Рішення

від 27.04.2017 по справі 910/122/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2017Справа №910/122/17

За позовом Компанії "Алємбік Глобал Холдінг СА" (Alembic Global Holding SA)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД"

про 190513,97 дол. США, що еквівалентно 5004185,87 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Мещанінов А.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - Черевко С.А. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Компанія "Алємбік Глобал Холдінг СА" (Alembic Global Holding SA) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД" про 190513,97 дол. США, що еквівалентно 5004185,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між позивачем, відповідачем, як дистриб'ютором, та Компанією Радуга Інтернешнл Лімітед (Raduga International Limited), як покупцем, Договору дистрибуції від 01.11.2013 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 176 560,00 дол. США, який зі 120-денним відтермінуванням строку оплати з дати товарної накладної мав бути оплачений відповідачем 07.05.2014 та 14.05.2014. Оскільки, відповідач оплату поставленого товару у визначені строки не здійснив, позивач просив стягнути з відповідача вищезазначену суму основного боргу та нараховані на неї 3 % річних у загальному розмірі 13 953,97 дол. США.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, зокрема послався на те, що позивачем поставлено товар неналежної якості у партії 1301002284 на суму 38 213,00 дол. США, оскільки розпорядженням Державної служби України з лікарських засобів було заборонено його реалізацію, зберігання та застосування на території України. У зв'язку з цим, відповідач зазначав про відсутність у нього обов'язку оплачувати неякісний товар. Також, відповідач просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення 3 % річних.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві. Також, представник відповідача вказав на те, що Договір дистрибуції є недійсним, оскільки він не підписаний повноважними представниками сторін на кожній сторінці. Крім того, представник відповідача зазначив, що спірна поставка була здійснена на виконання інших договорів, а по даному Договору дистрибуції заборгованість у відповідача відсутня.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

01.11.2013 між позивачем, відповідачем, як дистриб'ютором, та Компанією Радуга Інтернешнл Лімітед (Raduga International Limited), як покупцем, укладено Договір дистрибуції, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти та передавати відповідачу окремими партіями продукцію, а відповідач - приймати, оплачувати поставлену продукцію та передати її у власність покупцю. Відповідач здійснює обов'язки покупця щодо оплати вартості продукції позивача.

Під продукцією сторони дійшли згоди розуміти лікарські засоби, перелічені в Додатку 1 до Договору, що поставляється від позивача до відповідача на умовах цієї угоди з метою дистрибуції на території України (п. 1.1. Договору).

У зазначеному Додатку 1 сторони передбачили поставку Глікодин сироп від кашлю 100 мл у флаконі та Глікодин таблетки № 4 блістери, по 4 таблетки у блістері.

Відповідно до п. 4.1. Договору відповідач зобов'язується купувати продукцію ексклюзивно в позивача або уповноваженої сторони за купівельними цінами, вираженими у доларах США та зазначеними в Додатку 1 до Договору.

Розрахунки за товар, що відпускається, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Відповідач зобов'язується оплатити кожну отриману відповідно до положень цього Договору партію товару не пізніше 7 календарних днів з моменту його отримання (п. 4.4. Договору).

Згідно з п. 4.7. Договору право власності та ризик втрати продукції переходить до відповідача з моменту передання партії продукції транспортеру. Товар, що поставляється, залишається власністю позивача, доки відповідачем не буде сплачена повна сума замовлення. Відповідач згоден, що продукція зберігається в нього за довіреністю до виконання оплати.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 176 560,00 дол. США, а саме: згідно з рахунком-фактурою від 26.12.2013 № 9656000119 та документом мультимодального перевезення від 07.01.2014 № INBOM/KIV/14/00472 Глікодин сироп № 1, 100 мл, у кількості 57 520 пляшок по 100 мл, ціною 1,00 дол. США за одну пляшку; згідно з рахунком-фактурою від 26.12.2013 № 9656000120 та документом мультимодального перевезення від 07.01.2014 № INBOM/KIV/14/00471 Глікодин сироп № 1, 100 мл, у кількості 57 520 пляшок по 100 мл, ціною 1,00 дол. США за одну пляшку; згідно з рахунком-фактурою від 26.12.2013 № 9656000121 та документом мультимодального перевезення від 14.01.2014 № INBOM/KIV/14/00482 Глікодин сироп № 1, 100 мл, у кількості 61 520 пляшок по 100 мл, ціною 1,00 дол. США за одну пляшку. Щодо кожної партії відправленого товару позивач також надав свідоцтва про аналізи, відповідно до яких ця продукція відповідає належній виробничій практиці.

Кінцевий строк оплати відповідачем продукції, з урахуванням визначеного у рахунках-фактури 120-денного строку для оплати з дати транспортної накладної або товарно-транспортної накладної, становить: за документами мультимодального перевезення від 07.01.2014 № INBOM/KIV/14/00472 та № INBOM/KIV/14/00471 - 07.05.2014, та за документом мультимодального перевезення від 14.01.2014 № INBOM/KIV/14/00482 - 14.05.2014.

Однак, відповідач у визначені строки оплату поставленої продукції не здійснив, у зв'язку з чим у останнього утворився борг перед позивачем у загальному розмірі 176 560,00 дол. США.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору здійснив поставку відповідачу товару, зазначеного в Додатку 1 до Договору, трьома партіями на загальну суму 176 560,00 дол. США, за який відповідач всупереч настання строку оплати розрахунок не здійснив.

Водночас, відповідач посилається на те, що розпорядженням від 16.07.2014 № 14006-1.3/2.1/17-14 Державної служби України з лікарських засобів на підставі встановлення факту невідповідності вимогам аналітичної нормативної документації до реєстраційного посвідчення № UA/7808/02/01 препарату за показником кількісне визначення заборонено реалізацію, зберігання та застосування лікарського засобу Глікодин сироп по 100 мл у флаконах № 1 (з мірною ложкою), серії 1301002284, виробництва Алємбік Фармас'ютікелс Лімітед, Індія. Даним розпорядженням також зобов'язано відповідних суб'єктів господарювання при виявлені зразків цього лікарського засобу вжити заходи щодо вилучення його з обігу шляхом знищення або повернення постачальнику (виробнику). Копія даного розпорядження, як у ньому зазначено, також направлена позивачу.

З огляду на наведене, відповідач зазначає про відсутність підстав для покладення на нього оплати за заборонений для реалізації на території України товар загальною вартістю 38 213,00 дол. США.

Згідно з п. 4.8. Договору якість товару, що поставляється від позивача, повинна повністю відповідати вимогам, зазначеним у специфікаціях, що містяться в реєстраційній документації.

Пунктом 7.17. Договору передбачено, що у разі пред'явлення претензій щодо якості продукції позивач зобов'язаний повторно підтвердити якість відповідно до вимог належної виробничої практики і надати висновки аналізу відповідачу. У разі якщо висновки щодо якості продукції не задовольняють відповідача, аналіз якості виконується повторно незалежною лабораторією, обраною обома сторонами. Після отримання документального підтвердження неналежної якості продукції позивач зобов'язаний разом з наступною поставкою відправити товар на суму претензії за ціною СІФ. Всі законні претензії врегульовує позивач.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії пакувального листа за рахунком-фактурою від 26.12.2013 № 9656000119 позивач, зокрема, відправив за номером партії 1301002284 Глікодин сироп № 1 у флаконах по 100 мл у кількості 22 480 штук, які в подальшому були заборонені до реалізації на території України на підставі розпорядження Держлікслужби України.

У якості доказу належної якості цієї продукції позивач надав свідоцтво про аналізи, датоване 25.12.2013. Поряд з цим, доказів повторного проведення аналізу якості спірної продукції, як визначено п. 7.17. Договору, матеріали справи не містять.

За приписами статті 673 цього Кодексу продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Отже, якість - це сукупність характеристик товару, що стосуються його здатності задовольняти встановлені і передбачені потреби. Якість товарів повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка передбачає вимоги до їх якості.

Правові наслідки передання товару неналежної якості унормовано ст. 678 ЦК України, згідно з приписами якої покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

З огляду на наведене, оскільки поставлений позивачем товар за номером партії 1301002284 Глікодин сироп № 1 у флаконах по 100 мл у кількості 22 480 штук не відповідає визначеним вимогам якості та має істотні недоліки, що підтверджується розпорядженням Держлікслужби України, тобто він не є придатним для реалізації на території України, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача вартості такого товару у розмірі 22 480,00 дол. США.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача вартості поставленого товару підлягає задоволенню частково в розмірі 154 080,00 дол. США., що в гривневому еквіваленті із розрахунку 26,266766 грн. за 1 дол. США за офіційним курсом НБУ станом на 26.12.2016 становить 4 047 183,31 грн.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача 3 % річних за прострочення оплати товару за рахунками-фактурами від 26.12.2013 № 9656000119 за період з 07.05.2014 до 26.12.2016 у розмірі 4 557,48 дол. США, за р-ф від 26.12.2013 № 9656000120 за період з 07.05.2014 до 26.12.2016 у розмірі 4 557,48 дол. США та за р-ф від 26.12.2013 № 9656000121 за період з 14.05.2014 до 26.12.2016 у розмірі 4 839,01 дол. США.

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення компенсаційної виплати у вигляді 3 % річних за обрахований позивачем період, суд зазначає, що позивачем помилково включено до зазначених періодів дату кінцевого дня виконання зобов'язання - 07.05.2014 за документами мультимодального перевезення від 07.01.2014 № INBOM/KIV/14/00472 та № INBOM/KIV/14/00471, та 14.05.2014 за документом мультимодального перевезення від 14.01.2014 № INBOM/KIV/14/00482.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 ст. 255 ЦК України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що 07.05.2014 та 14.05.2014 є останніми днями для вчинення відповідачем дій по погашенню заборгованості, що виключає можливість включення цих дат до періоду прострочення виконання зобов'язання та нарахування 3 % річних. Крім того, позивачем не враховано кількість днів у 2016 році, яка становила 366 днів.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення компенсаційної виплати у вигляді 3 % річних за обрахований позивачем період, з урахуванням ст. 253 ЦК України та суми основного боргу, яка підлягає стягненню, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума 3 % річних у загальному розмірі 13 924,94 дол. США, що в гривневому еквіваленті із розрахунку 26,266766 грн. за 1 дол. США за офіційним курсом НБУ станом на 26.12.2016 становить 365 763,14 грн., з яких: 4 548,02 дол. США за рахунком-фактурою від 26.12.2013 № 9656000119; 4 548,02 дол. США за р-ф від 26.12.2013 № 9656000120; 4 828,90 дол. США за рахунком-фактурою від 26.12.2013 № 9656000121.

Щодо заявленої відповідачем у відзиві заяви про застосування до позовних вимог про стягнення 3 % річних позовної давності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Поряд з цим, з аналізу ч. 2 ст. 625 ЦК України слідує, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Викладене дає підстави дійти висновку про різну правову природу неустойки (штрафу, пені) та 3 % річних, що унеможливлює застосування до такої компенсаційної вимоги положення п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України про спеціальну позовну давність.

Одночасно, суд вважає за необхідне наголосити, що до позовних вимог щодо застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, встановлений загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Ураховуючи викладене, дана заява відповідача задоволенню не підлягає.

Щодо посилань представника відповідача на недійсність Договору дистрибуції від 01.11.2013 та здійснення спірної поставки позивачем на виконання інших договорів, суд зазначає, що доказів недійсності даного Договору матеріали справи не містять та у встановленому законом порядку останній недійсним не визнаний. Крім того, судом було досліджено під час судового засідання оригінал вказаного Договору, який містив підписи та печатки обох юридичних осіб. Водночас, матеріали справи не містять і доказів здійснення спірної поставки на виконання інших договорів, які відповідачем не надані та не зазначені, у зв'язку з чим такі заперечення відповідача не можна визнати обґрунтованими.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбо-ЛТД" (04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 49, кв. 89; ідентифікаційний код 21525830) на користь Компанії Алємбік Глобал Холдінг СА (Alembic Global Holding SA) (СН-2300, Швейцарія, Ла Шо-де-Фон, руе Фрітц-Корвузер, 40; ідентифікаційний код CHE-113.986.889) 154 080 (сто п'ятдесят чотири тисячі вісімдесят) доларів США 00 центів основного боргу, що в гривневому еквіваленті становить 4 047 183 (чотири мільйони сорок сім тисяч сто вісімдесят три) грн. 31 коп., 3 % річних у розмірі 13 924 (тринадцять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) доларів США 94 центів, що в гривневому еквіваленті становить 365 763 (триста шістдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 14 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 66 194 (шістдесят шість тисяч сто дев'яносто чотири) грн. 20 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 03.05.2017

Суддя Я.В. Маринченко