Постанова

від 22.02.2017 по справі 805/4767/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 р. Справа №805/4767/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13 година 32 хвилини.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

позивача не з`явився

представника третьої особи 1 не з`явився

представників відповідача Тактарової С.А., Хмельницької І.О.

представника третьої особи 2 Тактарової С.А.

представників третьої особи 3 Тактарової С.А., Хмельницької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Лівобережна районна адміністрація Маріупольської міської ради, до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Донецька обласна державна адміністрація, Регіональна комісія з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках при Донецькій обласній державній адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною, -

встановив:

06 грудня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Лівобережна районна адміністрація Маріупольської міської ради (далі третя особа 1 або Лівобережна райадміністрація), до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (далі відповідач або Департамент), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Донецька обласна державна адміністрація (далі третя особа 2 або Донецька ОДА), Регіональна комісія з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках при Донецькій обласній державній адміністрації (далі третя особа 3 або Регіональна комісія), в якому позивач просив визнати протиправною бездіяльність Департаменту щодо ненадання відповіді на його звернення від 07 грудня 2015 року у строки, передбачені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 07 грудня 2015 року звернувся до Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради (нині - Лівобережна райадміністрація) з заявою про направлення подання до Регіональної комісії для визначення даних про заробітну плату під час виконання ним обов`язків військової служби в зоні відчуження та видачі довідки про заробітну плату за цей період.

Зі змісту листа Орджонікідзевської райадміністрації від 11 грудня 2015 року позивач дізнався, що його заява направлена до Донецької ОДА для розгляду по суті.

У червні 2016 року, не отримавши відповіді на своє звернення, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької ОДА та Регіональної комісії про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року в адміністративній справі № 805/1699/16-а позов задоволено частково; визнана протиправною бездіяльність Донецької ОДА щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на звернення від 07 грудня 2015 року у строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян»; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Донецька ОДА не погодилась з цим рішенням та оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року в частині задоволення позовних вимог скасована, в цій частині позову відмовлено; в іншій частині постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року залишена без змін.

Позивач доводив, що лише під час апеляційного перегляду постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року дізнався, що його заява була передана на розгляд Департаменту і розглянута ним у травні 2016 року.

На цих підставах позивач стверджував, що, не надавши відповідь на його звернення у строки, визначені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», Департамент допустив протиправну бездіяльність, чим порушив його право на звернення, гарантоване ст. 40 Конституції України, а тому просив задовольнити позов (а.с. 3-17).

Третя особа 1 Лівобережна райадміністрація надала письмові пояснення, в яких зазначила, що Орджонікідзевська (нині Лівобережна) райадміністрація є виконавчим органом місцевого самоврядування і в своїй діяльності керується Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Оскільки Лівобережна райадміністрація не є органом державної влади, до її повноважень не входить утворення регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату в зоні відчуження в 1989-1990 роках, а також внесення подань до такої комісії (а.с. 150-151).

Відповідач Департамент позов не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

Відповідач стверджував, що 29 грудня 2015 року до Департаменту надійшов лист Орджонікідзевської райадміністрації від 11 грудня 2015 року № М-4430-1.1/04-6 з проханням направити на розгляд Регіональної комісії заяву ОСОБА_1 від 07 грудня 2015 року для визначення даних про його заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1989-1990 роках.

Департамент розглянув лист Орджонікідзевської райадміністрація в межах місячного строку з дня його надходження.

Відповідач відзначав, що на час надходження до Департаменту листа Орджонікідзевської райадміністрації Регіональна комісія не функціонувала, представник Департаменту до складу цієї комісії не входив, а документи цієї комісії були втрачені.

Як наслідок, передати заяву ОСОБА_1 на розгляд Регіональної комісії Департамент не мав можливості.

Листом від 26 січня 2016 року № вх.04140/01-12 Департамент повідомив Орджонікідзевську райадміністрацію про ці обставини та надав ґрунтовні роз`яснення з цього питання.

