Ухвала

від 18.04.2017 по справі 7/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

18.04.2017р. Справа №7/275

за скаргою: №03/1391 від 28.10.2016р. Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу на дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства Донецькобленерго , м.Горлівка в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі, м.Краматорськ

до відповідача: Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу , м.Донецьк

про стягнення 15842666,55 грн

за участю органу виконання судового рішення: Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від стягувача (позивача): не з'явився

від боржника (відповідача, заявника): не з'явився

від органу виконання судового рішення: ОСОБА_1 - заст. нач.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.02.2009р. по справі №7/275 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Донецькобленерго в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі задоволено частково: стягнено з Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу на користь Відкритого акціонерного товариства Донецькобленерго в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі заборгованість за активну електроенергію в сумі 15455229,59 грн, 24848,46 грн 3% річних, 101689,81 грн інфляційних, 159030,15 грн пені, 25400,03 грн державного мита, 117,54 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відстрочено виконання рішення на 3 місяці. В залишковій частині вимог відмовлено.

На виконання рішення від 02.02.2009р. по вказаній справі 13.02.2009р. господарським судом було видано відповідний наказ.

Комунальне підприємство Компанія Вода Донбасу звернулось до господарського суду зі скаргою №03/1391 від 28.10.2016р. про:

- визнання неправомірними дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 04.10.2016р. в рамках зведеного виконавчого провадження №41211546 на суму 136540440,38 грн в частині накладення арешту по виконавчому провадженню №13138753 по справі №7/275;

- скасування постанови про арешт коштів боржника від 04.10.2016р. ЗВП №41211546 на суму 136540440,38 грн в межах накладення арешту по виконавчому провадженню №13138753 по справі №7/275.

В обгрунутвання скарги Комунальне підприємство Компанія Вода Донбасу зазначало про неправомірне накладення виконавчим органом арешту на рахунок №26000054009298, відкритий в Маріупольській філії ПАТ КБ Приватбанк для виплати заробітної плати працівникам компанії, наслідком чого є порушення прав боржника, а саме унеможливлення виплати заробітної плати працівникам Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу та інших виплат працівникам, що призводить до порушення прав 10969-ти громадян, гарантованих Конституцією України, тому є незаконним. Одночасно, звернуто увагу суду на встановлення ухвалою господарського суду Донецької області від 15.10.2015р. у справі №38/147 мети відкриття вказаного рахунку та обізнаність виконавчого органу про це.

Відповідач (скаржник, боржник) у судове засідання 18.04.2017р. не з'явився, у клопотанні №03/01/451 від 06.04.2017р. просив здійснити розгляд скарги №03/1391 від 28.10.2016р. без участі власного представника.

Позивач (стягувач), зокрема, у судове засідання 18.04.2017р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті скарги не надав, витребуваних судом документів не представив, про розгляд скарги був обізнаний, про що свідчать відмітки про отримання нарочно ухвал від 20.02.2017р. та від 21.03.2017р. представником позивача, відбиток штемпелю канцелярії господарського суду Донецької області про відправлення ухвали від 06.04.2017р.

Представник Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судове засідання 18.04.2017р. з'явився, проти вимог, які викладені у скарзі №03/1391 від 28.10.2016р., заперечив.

За приписами п.9.9 постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК тощо.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що стягувач та боржник у судові засідання не з'явились, скарга може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність сторін не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Разом з цим, судом враховано приписи ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За приписами ч.1 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Як вбачається, оскаржувана постанова була отримана боржником 24.10.2016р.

02.11.2016р. та 14.12.2016р. Комунальне підприємство Компанія Вода Донбасу вже зверталось до суду зі скаргою №03/1391 від 28.10.2016р. на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалами від 04.11.2016р. та 19.12.2016р. вказана скарга поверталась судом заявнику без розгляду на підставі ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Після усунення обставин, на підставі яких вказану скаргу будо повернуто скаржнику без розгляду, відповідачем було заново подано скаргу на дії Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з клопотанням №03/01/581 від 30.04.2015р. про поновлення процесуального строку для її подачі.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що скарга №03/1391 від 28.10.2016р. була подана відповідачем після усунення порушень, встановлених ухвалами від 02.11.2016р. та від 14.12.2016р. господарського суду Донецької області, з урахуванням приписів ст.53 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд згідно з ухвалою від 20.02.2017р. поновив процесуальний строк на подання зазначеної скарги.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга №03/1391 від 28.10.2016р. Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

За змістом ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Як вказувалось вище, на виконання рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2009р. по справі №7/275 господарським судом Донецької області було видано наказ від 13.02.2009р.

Відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України Про виконавче провадження (у редакції станом на час винесення постанови про арешт коштів боржника від 04.10.2016р. у ЗВП №41211546) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За приписами ст.6 вказаного закону України державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 11 Закону України Про виконавче провадження визначено певний перелік обов'язків та прав державних виконавців, до яких, зокрема, віднесено: обов'язок неупередженого, своєчасного і у повному обсязі вчинення виконавчих дій, здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.17 зазначеного нормативно-правового акту примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2009р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №13138753 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №7/275 від 13.02.2009р. про стягнення заборгованості за активну електроенергію у сумі 15455229,59 грн, 3% річних - 24848,46 грн, інфляційних - 101689,81 грн, пені - 159030,15 грн, державного мита - 25400,03 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 117,54 грн.

12.12.2013р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №13138753 з примусового виконання наказу №7/275 до зведеного виконавчого провадження №41211546, яке здійснює відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м.Київ.

08.09.2014р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на підставі ст.28 Закону України Про виконавче провадження , в межах виконавчого провадження №13138753, у зв'язку з невиконанням боржником наказу №7/275 від 13.02.2009р., винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1576631,55 грн.

04.10.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про арешт коштів боржника у межах зведеного виконавчого провадження №41211546 на суму 136540440,38 грн, до якого входить наказ господарського суду Донецької області №7/275 від 13.02.2009р.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.57 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в т.ч., шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Згідно зі змістом ч.3 ст.57 Закону України Про виконавче провадження арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

В силу приписів ч.ч.3, 4 ст.65 вказаного нормативно-правового акту державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 15.10.2015р. по справі №38/147 встановлено, що Комунальним підприємством Компанія Вода Донбасу відкрито у Маріупольській філії Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк рахунок №26000054009298, з якого останній здійснює виплату заробітної плати та перерахування обов'язкових платежів, нарахованих на заробітну плату та відрахованих з неї відповідно до діючого законодавства України (єдиний соціальний внесок, податок з фізичних осіб, військовий збір).

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 статті 115, ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю, ст.22, ч.ч.1, 6 ст.24, ч.3 ст.15 Закону України Про оплату праці визначено:

- заробітна плата повинна виплачуватись регулярно в робочі дні, в установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця строки, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

- своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

- суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

- оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати є пріоритетною перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства (юридичної особи), а тому накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасну виплату заробітної плати працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача.

Таким чином, оскільки дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 11.06.2015р. ВП №46966244 в частині накладення арешту на рахунок №26000054009298 в Маріупольській філії Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк суперечили приписам вищенаведеного законодавства, в ухвалі від 15.10.2015р. по справі №38/147 суд дійшов висновку про визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 11.06.2015р. ВП №46966244 в частині накладення арешту на рахунок №26000054009298 в Маріупольській філії Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк та про визнання постанови про арешт коштів боржника від 11.06.2015р. ВП №46966244 в частині накладення арешту на рахунок №26000054009298 в Маріупольській філії Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк недійсною.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2015р. у справі №38/147 клопотання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про відстрочення сплати судового збору залишено без задоволення; апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №68/5-15П від 30.10.2015р. на ухвалу господарського суду Донецької області від 15.10.2015р. по справі №38/147 повернуто заявникові.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2016р. у справі №38/147 апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №68/5-15П від 30.10.2015р. на ухвалу господарського суду Донецької області від 15.10.2015р. по справі №38/147 повернуто заявникові відповідно до п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на час розгляду скарги №03/1391 від 28.10.2016р. ухвала господарського суду Донецької області від 15.10.2015р. по справі №38/147 є такою, що набула законної сили.

Господарський суд при розгляді вказаної скарги приймає до уваги викладені вище обставини, що встановлені при розгляді справи №38/147, як такі, що відповідно до приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

При цьому, господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п.4 Інформаційного листа №01-8/1427 від 18.11.2003р. Вищого господарського суду України Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини ).

Листом №03/01/758 від 16.06.2016р. Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу останнім повідомлено Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про наявність рахунку №260054009298 в Маріупольській філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк , який використовується виключно для сплати працівникам боржника заробітної плати та перерахування обов'язкових платежів, нарахованих на заробітну плату та відрахованих з неї відповідно до діючого законодавства України, що встановлено господарським судом Донецької області та відображено в ухвалі від 15.10.2015р. по справі №38/147. Відтак, боржник просив не накладати арешт на кошти, які знаходяться на рахунку №260054009298 в Маріупольській філії Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк при здійсненні виконавчих дій примусового характеру відносно Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу .

Проте, як свідчать фактичні обставини справи, органом примусового виконання рішень вказані відомості не прийнято до уваги.

Відтак, враховуючи наведене, дії департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 04.10.2016р. про арешт коштів боржника в рамках зведеного виконавчого провадження №41211546 на суму 136540440,38 грн в частині накладення арешту по виконавчому провадженню ВП №13138753 (справа №7/275) на рахунок №26000054009298 в Маріупольській філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк є неправомірними.

Одночасно, як слідує з постанови від 04.10.2016р. про арешт коштів боржника у межах зведеного виконавчого провадження №41211546 арешт накладено на суму у розмірі 136540440,38 грн, до складу якої включено суму заборгованості по виконавчому збору у розмірі 26104,12 грн за ВП №13138753 з виконання наказу господарського суду Донецької області №7/275, виданого 13.02.2009р.

За приписами ч.1 ст.28 Закону України Про виконавче провадження (у редакції станом на дату винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №13138753 від 08.09.2014р.) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.05.2015р. відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання скарги, скаргу залишено без розгляду. Також, відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про заміну відповідача у справі №7/275 на підставі ст.ст.21, 25 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано в частині відмови відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання скарги та залишення скарги без розгляду, прийнято нове рішення, яким скаргу відповідача залишено без задоволення, в іншій частині ухвалу господарського суду залишено без змін.

Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2016р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. та ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.05.2015р. у справі №7/275 скасовано частково. Прийнято нове рішення. Скаргу Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу задоволено. Визнано незаконними дії Державної виконавчої служби України по винесенню постанови від 08.09.2014р. ВП №13138753 про стягнення з відповідача виконавчого збору на суму 1576631,55 грн. Визнано недійсною постанову Державної виконавчої служби України від 08.09.2014р. ВП №13138753 про стягнення з відповідача виконавчого збору на суму 1576631,55 грн. В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2015р. залишено без змін.

З наведеного слідує, що постанову, на підставі якої стягнуто виконавчий збір у виконавчому провадженні ВП №13138753, визнано недійсною, а отже, такою, що не породжує юридичних наслідків, пов'язаних з можливістю стягнення визначеного нею виконавчого збору.

Будь-яких доказів прийняття державним виконавцем іншої постанови про стягнення виконавчого збору у зв'язку з виконанням наказу від 13.02.2009р. у справі №7/275, окрім постанови від 08.09.2014р., матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд не вбачає законних та обґрунтованих підстав для включення суми у розмірі 26104,12 грн до складу грошових коштів, на які постановлено накласти арешт згідно з постановою від 04.10.2016р.

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачений порядок розгляду господарськими судами скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень господарських судів, а також порядок такого оскарження у процедурі виконання судових рішень.

Пунктом 7 постанови №14 від 26.12.2003р. Пленуму Верхового Суду України Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

У п.9.13 постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України зазначено, що при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам слід мати на увазі таке. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За приписами п.32 Інформаційного листа №01-08/369 від 29.06.2010р. Вищого господарського суду України Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України , вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним. Господарський же суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має в будь-якому разі враховувати положення, викладене в названому роз'ясненні президії Вищого господарського суду України.

За таких обставин, суд не наділений повноваженнями на скасування постанови державного виконавця. Проте, з урахуванням висновків суду щодо неправомірності дій державного виконавця, які були пов'язані з прийняттям постанови від 04.10.2016р., за висновками суду, ця постанова є недійсною, внаслідок чого в частині вимоги про скасування оскаржуваної постанови скарга №03/1391 від 28.10.2016р. Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу підлягає задоволенню шляхом визнання постанови про арешт коштів боржника від 04.10.2016р. ЗВП №41211546 на суму 136540440,38 грн в межах накладення арешту по виконавчому провадженню ВП №13138753 (справа №7/275) недійсною в частині накладення арешту на рахунок №26000054009298 в Маріупольській філії Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 Приватбанк та на суму заборгованості по виконавчому збору у сумі 26104,12 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, скарга №03/1391 від 28.10.2016р. Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підлягає частковому задоволенню з визначених вище підстав.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково скаргу №03/1391 від 28.10.2016р. Комунального підприємства Компанія Вода Донбасу про:

- визнання неправомірними дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 04.10.2016р. в рамках зведеного виконавчого провадження №41211546 на суму 136540440,38 грн в частині накладення арешту по виконавчому провадженню №13138753 по справі №7/275;

- скасування постанови про арешт коштів боржника від 04.10.2016р. ЗВП №41211546 на суму 136540440,38 грн в межах накладення арешту по виконавчому провадженню №13138753 по справі №7/275.

Визнати неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 04.10.2016р. в рамках зведеного виконавчого провадження №41211546 на суму 136540440,38 грн в частині накладення арешту по виконавчому провадженню №13138753 по справі №7/275 на рахунок №26000054009298 в Маріупольській філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк , код фінансової установи 335429, та на суму заборгованості по виконавчому збору у розмірі 26104,12 грн.

Визнати недійсною постанову про арешт коштів боржника від 04.10.2016р. у зведеному виконавчому провадженні №41211546 на суму 136540440,38 грн в межах накладення арешту по виконавчому провадженню №13138753 по справі №7/275 на рахунок №26000054009298 в Маріупольській філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк , код фінансової установи 335429, та на суму заборгованості по виконавчому збору у розмірі 26104,12 грн.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття та згідно зі ст.115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою на всій території України.

Суддя Ю.О.Паляниця