Рішення

від 03.05.2017 по справі 925/381/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2017 р.                                                  Справа № 925/381/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача – представник не з’явився,

від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

смт. Міжгір’я, Закарпатської області

до товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕК Європейські

транспортні системи”, м. Черкаси

про стягнення 59 106 грн. 86 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕК Європейські транспортні системи” про стягнення заборгованості, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про транспортно-експедеційне перевезення вантажу від 19 грудня 2016 року (договір-заявка №626/р) та договору перевезення міжнародних вантажів від 22 листопада 2016 року за №608d/p в розмірі 57 676 грн. 99 коп., а саме: 51 066 грн. 81 коп. сума основного боргу, 1 454 грн. 89 коп. пеня, 155 грн. 29 коп. 3% річних та 5 000 грн. 00 коп. моральна шкода.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03 квітня 2017 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18 квітня 2017 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Викликані в судове засідання сторони не з’явилися, відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

18 квітня 2017 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача також 1 429 грн. 87 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява про збільшення розміру позовних вимог узгоджується з приписами ст. 22 ГПК України, в зв’язку з чим, судом розглядається позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з урахуванням зазначеної вище заяви.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 22 листопада 2016 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (експедитор -2) та товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕК Європейські транспортні системи” (експедитор-1) було укладено договір перевезення міжнародних вантажів за №608d/p.

Відповідно до п. 1 вищезазначеного договору експедитор -1 зобов’язався доручити, а експедитор-2 – прийняти на себе зобов’язання щодо здійснення міжнародних перевезень вантажів (автотранспорт) на умовах, передбачених цим договором та відповідно до правил міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні згідно з умовами Конвенції про Договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ), Європейської угоди про режим праці водіїв (ESTR), іншими міжнародними угодами. Сторони також дотримуватимуться положень Митної конвенції МДП, а також вимог міжурядових угод про міжнародне автомобільне сполучення.

Згідно п. 2.1. договору експедитор -2 здійснює надання послуг на підставі письмової заявки експедитора-1 (додаток до даного договору).

Заявка повинна містити наступні відомості:

-          кількість транспортних засобів;

-          дата і час подачі транспортного засобу;

-          вид (найменування) вантажу, вага-брутто;

-          вантажовідправник, його адреса, контактні особи і телефони;

-          вантажоодержувач, його адреса, контактні особи і телефони;

-          місця митного оформлення при відправці і отриманні вантажу;

-          термін доставки вантажу;

-          вартість перевезення;

-          інші вказівки експедитора-1, що є обов’язковими для виконання експедитором-1;

-          інші умови.

19 грудня 2016 року сторонами було оформлено заявку №626/р на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Італія-Україна. Вартість послуг 1 850 євро. Оплата по безготівковому розрахунку в гривні по курсу НБУ, по копіям протягом 10 днів.

Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно ст. 307 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно п. 4.1. договору експедитор-1 зобов’язується проводити оплату за послуги, надані експедиторм-2 згідно цього договору та на умовах, зазначених у підписаній сторонами заявці, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані послуги з перевезення вантажу за вказаним відповідачем у заявці маршрутом, що підтверджується копією міжнародної товарно – транспортної накладної (а.с.23).

Оскільки ні в договорі, ні у заявці до договору не визначено дату, на яку слід застосовувати офіційний курс НБУ до гривні, позивач розрахував курс гривні до євро на дату розвантаження, що становить 51 066 грн. 81 коп.

Водночас відповідач обов’язок щодо сплати наданих позивачем послуг не виконав, умови договору порушив, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище оплата послуг здійснюється протягом 10 днів після отримання відповідачем копій документів.

19 січня 2017 року позивачем на адресу відповідача було надіслано товарно-транспортні накладні (СМR) поштовим зв’язком “Нова пошта”, які було отримано 23 січня 2017 року.

Під час розгляду спору відповідач не спростував доводів позивача щодо належного виконання своїх зобов’язань з надання послуг.