Регіональна комісія утворена розпорядженням голови Донецької ОДА від 27 квітня 2016 року № 356, а її персональний склад затверджений 29 квітня 2016 року.

Заява ОСОБА_1 була предметом розгляду на засіданні Регіональної комісії, яке відбулося 19 травня 2016 року.

Регіональною комісією вирішено повернути документи ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради без розгляду, оскільки ВАТ «Сталькон», у якому працював позивач, не ліквідовано, що в силу приписів Типового положення про комісію з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1989-1990 роках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 886, виключало можливість прийняття рішення по суті порушеного позивачем питання.

Разом з листом від 03 червня 2016 року № 01-13/0340 Департамент повернув документи ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, обґрунтувавши причини повернення.

З огляду на викладене відповідач стверджував, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законодавством, прав позивача не порушував, а тому просив відмовити в позові (а.с. 103-104).

Треті особи 2 і 3 Донецька ОДА та Регіональна комісія письмових пояснень щодо свого ставлення до позовних вимог не надали.

Про дату, час і місце судового розгляду особи, які беруть участь у справі, повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст. ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Позивач і третя особа 1 явку своїх представників до судового засідання не забезпечили.

Через канцелярію суду позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 153).

З урахуванням наведеного та на підставі ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності позивача та представника третьої особи 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях, просили відмовити в позові.

В судовому засіданні представник третьої особи 2 пояснила, що відсутність порушень з боку Донецької ОДА встановлена такою, що набрала законної сили, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 805/1699/16-а.

В судовому засіданні представники третьої особи 3 пояснили, що під час розгляду документів ОСОБА_1 Регіональна комісія діяла у відповідності до вимог законодавства і прав позивача не порушувала.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджено посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 , виданим Донецькою ОДА 19 грудня 2007 року (а.с. 36).

Також ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи та має право на пільги для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради 30 листопада 2010 року (а.с. 37).

На підставі відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) встановлено таке.

Третя особа 1 Лівобережна районна адміністрація Маріупольської міської ради (ідентифікаційний код 04053230) є органом місцевого самоврядування, зареєстрована як юридична особа 03 січня 1997 року, про що 27 травня 2008 року до ЄДР внесений запис за номером 1274120 0000 006723.

Відповідач Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код 25917627) є органом державної влади, зареєстрований як юридична особа 08 серпня 2000 року, про що 08 липня 2005 року до ЄДР внесений запис за номером 1266120 0000 009600.

Третя особа 2 - Донецька обласна державна адміністрація (ідентифікаційний код 00022473) є органом державної влади, зареєстрована як юридична особа 21 серпня 1995 року, про що 16 вересня 2005 року до ЄДР внесений запис за номером 1266120 0000 011422.

Третя особа 3 - Регіональна комісія з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках є допоміжним органом без статусу юридичної особи, який утворений головою Донецької ОДА і до складу якого входять спеціалісти з питань праці, правового забезпечення, контролю за призначенням пенсій та інших підрозділів обласного головного управління праці та соціального захисту населення, представники органів Пенсійного фонду України, Укрдержархіву і всеукраїнських громадських організацій (за згодою), які мають місцеві осередки в усіх регіонах, що визначено абз. 1 п. 2, абз. 2-3 п. 3 Типового положення про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1989-1990 роках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 886 (далі Типове положення).

07 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевської райадміністрації з заявою, в якій просив направити до Регіональної комісії подання для визнання даних про заробітну плату під час ним виконання службових обов`язків в зоні відчуження у складі військової частини НОМЕР_3 та видачі довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження за період з 26 лютого по 05 травня 1987 року з врахуванням виїздів у зону відчуження, вказаних в архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 29 жовтня 2015 року № 179/1/11904 (а.с. 54-59, 106-112).

