Рішення

від 28.04.2017 по справі 916/232/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2017 р.Справа № 916/232/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від прокуратури: ОСОБА_2 /посвідчення/;

Від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю №35 від 10.04.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю №05/01/2017 від 05.01.2017р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю „Газімпекс» про розірвання договору, повернення земельної ділянки та стягнення 1 762 400,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю „Газімпекс» (далі по тексту - ТОВ „Газімпекс» ) про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 05.05.2011р. у розмірі 1 762 400,00 грн.; розірвання договору оренди землі від 05.05.2011р., укладеного між Ізмаїльською міською радою Одеської області та ТОВ „Газімпекс» ; та зобов'язання відповідача повернути Ізмаїльській міській раді Одеської області за актом-приймання передачі земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 2,0778 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Кутузова, № б/н.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором оренди землі від 05.05.2011р. зобов'язань щодо внесення орендної плати у розмірі, визначеному умовами договору оренди.

Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

05.05.2011р. між Ізмаїльською міською радою (Орендодавець) та ТОВ „Газімпекс» (Орендар) було укладено договір оренди землі, зареєстрований у відділі Держкомзему у місті Ізмаїл Одеської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.06.2011р. за №511060004000031, у відповідності до п. 1.1-1.2 якого Орендодавець на підставі ст.. ст.. 2,12 Земельного кодексу України, Закону України „Про оренду землі» , рішення Ізмаїльської міської ради №176-V від 29.08.2006р. та відповідно до умов цього договору надає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 2,0778 га, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Кутузова, № б/н для будівництва та експлуатації яхт-клубу (далі - об'єкт оренди / земельна ділянка) згідно з планом земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору. Земельна ділянка, яка є об'єктом оренди за цим договором, належить до категорії земель за основним цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення, надається в оренду для будівництва та експлуатації яхт-клубу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8, 9 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст.ст. 1, 2, 4 Закону України „Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV (з наступними змінами та доповненнями) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

В силу положень ст.ст. 13 - 15 Закону України „Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з положеннями ст.ст. 17, 18 Закону України „Про оренду землі» (в редакції винній на момент укладання договору оренди землі від 05.05.2011р.) передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до п. п. 2.1-2.3 договору оренди землі від 05.05.2011р. згідно цього договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,0778 га. Кадастровий номер земельної ділянки - 5110600000:01:031:0163. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент підписання цього договору складає: на нормативний термін будівництва - 3 084 910 грн., її розмір змінюється у односторонньому порядку у випадку інфляції або введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель міста. По завершенню нормативного терміну будівництва нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 15 424 548 грн., її розмір змінюється у односторонньому порядку у випадку інфляції або введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель міста.

Положеннями п. 3.1 договору оренди землі від 05.05.2011р. визначено, що договір укладено терміном на 25 років з дати його державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Розділом 4 договору оренди землі від 05.05.2011р. визначено, що орендна плата за передану в оренду земельну ділянку встановлюється виходячи з оплати за рік. За користування земельною ділянкою Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі: 3,75% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік зі щорічним збільшенням на 0,05%. Податок на додану вартість оплачується Орендарем у відповідності з чинним законодавством України. Орендна плата вноситься щомісяця Орендарем не пізніше 20 числа кожного місяця наступного за звітним.

Приписами п. п. 6.1, 6.4 договору оренди землі від 05.05.2011р. встановлено, що передача земельної ділянки в оренду за цим договором здійснюється з розробленням проекту її відведення. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється за актом приймання-передачі, який Орендодавець зобов'язаний підписати протягом 2-х днів з моменту підписання цього договору.

Положеннями п. 9.2 договору оренди землі від 05.05.2011р. сторонами було визначено, що Орендодавець зобов'язаний, зокрема, передати за актом-приймання передачі у користування земельну ділянку у стані, який відповідає умовам цього договору, та придатну для використання за цільовим призначенням. Не вчиняти дій, які перешкоджали Орендарю користуватися земельною ділянкою.

Відповідно до п. 9.4 договору оренди землі від 05.05.2011р. Орендар зобов'язаний, зокрема, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди зобов'язання, додержуватися вимог, встановлених Законом України „Про оренду землі» , виконувати обов'язки відповідно до умов цього договору і Земельного кодексу України. Надати у податкову інспекцію на протязі одного місяця з моменту державної реєстрації договору оренди відомості про нормативний термін будівництва, який визначається проектною організацією (п. 9.4.6 договору). У разі невиконання п. 9.4.6 договору нормативний термін будівництва складає 1 рік.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ізмаїльської міської ради №2141-VI від 06.06.2012р. було, зокрема, затверджено нову нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_2 та економіко-планувальне зонування території міста ОСОБА_2.

З відомостей, які містяться у листі Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області від 17.10.2016р. за №7389/9/15-02-12-11 вбачається, що ТОВ „Газімпекс» протягом періоду з 2013р. по 2016р. було сплачено орендну плату у загальному розмірі 662 133,25 грн. При цьому, орендна плата починаючи з 2013р. було сплачена відповідачем з урахуванням рішення Ізмаїльської міської ради №2141-VI від 06.06.2012р., якою було затверджено нову нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_2, з урахуванням коефіцієнтів індексації. Крім того, з вказаного листа вбачається, що ТОВ „Газімпекс» не було надано Ізмаїльській об'єднаній державній податковій інспекції інформації щодо нормативного терміну будівництва.

З листа відділу Держгеокадастру у м. Ізмаїл Одеської області від 15.02.2017р. та витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Ізмаїл, вул. Кутузова, № б/н, загальною площею 2,0778 га у 2013р. складала 3 088 026 грн.; у 2014р. - 3 396 787,44 грн.; у 2015р. - 4 242 659,82 грн.; у 2016р. - 6 079 642,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2012р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області було зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, а саме будівництва першої черги яхт-клубу (контрольно-пропускний пункт) по вул. Кутузова, № б/н, загальною площею 24,99 кв. м.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року N 3038-VI (з наступними змінами і доповненнями) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

21.03.2013р. Реєстраційною службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області було видано товариству з обмеженою відповідальністю „Газімпекс» свідоцтво про право власності на нерухоме майно: на контрольно-пропускний пункт (будівництво першої черги яхт-клубу) загальною площею 24,8 кв. м., розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Кутузова, буд. 2а.

При цьому, 17.10.2013р. ТОВ „Газімпекс» звернулось до Ізмаїльської міської ради Одеської області із заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки, наданою позивачем відповідачу для будівництва яхт-клубу. В свою чергу, листом від 31.10.2013р. Ізмаїльська міська рада Одеської області повідомила відповідача про неможливість зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки розміщення об'єкту виробництва (терміналу для перевантаження вантажів) на території земель рекреаційного призначення суперечить чинному законодавству.

При зверненні до господарського суду із даною позовною заявою прокурор зазначав, що ТОВ „Газімпекс» у порушення умов договору оренди землі від 05.05.2011р. не було надано до державної податкової інспекції відомостей про нормативний термін будівництва та, незважаючи на умови договору, обчислювало та сплачувало орендну плату виходячи із нормативної грошової оцінки земель, встановленої для нормативного терміну будівництва, що є порушенням умов договору.

Прокурор наголошував, що починаючи з 2013р. відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату, розраховану на підставі нормативної грошової оцінки земель, розмір якої складає 15 424 548 грн. Неналежне виконання ТОВ „Газімпекс» умов договору, за твердженням прокурора, призвело до ненадходження до бюджету коштів у загальному розмірі 1 762 400,00 грн., які були заявлені до стягнення у межах даної справи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату укладання договору оренди землі від 05.05.2011р.) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне звернутись до положень ст. ст. 1, 5 Закону України „Про оцінку землі» від 11 грудня 2003 року N 1378-IV (з наступними змінами та доповненнями), якими визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності , втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно зі ч. 1 ст. 13 Закону України „Про оцінку землі» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Вищевикладені приписи чинного законодавства дозволяються суду дійти висновку, що для встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності обов'язковим є використання нормативної грошової оцінки земельної ділянки , інформацію про яку Орендар отримує із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Наведений висновок господарського суду кореспондується із правовою позицію Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20.05.2015р. по справі №916/2294/14 (3-70гс15), у відповідності до якої суд зазначив, що частиною 1 п. 289.1 ст. 289 ПК України і ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок , яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель» у відповідній редакції). При цьому, Верховний Суд України дійшов висновку, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 18, ч. 2 ст. 20 Закону України „Про оцінку землі» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій". Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 23 Закону України „Про оцінку землі» технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приписами п. п. 2, 2-1 Постанови Кабінету Міністрів України „Про Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» від 23 березня 1995 р. N 213 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани території, відомості Державного земельного кадастру, інвентаризації земель та державної статистичної звітності. Дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель , що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви. Крім того, названою методикою встановлено формулу, у відповідності до якої повинен здійснюватись розрахунок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

З матеріалів справи вбачається, що територіальним органом Держгеокадастру протягом періоду з 2013р. по 2016р. включно було оформлено витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку орендованої ТОВ „Газімпекс» земельної ділянки, розрахованої на підставі вище названої Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, тобто з урахуванням коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Проте, за твердженням прокурора та Ізмаїльської міської ради Одеської області, належні до сплати орендні платежі відповідачем були розраховані із порушення умов договору оренди землі від 05.05.2011р., оскільки факт неподання ТОВ „Газімпекс» до уповноваженого органу інформації про нормативний термін будівництва, свідчить про необхідність застосування для визначення розміру орендної плати, починаючи з 2013р., нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки у розмірі 15 424 548 грн., що передбачено умовами п.2.3. договору. При цьому, суд зауважує, що вимоги суду стосовно надання документів на підтвердження правомірності визначення відповідно до умов законодавства, яке було чинним на час укладання договору оренди землі від 05.05.2011р. нормативної грошової оцінки переданої в оренду земельної ділянки у розмірі ані 3 084.910 ані 15 424 548 грн. надано не було.

Звертаючись до умов укладеної між сторонами угоди, суд зазначає, що пунктом 2.3. договору, яким визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка на момент підписання договору складає: на нормативний термін будівництва - 3 084 910 грн., по завершенню нормативного терміну будівництва нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 15 424 548 грн., встановлено, що розмір нормативної грошової оцінки як першої так і другої змінюється в односторонньому порядку у випадку інфляції або введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель міста. Як зазначалось по тексту рішення вище, рішенням Ізмаїльської міської ради №2141-VI від 06.06.2012р. було затверджено нову нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_2 та економіко-планувальне зонування території міста ОСОБА_2. При цьому, будь-яких змін до договору оренди землі від 05.05.2011р. сторонами внесено не було. Але, починаючи з 2013р. враховуючи нову нормативну грошову оцінку земель міста ОСОБА_2 відповідачем орендні платежі сплачувалися відповідно до даних, які містяться у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки, виданих територіальним органом Держгеокадастру.

Згідно зі ст. 30 Закону України „Про оцінку землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Приписами ст. ст. 525, 256, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на надання сторонам за договором оренди землі від 05.05.2011р. права на зміну в односторонньому порядку орендної плати у випадках введення в дію нової нормативної оцінки земель міста ОСОБА_2, суд доходить висновку про правомірність використання при розрахунку розміру орендних платежів нормативної грошової оцінки, затвердженої рішенням Ізмаїльської міської ради №2141-VI від 06.06.2012р., на підставі якого територіальним органом Держгеокадастру і було оформлено витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки, а відповідачем сплачено орендні платежі.

Підсумовуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки, які були використані ТОВ „Газімпекс» при розрахунку та сплаті орендних платежів на користь Ізмаїльської міської ради Одеської області, а також приймаючи до уваги ненадання з боку прокурора та позивача будь-яких документів на підтвердження доводів щодо необхідності застосування нормативної грошової оцінки орендованої земельної оцінки у розмірі 15 424 548 грн., господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 15 424 548 грн. для визначення розміру орендних платежів.

З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що ТОВ „Газімпекс» з дотриманням вимог чинного законодавства та умов договору оренди землі від 05.05.2011р., починаючи з 2013р., було використано при розрахунку та сплаті орендних платежів на користь Ізмаїльської міської ради Одеської області нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки, визначеної на підставі даних із витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, виданих територіальним органом Держгеокадастру, яка підлягає застосуванню в обов'язковому порядку при визначенні розміру таких платежів. Наведене свідчить про необхідність відмови прокурору у задоволенні позовних вимог до ТОВ „Газімпекс» в частині стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 1 762 400,00 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання (у письмових поясненнях від 11.04.2017р.) про застосування до позовних вимог прокурора інституту позовної давності, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012).

Виходячи з положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, у п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року N 10 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено наступне. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За таких обставин не підлягає застосуванню інститут позовної давності оскільки відповідний інститут права застосовується судом виключно у випадку встановлення факту порушення права, на захист якого поданий позов, в той час як в даному випадку судом не встановлено порушення прав Ізмаїльської міської ради Одеської області.

Розглянувши позовні вимоги прокурора в частині розірвання договору оренди землі від 05.05.2011р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України „Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Виходячи з положень п.п. д) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України однією із підстав для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з п. 12.4 договору оренди землі від 05.05.2011р. дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішення суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню за цільовим призначенням.

В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Як зазначено у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналіз вищенаведених умов договору оренди землі від 05.05.2011р. та положень чинного законодавства в їх системному зв'язку свідчить про те, що підставою для розірвання договору оренди землі з мотивів несплати відповідних орендних платежів є системність та істотність такого порушення, а також наявність реальних збитків для кредитора, завданих таким порушенням.

Проте, господарським судом під час розгляду позовних вимог прокурора було встановлено відсутність у діях ТОВ „Газімпекс» порушення умов договору оренди землі від 05.05.2011р. та приписів чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, оскільки відповідач належним чином виконував прийняті на себе договірні зобов'язання зі сплати орендних платежів.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для розірвання спірного договору з наведених прокурором та Ізмаїльською міською радою Одеської області підстав, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог у названій частині.

З огляду на відмову господарського суду у задоволенні позовних вимог прокурора про розірвання договору оренди землі від 05.05.2011р., позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути на користь позивача орендовану земельну ділянку, також не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позову Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю „Газімпекс» про розірвання договору, повернення земельної ділянки та стягнення 1 762 400,00 грн. відповідно до ст. 15, 16, 509, 525, 526, 611, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 39 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності» , ст. ст. 1, 2, 4, 13-15, 17, 18, 19, 21, 32 Закону України „Про оренду землі» , ст. ст. 1, 5 Закону України «Про оцінку земель» .

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 03 травня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна