ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" квітня 2017 р.Справа № 922/5661/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши справу
до відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» , 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19, код ЄДРПОУ 30162340;
відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерпромінвест» , 62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. Лозівська, 96, код ЄДРПОУ 37981631;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» , 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775;
про стягнення 77731021,96 грн.
за зустрічною позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» , 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19, код ЄДРПОУ 30162340;
відповідача 2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Лідерпромінвест» , 62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. Лозівська, 96, код ЄДРПОУ 37981631;
про визнання недійсним договору поруки,
за участю представників:
від ТОВ НВФ "Техпроект" - не з'явився;
від ТОВ "Карпатигаз" - ОСОБА_1 (довіреність №12 від 12.01.2017);
від ТОВ "Лідерпромінвест" - не з'явився;
від ПАТ "Укргазвидобування" - не з'явився.
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Суть спору:
ТОВ НВФ "Техпроект" 12.10.2015 р. звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд:
1) стягнути з ТОВ "Карпатигаз", як оператора спільної діяльності за Договором про спільну діяльність № 493 від 24.03.2004 р. на свою користь заборгованість у розмірі 77 721 021,96 грн. (яка складається з основної заборгованість за договором про спільну діяльність № 493 від 24.03.2004 р. у сумі 47451375,06 грн., пені у сумі 17499950,22 грн., 3% річних у сумі 1022247,56 грн., інфляційних втрат у сумі 11757449,12 грн.);
2) стягнути з ТОВ "Карпатигаз", як оператора спільної діяльності за Договором про спільну діяльність № 493 від 24.03.2004 р., а також його поручителя - ТОВ "Лідерпромінвест", солідарно заборгованість в сумі 10000,00 грн.
Позов обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором про спільну діяльність № 493 від 24.03.2004 р. щодо сплати на користь позивача заборгованості з розподіленого прибутку, а також на те, що 2-й відповідач відповідно до умов договору поруки № 02/04 від 01.04.2014 р. поручився перед позивачем за виконання 1-м відповідачем своїх зобов'язань за договором про спільну діяльність № 493 від 24.03.2004 р.
В свою чергу, ТОВ "Карпатигаз" звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом (вх. № 44136 від 02.11.2015 р.; т. 1 а.с. 127-130), в якому просить суд визнати недійсним договір поруки № 02/04 від 01.04.2014 р., укладений між позивачем та 2-м відповідачем, з посиланням на невідповідність зазначеного договору вимогам чинного законодавства України, зокрема ст. 203 ЦК України. Обґрунтовуючи свої вимоги заявник (відповідач 1 за первісним позовом) посилаючись на те, що договір поруки не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки основний договір діє до 31.12.2021р.,а договір поруки до 31.12.2015р.; як позивач так, і поручитель зареєстровані в одному районі та є пов'язаними особами. Крім того, між позивачем за первісним позовом та відповідачем 2 за первісним позовом існує зловмисна домовленість щодо укладання фіктивного договору поруки з метою штучної зміни підсудності даної справи без мети настання реальних правових наслідків, що випливають з договору поруки.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.01.2016 р. по справі № 922/5661/15 первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з 1-го відповідача, як оператора спільної діяльності за договором про спільну діяльність № 493 від 24.03.2004 р., зі спеціального рахунку спільної діяльності: п/р 26000001139651 у Харківському регіональному відділенні ПАТ "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК", МФО 300670, код ЄДРПОУ банку 19364259, на користь позивача розподілену частку прибутку за 2014 рік у розмірі 47451375, 06 грн.; стягнуто з 1-го відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 992042,83 грн., інфляційні втрати в сумі 11752449,12 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 141501,15 грн.; стягнуто солідарно з 1-го відповідача та 2-го відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1330,00 грн., інфляційні втрати в сумі 5000,00 грн.; в частині стягнення пені в сумі 17499950,22 грн., 3% річних у сумі 25204,73 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено; в частині стягнення 3% річних у сумі 3670,00 грн. провадження у справі припинено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 р. по справі № 922/5661/15 апеляційну скаргу 1-го відповідача залишено без задоволення; рішення господарського суду Харківської області від 04.01.2016 р. у справі № 922/5661/15 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2016 р. у справі №922/5661/15 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 04.01.2016 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 р. у даній справі, справу № 922/5661/15 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі №922/5661/15, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", як оператора спільної діяльності за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004, зі спеціального рахунку спільної діяльності, на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Техпроект" розподілену частку прибутку за 2014 рік у розмірі 47 451 375,06 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Техпроект" 992042,83 грн. - 3% річних та 11752449,12 грн. - інфляційні втрати. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 17499950,22 грн. та 3% річних у сумі 25204,7 грн. відмовлено. В частині позовних вимог про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" та товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест" 10000 грн. провадження у справі припинено. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2016 у справі №922/5661/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Автоматизованою системою документообігу суду було здійснено визначення судді для розгляду справи № 922/5661/15, та на підставі протоколу від 28.12.16 р. справу № 922/5661/15 призначено для розгляду судді Новіковій Н.А.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 грудня 2016 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.02.2017 об 11:00 год.
