Рішення

від 24.04.2017 по справі 914/3266/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017р. Справа № 914/3266/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд-Січ» , м. Львів

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: ОСОБА_1 кооперативу № 63, м. Львів

про визнання права власності

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Прокопів І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник;

від відповідача-1 : ОСОБА_3 - представник;

від відповідача-2: не з'явився.

Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд-Січ» до Львівської міської ради та до ОСОБА_1 кооперативу № 63 про визнання права власності.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.01.2016.

Ухвалою суду від 06.02.2017 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 кооператив № 63. Ухвалою суду від 27.02.2017 ОСОБА_1 кооператив № 63 було залучено до участі у справі в якості відповідача-2.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, додаткових письмових та усних поясненнях.

Відповідач-1 в судових засіданнях щодо задоволення позовних вимог заперечував з підстав наведених у відзиві та усних поясненнях.

Відповідач-2 в судові засідання не з'явився, однак, на адресу суду надіслав заяву про визнання позову.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекорд-Січ» (надалі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Львівської міської ради (надалі - відповідач-1) та до ОСОБА_1 кооперативу № 63 (надалі - відповідач-2) про визнання права власності на нежитлове приміщення позначене в технічному паспорті цифрами 194-25, загальною площею 20, 7 кв.м, та на нежитлове приміщення позначене в технічному паспорті цифрами 194-26, загальною площею 15, 2 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 102.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що він є власником приміщення загальною площею 266,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 102, що підтверджується договором купівлі-продажу приміщення від 03.04.1996 № 388-А та реєстраційним посвідченням від 03.07.1997 серія КММ № 000462.

Як стверджує позивач, він протягом 1998-2007 років зробив реконструкцію вказаного приміщення шляхом проведення самовільної добудови двох приміщень загальною площею 35,9 кв.м., позначених в технічному паспорті цифрами 194-25 (площею 20, 7 кв.м) та 194-26 (площею 15, 2 кв.м).

20.10.2016 між позивачем та Львівською міською радою (відповідачем-1) по справі було укладено договір про встановлення земельного сервітуту (надалі - договір), відповідно до якого встановлено земельний сервітут на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 102 (п. 1.1 договору). Пунктами 1.2, 4.1 договору передбачено, що земельний сервітут встановлений на земельну ділянку площею 73 кв.м., яка відповідає частці 2,41 у майні, віднесеній до загальної площі земельної ділянки, для обслуговування нежитлового приміщення.

Позивач зазначив, що проведена за власні кошти ТзОВ Рекорд-Січ добудова до нежитлового приміщення на вул. Любінській, 102 в м. Львові не порушує жодних прав чи інтересів інших осіб, не оскаржується в жодній інстанції та в судовому порядку. Новостворене нерухоме майно відповідає вимогам Державних будівельних норм України. На підтвердження наведеного долучив до матеріалів справи звіт від 21.04.2017, виконаний ФОП ОСОБА_4 про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкту.

Відповідач-1 щодо позову заперечує з тих підстав, що пунктом 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК) . Відповідач-1 стверджує, позивач не звертався до Львівської міської ради.

Відповідач-2, як власник та балансоутримувач будинку № 102 на вул. Любінській у м. Львові подав заяву про визнання позову, оскільки позивачем прибудову було проведено власними силами господарським способом в 2004 році. З того часу до голови ЖБК № 63 мешканці будинку № 102 на вул. Любінській у м. Львові щодо порушення їх прав при будівництві не скаржилися, та до суду з позовами про демонтаж не звертались.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із таких мотивів.

Згідно з приписами ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У ч. 2 ст. 383 ЦК встановлено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Судом встановлено, що позивач є власником приміщення загальною площею 266,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 102, що підтверджується договором купівлі-продажу приміщення від 03.04.1996 № 388-А та реєстраційним посвідченням від 03.07.1997 серія КММ № 000462.

Як вбачається із матеріалів, долучених до справи, протягом 1998-2007 років позивачем здійснена реконструкція вказаного приміщення шляхом проведення добудови до будинку двох приміщень загальною площею 35,9 кв.м., позначених в технічному паспорті цифрами 194-25 (площею 20, 7 кв.м) та 194-26 (площею 15, 2 кв.м).

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості вважається самочинним якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Частиною третьою статті 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, тобто право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником або користувачем, якщо такий є, та не являється забудовником.

Ця умова є необхідною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду. При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: відсутність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.

З контексту частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Згідно ст 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

20.10.2016 між позивачем та відповідачем-1, як власником земельної ділянки, було укладено договір про встановлення земельного сервітуту відповідно до якого встановлено земельний сервітут на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 102 (п. 1.1 договору).

Пунктами 1.2, 4.1 договору передбачено, що земельний сервітут встановлений на земельну ділянку площею 73 кв.м., яка відповідає частці 2,41 у майні, віднесеній до загальної площі земельної ділянки, для обслуговування нежитлового приміщення.

Зі змісту заяви про визнання позову поданої відповідачем-2 вбачається, що позивачем прибудову було проведено власними силами господарським способом у 2004 році. З того часу до голови ЖБК № 63 мешканці будинку № 102 на вул. Любінській у м. Львові щодо порушення їх прав при будівництві та експлуатації прибудови не звертались.

Крім того, до матеріалів справи сторонами не долучено доказів оскарження в судовому порядку добудови двох приміщень загальною площею 35,9 кв.м., позначених в технічному паспорті цифрами 194-25 (площею 20, 7 кв.м) та 194-26 (площею 15, 2 кв.м) здійсненої позивачем за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 102.

Як вбачається із звіту від 21.04.2017 проведеного ФОП ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єкта архітектури серія від 31.07.2012 серія АЕ № 000546) про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкту нежитлових приміщень першого поверху після реконструкції з самовільною прибудовою у житловому будинку № 102 по вул.. Любінська у м.Львові , загальною площею 291, 5 кв.м., що знаходиться у власності ТзОВ «Рекорд-Січ» встановлено його відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації і можливість його безпечної експлуатації.

Відповідно до частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, ствердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 750) (надалі - Порядок), у випадку визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.

З огляду на вищенаведене, суд вважає позовні вимоги підставними і такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 49 ГПК України, судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Рекорд-Січ (79054, м. Львів, вул. Любінська 102, код ЄДРПОУ 23269644) право власності на нежитлові приміщення позначені в Технічному паспорті цифрами 194-25, загальною площею 20,7 кв.м. та цифрами 194-26, загальною площею 15,2 кв.м., які знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 102.

Повне рішення складено 03.05.2017.

Суддя Манюк П.Т.