Постанова

від 27.04.2017 по справі 914/2789/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2017 р. Справа № 914/2789/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства житлово-комунального господарства м. Белз № 7 від 01.02.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.01.2017

у справі № 914/2789/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області (м. Львів)

до відповідача ОСОБА_2 підприємства житлово-комунального господарства м. Белз (м. Белз, Львівська обл.)

про відшкодування збитків, завданих державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в розмірі 264346,00 грн.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_3 - представник;

від відповідача : ОСОБА_4-представник;

Представникам сторін в судовому засіданні 04.04.2017 роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.01.2017 р. у справі № 914/2789/16 (суддя Пазичев В.М. ) позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 підприємства ЖКГ м. Белз на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки в розмірі 264 346,00грн. на спеціальний рахунок м. Белз Сокальського району Львівської області в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства. Також стягнуто з ОСОБА_2 підприємства ЖКГ м. Белз на користь Державної екологічної інспекції в Львівській області 3 965,20грн. судового збору.

КП ЖКГ м. Белз подано апеляційну скаргу № 7 від 01.02.2017 р., в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 03.01.2017 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим, таким, що винесене при неповному з ясуванні обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що ситуація з забором підземних вод в період з 08.06.2013 до 03.11.2013 без відповідного дозволу склалась не з вини відповідача, оскільки останнім у встановленому законом порядку до закінчення дії відповідного дозволу на спецводокористування подано документи на продовження дії дозволу.Отже, скаржник не порушував вимоги природоохоронного законодавства.

ОСОБА_5 екологічна інспекція в Львівській області у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення та вважає, що рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, з 25.10.2013 р. по 13.11.2013 року ОСОБА_5 екологічною інспекцією у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства КПЖКГ м. Белз.

В ході перевірки (Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 2192/03/1905 від 13.11.2013 року) встановлено, що КПЖКГ м. Белз здійснювало самовільний забір підземних прісних вод із двох артсвердловин, що знаходяться в м. Белз в Сокальському району Львівської області, без дозволу на спецводокористування.

Згідно наданого дозволу № УКР-1353-10 від 07.06.2010 р., дія якого закінчилась 07.06.2013 р., з 08.06.2013 року відбір води здійснювався без дозволу на спецводокористування, за період з 08.06.2013 р. по 03.11.2013 року самовільно забрано 18500 куб.м. води, що є порушенням чинного законодавства, а саме вимог ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, в результаті чого державі заподіяно збитки на суму 264346,00 грн.

На адресу відповідача ОСОБА_5 екологічною інспекцією в Львівській області скеровувалась претензія про добровільне відшкодування завданих державі збитків (№ 09-133 від 15.01.2014 року) на суму 264346,00 грн., яка була розглянута і відповідь на претензію була скерована Держекоінспеції.

Відповідно до вказаного акту та наданих під час перевірки документів дозвільного характеру вбачається, що на балансі підприємства знаходиться дві артезіанських свердловини, які розташовуються у м. Белз в Сокальському районі Львівської області.

Водопостачання із вказаних підземних джерел здійснювалось на підставі дозволу на спеціальне водокористування № УКР-1353-10 від 07.06.2010 р., терміном дії до 14 серпня 2017 року.

Попередній дозвіл на спеціальне водокористування Укр.№5271 А/Хар від 10 червня 2011 року з терміном дії до 07.06.2013.

Таким чином на думку Державної екологічної інспекції у Львівській області, Комунальне підприємство житлово-комунального господарства м. Белз в порушення статтей 44, 48, 49, 110 Водного кодексу України у період з 08.06.2013 по 03.11.2013 здійснювало самовільне водокористування із артезіанських свердловин.

Відповідно до довідки ОСОБА_2 підприємства житлово-комунального господарства м. Белз від 08.01.2014 (а.с.23) у період з 08.06.2013 по 03.11.2013 було забрано підземних вод в обсягу 18,5 тис. м куб.

Позивач посилається на те, що відповідно до пункту 1.7 "ОСОБА_3 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20 липня 2009 року, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України №767/16783 від 14 серпня 2009 року (із змінами згідно зареєстрованими в Мінюсті від 15.07.2011 за №881/19619) самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

В зв язку з виявленими порушеннями, ОСОБА_5 екологічною інспекцією у Львівській області з урахуванням норм передбачених Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, розраховано шкоду заподіяну державі внаслідок самовільного водокористування в розмірі 264 346,00грн.

Суд першої інстанції в ході розгляду справи за наявними матеріалами справи прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 підприємства ЖКГ м. Белз (Львівська область, Сокальський район, м.Белз пр.України 2, ЄДРПОУ 20811143) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки в розмірі 264 346, 00 грн.

Щодо вищенаведене судова колегія зазначає наступне.

Згідно статтей 47, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статтей 110, 111 Водного кодексу України за порушення при користуванні природними ресурсами настає відповідальність, у тому числі цивільна. Збиток, заподіяний порушенням природоохоронного законодавства, підлягає компенсації в повному обсязі без застосування норм зниження.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України.

Так, частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. У деліктних зобов'язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявністю вини заподіювача шкоди.

Зобов'язанням із заподіяння шкоди є цивільно-правове зобов'язання, за якого потерпілий має право вимагати від особи, що заподіяла шкоду, цілковитого відшкодування протиправно заподіяної шкоди.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення збитків, які завдані державі внаслідок самовільного водокористування (підземні води), розмір відшкодування яких розраховано ОСОБА_5 екологічною інспекцією у Львівській області відповідно до ОСОБА_3.

Представник відповідача вказує, що Комунальне підприємство житлово-комунального господарства м. Белз не заперечує проти факту порушення спеціального водокористування, а саме, використання підземних вод за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, проте заперечує проти наявності вини з огляду на своєчасні дії по отриманню такого дозволу та порушення строків дозвільними та іншими державними органами.

Також, представник відповідача вказує, що Комунальне підприємство житлово-комунального господарства м. Белз не заперечує проти застосування презумпції вини порушника, проте вважає за необхідне врахування зазначених обставин та наданих доказів, що свідчать про відсутність вини відповідача у здійсненні спеціального водокористування без дозволу на спеціальне водокористування у період з 08.06.2013 по 03.11.2013.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо порушення ОСОБА_2 підприємством житлово-комунального господарства м. Белз статтей 44, 48 Водного кодексу України в зв язку із самовільним водокористуванням в період з 08.06.2013 по 03.11.2013, з огляду на наступне.

Порядок видачі, переоформлення та анулювання дозволу на спеціальне водокористування (дозвіл) регламентовано Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", а також Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування (постанова Кабінету Міністрів України № 321 від 31 березня 2002 року) та Положенням про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів (постанова Кабінету Міністрів України № 459 від 10 серпня 1992 року) в частині, що не суперечить вказаному Закону.

Статтею 49 Водного кодексу України встановлено, що порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Частиною 4 статті 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено, що строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13 березня 2002 року, клопотання водокористувачів розглядаються, а дозволи видаються в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання.

Пунктом 3 вказаного порядку в редакції від 18 травня 2013 року та статтею 49 Водного кодексу України в редакції від 27 липня 2013 року передбачено, що видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, - в разі використання підземних вод.

Комунальне підприємство житлово-комунального господарства м. Белз 07.05.2013 направило заяву про продовження дозволу на спеціальне водокористування та пакет документів до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області (а.с.25), яка зареєстрована 08.05.2013 за №5-3108.

Листом №16-2115 від 17.05.2013. Управлінням повернено відповідачу пакет документів щодо надання дозволу для доопрацювання та зазначено, що доопрацьовані документи у повному комплекті необхідно подати в зазначене управління.

Однак, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища , наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 15.03.2013 №98, ОСОБА_5 управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області з 18.05.2013 припинило виконання своїх повноважень.

У зв язку із ліквідацією (припиненням) Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області розпорядженням голови Львівської ОДА №269/5-13від 20.05.2013 утворено Департамент екології та природних ресурсів Львівської ОДА.

Відповідно до вимог п.6 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459 у разі коли умови спеціального водокористування залишаються незмінними, за клопотанням водокористувача термін спеціального водокористування може бути продовжено, але не більше ніж на період відповідно коротко- або довготермінового водокористування органом, що видав дозвіл, про що у дозволі робиться відповідна відмітка.

Оскільки орган, який видав попередній дозвіл ліквідовано, відповідач звернувся із пакетом документів 05.08.2013 року щодо погодження умов та отримання дозволу на спеціальне водокористування, що підтверджується листами Державної служби геології та надр України від 13.08.2013 №9476/10/10-13 (а.с.138).

З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 підприємства житлово-комунального господарства м. Белз було позбавлене можливості щодо своєчасного подання документів до Департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації для отримання нового дозволу на спеціальне водокористування, оскільки розгляд матеріалів ОСОБА_5 службою геології та надр України замість місяця тривав довший термін і дозвіл на спецводокористування №УКР 40 ДЕП-13/Львів отримано відповідчем 04.11.2013.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що Комунальне підприємство житлово-комунального господарства м. Белз вжито вичерпних заходів для отримання необхідних погоджень для чого своєчасно направлено документи до Державної служби геології та надр України щодо отримання погоджень, що виключає вину ОСОБА_2 підприємства житлово-комунального господарства м. Белз у вчиненні порушення.

Згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 321 від 13 березня 2002 року "Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 року N 459": дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку подання; клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін.

Таким чином дії державних органів спростовують наявність вини в діях ОСОБА_2 підприємства житлово-комунального господарства м. Белз, оскільки відбувались у незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 6 статті 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у разі, якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право проводити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Аналогічні положення містяться і в пункті 1 Постанови Кабінету Міністрів України №77 від 27 січня 2010 року "Про деякі питання застосування принципу мовчазної згоди".

Отже, за змістом наведених норм, право на проведення певних дій щодо здійснення господарської діяльності без отримання дозволу (у даному випадку здійснення забору підземних вод) виникає у разі недотримання дозвільним органом визначеного нормами чинного законодавства строку для надіслання відповіді щодо розгляду заяви про видачу документа дозвільного характеру і не ставиться в залежність від причин відмови у такій видачі, зробленій поза межами встановленого строку.

За приписами статті 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідальність особи у вигляді обов язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент цивільного (господарського) правопорушення, як протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Також слід зазначити, що позивачем не було доведено такого елементу правопорушення, як вина, яка полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що не отримавши в установлені законодавством строки відповіді на заяви ОСОБА_2 підприємства житлово-комунального господарства м. Белз відповідач мав право здійснювати спеціальне водокористування без отрмання відповідного дозволу.

За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку, про відсутність вини відповідача у здійсненні спеціального водокористування без отримання відповідного дозволу. .

Враховуючи наведене помилковим є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Згідно із ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

За таких обставин, оцінивши докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи задоволення вимог апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України із позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суди ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства житлово-комунального господарства м. Белз № 7 від 01.02.2017 задоволити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 03.01.2017 р. у справі № 914/2789/16 скасувати. В позові відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції в Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98, код ЄДРПОУ 38011490) на користь ОСОБА_2 підприємства ЖКГ м. Белз (Львівська область, Сокальський район, м. Белз, пр. України, 2, ЄДРПОУ 20811143) 4 361,73грн. судового збору за розгляду апеляційної скарги.

3.Місцевому господарському суду видати наказ.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.Справу направити у Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.