Суд перейшов до розгляду справи по суті у судовому засіданні 07.02.2017 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.02.2017 розгляд справи було відкладено на 16.02.2017 о 12:30 год., з метою вивчення матеріалів справи та надання можливості ТОВ НВФ "Техпроект" та ТОВ "Лідерпромінвест" подати суду письмові пояснення з викладенням своєї правової позиції щодо суті спору з врахуванням Постанови ВГСУ від 13.12.2016.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2017 провадження у справі № 922/5661/15 було зупинено до вирішення Харківським апеляційним господарським судом пов'язаної із нею справи №922/334/16 та набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2017 поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.04.2017 о 12:30 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2017 розгляд справи було відкладено на 26.04.2017 об 11:00 год., з метою забезпечення принципу змагальності щодо реалізації прав сторін на повне та об'єктивне встановлення всіх обставин справи. Цією ж ухвалою, за клопотанням відповідача-1 строк розгляду справи було продовжено на 15 днів згідно з ст. 69 ГПК України.
Позивач за первісним позовом, відповідач-2 та третя особа явку своїх повноважних представників в судові засідання, під час нового розгляду справи, не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судових засідань були повідомлені належним чином за адресами зазначеними у матеріалах справи, які співпадають з адресами цих юридичних осіб зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (щодо позивача та 3-ї особи).
Щодо належного повідомлення відповідача-2 про час та місце судового засідання, то суд зазначає наступне:
На момент розгляду вказаної справи в матеріалах справи відсутні докази вручення копії ухвали суду про відкладення розгляду справи №922/5661/15 від 11.04.2017. Всі інші ухвали суду, винесені при новому розгляді цієї справи, зокрема, ухвала суду про призначення справи до розгляду від 29.12.2016 р., направлені на адресу відповідача-2 зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, були повернуті до матеріалів справи з довідкою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, приймаючи до уваги, що ухвали суду у даній справі, направлені відповідачу-2 на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд вважає, що відповідач-2 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, своїм конституційним правом на захист не скористався.
