Рішення

від 04.05.2017 по справі 918/210/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2017 р. Справа № 918/210/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Квасилівської селищної ради

до Відкритого акціонерного товариства "Рівнехміль",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Рівненська районна рада Рівненської області,

Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області,

про припинення права постійного користування земельною ділянкою,

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 34/02-12/17 від 05.01.2017 р.;

від відповідача-1 - не з'явився;

від третьої особи-1 - ОСОБА_2, довіреність № 04/01-12/878р від 01.11.2016 р.;

від третьої особи-2 - ОСОБА_3, довіреність № вих.-586/06/01-56/17 від 13.02.2017 р.

У судовому засіданні 4 травня 2017 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 березня 2017 року Квасилівська селищна рада (далі - Рада) звернулася до Господарського суду Рівненської області з даним позовом, посилаючись на те, що відповідно до рішення Рівненської міської ради від 28 липня 1998 року № 28 Відкритому акціонерному товариству "Рівнехміль" (далі - Товариство) було видано державний акт на право постійного користування землею ІІ-РВ № 000389, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 187, відповідно до якого відповідачу було надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 5,54 га (земельна ділянка № 1 площею 2,77 га та земельна ділянка № 2 площею 2,77 га), розташовану на території Ради. Розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації від 10 травня 2007 року № 332 право постійного користування відповідачем вищенаведеною земельною ділянкою № 1 площею 2,77 га було припинено. У той же час оскільки Товариство починаючи з 2009 року порушує імперативні законодавчі приписи та не сплачує до місцевого бюджету земельний податок за користування розташованою на території Ради земельною ділянкою № 2 площею 2,77 га, що була надана останньому в постійне користування згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-РВ № 000389, позивач, посилаючись на статтю 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статтю 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України), просив суд припинити право постійного користування Товариства вищенаведеною земельною ділянкою № 2 площею 2,77 га.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29 березня 2017 року позовну заяву Ради від 21 березня 2017 року № 294/02-12/17 було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/210/17 та призначено її до розгляду на 10 квітня 2017 року.

Ухвалою суду від 10 квітня 2017 року розгляд справи відкладено на 4 травня 2017 року. Крім того, цією ухвалою до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Рівненську районну раду Рівненської області та Рівненську районну державну адміністрацію Рівненської області.

У судовому засіданні 4 травня 2017 року представник Рівненської районної ради Рівненської області подав письмові пояснення по суті спору від 3 травня 2017 року № 287/04-27/369р (а.с. 71-72), згідно яких дана третя особа підтримала позовні вимоги Ради та не заперечувала проти задоволення позову.

У судовому засіданні 4 травня 2017 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представники третіх осіб у даному судовому засіданні зазначили про обґрунтованість вимог Ради та не заперечували проти задоволення цього позову.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у призначені судові засідання, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки на адресу суду не направив.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 35350, Рівненська область, Рівненський район, селище міського типу Квасилів, вулиця Хмільна, будинок 26. Проте вказані відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку на адресу суду з посиланням на закінчення терміну їх зберігання та відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 45-47, 59-62).

Отже, за змістом вищезазначеної норми Товариство завчасно та належним чином було повідомлене про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненської районної ради Рівненської області від 28 липня 1998 року № 28 "Про складання державного акту на право постійного користування землею відкритому акціонерному товариству "Рівнехміль", що знаходиться на території Квасилівської селищної ради" Товариству у зв'язку зі зміною форми власності було надано земельні ділянки загальною площею 5,54 га, в тому числі: для обслуговування будівель і споруд - ділянка № 1 площею 2,77 га, та для вирощування саджанців хмелю - ділянка № 2 площею 2,77 га (а.с. 18).

Крім того, вказаним актом цього органу місцевого самоврядування було вирішено видати відповідачу державний акт на право постійного користування землею загальною площею 5,44 га земель для обслуговування будівель і споруд та вирощування саджанців хмелю, що знаходиться на території Квасилівської селищної ради.

На виконання вищенаведеного рішення Рівненської районної ради Рівненської області Товариству було видано відповідний державний акт на право постійного користування землею ІІ-РВ № 000389, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 187 (а.с. 14-17).

У той же час судом встановлено, що розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації від 10 травня 2007 року № 332 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Відкритому акціонерному товариству "Рівнехміль" право постійного користування відповідачем земельною ділянкою № 1 загальною площею 2,77 га згідно державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-РВ № 000389, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 187, було припинено у зв'язку з добровільною відмовою Товариства від вказаного права (а.с. 19). Також даним розпорядженням вищенаведену земельну ділянку загальною площею 2,77 га було віднесено до земель запасу Ради, з них: 0,4 га - рілля; 1,73 га - багаторічні насадження; 0,05 га - пасовище; 0,58 га - під господарськими будівлями і дворами; 0,01 га - під водою, з метою подальшого їх надання за цільовим призначенням.

З огляду на викладене судом встановлено, що на час звернення позивача до Господарського суду Рівненської області з даним позовом у постійному користуванні Товариства перебувала земельна ділянка для вирощування саджанців хмелю № 2 площею 2,77 га, що знаходиться на території Ради, надана відповідачу в постійне користування згідно державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-РВ № 000389, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 187. Вказаний факт додатково підтверджується наявним у матеріалах справи листом Управління Держгеокадастру у Рівненському районі Рівненської області від 8 листопада 2016 року № 18-1715-0.3-1756/2-16 (а.с. 22) та не заперечувався представниками учасників процесу у судових засіданнях.

Обгрунтовуючи свої вимоги, Рада посилалася на те, що Товариство починаючи з 2009 року не вносить плату за користування розташованою на території Ради земельною ділянкою № 2 площею 2,77 га, що була надана останньому в постійне користування згідно державного акту на право постійного користування землею ІІ-РВ № 000389, у зв'язку з чим просила суд припинити право постійного користування відповідачем вказаною ділянкою.

Слід також зазначити, що рішенням Рівненської районної ради Рівненської області від 17 березня 2016 року № 132 "Про встановлення (зміну) меж селища міського типу Квасилів на території Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області" (а.с. 25-28) було затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища міського типу Квасилів на території Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області та внесено зміни в межі селища міського типу Квасилів на території Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області, додатково включивши до земель цієї селищної ради 246,9682 га земель згідно з додатком, а також затверджено територію селища міського типу Квасилів загальною площею 419,9682 га, куди увійшла і спірна земельна ділянка № 2 площею 2,77 га, що знаходиться на території Ради, надана відповідачу в постійне користування згідно державного акту на право постійного користування землею серія ІІ-РВ № 000389.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною статтею також визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання відсутності прав.

Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його порушення, невизнання або оспорювання та у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що обраний Радою спосіб захисту його прав відповідає нормативним приписам чинного законодавства України.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Крім того, відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Зі змісту нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що при вирішенні спорів про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею необхідно враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ".

Статтею 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 206 ЗК України передбачає, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Приписами статті 96 ЗК встановлений обов'язок землекористувача своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до пунктів 287.1, 287.3 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Аналогічні за змістом положення щодо обов'язковості перерахування землекористувачами плати за землю були закріплені у розділі XIII Податкового кодексу України у попередніх редакціях.

Водночас зі змісту наявної у матеріалах справи інформаційної довідки Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 6 листопада 2014 року № 6921/15-151 (а.с. 20) вбачається, що Товариство не сплачувало земельний податок за спірну земельну ділянку протягом, зокрема, 2012-2014 років.

Крім того, зі змісту листа Рівненської ОДПІ від 22 листопада 2016 року № 5941/17-12-12-142 (а.с. 21) вбачається, що відповідач не звітувався до органів державної податкової служби та не подавав документів бухгалтерської та фінансової звітності, що були б пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів.

Судом встановлено, що у зв'язку з вищенаведеними обставинами постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2009 року у справі № 2а-4932/09/1770, яка на час розгляду даного спору набрала законної сили, підприємницьку діяльність Товариства було припинено.

У той же час приписами частин 1, 2 статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Аналогічна за змістом норма міститься у частині 5 статті 88 Закону України "Про акціонерні товариства", за якою ліквідація акціонерного товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення товариства в результаті його ліквідації.

Відтак, до моменту внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення відповідача останній не звільняється від обов'язку внесення плати за користування спірною земельною ділянкою.

Зі змісту наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача (а.с. 42-43) вбачається, що станом на 29 березня 2017 року Товариство перебувало у стані припинення. Водночас у матеріалах справи відсутні докази внесення у вказаний реєстр відомостей про припинення зазначеної юридичної особи на час вирішення даного спору.

Як було зазначено вище, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, а відтак може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" .

Згідно з пунктом "д" статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Зазначена норма права вимагає обов'язкову наявність систематичності несплати земельного податку.

Водночас оскільки матеріалами справи підтверджується невнесення Товариством плати за спірну земельну ділянку, зокрема, земельного податку, протягом декількох років поспіль, а також зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів погашення відповідачем наявної у нього вищенаведеної заборгованості на час вирішення даного спору, суд дійшов висновку про систематичність несплати Товариством вказаного земельного податку.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (стаття 43 ГПК України).

Зважаючи на все вищенаведене, а також враховуючи встановлений судом факт систематичної несплати Товариством плати за спірну земельну ділянку, що знаходиться на території Ради, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про припинення права постійного користування відповідачем цією земельною ділянкою, у зв'язку з чим позов Ради підлягає задоволенню.

Судові витрати згідно статті 49 ГПК України покладаються на Товариство.

Керуючись статтями 1, 12, 32-34, 43, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Припинити право постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-РВ № 000389 (земельна ділянка № 2 площею 2,77 га) Відкритим акціонерним товариством "Рівнехміль" (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Хмільна, буд. 26, код ЄДРПОУ: 00858728), яка знаходиться в межах селища міського типу Квасилів Рівненського району Рівненської області.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Рівнехміль" (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Хмільна, буд. 26, код ЄДРПОУ: 00858728) на користь Квасилівської селищної ради (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Б. Хмельницького, буд. 2, код ЄДРПОУ: 04526673) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 5 травня 2017 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 5 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Б. Хмельницького, буд. 2);

3 - відповідачу рекомендованим (35350, Рівненська область, Рівненський район, смт. Квасилів, вул. Хмільна, буд. 26);

4 - третій особі-1 рекомендованим(33001, м. Рівне, вул. Соборна, 195);

5 - третій особі-2 рекомендованим(33001, м. Рівне, вул. Соборна, 195).