Разом з цією заявою ОСОБА_1 надав низку документів, в тому числі копії трудової книжки серії НОМЕР_4 , військового квитка серії НОМЕР_5 , посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 , вкладку № НОМЕР_6 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, посвідчення інваліда ІІІ групи серії НОМЕР_2 , довідки про періоди роботи в зоні відчуження від 17 лютого 1999 року, довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 29 жовтня 1996 року № 1/4410, архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 29 жовтня 2015 року № 179/1/11904, експертного висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв`язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 29 лютого 1992 року, експертного висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії по установленню зв`язку захворювань, інвалідності та смерті з діянням іонізованого випромінювання та інших шкідливих наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 14 червня 2010 року № 27349/22-2, довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 426420 від 09 січня 2014 року, довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА № 049 від 09 січня 2014 року, довідки ВАТ «Сталькон» від 26 червня 1997 року, картки обліку доз радіоактивного опромінювання, довідки комунальної установи «Трудовий архів м. Маріуполя» від 09 листопада 2015 року № 3213/05-01, наказів про прийом на роботу та про переведення, особової картки Т2, особового рахунку, табуляграм 12.1986 р., 01.1987 р.-07.1987 р. та довідки про перейменування/реорганізацію ВАТ «Сталькон» (а.с. 22-53).

Заява ОСОБА_1 від 07 грудня 2015 року того ж дня зареєстрована у Орджонікідзевській райадміністрації за вхідним № М-4430-1.1 (а.с. 54).

Розглянувши цю заяву та додані до неї документи, Орджонікідзевська райадміністрація дійшла висновку, що вирішення порушених заявником питань належить до компетенції Департаменту.

Листом від 11 грудня 2015 року № М-4430-1.1/04-6 Орджонікідзевська райадміністрація передала звернення ОСОБА_1 до Департаменту для розгляду по суті та інформування заявника про результати розгляду у строки, передбачені законодавством.

Копія листа Орджонікідзевської райадміністрації від 11 грудня 2015 року № М-4430-1.1/04-6 до відома направлена на адресу ОСОБА_1 (а.с. 60-61, 105).

Заява ОСОБА_1 від 07 грудня 2015 року разом з листом Орджонікідзевської райадміністрації від 11 грудня 2015 року № М-4430-1.1/04-6 надійшла до Департаменту 28 грудня 2016 року.

Однак, ця заява як звернення громадян в Департаменті зареєстрована не була.

Натомість, 28 грудня 2015 року лист Орджонікідзевської райадміністрації від 11 грудня 2015 року № М-4430-1.1/04-6 був зареєстрований в Журналі реєстрації вхідної кореспонденції Департаменту за вхідним № 04140/01-12 (а.с. 116).

Внаслідок проведення антитерористичної операції, захоплення будівлі Донецької обласної ради, розташованої за адресою: м. Донецьк, бул. Пушкіна, 34, в приміщеннях якої знаходилась Донецька ОДА, та переміщення Донецької ОДА до м. Краматорська організаційно-розпорядча документація була втрачена, що підтверджено довідкою Донецької ОДА від 10 серпня 2016 року № 07/22-1437 та актом про проведену інвентаризацію організаційно-розпорядчої документації від 06 травня 2015 року, погодженим експертно-перевірочною комісією державного архіву Донецької області 28 травня 2015 року (а.с. 127-129).

З цих же причин діяльність Регіональної комісії була призупинена.

У відповідь на лист Орджонікідзевської райадміністрації від 11 грудня 2015 року № М-4430-1.1/04-6 листом від 26 січня 2016 року № вх.04140/01-12 відповідач повідомив, що у зв`язку з кадровими змінами в Донецькій ОДА Департамент розробляє проект розпорядження голови облдержадміністрації «Про утворення регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1989-1990 роках», після відновлення роботи Регіональної комісії документи ОСОБА_1 будуть розглянуті в першочерговому порядку (а.с. 113-115).

Розпорядженням голови Донецької ОДА від 27 квітня 2016 року № 356 «Про утворення регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1989-1990 роках» утворена Регіональна комісія з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1989-1990 роках та затверджений її посадовий склад.

Регіональну комісію зобов`язано у своїй діяльності керуватися Типовим положенням.

Регіональна комісія, утворена розпорядженням голови Донецької ОДА від 29 березня 2013 року № 160, ліквідована (а.с. 99).

29 квітня 2016 року заступник голови Донецької ОДА голова Регіональної комісії Стокоз І.С. затвердив її персональний склад (а.с. 100-101).

Листом від 13 травня 2016 року № 01-06/0296 Департамент повідомив Лівобережну райадміністрацію, що заява ОСОБА_1 розглядатиметься на засіданні Регіональної комісії 19 травня 2016 року (а.с. 117-119).

В рамках підготовки до розгляду заяви ОСОБА_1 18 травня 2016 року Департамент звернувся до Головного управління статистики у Донецькій області із запитом № 01-06/0296 про надання витягу з ЄДР щодо ВАТ «Сталькон» (а.с. 121-123).

Листом від 18 травня 2016 року № 03-05-57 Головне управління статистики у Донецькій області повідомило, що станом на 18 травня 2016 року ВАТ «Сталькон» значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (а.с. 120).

Як свідчить витяг з протоколу № 1 засідання від 19 травня 2016 року, Регіональною комісією прийнято рішення повернути документи ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради без розгляду. Рішення обґрунтовано тим, що станом на 18 травня 2016 року ВАТ «Сталькон» не ліквідовано (а.с. 125).

Разом з листом від 03 червня 2016 року № 01-13/0340 Департамент надіслав до Маріупольської міської ради документи ОСОБА_1 з обґрунтуванням причин залишення їх без розгляду (а.с. 124).

Докази надання Департаментом відповіді на звернення ОСОБА_1 від 07 грудня 2016 року безпосередньо заявнику суду не надані.

21 червня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецької ОДА та Регіональної комісії, в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Донецької ОДА щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 07 грудня 2015 року про направлення його заяви з додатками до Регіональної комісії для визначення його даних про заробітну плату під час виконання службових обов`язків в складі військової частини НОМЕР_3 та видачі довідки про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження за період з 26 лютого 1987 року по 05 травня 1987 року з врахуванням виїздів у зону відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вказаних в архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 29 жовтня 2015 року № 179/1/11904 та поданих документів, зазначених у додатку до цієї заяви;

- зобов`язати Донецьку ОДА направити його заяву від 07 грудня 2015 року з додатками до неї до Регіональної комісії для визначення даних про його заробітну плату під час виконання ним службових обов`язків в складі військової частини НОМЕР_3 та видачі довідки про заробітну плату за період з 26 лютого 1987 року по 05 травня 1987 року з врахуванням виїздів у зону відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вказаних у архівній довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 29 жовтня 2015 року № 179/1/11904 та поданих документів, зазначених у додатку до цієї заяви;

- зобов`язати Регіональну комісію розглянути заяву ОСОБА_1 від 07 грудня 2015 року з додатками до цієї заяви щодо визначення даних про його заробітну плату під час виконання ним службових обов`язків в складі військової частини НОМЕР_3 та видачі довідки про заробітну плату за період з 26 лютого 1987 року по 05 травня 1987 року з врахуванням виїздів у зону відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вказаних у архівній довідці Галузевого державного архіві Міністерства оборони України від 29 жовтня 2015 року № 179/1/11904 та поданих документів, зазначених у додатку до цієї заяви.

Ці обставини встановлені на підставі ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року про відкриття провадження в адміністративній справі № 805/1699/15-а (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 58578074).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі позов ОСОБА_1 задоволений частково; визнана протиправною бездіяльність Донецької ОДА щодо ненадання йому відповіді на звернення від 07 грудня 2015 року у строки, передбачені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», в іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 62-65).