Представник відповідача-1 за первісним позовом протягом розгляду справи та у судовому засіданні 26.04.2017 р. заперечує проти задоволення первісного позову та підтримує вимоги зустрічного позову у повному обсязі. Зокрема, наголошує, що господарським судом м. Києва була розглянута позовна заява ТОВ "Карпатигаз" до відповідачів: ТОВ НВФ "Техпроект"; ТОВ "Капітал Ойл Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ "Укргазвидобування" про стягнення 42059729,72 грн. Рішенням господарського суду м. Києва від 19.12.2016 у справі №910/15238/16 позовні вимоги ТОВ "Карпатигаз" задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "НВФ "Техпроект" на користь ТОВ "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004: 36506624,94 грн. боргу внеску, а також штрафні санкції. Рішення набрало законної сили, на виконання рішення 10.01.2017 було видано наказ. Представник наголосив, що господарським судом м. Києва у рішенні встановлено, що внесок ТОВ НВФ "Техпроект" складає 83968000,00 грн. ТОВ "Карпатигаз" як оператор спільної діяльності за договором зобов'язаний перерахувати ТОВ НВФ "Техпроект" прибуток у сумі 47451375,06 грн., а ТОВ НВФ "Техпроект", у свою чергу, зобов'язано внести грошовий внесок у сумі 83968000,00 грн. ТОВ "Карпатигаз" було здійснено у порядку ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 47451375,06 грн. в результаті чого невнесена сума ТОВ НВФ "Техпроект", яка і була стягнута з останнього за вказаним рішенням суду, склала 36506624,94 грн. Представник відповідача-1 зауважив, що обставинами справи №910/15238/16 встановлено, що у ТОВ "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності по ДСД №493 немає невиконаного зобов'язання перед ТОВ НВФ "Техпроект" на суму 47451375,06 грн. Щодо стягнення санкцій зазначив, що 3% річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності у вигляді плати за користування чужими грошовими коштами, а інфляційні нарахування здійснюються через знецінення зазначених коштів, тобто відповідальність у вигляді стягнення річних і інфляційних втрат застосовується до зобов'язальних відносин, де є боржник і кредитор, тобто інтереси контрагентів протилежні і взаємно направлені. У даному ж спорі йдеться про спільну діяльність. Вказані обставини викладені також у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 р. у справі № 922/334/16, предметом розгляду якої були, зокрема, вимоги ТОВ науково-виробничої фірми "Техпроект" про стягнення з ТОВ "Карпатигаз" 3% річних у розмірі 683 547,98 грн. та інфляційних витрат у розмірі 932 203,98 грн. за період з 01.10.2015 до 31.01.2016, нараховані у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Карпатигаз", як опаратором спільної діяльності, своїх зобов'язань за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004 р. щодо здійснення своєчасного перерахування сум грошових коштів, що становлять прибуток ТОВ НВФ "Техпроект" за 2014 рік.
Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 за первісним позовом, явку свого повноважного представника не забезпечила, у наданих до суду письмових поясненнях (06.02.2017 р. вх. № 3926) викладено, що вкладом ТОВ НВФ "Техпроект" у спільну діяльність за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 від 24.03.2004 р. є грошові кошти, які мають бути внесені на розрахунковий рахунок спільної діяльності у розмірі та у строки, що необхідні для виконання Програм спільної діяльності. Системний аналіз умов договору № 493 від 24.03.2004 р. та Програми робіт в рамках спільної діяльності, яка є додатком № 3 до Додаткової угоди № 9 від 17.04.2014 р. до Договору та в якій визначено строк виконання робіт - 2013-2015 роки, свідчить, що ТОВ НВФ "Техпроект" повинно було внести грошові кошти на розрахунковий рахунок спільної діяльності у строки та у розмірі, що необхідні для виконання вказаної Програми. Разом з тим, ТОВ НВФ "Техпроект" не було внесено визначеної названою Програмою суми грошових коштів у розмірі 76588000,00 грн., у строк необхідний для її виконання, що унеможливило її виконання у строк до 31.12.2015р. Крім того, 3-я особа наголошує, що у зв'язку з тим, що саме ТОВ "Карпатигаз" є відповідальним за ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності, розподіл та виплату учасникам прибутку від здійснення спільної діяльності, у ПАТ "Укргазвидобування" відсутня інформація щодо перерахування або не перерахування належної ТОВ НВФ "Техпроект" частини прибутку, а також відсутні докази правомірності або неправомірності здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ НВФ "Техпроект".
Представник відповідача-1 за первісним позовом у судовому засіданні зазначив, що ним надані усі документи необхідні для розгляду справи по суті та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача, відповідача-2 за первісним позовом та 3-ї особи.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок; позивач, відповідач-2 за первісним позовом та третя особа не довели поважності причин нез'явлення їх представників у судове засіданні, неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору по суті, натомість у суду відсутня можливість відкласти розгляд справи, у зв'язку з закінченням строку розгляду спору.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, враховуючи пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
24.03.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою "Техпроект" (позивач за первісним позовом) та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яке в подальшому було реорганізовано в Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (третя особа), укладений договір № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, відповідно до умов якого сторони зобов'язались об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою розвитку розробки Вишневського газоконденсатного родовища. Вкладами сторін у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться у відповідності з Програмами спільної діяльності в строки, необхідні для виконання Програм.
Для координації спільних дій сторони створюють комітет управління спільною діяльністю, при цьому ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює оператор (пункти 4.1, 4.3 договору).
Згідно з п. 6.2 договору оператор зобов'язаний здійснювати перерахування сум грошових коштів, що становлять прибуток відповідної сторони, з окремого поточного рахунку спільної діяльності на поточні рахунки сторін не пізніше 5 днів від дати затвердження розподілу прибутку.
До вищезазначеного договору сторонами неодноразово вносились зміни та доповнення щодо зміни кількісного складу комітету управління спільною діяльністю, щодо обов'язків та компетенції оператора спільної діяльності, а також додатковими угодами затверджувались різні програми робіт спільної діяльності.
20.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою "Техпроект" (позивач за первісним позовом), Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" (третя особа за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю. "Карпатигаз" (1-ий відповідач за первісним позовом) укладено додаткову угоду №8 до договору №493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004р., відповідно до умов якої залучено до спільної діяльності та включено до складу сторін договору Товариство з обмежено відповідальністю "Карпатигаз", а також погоджено, що ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює ТОВ "Карпатигаз" - оператор. При цьому оператор діє в межах, обумовлених цим договором, програмами спільної діяльності та рішеннями комітету управління.
За результатами засідання комітету управління спільною діяльністю по договору №493 від 24.03.2004р. затверджені результати спільної діяльності за 2014р. та здійснений розподіл прибутку від результатів спільної діяльності, про що складені протоколи №48 від 01.10.2014р., №49 від 01.10.2014р., №50 від 10.11.2014р. та №52 від 27.03.2015р., позивачу за первісним позовом до сплати належала частина прибутку в загальному розмірі 51109579,32грн.
Разом з тим, товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", як оператором спільної діяльності, перераховано на рахунок позивача за первісним позовом 3658204,26грн., отже станом на час звернення ТОВ НВФ "Техпроект" з відповідним позовом залишок неоплаченої частини прибутку склав 47451375,06грн.
Що і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 року у справі № 922/5661/158, рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
В даній постанові зазначено про те, що судами не надано оцінку всім доводам сторін, взявши їх до уваги чи спростувавши такі, а саме:
- судами достеменно не досліджено правову природу договору, укладеного між сторонами, оскільки відносини, що виникають з договору про спільну діяльність регулюються положеннями статей 1130-1131 ЦК України, а з договору простого товариства - 1132-1143 ЦК України;
- суди, зазначаючи, що умовами договору не визначений порядок та строки внесення вкладів сторонами, не врахували, що програмою робіт, яка є додатком № 3 до додаткової угоди № 9 від 17.04.2014 р. визначено фінансування передбачених нею робіт по кожному етапу ( 2013-2015 роки), тобто внесення грошових коштів у строки, необхідні для виконання програми;
- не враховано, при посиланні на постанову Вищого господарського суду України від 01.09.2016 р. у справі № 922/334/16, приписи ст. 204 ЦК України, якою передбачено презумпцію правомірності правочину та встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 13.12.2016 року по справі № 922/5661/15, суд, вважає за необхідне зазначити наступне:
Спір за первісним позовом у даній справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем умов договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004р. в частині виплати позивачу за первісним позовом частини розподіленого йому прибутку за результатами спільної діяльності за 2014 рік., а також не відшкодуванням нарахованих позивачем пені, інфляційних та 3% річних.
Загальні положення про спільну діяльність унормовані у главі 77 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Таким чином, законодавець розмежовує спільну діяльність, що здійснюється без об'єднання вкладів учасників та на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство).
Так, статтею 1132 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Внесення учасником простого товариства вкладу у спільну діяльність є тією особливістю, яка відрізняє цей договір від договору про спільну діяльність, який не передбачає такої умови.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами Договору № 493 від 24.03.2004р., за умовами якого сторони зобов'язались об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою розвитку розробки газоконденсатних родовищ шляхом, зокрема, отримання прибутку в інтересах сторін, він за своєю правовою природою є договором простого товариства, а відносини, що з нього виникають регулюються положеннями статей 1132-1143 Цивільного кодексу України та умовами вказаного договору.
Крім того, враховуючи, що просте товариство є договірним об'єднанням осіб без створення юридичної особи, у даному випадку застосовуються норми Цивільного кодексу України про зобов'язання, а не про юридичні особи.
Відповідно до ст. 1133 ЦК України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника проводиться за погодженням між учасниками.
Отже, вклад у спільну діяльність може вноситись як у діяльність, так і у майно, тобто учасник може брати участь у простому товаристві своїми діями, а може й речами та майном.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору (з урахуванням змін відповідно до Додаткової угоди № 8 від 20.02.2014р.), вкладами ТОВ НВФ «Техпроект» та ТОВ «Карпатигаз» у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться згідно з Програмами спільної діяльності у строки, необхідні для виконання Програм, а вкладом ПАТ "Укргазвидобування" - право користування майном, згідно додатку №1 до даного договору, оцінка якого проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Додатковою угодою №9 від 17 квітня 2014 року сторони погодили нову Програму робіт в рамках спільної діяльності на 2013-2015 роки. Відповідно до вказаної програми робіт орієнтована сума вкладень ТОВ НВФ «Техпроект» та ТОВ «Карпатигаз» за період 2011-2019 роки - 88 888 000,00грн.
За приписами ст. 1139 ЦК України, прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.
Позивач за первісним позовом вказує, що ТОВ «Карпатигаз» порушено умови спірного договору та приписи ст. 1139 ЦК України та не виплачено позивачу за первісним позовом частину розподіленого йому прибутку за результатами спільної діяльності за 2014 рік у розмірі 47451375,06 грн.
В свою чергу, відповідач-1 за первісним позовом не заперечує проти факту невиплати ТОВ НВФ «Техпроект» частини розподіленого йому прибутку за результатами спільної діяльності за 2014 рік.
При цьому 1-відповідач за первісним позовом вважає, що у нього, як оператора спільної діяльності, на час нового розгляду справи в суді відсутній обов'язок виплати позивачу за первісним позовом прибутку за результатами спільної діяльності у 2014 року, оскільки у ТОВ «Карпатигаз» як оператора спільної діяльності виник обов'язок перерахувати ТОВ НВФ «Техпроект» прибуток у розмірі 47451375,06 грн., а у ТОВ НВФ «Техпроект» виникли зобов'язання по оплаті внесків у спільну інвестиційну діяльність у розмірі 83968000,00 грн., у зв'язку з чим на підставі заяви ТОВ «Карпатигаз» № 493/04/07-1 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.07.2016 р., здійснений залік зустрічних однорідних вимог, що встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року у справі № 910/15238/16, яке набрало законної сили.
Дослідивши матеріали справи та рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року у справі № 910/15238/16, суд зазначає наступне.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у справі № 910/15238/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" про стягнення 42 059 729,72 грн., вимоги ТОВ "Карпатигаз" задоволені у повному обсязі, стягнуто з ТОВ НВФ "Техпроект" 36 506 624,94 грн. заборгованість з перерахування внеску за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 №493; 1 387 824,26 грн. 3% річних та 4 155 280,52 грн. втрат від інфляції; а також 8 888,88 грн. заборгованості з перерахування внеску за Договором, яка підлягає стягненню солідарно з ТОВ НВФ "Техпроект" та ТОВ "Капітал Ойл Україна" як поручителя.
Цим рішенням встановлено наявність у ТОВ "Карпатигаз", як оператора спільної діяльності та ТОВ НВФ "Техпроект" як сторони договору про спільну діяльність зустрічних однорідних вимог, строк виконання по яких настав (ТОВ "Карпатигаз" як оператор спільної діяльності за договором був зобов'язаний перерахувати ТОВ НВФ "Техпроект" прибуток у сумі 47451375,06 грн., а ТОВ НВФ "Техпроект", у свою чергу, була зобов'язана внести грошовий внесок у спільну діяльність у сумі 83968000,00 грн.) та встановлено факт здійснення ТОВ "Карпатигаз", шляхом направлення до ТОВ НВФ "Техпроект" заяви № 493/04/07-1 від 04.07.2016 р. у порядку ст. 601 ЦК України, зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 47451375,06 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.