Таким чином слід дійти висновку, що строк оплати наданих позивачем послуг настав 02 лютого 2017 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено належними доказами факту своєчасного здійснення розрахунку з позивачем за надані послуги в повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що в заявці вказано, що оплата здійснюється по безготівковому розрахунку в гривні по курсу НБУ по копіям протягом 10 днів (протягом 10 днів після отримання відповідачем копій документів).

Тобто слід дійти висновку, що офіційний курс євро до гривні повинен враховуватися станом на момент встановленого в договорі строку оплати, тобто – 02 лютого 2017 року.

Станом на 02 лютого 2017 року офіційний курс євро до гривні становив 29,131474, що складає 53 893 грн. 23 коп. в еквіваленті 1 850 євро.

Оскільки позивачем нараховано суму основного боргу в меншому розмірі, то кошти в сумі 51 066 грн. 81 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

В зв’язку з тим, що відповідач порушив своє грошове зобов’язання, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону позивачем заявлено до стягнення 155 грн. 29 коп. 3% річних нарахованих за період з 02 лютого 2017 року по 10 березня 2017 року та інфляційних втрат в розмірі 1 429 грн. 87 коп. нарахованих за період лютий-березень 2017 року.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3.” судом встановлено, що інфляційні нараховані в меншому розмірі.

Оскільки позивач самостійно визначив суму інфляційних втрат, то заявлені до стягнення інфляційні підлягають стягненню з відповідача.

Водночас при нарахуванні 3% річних позивачем не було враховано вимог ст. 253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки строк оплати настав 02 лютого 2017 року, то розмір 3% річних нарахований за період з 03 лютого 2017 року по 10 березня 2017 року складає 151 грн. 10 коп.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 151 грн. 10 коп. 3% річних, а в решті стягнення річних слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 6.4.2. договору передбачено, що у випадку порушення умов оплати, експедитор-1 сплачує штрафні санкції у розмірі 2% від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем на підставі п. 6.4.2. договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 454 грн. 89 коп. пені нарахованої за період з 02 лютого 2017 року 10 березня 2017 року.

При цьому позивачем було застосовано подвійну облікову ставку НБУ.

Водночас при нарахуванні пені позивачем було допущено аналогічні помилки, що й при нарахуванні 3% річних.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 1 410 грн. 28 коп. пені нарахованої за період з 03 лютого 2017 року по 10 березня 2017 року, в решті стягнення пені слід відмовити, у зв’язку з безпідставним нарахуванням.

Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, яка проявилася у душевних стражданнях через протиправну поведінку відповідача щодо несплати грошових коштів за надані послуги.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (далі - постанова Пленуму) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно - правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

В абзаці другому пункту 5 Постанови Пленуму також зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під час розгляду даного спору позивачем не було доведено належними доказами тих обставин, що останній поніс втрати немайнового характеру в розмірі 5 000 грн. 00 коп.

Позивач є суб’єктом підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто є діяльністю на власний ризик. Це означає, що за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство та приватний підприємець самостійно несуть відповідальність, передбачену законодавством України. Отже, суб'єкт підприємницької діяльності, зокрема, фізична особа-підприємець бере на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності, а також повинен бути психологічно підготовленим до можливих порушень виконання грошових зобов’язань зі сторони своїх контрагентів, які також здійснюють свою діяльність на свій ризик та настання відповідних наслідків.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 000 грн. 00 коп. моральної шкоди слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕК Європейські транспортні системи”, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 39788462, р/р 26002052642570 в КБ “ПриватБанк”, МФО 320649 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Корятовича,20, смт. Міжгір’я, Закарпатської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р 26005053914399 у відділенні “ПриватБанк” смт. Міжгір’я, МФО 312378 – 51 066 грн. 81 коп. боргу, 1 429 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 151 грн. 10 коп. 3% річних, 1 410 грн. 28 коп. пені, 1 463 грн. 36 коп. витрат на сплату судового збору.

3.          В решті вимог – в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

          Суддя                     А.В.Васянович