Рішення

від 24.04.2017 по справі 916/3368/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р.Справа № 916/3368/16

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 24.01.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 14.01.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3368/16:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРКОМ» ;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД РАДІАЛЬНО-СВЕРДЛИЛЬНИХ ВЕРСТАТІВ» ;

про визнання договору укладеним, -

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОРКОМ» (далі - Позивач) звернулось до Публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ ЗАВОД РАДІАЛЬНО-СВЕРДЛИЛЬНИХ ВЕРСТАТІВ» (далі - Відповідач) із позовом про визнання договору укладеним, посилаючись на те, що Позивач звертався до Відповідача з пропозицією укладення договору, а Відповідач безпідставно ухиляється від його укладання.

З підстав ч.2 ст.16 ЦК України, ст.ст.179, 181, 187 ГК України Позивач просить позов задовольнити.

Відповідач з вимогами не згоден з підстав викладених у відзиві на позов.

В засіданні суду оголошувалась перерва з 13.03.2017р. по 22.03.2017р., з 22.03.2017р. по 10.04.2017р., з 10.04.2017р. по 19.04.2017р. та з 19.04.2017р. по 24.04.2017р. за правилами ст. 77 ГПК України.

В засіданні суду 24.04.2017 р. за правилами ст. 85 ГПК України, у присутності представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде виготовлено 03.05.2017 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Згідно до ст.187 ГК спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені ст. 184 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 3 вказаної статті укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 ГКУ та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування типового договору.

Згідно з вимогами ч.3 ст.179 ГК укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, коли існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Частиною 4 статті 179 ГК України прямо передбачено, що при укладенні господарських договорів на основі типового договору, затвердженого іншим уповноваженим органом державної влади, сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право лише конкретизувати його умови.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи у даній справі йдеться про укладення господарського договору.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначений ст. 181 Господарського кодексу України.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що між Позивачем та ПАТ „Енергогюстачальна компанія "Одесаобленерго" (Постачальник) 04 листопада 2011 року було укладено Договір №9041 про постачання електричної енергії, за умовами якого ця енергопостачальна компанія зобов'язалася постійно забезпечувати електрикою Позивача за адресою: 65005,м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 39

Постачальник не має власних енергетичних мереж для безпосереднього постачання електроенергії Позивачу, тому постачання електроенергії відбувається через суміжні мережі Відповідача.

З цієї причини між Позивачем та Відповідачем (як власником мереж) було укладено у квітні 2011 року Договір №081 Про технічне забезпечення електропостачання Споживача (надалі - Договір №081).

Строк дії вказаного Договору №081 з відповідачем завершився ще 31.12.2011 року.

Позивача зазначає, що Відповідач постійно ухиляється від оформлення обов'язкових для нього прямих письмових договірних взаємовідносин з Позивачем, а Позивач протиправно примушений здійснювати усі господарські взаємовідносини з власником мереж (Відповідачем) щодо транспортування електрики його мережами на підставі сазових помісячних необгрунтованих та не відповідаючих самої суті правових з лносень рахунків останнього по передачі енергії, що суперечить нормам діючого енергетичного та антимонопольного законодавства України.

З метою укладення нового договору Про технічне забезпечення електропостачання Споживача , Позивач 20.10.2016р. направив Відповідачу офіційну пропозицію укласти з ним письмовий- договір про технічне забезпечення електропостачання, До вказаного звернення Позивач долучив підписані з його сторони два екземпляри проекту Договору під №07/10 про технічне забезпечення електропостачання, складеного на основі умов Типового договору про технічне забезпечення електро-постачання, форма якого затверджена у Додатку 1 доПравил користування електричною енергією, затверджених постановою №28 Національної Комісії з регулювання електро-енергетики (НКРЕ) від 31.07.96 та зареєстрованих в Мінюсті України 02.08.96 за № 417/1442 (надалі - Правила).

Ці Правила є обов'язковими для застосування обома сторонами при вирішенні

усіх взаємовідносин та спорів щодо забезпечення Позивача електричною

енергією.

Пропозиція Позивача Відповідачем не була розглянута, проекти договорів Позивача останнім не акцептовані, протоколів розбіжностей щодо наявних умов Договору 07/10 на адресу Позивача не надходило. Встановлені законом терміни розгляду нашої пропозиції вже минули.

Неодноразові звернення Відповідача з вимогами укладення Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача, постійно ігноруються,

Правові та організаційні засади господарської діяльності в електроенергетиці, пов'язані з передачею, постачанням і використанням електроенергії, забезпеченням конкуренції та захистом прав споживачів визначаються Законом України "Про електро енергетику".

Статтями 1, 3, 26 цього Закону визначено поняття "постачання електричної енергії" як господарську діяльність, пов'язану з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору з енергопостачальником та зобов'язання усіх сторін правовідносин додержу-ватися вимог цього Закону, інших нормативних документів та умов договору про постачання електроенергії.

Згідно пункту 1.2 згаданих вище Правил користування електричною енергією -технічне забезпечення електропостачання споживача (субспоживача), - це забезпечення власником електричних мереж технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точку приєднання електроустановок споживача (субспоживача) в певних обсягах у межах дозволеної потужності споживача (субспоживача) з показниками параметрів якості електричної енергії в точці приєднання електроустановок споживача (субспоживача) відповідно до умов договору.

Договір про технічне забезпечення електропостачання споживача ці Правила визначають як домовленість двох сторін (споживач та електропередавальна організація або основний споживач), яка є документом певної форми, що встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час технічного забезпечення постачання електричної енергії.

Пунктом 1.5 Правил передбачено, що у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власником яких не є постачальник електричної енергії, та виникнення у споживача зобов'язань вносити плату такому власнику за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником мереж обов'язково укладається - на основі Типового договору (Додаток 1 до Правил) -договір про технічне забезпечення його електропостачання.

Частинами 1 та 2 статті 277 Господарського кодексу передбачено, що усі абоненти можуть користуватися енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Діючими Правилами користування електричною енергією було затверджено, зокрема Типовий договір про технічне забезпечення електропостачання споживача (Додаток №1 до Правил).

Згідно до абз.2 п.1.7 Правил користування електричною енергією основний споживач енергії (Відповідач) не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу (Позивачу) - в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення його електропостачання.

Відповідно до розділу 1 Типового договору, предметом договору про технічне забезпечення електропостачання є забезпечення власником електромереж технічної можливості передачі електричної енергії Споживачу від його постачальника.

Отже, з врахуванням приписів ч.6. ст.179 ГКУ, суб'єкт господарювання, - яким є Відповідач як власник мереж,- зобов'язаний укласти договір з TOB Моторком на передбачених законодавством обов'язкових умовах таких видів договорів.

Умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, котрі не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В обгрунтвання своїх вимог позивач посилається на Постанову Верховного Суду України від 10.10.2012р. у справі N 6-110цс12 у якій викладено правова позиція щодо предмета спору у даній справі.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства щодо права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав і виконання цивільних обов'язків, можна дійти висновку про те, що в разі ухилення власника мереж від укладення із Позивачем обов'язкового для цього власника договору, який відповідає вимогам Типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Враховуючи викладене, а також те, що Відповідач протиправно ухиляється від прийняття конкретної письмової пропозиції Позивача добровільно укласти договір про технічне забезпечення його електропостачання, - вимога TOB Моторком щодо визнання договору від 07.10.2016 року № 07/10 про технічне забезпечення електропостачання споживача, складеного на підставі Типового договору таким, що є укладеним в редакції Позивача, підлягає судовому захисту.

Разом з приведеним суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5.4. Правил, для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про спільне використання технологічних електричних мереж заявник (споживач, власник технологічних електричних мереж (основний споживач) або субспоживач) має надати відповідній організації такі документи:

1) заяву щодо укладення відповідного договору із зазначенням роду виробничої діяльності, місцезнаходження та банківських реквізитів заявника;

2) акти про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше);

3) однолінійну схему електропостачання об'єкта (у разі укладення відповідного

договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше);

4) відомості щодо розрахункових засобів обліку (тип, марка, технічні характеристики тощо) (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше);

5)заявку на очікуваний обсяг споживання електричної енергії та величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми (за необхідності), довідку про укладені державні контракти (за наявності), відомості про величину приєднаної потужності і категорії надійності електропостачання струмоприймачів:

6) акти екологічної, аварійної та технологічної броні споживача (за наявності);

7) копію свідоцтва про державну реєстрацію та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців);

8) копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта);

9) копію належним чином оформленої довіреності на право укладати договори особі, яка уповноважена підписувати договори;

10) у визначених законодавством випадках - копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації або сертифіката (для новозбудованих та реконструйованих електроустановок),

11) паспортні дані силових трансформаторів, кабельних та/або повітряних ліній

передачі електричної енергії (для споживачів, у яких розрахункові засоби обліку встановлені

не на межі балансової належності) (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які

вводяться в експлуатацію вперше);

12) довідку про перелік субспоживачів (у разі їх наявності), дані (зазначені у підпункті 4 цього пункту) розрахункових засобів обліку субспоживачів (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше).

У разі укладення за двома та більше об'єктами споживача одного договору про постачання електричної енергії споживач подає документи, передбачені підпунктами 2-6, 8, 10-12 цього пункту, за кожним із об'єктів споживача.

Ініціатором укладення відповідного договору може бути будь-яка із сторін такого договору.

Згідно п. 5.17 Правил договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) має містити такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей:

1) найменування сторін;

2) місце і дату укладення договору;

3) обсяг передачі електричної енергії та договірної граничної величини електричної потужності;

4) режими постачання;

5) гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності

електропостачання);

6) величини дозволеної та приєднаної потужності електроустановок субспоживача;

7) порядок обліку перетікання реактивної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за необхідності);

8) порядок обліку споживання електричної енергії та вимірювання величини

потужності, споживання та генерування реактивної електроенергії, контролю показників

якості електричної енергії (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності

відповідних розрахункових засобів обліку);

9) порядок надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії;

10) умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії та/або у разі відключення споживача за борги чи з інших причин;

11) строк дії договору;

12) умови та порядок розірвання договору;

13) місцезнаходження, банківські реквізити сторін.

Невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж є (п. 5.18):

1) акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін;

2) відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії;

3) схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмоприймачі субспоживача;

4) акт екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача (за необхідності згідно з вимогами нормативно-правових актів);

5) довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період.

За п.5.19 Правил, у разі укладення між основним споживачем та субспоживачем договору про технічне забезпечення електропостачання споживача цей договір та зміни до нього узгоджуються з електропередавальною організацією у частині режимів споживання електричної енергії, приєднаної потужності, режимів перетікання реактивної електроенергії та дотримання показників якості електричної енергії.

За вимогами ч.3 ст.184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 641 ЦК України встановлено, що пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно додатку до листа Позивача на адресу Відповідача про укладання договору про технічне забезпечення споживача від 07.10.2016 р. Позивачем додані до цього листа оригінали Договору від 07.10.2016 р. про технічне забезпечення споживача, „Однолінійна схема» , „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» , „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» , в той час коли п.5.4 та 5.17 ПКЕЕ передбачають надання і інших документів необхідних для укладання такого договору про що зазначено вище.

При цьому суд зазначає, що твердження Відповідача що Позивач не звертався до цього із заявою про укладання спірного договору та не надавав документи, визначені п. 5.4 ПКЕЕ, та додатки до договору, перелік яких визначений п. 5.18 ПКЕЕ, безпідставні так як у матеріалах справи є лист Позивача від 07.10.2016р. з додатком на адресу Відповідача з прохання укласти договір № 07/10 від 07.10.2016р. про технічне забезпечення елктропостачання споживача.

Також суд зазначає, що згідно висновку викладеного у Постанові Вищого господарського суду України від 05 вересня 2012 р. у справі № 5010/165/2012-15/9, яка не скасована Верховним судом України та приймаєтья судом у якості доведення обставни укладення договору, - відносини між суб'єктами господарювання щодо постачання еклектичної енергії повинні регулюватись договором, який укладається у письмовій формі та з дотриманням вимог Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за № 417/1442 (надалі ПКЕЕ). Згідно приписів Закону України «Про електроенергетику» та ПКЕЕ постачання електричної енергії без договору не допускається.

При цьому суд враховує, що пунктом 5.4 ПКЕЕ для укладення договору про постачання електричної енергії, договору про технічне забезпечення електропостачання споживача або договору про спільне використання технологічних електричних мереж передбачено обов'язок заявника надати відповідні документи.

В той же час, суд враховує, що позивачем при зверненні з пропозицією до відповідача укласти спірний договір не було надано всі визначені вказаним вище пунктом Правил документи, тобто, позивачем не було виконано вимоги п. 5.4 ПКЕЕ, що не заперечується і ним самим.

Суд зазначає, що посилаючись на загальний порядок укладення господарських договорів, передбачений ст. 181 ГК України, позивач не врахував вимог п. 5.4 ПКЕЕ, який передбачає надання субспоживачем відповідній організації визначених документів, які місять вихідні дані для викладення умов договору у формі єдиного документа з врахуванням і приписів ч. 7 ст. 179 ГК України, згідно з якою господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

З огляду на викладене суд вважає, що позов у даній справі заявлений передчасно, і тому у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03 травня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук