Ухвала

від 28.04.2017 по справі 200/4636/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/484/17 Справа № 200/4636/17 Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

слідчого ОСОБА_7 ,

представника скаржника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 в інтересах ТОВ «Богем і Ко» на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2017 року про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 20 березня 2017 року клопотання слідчого СВ СУ ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 , про арешт майна задоволено, та накладено арешт на ваги електронні та три станки для різки металу, які знаходяться в складському приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що заслухавши думку слідчого, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження №12017040000000152 з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, дійшов висновку про можливість накласти арешт на майно, зазначене слідчою у клопотанні.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 в інтересах ТОВ «Богем і Ко» порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2017 року про арешт вищезазначеного майна.

Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, адвокат ОСОБА_9 зазначає, що рішення слідчого судді є безпідставним, арешт був накладений з порушенням вимог процесуального закону. Вказує, що слідчим не вказано конкретну підставу для арешту майна, при цьому ТОВ «Богем і Ко» не має відношення до розслідуваного кримінального правопорушення та його майно було вилучене безпідставно, оскільки ТОВ «Богем і Ко» зареєстроване за адресою: м. Дніпро, ж/м Тополя-1, б.15, корп.1, кв.91. 01.01.2017 року між ТОВ «Богем і Ко» та ПрАТ «Дніпропетровьк-Авто» укладено договір оренди № 01/01-16, відповідно до якого Товариство отримало в користування строком до 31.12.2017 року нежитлове приміщення (будівлю магазину непродовольчих товарів) та асфальтовий майданчик, що знаходяться за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, 16Д, загальною площею 231,4 кв.м. Крім того, 01.01.2017 року між ТОВ «Богем і Ко» та ПрАТ «Дніпропетровьк-Авто» укладено договір оренди № 01/01-15, відповідно до якого Товариство отримало в користування строком до 31.12.2017 року нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, 16, загальною площею 1671,55 кв.м. 10.03.2017 року слідчі СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 та ОСОБА_11 разом з оперативними співробітниками УСБУ в Дніпропетровській області провели обшуки на орендованих ТОВ «Богем і Ко» земельній ділянці та приміщеннях, під час яких вилучили належне ТОВ «Богем і Ко» майно, документи, в тому числі установчі, опечатали складські приміщення, в той час як дозволи на проведення обшуків були надані Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 02.03.2017 року та 06.03.2017 року з метою виявлення відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення ТОВ «Промснаб Дніпро» на земельній ділянці в м. Дніпро, пр. Праці, 16 та за адресою : м. Дніпро, пр. Праці, 16Д, де здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Промснаб Дніпро». Таким чином, на думку апелянта, ТОВ «Богем і Ко» жодного відношення до ТОВ «Проснаб Дніпро» не має, будь-яких фінансово-господарських операцій не здійснювало, а майно та документи, вилучені під час обшуків у ТОВ «Богем і Ко» не мають жодного відношення до кримінального провадження № 12017040000000152 від 21.02.2017 року, а навпаки, внаслідок неправомірного вилучення комп`ютерної техніки, оригіналів установчих документів ТОВ «Богем і Ко», інших документів, було порушено принцип недоторканості права власності, що мало наслідком фактично повне припинення здійснення товариством законної господарської діяльності. Також апелянт зазначає, що питання про арешт майна було всупереч вимогам процесуального закону розглянуте без повідомлення та участі ТОВ «Богем і Ко», і копія ухвали суду про арешт майна на адресу ТОВ «Богем і Ко» не надходила.

Заслухавши суддю-доповідача, адвоката ОСОБА_8 , що підтримав апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 в інтересах ТОВ «Богем і Ко» та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення даної апеляції, пояснення слідчого, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді відповідно до ст. 395 КПК подається протягом п`яти днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії відповідного судового рішення.

Колегією встановлено, що розгляд клопотання слідчого судом першої інстанції проведений без виклику представників ТОВ «Богем і Ко», яким не було відомо про дату, час та місце слухання справи.

Так, дані, які містяться у матеріалах судового провадження, свідчать про те, що про наявність прийнятого 20 березня 2017 року судом першої інстанції рішення про накладення арешту на майно ТОВ «Богем і Ко» стало відомо 13 квітня 2017 року.

Сукупність даних, досліджених колегією суддів, приводить її до висновку про те, що заявником не було пропущено строк апеляційного оскарження, а тому відсутні підстави для розгляду та вирішення питання про його поновлення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Приймаючи рішення про накладення арешту на рухоме і нерухоме майно, слідчий суддя повинен керуватись вимогами ст. ст. 170-173 КПК, тобто перевірити: наявність підстав для арешту; обґрунтованість клопотання слідчого про необхідність арешту майна; чи встановлено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; чи відносяться особи, на майно яких накладається арешт, до підозрюваних, обвинувачених, або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого; чи внесені дані у відношенні відповідних осіб в ЄРДР; чи надана правова кваліфікація кримінально-караним діянням службових осіб відповідного підприємства.

Визнавши клопотання слідчого обґрунтованим, слідчий суддя своє рішення мотивував необхідністю забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

З вказаними висновками колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

З наданих матеріалів випливає, що кримінальне правопорушення, у зв`язку з розслідуванням якого слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, полягає у тому, що ТОВ «Промснаб Дніпро» код ЄДРПОУ 33339370 здійснює господарську діяльність щодо операцій з брухтом металу, в порушення вимог Закону України «Про металобрухт», без акту обстеження місцевої державної адміністрації як спеціалізованого підприємства, що утворює склад злочину, передбачений ст. 213 КК України.

З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення та майна, яке було здобуте в результаті його вчинення отримано ухвали слідчого судді на проведення обшуків: у адміністративному приміщенні ТОВ «Промснаб Дніпро» розташованому за адресою проспект Праці 16д, м. Дніпро; на території земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:011:0030, розташованої по проспекту Праці, м. Дніпро, а також всіх житлових та нежитлових об`єктів нерухомого майна розташованих на вказаній земельній ділянці, де здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Промснаб Дніпро»; на території земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:011:0001, розташованої за адресою проспект Праці 16, м. Дніпро, а також всіх житлових та нежитлових об`єктів нерухомого майна розташованих на вказаній земельній ділянці, де здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Промснаб Дніпро».

10 березня 2017 року в ході обшуку території земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:011:0001, розташованої за адресою проспект Праці 16, м. Дніпро встановлено, наявність складських приміщень, які ТОВ «Богем і Ко» орендує відповідно до договору оренди від 01.01.2017 у ПрАТ «Дніпропетровськ-Авто». В ході обшуку трьох складських приміщень, які орендує ТОВ «Богем і Ко» виявлено та тимчасово вилучено на підставі ч.7 ст. 236 КПК оскільки ухвала про дозвіл на проведення обшуку була постановлена слідчим суддею щодо іншої юридичної особи, брухт металу, ваги електронні, три станки для різки металу та блокнот із чорновими записами, щодо обліку операцій з металобрухтом. Вищевказаний метал, ваги електронні та три станки для різки металу залишено на зберігання у складах ТОВ «Богем і Ко», а складські приміщення опечатано.

В даному випадку слідчий суддя, приймаючи рішення про накладення арешту на дане майно, не звернув увагу на те, що матеріали кримінального провадження не містять даних про посадових осіб ТОВ «Богем і Ко», які б були внесені до ЄРДР, а також що ніякої попередньої кваліфікації їх діям органом слідства не надано, а їх процесуальний статус не встановлений. Висновки слідчого, викладені в клопотанні, про причетність посадових осіб вказаного підприємства до скоєння злочину за обставин, на які останній посилається, грунтуються на даних майна, вилученого під час обшуку, з його припущеннями про те, що вказане товариство входить у низку підприємств, пов`язаних з незаконною діяльністю по здійсненню операцій з металобрухтом.

Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК - досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона, як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів, визначеного ст. 170 КПК.

Відповідно до вказаної норми, така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру.

Крім того, слідчий суддя або суд під час судового провадження за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину, може накласти арешт на майно.

Сукупність даних, які містяться в наданих матеріалах кримінального та судового провадження, свідчить про те, що як слідчим, так і слідчим суддею не були дотримані вимоги ст. ст. 170, 171, 173, 214 КПК при внесенні та розгляді клопотання, а у кримінальному провадженні, яке 21 лютого 2017 року внесено до ЄРДР про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 213 КК України, посадові особи ТОВ «Богем і Ко» не є підозрюваними, обвинуваченими, засудженими та іншими особами, які несуть відповідальність за вчинення суспільно небезпечного діяння.

Крім того, не можна не звернути уваги на те, що як у матеріалах клопотання, так і у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані про те, що злочинними діями будь-кому завдана шкода, а також дані про те, що у справі був заявлений цивільний позов, або що зазначене майно підлягає спеціальній конфіскації, що виключає можливість його арешту з підстав, визначених п.п. 2-4 ч. 2 ст. 170 КПК України. Погоджуючи клопотання слідчого, прокурор не врахував те, що у ньому не зазначено розмір шкоди, завданої злочином, відсутнє посилання на докази факту завдання шкоди саме заявником і розміру цієї шкоди, що свідчить про недотримання слідчим і прокурором вимог ст. 171 КПК України.

За викладених обставин колегія суддів доходить висновку про те, що арешт на майно, тимчасово вилучене під час обшуку 10.03.2017 року, був накладений слідчим суддею за відсутності визначених законом підстав для цього, а очевидні істотні причини для утримання вищезазначених речей державою відсутні, та вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 в інтересах ТОВ «Богем і Ко» задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2017 року про арешт майна скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ СУ ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 , від 20 березня 2017 року про арешт майна залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4