені заздалегідь, як того вимагає чинне законодавство України, окрім того нищилися та пропадали людські посіви, гинули бджоли, погіршувалося самопочуття людей.

Позивачі також зазначали, що під час проведення підготовчих дій з укладення договорів оренди землі з іншим господарством ними було встановлено, що у 2014 та 2015 роках між сторонами справи зареєстровано договори, строком оренди на 10 років, що відразу збентежило їх і вони витребували свої екземпляри договорів.

Також позивачі зауважували, що у тексті оспорюваних договорів, зокрема, пункті 16 розділу Умови і строки передачі земельної ділянки в оренду зазначено, що передача земельної ділянки орендареві здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Проте, акти приймання-передачі до таких договорів складені всупереч вимогам чинного, на момент їх укладення, законодавства, оскільки не містить жодних реквізитів орендаря, не зазначено невід`ємною частиною якого саме договору оренди, такий акт є.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2017 року у складі судді Мички І. М. позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року № 178, укладений між ОСОБА_1 та ПСП Україна , внесений до Державного реєстру України 11 лютого 2016 року, та зобов`язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 02 квітня 2015 року б/н, укладений між ОСОБА_3 та ПСП Україна , внесений до Державного реєстру України 27 липня 2015 року, та зобов`язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 02 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ПСП Україна , внесений до Державного реєстру України 16 лютого 2015 року, та зобов`язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ПСП Україна , внесений до Державного реєстру України 17 червня 2014 року, та зобов`язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_5 та ПСП Україна , внесений до Державного реєстру України 17 червня 2014 року, та зобов`язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_6 та ПСП Україна , внесений до Державного реєстру України 17 червня 2014 року, та зобов`язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_7 та ПСП Україна , внесений до Державного реєстру України 14 червня 2014 року, та зобов`язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_8 та ПСП Україна , внесений до Державного реєстру України 14 червня 2014 року, та зобов`язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_9 та ПСП Україна , внесений до Державного реєстру України 11 серпня 2015 року, та зобов`язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Визнано недійсним договір оренди землі від 11 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_10 та ПСП Україна , внесений до Державного реєстру України 11 серпня 2015 року, та зобов`язано ПСП Україна повернути земельну ділянку власнику.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами доведено належними та допустимими доказами в чому саме полягає порушення відповідачем їхніх прав та зауважено, що оскільки у оспорюваних договорах оренди землі відсутні істотні умови, які необхідно погоджувати безпосередньо із власниками землі, то вони підлягають визнанню недійсними відповідно до частини другої статті 15 Закону України Про оренду землі .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2017 рокурішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 лютого 2017 року скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПСП Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 02 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП Україна відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПСП Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 02 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПСП Україна відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ПСП Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 02 квітня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПСП Україна відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ПСП Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 11 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПСП Україна відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ПСП Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 11 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_5 та ПСП Україна відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ПСП Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 11 березня 2011 року, укладений між ОСОБА_6 та ПСП Україна відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до ПСП Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 11 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_7 та ПСП Україна відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_8 до ПСП Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 11 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_8 та ПСП Україна відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_9 до ПСП Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 11 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_9 та ПСП Україна відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_10 до ПСП Україна про визнання недійсним договору оренди землі від 11 березня 2011 року, укладеного між ОСОБА_10 та ПСП Україна відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачі не довели та судом першої інстанції не встановлено того, що при складанні оспорюваних договорів були допущені порушення а саме: підписання орендодавцями чистих бланків договорів, відсутність досягнутої згоди щодо строків дії договору. Не доведено також позивачами того, що відсутність кадастрового номера земельної ділянки порушило їх права як орендодавців. Позивачі не заперечували під час розгляду справи, що після укладення оспорюваних договорів отримували орендну плату за землю, будь-яких зауважень до відповідача про порушення їх прав через відсутність кадастрового номера у договорах не подавали. Крім того, апеляційний суд зауважив, що не є підставою для визнання договорів недійсними обставини на які посилались позивачі у позовах, зокрема, що відповідач, орендуючи їх земельні ділянки, не вносив органіку в поля, не проводив належним чином сівозміни, тому, що такі обставини виникли під час дії договору та не існували на час його укладення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У травні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 через свого представника ОСОБА_11 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, залишив поза увагою, що на момент реєстрації договорів оренди землі, укладених між відповідачем та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 станом на 14 червня 2014 року, не було укладено актів приймання-передачі земельних ділянок, як передбачено у статті 16 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на час реєстрації цих договорів.

Також заявники посилаються у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд застосував норми матеріального права, яке не діяло на момент укладення договорів оренди землі між відповідачем та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а було прийняте у лютому 2015 року і яке зворотної сили не має, чим порушив норми матеріального права.

Позивачі також у касаційній скарзі зазначають, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивачами належними та допустимими доказами підтверджено факт підписання чистих бланків, що свідчить про відсутність погодження істотних умов договорів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання заперечень на касаційну скаргу.

У липні 2017 року ПСП Україна подало до Вищорго спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просило касаційну скаргу позивачів відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11 травня 2018 року справу № 562/2026/16-ц та матеріали касаційного провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 11 березня 2011 року між ОСОБА_4 та ПСП Колос було укладено договір оренди землі, який зареєстрований 17 червня 2014 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Предметом договору оренди є земельна ділянка загальною площею 1,43 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0040, яка розташована на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить йому на праві власності.

11 березня 2011 року між ОСОБА_12 та ПСП Колос укладено договір оренди землі, який зареєстрований 17 червня 2014 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Предметом договору оренди є земельна ділянка загальною площею 2,11 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0047, яка розташована на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить йому на праві власності.

11 березня 2011 року між ОСОБА_6 та ПСП Колос було укладено договір оренди землі, який зареєстрований 17 червня 2014 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Предметом договору оренди є земельна ділянка загальною площею 1,55 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0038, яка розташована на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить йому на праві власності.

11 березня 2011 року між ОСОБА_7 та ПСП Колос було укладено договір оренди землі, який зареєстрований 14 червня 2014 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Предметом договору оренди є земельна ділянка загальною площею 1,30 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0027, яка розташована на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить їй на праві власності.

11 березня 2011 року між ОСОБА_8 та ПСП Колос укладено договір оренди землі, який зареєстрований 14 червня 2014 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Предметом договору оренди є земельна ділянка загальною площею 1,51 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0039, яка розташована на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить їй на праві власності.

11 березня 2011 року між ОСОБА_9 та ПСП Колос укладено договір оренди землі, який зареєстрований 11 серпня 2015 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Предметом договору оренди є земельна ділянка загальною площею 1,34 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0018, яка розташована на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить йому на праві власності.

11 березня 2011 року між ОСОБА_10 та ПСП Колос укладено договір оренди землі, який зареєстрований 11 серпня 2015 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

02 квітня 2015 року було укладено між ОСОБА_3 та ПСП Колос було укладено договір оренди землі, який зареєстрований 27 липня 2015 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Предметом договору оренди є земельна ділянка загальною площею 1,2457 га, кадастровий номер 5622687000:30:001:0017, яка розташована на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить йому на праві власності.

02 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ПСП Колос було укладено договір оренди землі, який зареєстрований 11 лютого 2016 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Предметом договору оренди землі є земельна ділянка загальною площею 1,25 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0058, яка розташована на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить йому на праві власності.

02 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ПСП Колос було укладено договір оренди землі, який зареєстрований 16 лютого 2016 року Здолбунівським РУЮ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Предметом договору оренди є земельна ділянка загальною площею 1,25 га, кадастровий номер 5622687000:22:001:0053, яка розташована на території Уїздецької сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, що належить йому на праві власності.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами статті 1 Закону України Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на час укладення оспорюваних договорів між позивачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ПСП Колос , передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Невід`ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про оренду землі , у наведеній редакції, передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на час укладення оспорюваних договорів між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ПСП Колос , істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Статтею 17 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на час укладення оспорюваних договорів між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ПСП Колос передбачено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, дотримуючись статей 303, 315 ЦПК України 2004 року, визначився правильно с характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у судовому рішенні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачами належним чином не доведено чим порушено їхні права та інтереси при укладенні оспорюваних договорів.

Ухвалюючи рішення про відмову у позовах, апеляційний суд обґрунтовано зауважив, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами, що при складанні оспорюваних договорів були допущені порушення, а саме: підписання орендодавцями чистих бланків договорів, відсутність досягнутої згоди щодо строків дії договору. Не доведено також позивачами того, що відсутність кадастрового номера земельної ділянки порушило їх права як орендодавців. Також апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, встановив, що позивачі не заперечували під час розгляду справи, що після укладення оспорюваних договорів отримували орендну плату за землю, будь-яких зауважень до відповідача про порушення їхніх прав через відсутність кадастрового номера у договорах не подавали. Крім того, апеляційний суд правильно зазначив, що не є підставою для визнання договорів недійсними обставини на які посилались позивачі у позовах, зокрема, що відповідач, орендуючи їх земельні ділянки, не вносив органіку в поля, не проводив належним чином сівозміни, тому, що такі обставини виникли під час дії договору та не існували на час його укладення.

Таким чином рішення апеляційного суду ухвалене з дотриманням норм процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Касаційний суд звертає увагу, що апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовів, у резолютивній частині рішення помилково зазначив, що оспорювані договори оренди укладені між позивачами та ПСП Україна , натомість такі договори були укладені з ПСП Колос , правонаступником якого є ПСП Україна . Така помилка на правильність висновків апеляційного суду не впливає і може бути усунута шляхом виправлення описки.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Безпідставними є доводи заявників у касаційній скарзі про те, що суд при вирішенні спору керувався нормами матеріального права, які втратили свою чинність на час виникнення спірних правовідносин або навпаки не набули такої чинності. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги застосував до спірних правовідносин саме редакції статей Закону України Про оренду землі , чинні на час укладення оспорюваних договорів від 11 березня 2011 року, від 02 квітня 2015 року та від 02 листопада 2015 року.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Оскільки інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявників, яким суд надав належну оцінку, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявників. При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції з прав людини, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, серія A № 303-A, параграф 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), рішення від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, параграф 32).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з`ясовано дійсні обставини, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , подану їхнім представником ОСОБА_11 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов