Рішення

від 25.04.2017 по справі 910/22375/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017Справа №910/22375/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр програмного забезпечення Софтком

до Приватного підприємства Гранде Роял де ла Флеорс

про стягнення 19174,87 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Петрик С.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Центр програмного забезпечення Софтком звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Приватного підприємства Гранде Роял де ла Флеорс про стягнення заборгованості за Договором поставки програмного забезпечення №1С/06/0025 від 09.06.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов зазначеного договору, поставив відповідачеві програмне забезпечення, однак відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору отриманий товар оплатив лише частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 13856 грн.

Крім того, позивач просить стягнути нараховані на вказану заборгованість пеню в розмірі 3127 грн., 3% річних в сумі 505,08 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1686,79 грн. за порушення грошового зобов'язання.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 19174,87 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.12.2016 порушено провадження у справі №910/22375/16 та призначено її до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №04-23/2731 від 27.12.2016 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/22375/16 у зв'язку зі звільненням судді Домнічевої І.О.

27.12.2016 в результаті проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, справа №910/22375/16 передана на розгляд судді Маринченко Я.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.12.2016 прийнято до провадження справу №910/22375/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Центр програмного забезпечення Софтком (далі - позивач, постачальник) та Приватним підприємством Гранде Роял де ла Флеорс (далі - відповідач, споживач) укладено Договір про поставку програмного забезпечення №1С/06/0025, предметом якого є постачання екземплярів програмного забезпечення 1С:Предприятие (продукт) відповідно до специфікації, що наведена у додатку №1, та є невід'ємною частиною договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, під Екземпляром програмного забезпечення в рамках даного договору розуміються будь-які матеріальні або електронні носії з програмним забезпеченням (дискети, компакт-диски, електронні ключі захисту, ПІН-кода активації та інше), документація, реєстраційні карточки та інші матеріали, які необхідні для ефективного використання програмного забезпечення споживачем.

Згідно з п.2.1 Договору, передача продукту споживачеві передбачає отримання екземплярів програмного забезпечення, що є об'єктом авторського права.

Передача продукту, після надходження на поточний рахунок постачальника суми, зазначеної в рахунку-фактурі, та при наявності належним чином оформленої довіреності, виданої уповноваженому представнику споживача на отримання продукту, здійснюється протягом 7 (семи) робочих днів від дня повернення постачальнику підписаного споживачем та скріпленого печаткою одного екземпляра договору (п.2.2 Договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що на момент підписання даного договору вартість продукту, що поставляється споживачу, згідно з діючим прейскурантом становить 34640 грн. Оплата за поставку здійснюється на підставі рахунка-фактури, надісланого постачальником наступним чином:

60% від вартості продукту згідно п.3.1 до 22.07.2015 року;

20% від вартості продукту згідно п.3.1 до 22.08.2015 року;

20% від вартості продукту згідно п.3.1 до 22.09.2015 року.

Згідно з п.3.2 Договору, оплата за поставку здійснюється авансом тільки на основі рахунка-фактури, надісланого постачальником.

Відповідно до п.п.4.1.1, 4.1.2 Договору, постачальник зобов'язується провести поставку в термін згідно з п.2.2. Передати продукт та належним чином оформлену накладну за місцем знаходження споживача.

Положеннями п.4.4.1 Договору визначено, що споживач зобов'язаний здійснити оплату згідно розділу 3 в десятиденний термін з моменту підписання договору.

У відповідності до п.5.2 Договору, при несплаті в обумовлений строк або недопоставці продукту винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен прострочений день.

Згідно з п.6.1 Договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору поставив відповідачеві продукт (програмне забезпечення 1С:Предприятие ) на загальну суму 34640 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №4081 від 07.08.2015 та Рахунком-фактурою №4475 від 09.06.2015.

Крім того, наявними в матеріалах справи копіями Бланків-оцінки виконаних робіт від 12.08.2015, від 20.08.2015 та від 01.09.2015 з яких вбачається, що відповідачем вказане програмне забезпечення було прийнято в повному обсязі без жодних зауважень та заперечень.

Однак відповідач поставлену продукцію оплатив лише частково, зокрема на суму 20784 грн., в зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 13856 грн.

Положеннями ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт існування заборгованості в розмірі 13856 грн. належним чином підтверджений матеріалами справи.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Позивач звертався до відповідача із Претензією №1/26-09-2016 від 26.09.2016 в якій просив відповідача сплатити існуючу заборгованість в розмірі 13856 грн. та нараховані на вказану заборгованість три проценти річних та пеню. Проте відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 13856 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень статті 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 505,08 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1686,79 грн. Перевіривши наданий розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, суд вважає, що вказані нарахування підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3127 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом п.5.2 Договору визначено, що при несплаті в обумовлений строк або недопоставці продукту винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен прострочений день.

Разом з тим, відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов закону та договору, відтак з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 3127 грн. за порушення виконання останнім грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Разом з тим, стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 8000 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , відшкодування адвокатських витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, зокрема, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Факт оплати позивачем послуг адвоката на суму 8000 грн. підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією до прибуткового касового ордера №22-1 від 22.11.2016 та Актом про надання послуг від 22.03.2017.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, враховуючи категорію складності справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об'єм роботи проведеної адвокатом при підготуванні позовної заяви та під час розгляду справи, та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на відповідача витрат на оплату відповідачем послуг адвоката сумою у 2000 грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Гранде Роял де ла Флеорс (01001, м. Київ, пров. Тараса Шевченка, буд. 3; ідентифікаційний код 38952308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Центр програмного забезпечення Софтком (04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 11; ідентифікаційний код 38516922) заборгованість в розмірі 13856 (тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн., три відсотки річних в сумі 505 (п'ятсот п'ять) грн. 08 коп., інфляційні втрати в розмірі 1686 (одна тисяча шістсот вісімдесят шість) грн. 79 коп., пеню в сумі 3127 (три тисячi сто двадцять сім) грн., витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2000 (двi тисячi) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 03.05.2017

Суддя Я.В. Маринченко