При цьому, судом враховано приписи ст. 204 ЦК України, якою унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.
До матеріалів справи не надано доказів визнаний судом недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ НВФ "Техпроект" та ТОВ "Карпатигаз" на суму 47451375,06 грн. (заява № 493/04/07-1 від 04.07.2016 р.).
Натомість факт здійснення цього зарахування встановлено рішенням суду від 19.12.2016 р. у справі № 910/15238/16, у зв'язку із визнанням якого (зустрічного зарахування) сума основного боргу ТОВ НВФ "Техпроект" з перерахування внеску у спільну діяльність за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №493 від 24.03.2004 зменшена на 47451375,06 грн. та склала 36516624,94, замість суми грошового внеску у розмірі 83968000,00 грн., передбаченого додатковою угодою № 9 та Програмою робіт від 17.04.2014 р. узгодженої в рамках спільної діяльності за договором №493.
Таким чином, враховуючи звернення відповідача-1 до позивача за первісним позовом із заявою № 493/04/07-1 від 04.07.2016 р. про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 47451375,06 грн., встановлення факту здійснення такого зарахування рішенням господарського суду м. Києва, яке не оскаржене та набрало законної сили, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача-1 перед позивачем за первісним позовом в частині перерахування розподіленого але не виплаченого прибутку за 2014 р. за договором про спільну діяльність № 493 від 24.03.2004 р., припинились на суму 47451375,06 грн.
При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду 12.10.2015, а заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 47451375,06 грн., направлена відповідачем позивачу 04.07.2016, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості у розмірі 47451375,06 грн.
Позивачем за первісним позовом також заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 17499950,22 грн., яка нарахована у зв'язку з несвоєчасною виплатою відповідачем частки прибутку за 2014 рік станом на 30.09.2015 р., в порядку ст.ст. 611, 549 ЦК України та ст. 232 ГК України.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування нарахування 8790,98 грн. пені позивач посилається на приписи ст.ст. 611, 549 ЦК України та ст. 232 ГК України.
Водночас, відповідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчитяється у письмовій формі, недодержання письмової форми є наслідком нікчемність правочину.
Суд констатує, що в пункті 8.1. Договору № 493 від 24.03.2004 р. міститься умова стосовно того, що за недотримання або неналежне дотримання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України, проте, умови зазначеного договору не містять умов щодо можливого нарахування та стягнення пені з оператора за несвоєчасну виплату розподіленого прибутку стороні договору.
Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р.).
Суд зазначає, що діюче законодавство України не передбачає розміру та порядку нарахування пені за несвоєчасну виплату оператором спільної діяльності розподіленого прибутку стороні договору про спільну діяльність.
Враховуючи вище викладене, суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача за первісним позовом 17499950,22 грн. пені, як в необґрунтованих та безпідставно заявлених.
Позивач за первісним позовом також просить суд стягнути з ТОВ "Карпатигаз" інфляційні втрати в сумі 11757449,12 грн. та 3% річних у сумі 1022247,56 грн. за період прострочення з 01.10.2014 р. по 30.09.2015 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, дана стаття визначає особливості цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, тобто внаслідок неправомірного утримання грошових коштів, ухилення від їх повернення, безпідставного набуття чи збереження. Три проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності у вигляді плати за користування чужими грошовими коштами, а інфляційні нарахування здійснюються через знецінення зазначених коштів.
З огляду на що відповідальність у вигляді стягнення річних і інфляційних застосовується до зобов'язальних відносин де є боржник і кредитор, та інтереси контрагентів протилежні і взаємно направлені. У даному спорі ж йдеться про спільну діяльність.
Виходячи з положень ст. 1130, 1131 ЦК України договір про спільну діяльність визначає, що за таким договором діяльність повинна бути спільною, тобто такою, що виконується та досягається всіма учасниками. І мета у договорі характеризується єдністю і спільністю для всіх учасників та правомірністю. Наявність спільної мети відмежовує зазначений договір від інших правочинів, оскільки інтереси контрагентів не є протилежними і взаємно направленими, позаяк інтереси сторін спірного договору завжди збігаються і задовольняються за допомогою спільних дій на основі об'єднаної майнової бази. Єдність інтересів обумовлена спільністю мети, досягнення якої рівною мірою важливе для всіх учасників. При цьому, спільною у договорі є не тільки мета, а й інтерес учасників до її досягнення. Конкретність мети спільної діяльності пов'язана із єдністю і знаходить свій вияв у специфічному характері права вимоги виконання за цим договором.
З урахуванням характеру правовідносин, які виникли у сторін в результаті підписання договору про спільну діяльність, неперерахування оператором спільної діяльності та одночасно стороною спільної діяльності ТОВ "Карпатигаз" частини прибутку, не підпадає під зобов'язальні відносини боржник-кредитор, наявність яких необхідна для застосування положень ст. 625 ЦК України.
Крім того, відповідно до п.4.9. договору №4 93 до обов'язків та компетенції оператора відноситься, зокрема, виплата сторонам належних їм згідно цього договору частин прибутку, отриманого за результатами спільної діяльності. Відповідальності за несвоєчасне перерахування або неперерахування частин прибутку оператором умовами договору не передбачено.
За таких обставин, суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Карпатигаз" інфляційних втрат в сумі 11757449,12 грн. та 3% річних у сумі 1022247,56 грн. за період прострочення з 01.10.2014 р. по 30.09.2015 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення солідарно з ТОВ "Лідерпромінвест" та ТОВ "Карпатигаз" суми заборгованості в межах 10 000, 00 грн., з посиланням на договір поруки №02/04 від 01.04.2014 р. суд зазначає наступне.
Ці вимоги були розглянуті судом апеляційної інстанції при розгляді іншої справи № 922/334/15 між тими ж сторонами (ТОВ "НВФ Техпроект", ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ "Лідерпромінвест"). А саме постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 р. у справі 922/334/16 було прийнято нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, оскільки після закінчення строку дії договору поруки, вимога позивача в цій частині є неправомірною.
За таких підстав, враховуючи приписи пункту 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд вважає за необхідне провадження у цій частині позовних вимог припинити.
Щодо вимог зустрічної позовної заяви, то суд зазначає наступне.
01.04.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Техпроект" (позивач за первісним позовом, кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест" (2-відповідач за первісним позовом, поручитель) укладений договір поруки № 02/04, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (боржник) обов'язку щодо та виплати належної кредитору частини прибутку, отриманого за результатами спільної діяльності за Договором № 493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004р., а також майнової шкоди, пені, 3% річних, інфляційних збитків, спричинених невиконанням Договору та усіх зобов'язань, що виникають щодо його виконання боржником - в межах 10 000,00 грн. У разі невиконання або неналежного виконання боржником обов'язку за Договором поручитель зобов'язується в строк до 30 календарних днів з дня настання строку виплати частини прибутку за Договором, сплатити Кредиторові пені та/або штрафні санкції, 3% річних, інфляційні збитки, передбачені Договором. Вимоги за цим Договором можуть бути пред'явлені до 31.12.2015р.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно положень ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
1-відповідач за первісним позовом пред'явив зустрічний позов, в якому просить визнати договір поруки недійсним, посилаючись на те, що договір поруки не спрямований на реальне настання правових наслідків, а також вказує на факт зловмисної домовленості між позивачем та 2-відповідачем за первісним позовом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Укладений договір поруки та умови, що містяться в даному договорі, не суперечать вимогам чинного законодавства.
Посилаючись на фіктивність правочину та зловмисну домовленість сторін такого договору 1-відповідач за первісним позовом посилається на те, що позивач та 2-відповідач за первісним позовом зареєстровані в одному населеному пункті. Вказує, що засновником ТОВ "Лідерпромінвест" є ОСОБА_2, який є також керівником та підписантом ТОВ "Карпатинадраінвест", при цьому засновником ТОВ "Карпатинадраінвест" є ОСОБА_3, який є учасником (засновником) ТОВ НВФ "Техпроект". Крім того вказує, що ОСОБА_2, який є засновником ТОВ "Лідерпромінвест", в 2011 році був керівником ТОВ НВФ "Техпроект". За таких обставин 1-відповідач за первісним позовом дійшов висновку, що позивач та 2-відповідач за первісним позовом є пов'язаними особами, що вказує на факт зловмисної домовленості щодо укладення фіктивного правочину.
Відповідно до ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наведені наступні рекомендації: "У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу."
Таким чином, для доведеності факту, що договір укладений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною необхідно довести наявність зловмисного умислу у сторін при укладанні такого договору, що може бути доведено лише вироком суду, однак позивачем таких доказів не надано.
Крім того спірний договір поруки підписаний директорами товариств, які і даному випадку не вважаються представниками.
Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
В п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін, при цьому ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Наведені відповідачем-1 за первісним позовом обставини не підтверджують факту наявності у сторін умислу на укладення фіктивного договору поруки, не свідчать про пов'язаність між собою сторін договору.
Стосовно посилань відповідача-1 за первісним позовом на різний строк дії основного договору та договору поруки, суд зазначає, що діюче законодавство не передбачає такої обов'язкової умови як дія поруки протягом строку дії основного договору, при цьому законодавством передбачена часткова порука, отже надання поруки, щодо зобов'язань, які виникають протягом дії основного договору в певний проміжок часу, не є підставою для визнання договору поруки недійсним.
Відповідачем-2 за первісним позовом до матеріалів справи додана копія платіжного доручення № 8 від 16.11.2015р. про перерахування на користь позивача за первісним позовом 3670,00 грн. в якості сплати боргу по договору поруки № 02/04 від 01.04.2014р., що свідчить про намір учасників спірного правочину створити юридичні наслідки.
Таким чином, суд дійшов висновку, що правові відносини, що виникли між сторонами на підставі спірного договору поруки відповідають встановленим нормативними актами вимогам щодо договорів, а зміст вказаного договору не суперечить діючому законодавству України та спрямований на реальне настання правових наслідків.
При цьому судом враховано, що спірний договір припинив свою дію за закінченням строку на який його було укладено.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено жодної обставини, за якої спірний договір поруки може бути визнаний недійсним, судом також при розгляді справи не встановлені обставини, які б свідчили про недійсність спірного договору поруки.
За таких обставин суд вважає, що зустрічні позовні вимоги нормативно та документально не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас відповідно до положень п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З огляду на викладене, позивач за первісним позовом має право звернутися до суду із заявою про повернення судового збору в частині вимог щодо яких провадження у справі припинено.
Таким чином, судовий збір, сплачений за подання первісного позову в частині 30279646,90 грн. у розмірі 71178,83 грн. покладається на позивача за первісним позовом, щодо судового збору у розмірі 112739,17 грн., то такий підлягає поверненню позивачу за первісним позовом за його клопотанням. Разом з цим судовий збір за подання зустрічного позову покладається на позивача за зустрічним позовом.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 22, 27, 33, 34, 43, 44, 49, 60, 65, п.п. 1-1, 2 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
1. Провадження у справі по первісному позову в частині вимог про стягнення з ТОВ "Карпатигаз" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" основної заборгованості за договором про спільну діяльність № 493 від 24.03.2004 р. у розмірі 47451375,06 грн. - припинити.
2. Провадження у справі по первісному позову в частині вимог про солідарне стягнення з ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ "Лідерпромінвест" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" 10000 грн. - припинити.
3. У задоволенні решти вимог первісного позову про стягнення з ТОВ "Карпатигаз" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" пені в сумі 17499950,22 грн., 3% річних у сумі 1022247,56 грн., інфляційних втрат у сумі 11757449,12 грн. - відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 03.05.2017 р.
Суддя ОСОБА_4
Суд | Господарський суд Харківської області |
Дата ухвалення рішення | 26.04.2017 |
Оприлюднено | 05.05.2017 |
Номер документу | 66320334 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Харківської області
Новікова Н.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні