Постанова

від 03.05.2017 по справі 918/78/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2017 р. Справа № 918/78/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі Вох В.С.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Державного навчального закладу "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі" на рішення господарського суду Рівненської області від 06 березня 2017 року у справі № 918/78/17 (суддя Політика Н.А.)

за позовом Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Державного навчального закладу "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі"

до відповідачів: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області; 2) товариства з обмеженою відповідальністю "О.К.К."

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернення майна

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 - директор;

відповідача 1-Голос С.М., представник згідно довіреності №6 від 23 січня 2017 року;

відповідача 2 - ОСОБА_2 - директор; ОСОБА_3. представник згідно договору про надання правової допомоги від 10 квітня 2017 року;

органу прокуратури - ОСОБА_4, посвідчення №041611 від 23 лютого 2016 року.

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Рівненської області (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державного навчального закладу "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі" (надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (надалі - Відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю "О.К.К." (надалі - Відповідач 2) про:

* визнання недійсним договору оренди державного майна №473-2006 від 10 квітня 2006 року зі змінами, укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, яким передано в оренду нежитлове приміщення в будівлі учбових майстерень Позивача, площею 212 м 2 за адресою: вул.Степана Дем'янчука, 3а, м. Рівне, Рівненська обл.; вартістю 460 920 грн., з метою виготовлення, ремонту металевих виробів та нестандартного обладнання;

* визнання недійсним договору про внесення змін від 06. жовтня 2016 року до договору оренди державного майна №473-2006 від 10 квітня 2006 року зі змінами, яким продовжено дію останнього на строк до 10 травня 2018 року;

* зобов'язати Відповідача 2 (вул. Данила Галицького, 13, м. Рівне, Рівненська обл., 33027, код ЄДРПОУ 32682840) повернути балансоутримувачу - Позивачу (вул. Данила Галицького, 13, м.Рівне, Рівненська обл., 33027, код ЄДРПОУ 03071130) нежитлове приміщення в будівлі учбових майстерень Позивача, площею 212 м 2 за адресою: вул. Степана Дем'янчука, 3а, м. Рівне, Рівненська область, вартістю 460 920 грн., шляхом його звільнення та підписання акту прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06 березня 2017 року в задоволенні позовe відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Прокурор звернувся з апеляційною скаргою (а.с 144-153) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27 березня 2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до слухання

На виконання вимог суду, висвітлених в ухвалі від 27 березня 2017 року, Відповідач 2 надіслав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 163-170), в якому з підстав, викладених в ньому, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

27 квітня 2017 року від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (а.с. 180-185), в якому зазначив, що Прокурор не надав суду жодних доказів того, що орендлвані приміщення використовувались у освітній, навчально-виховній, навально-виробничій, науковій діяльності, а також не довів факту погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Відтак, просить апеляційну скаргу Прокурора залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 27 березня 2017 року Відповідач 1 надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому, з підстав, викладених в ньому, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/78/17 у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б..

Розпорядженням в.о. керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 03 травня 2017 року у справі № 918/78/17 в зв'язку із перебуванням у відпустці судді (члена колегії) Філіпової Т.Л. та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторну автоматизовану заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 03 травня 2017 року автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено новий склад, а саме: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Мельник О.В., суддя Бучинська Г.Б..

Ухвалою суду від 03 травня 2017 року апеляційну скаргу прийнято в новому складі суду.

В судовому засіданні від 03 травня 2017 року Прокурор підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні від 03 травня 2017 року представники Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2 заперечили щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважають її безпідставною та необгрунтованою, а тому просять відмовити в її задоволенні та залишити рішення господарського суду Рівненської області від 06 березня 2017 року без змін.

Заслухавши Прокурора, представників Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що її слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2006 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено договір оренди державного майна №473-2006 (надалі - Договір; а.с. 18-19).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Відповідач 1 передав, а Відповідач 2 прийняв в строкове платне володіння та користування нежитлові приміщення, площею 124 кв.м. в будівлі учбових майстерень з перехідною галереєю, розташованій по вул. Д. Галицького, 13 у м. Рівне.

Згідно пункту 2.1 Договору, Відповідач 2 вступив у строкове платне володіння та користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання акта приймання-передачі вказаного майна.

01 листопада 2008 року, 22 січня 2009 року, 26 жовтня 2011 року, 08 травня 2012 року, 21 липня 2014 року та 06 жовтня 2016 року Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було підписано додаткові угоди, додаткові договори та договори про внесення змін до Договору (а.с. 21-26).

Приписами пункту 1.1 Договору (зі змінами) визначено,що Відповідач 1 передав, а Відповідач 2 прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно), а саме - нежитлові приміщення, площею 212 кв.м. в будівлі учбових майстерень з прохідною галереєю, розташованої по вул. С. Дем'янчука, 3а у м. Рівне, що перебуває на балансі Позивача. Вартість об'єкта визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 травня 2016 року і становить 460 920 грн без ПДВ.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що майно передається в оренду для виготовлення, ремонту металовиробів та нестандартного обладнання (інше використання державного майна).

Згідно пункту 2.1 Договору, Відповідач 2 вступив у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта прийому - передачі вказаного майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04 жовтня 1995 року №786 зі змінами та доповненнями. Розмір орендної плати за базовий місяць - квітень 2012 року становить без ПДВ - 4 314 грн 64 коп. (пункт 3.1 Договору із змінами).

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що Відповідач 2 зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до пункту 7.1 Договору, Відповідач 1 зобов'язався передати Відповідачу 2 в оренду державне майно згідно з цим Договором за актом прийому-передачі майна, який підписується одночасно з цим Договором.

Договором від 06 жовтня 2016 року про внесення змін до Договору сторони продовжили дію Договору на строк до 10 травня 2018 року (а.с. 26).

При цьому суд констатує, що додаткові угоди від 01 листопада 2008 року, від 22 січня 2009 року, додаткові договори від 26 жовтня 2011 року, від 08 травня 2012 року, договори про внесення змін від 21 липня 2014 року, від 06 жовтня 2016 року є невід'ємними частинами Договору.

Договір, додаткові угоди, додаткові договори та договори про внесення змін підписані сторонами. Їхні підписи скріплені печатками.

Судом встановлено, що 10 квітня 2006 року сторони підписали акт прийому-передачі нерухомого майна (а.с. 20).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 05 вересня 2016 року №67349528, орендоване приміщення перебуває у державній власності.

Судом встановлено, що спірне орендоване приміщення перебуває в оперативному управлінні та знаходиться на балансі Позивача.

Враховуючи усе вищевикладене, Прокурор звернувся до суду з даним позовом, з метою захисту інтересів держави, які Прокурор вважає порушеними.

Апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про освіту" № 1060-XII від 23 травня 1991 року (зі змінами та доповненнями), Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

Статтями 28, 29 Закону України "Про освіту" визначено, що: система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту та самоосвіту.

Предметом спору по даній справі є вимоги: визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №473-2006 від 10 квітня 2006 року (зі змінами) та додаткових угод до нього; звільнити та повернути нежитлове приміщення площею 212 кв.м. за адресою - м. Рівне, вул. С. Дем'янчука 3а, вартісю 460 920 грн.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд встановлює наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого договору недійсним на момент його вчинення (укладення).

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про освіту» визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Позивача (а. с. 28 - 48): Позивач є державним навчальним закладом, який підпорядковується Міністерству освіти і науки; є державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічного складних професій та спеціальностей або робітників, діяльність яких пов'язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Вище професійне училище може здійснювати професійну підготовку, первинну професійну підготовку, загальноосвітню підготовку, підготовку молодших спеціалістів, професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників, незайнятого населення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про професійно-технічну освіту" від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР: професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України; професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах; професійно-технічне навчання-складова професійно-технічної освіти; професійно-технічне навчання передбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг.

Суд констатує, що статтею 61 Закону України «Про освіту» встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону України «Про освіту» : матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Частиною 5 статті 63 Закону України «Про освіту» передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно з частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти.

Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Як передбачено статтею 28 Закону України "про освіту", система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Апеляційний господарський суд констатує, що забезпечення ефективного використання державного майна, відносини щодо його оренди, регулюються як Цивільним та Господарським кодексами України, так і зокрема, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до приписів статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди майна, що перебуває у державній власності, регулюються договором оренди та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про освіту", навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Частиною 4 статті 61 Закону України "Про освіту" передбачено, що фінансування державних навчальних закладів здійснюється у тому числі і за рахунок додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування, зокрема, визначено доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

В силу дії частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту", об'єкти освіти і науки, які фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальними та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

З огляду на усе вищевказане в даній судовій постанові, суд приходить до висновку, що Позивач, як заклад професійно-технічної освіти належить до об'єктів освіти і згідно з статтею 63 Закону України "Про освіту" він і його майно не може використовуватися не за призначенням.

Як уже зазначалося вище в даній судовій постанові, відповідно до пункту 1.1 Статуту Позивача (а. с. 28 - 48), Позивач є державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічного складних професій та спеціальностей або робітників, діяльність яких пов'язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів.

Відтак, колегія апеляційного суду приходить до висновку про те, що приміщення Позивача, частина якого була надана в оренду Відповідачу 2, згідно спірного Договору, належить до об'єктів освіти, а тому не підлягає наданню в оренду з метою виготовлення, ремонту металовиробів та нестандартного обладнання.

Посилання Відповідача 2 на надання дозволу на передачу в оренду спірного майна, відповідно до постанови КМУ №796 від 27 серпня 2010 року "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", не беруться апеляційним судом до уваги, з огляду на дві причини.

По перше , у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", регіональні відділення Фонду державного майна України здійснюють політику у сфері оренди державного майна.

Відтак, Фонд державного майна України та його територіальні відділення, при здійсненні своїх повноважень, повинні керуватися вимогами Конституції та законів України.

У відповідності до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1999 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради АР Крим чи рішення Ради міністрів АР Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій), підлягають оцінці на відповідність як Конституції так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова КМУ №796 від 27 серпня 2010 року "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" суперечить положенням Закону України "Про освіту", Закону України "Про оренду державного і комунального майна", Закону України "Про приватизацію державного майна".З огляду на вищенаведене суд констатує невідповідність листа Міністерства освіти і науки України №1/11-14/6 від 14 квітня 2006 року щодо надання дозволу на передачу в оренду спірного майна діючому законодавству (а.с. 104).

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Частинами 1, 4 статті 61 Закону України "Про освіту" предбачено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування, зокрема, визначено доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Пунктом 105 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою КМ України № 778 від 27 серпня 2010 року, конкретизовано, що джерелами фінансування закладу є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, навчально-дослідних ділянок, підсобних господарств, від передачі в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Згідно імперативних вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту", об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

Відповідно до приписів пункту 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року № 63: здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Тобто усі вищеописані норми вказують на пряму заборону передачі приміщень такого типу в оренду, що Відповідачем 1 при укладенні спірних договорів враховано не було.

По друге, суд констатує факт того, що укладаючи спірний Договір у 2006 році та укладаючи додаткові угоди (1 листопада 2008 року; 22 січня 2009 року), Відповідач 1 апріорі не міг керуватися постановою КМУ №796 від 27 серпня 2010 року, адже її взагалі не існувало на той момент, і Відповідач 1 апріорі не міг знати про те, що в майбутньому така постанова буде прийнята.

Відтак, сторони укладаючи первинний договір не мали жодного права на його укладання.

Враховуючи усе вищевикладене у даній судовій постанові, колегія апеляційного суду приходить до висновку, що майно державної власності передано в оренду Відповідачу 2 для здійснення підприємницької діяльності, яка не відповідає профілю освітньої діяльності Позивача.

Відповідно, доводи наведені Прокурором в апеляційній скарзі є підставними та обґрунтованими, підтверджуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, і є доведеними матеріальними та процесуальними нормами діючого законодавства України.

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права - що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженого рішення господарського суду Рівненської області.

З огляду на усе встановлене вище в даній судовій постанові, апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення та приймає нове рішення, яким задовольняє позовні вимоги щодо визнання недійсним Договору зі змінами (додаткових договорів, укладених до Договору, що укладено між сторонами при існуванні заборони на укладення подібних договорів).

З огляду на те, що суд вище у даній судовій постанові визнав недійсним оспорюваний Договір (зі змінами), за наслідком такого визнання, апріорі підлягає до задоволення вимога щодо повернення орендованого по даному Договору майна.

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє і цю позовну вимогу, скасовуючи оспорюване рішення і в цій частині.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає пропорційно на Відповідача1 та Відповідача 2.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Державного навчального закладу "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі" на рішення господарського суду Рівненської області від 06 березня 2017 року у справі №918/78/17 - задоволити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 06 березня 2017 року у справі №918/78/17- скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі.

4. Визнати недійсним договір оренди державного майна №473-2006 від 10 квітня 2006 року зі змінами, який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненскій області та товариством з обмеженою відповідальністю "О.К.К.", яким передано в оренду нежитлове приміщення в будівлі учбових майстерень Державного навчального закладу "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі" площею 212 м 2 за адресою: вул. Степана Дем'янчука, 3а, м. Рівне, Рівненська обл., вартістю 460 920 грн., з метою виготовлення, ремонту металевих виробів та нестандартного обладнання.

5. Визнати недійсним договір про внесення змін від 06 жовтня 2016 року до договору оренди державного майна №473-2006 від 10 квітня 2006 року, яким продовжено дію останнього на строк до 10 травня 2018 року.

6. Товариству з обмеженою відповідальністю "О.К.К." (33027, м. Рівне, Рівненська обл., вул. Данила Галицького, 13, код 32682840) повернути балансоутримувачу - Державному навчальному закладу "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі" ( вул. Степана Дем'янчука, 3а, м. Рівне, Рівненська обл. код 03071130 ) нежитлове приміщення в будівлі учбових майстерень Державного навчального закладу "Рівненське вище професійне училище ресторанного сервісу і торгівлі" площею 212 кв. м. за адресою - вул. С. Дем'янчука, 3а, м. Рівне, Рівненська область, вартістю 460 920 грн, шляхом його звільнення та підписання акта прийому-передачі.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "О.К.К." (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 13, код 32682840) на користь прокуратури Рівненської області (33028, м.Рівне, вул. 16 Липня, 52; р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, Банк-Державна казначейська служба України, м. Київ, КЕКВ - 2800) витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 2 400 грн та витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2 640 грн ..

8 . Стягнути з Фонду державного майна України по Рівненскій області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 77; код 13989432) на користь прокуратури Рівненської області (33028, м.Рівне, вул. 16 Липня, 52; р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, Банк-Державна казначейська служба України, м. Київ, КЕКВ - 2800) витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 2 400 грн та витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 2 640 грн ..

9. Доручити господарському суду Рівненської області видати відповідні накази.

10. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

11. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

12. Справу № 918/78/17 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мельник О.В.