Не погодившись з цим рішенням, Донецька ОДА оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року апеляційна скарга Донецької ОДА задоволена; постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Донецької ОДА щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на звернення від 07 грудня 2015 року у строки, передбачені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», скасована, а в цій частині позову відмовлено; в іншій частині постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року залишена без змін.

Донецьким апеляційним адміністративним судом встановлено, що документи ОСОБА_1 були надіслані Орджонікідзевською райадміністрацією разом із супровідним листом за вих. № М-4430-1.1/04-6 від 11 грудня 2015 на адресу Департаменту, а не Донецької ОДА. Лист Орджонікідевської райадміністрації за вих. № М-4430-1.1/04-6 від 11 грудня 2015 року з документами ОСОБА_1 отримав Департамент, а не Донецька ОДА.

На цих підставах Донецьким апеляційним адміністративним судом зроблений висновок, що бездіяльність Донецької ОДА щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 07 грудня 2015 року відсутня (а.с. 66-68).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Ст. 40 Конституції України гарантує кожному право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР).

Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

На час виникнення спірних правовідносин Закон № 393/96-ВР діяв у редакції від 05 жовтня 1996 року.

Ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Вимоги до звернення наведені у ст. 5 Закону № 393/96-ВР.

Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 7 цього Закону.

Ст. 8 Закону № 393/96-ВР визначає звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню.

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Заява ОСОБА_1 від 07 грудня 2015 року оформлена з дотриманням вимог ст. 5 Закону № 393/96-ВР, а тому підстав для її повернення заявникові не було.

Визначені ст. 8 Закону № 393/96-ВР підстави визнавати заяву ОСОБА_1 від 07 грудня 2015 року такою, що не підлягає розгляду та вирішенню, також були відсутні.

Ст. 7 Закону № 393/96-ВР встановлена заборона на відмову в прийнятті та розгляді звернень.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Судом встановлено, що Орджонікідзевська райадміністрація дійшла висновку, що порушені ОСОБА_1 питання не входять до її повноважень, а тому 11 грудня 2015 року переслала заяву позивача за належністю до Департаменту, про що повідомила заявника.

Докази оскарження правомірності цих дій Орджонікідзевської райадміністрації в позасудовому або судовому порядку суду не надані.

Порядок розгляду заяв (клопотань) регламентований ст. 15 Закону № 393/96-ВР.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 15 Закону № 393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону № 393/96-ВР рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Права громадянина при розгляді заяви визначені ст. 18 Закону № 393/96-ВР.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву, та брати участь у перевірці поданої заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву; бути присутнім при розгляді заяви; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Ст. 19 Закону № 393/96-ВР установлені обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Термін розгляду звернень громадян визначений ст. 20 Закону № 393/96-ВР.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону № 393/96-ВР на обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку, що визначено ч. 3 ст. 20 Закону № 393/96-ВР.

Застосувавши наведені вище правові норми до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як особа, яка реалізувала право на звернення, мав право одержати письмову відповідь про результати розгляду його заяви від 07 грудня 2015 року у строки, визначені ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР.

Цьому праву ОСОБА_1 кореспондується обов`язок Департаменту, як органу якому за належністю передана на розгляд заява від 07 грудня 2015 року, письмово повідомити заявника про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення у строки, визначені ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР.

Крім того, оскільки позивач є особою, яка має статус інваліда ІІІ групи і користується пільгами для ветеранів війни інвалідів війни, під час розгляду його звернення мали бути дотримані вимоги Указу Президента України від 07 лютого 2008 року № 109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування».

Зокрема, п. 1 Указу Президента України від 07 лютого 2008 року № 109/2008 Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування доручено вжити невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов`язкове одержання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України «Про звернення громадян», упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо: недопущення надання неоднозначних, необґрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам; викоренення практики визнання заяв чи скарг необґрунтованими без роз`яснення заявникам порядку оскарження прийнятих за ними рішень; створення умов для участі заявників у перевірці поданих ними заяв чи скарг, надання можливості знайомитися з матеріалами перевірок відповідних звернень; узяття під особистий контроль керівниками відповідних органів розгляду звернень та забезпечення проведення першочергового особистого прийому жінок, яким присвоєно почесне звання України «Мати-героїня», інвалідів Великої Вітчизняної війни, Героїв Соціалістичної Праці, Героїв Радянського Союзу, Героїв України; приділення особливої уваги вирішенню проблем, з якими звертаються ветерани війни та праці, інваліди, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, багатодітні сім`ї, одинокі матері та інші громадяни, які потребують соціального захисту та підтримки; запровадження постійного контролю за організацією роботи посадових та службових осіб зі зверненнями громадян; з`ясування причин, що породжують повторні звернення громадян, систематичного аналізу випадків безпідставної відмови в задоволенні законних вимог заявників, проявів упередженості, халатності та формалізму при розгляді звернень; вжиття заходів для поновлення прав і свобод громадян, порушених унаслідок недодержання вимог законодавства про звернення громадян, притягнення винних осіб у встановленому порядку до відповідальності, в тому числі до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків щодо розгляду звернень громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 2 ст. 3 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що визначено ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів належними та допустимими доказами, що надав ОСОБА_1 письмову відповідь за наслідками розгляду його заяви від 07 грудня 2015 року, яка передана з Орджонікідзевської райадміністрації і отримана Департаментом 28 грудня 2015 року, у строк, встановлений ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР.

Отже, вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Департаменту, яка полягала у ненаданні відповіді на його звернення від 07 грудня 2015 року у строки, передбачені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Суд відхиляє заперечення відповідача, які полягали у тому, що предметом розгляду Департаменту був лист Орджонікідзевської райадміністрації, а не заява ОСОБА_1 .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 805/1699/16-а, яка набрала законної сили, встановлено, що заява ОСОБА_1 разом з доданими до неї документами за належністю була надіслана Орджонікідзевською райадміністрацією на адресу Департаменту.

Як наслідок, саме Департамент зобов`язаний був письмово повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви.

Той факт, що отримані з Орджонікідзевської райадміністрації документи посадові особи Департаменту помилково зареєстрували як вхідну кореспонденцію, не звільняє відповідач від виконання обов`язків, визначених ст. ст. 19, 20 Закону № 393/96-ВР.

Суд відхиляє заперечення відповідача, які полягали у тому, що про всі етапи розгляду документів ОСОБА_1 . Департамент письмово інформував Лівобережну (Орджонікідзевську) райадміністрацію.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що інформування Департаментом про результати розгляду звернення органу, до якого первісно звернувся заявник, не є тотожним письмовому повідомленню заявника про результати розгляду його заяви.

Листування Департаменту з органами місцевого самоврядування не звільняло відповідача від обов`язку надати відповідь безпосередньо заявнику.

Суд відхиляє заперечення відповідача, які стосуються призупинення роботи Регіональної комісії, відсутності підстав для розгляду цією комісією заяви ОСОБА_1 по суті тощо, оскільки предметом спору у цій справі є бездіяльність Департаменту, яка полягала у ненаданні позивачу відповіді на його звернення у визначений ст. 20 Закону № 393/96-ВР, а оскарження результатів розгляду заяви чи прийнятих за наслідками розгляду рішень.

Заслухавши представників відповідача і третіх осіб 2 і 3, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303А, п. 29, від 09 грудня 1994 року; рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року; рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року; рішення у справі «Серявіна та інші проти України», № 4909/04, п. 58, від 10 лютого 2010 року; рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року; рішення у справі «Петриченко проти України», № 2586/07, п. 13, від 12 липня 2016 року; рішення у справі «Богатова проти України», № 5231/04, від 07 жовтня 2010 року).

На виконання вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, судом надана оцінка основним доводам та запереченням сторін. Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, позивач як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, звільнений від сплати судового збору.

Інші судові витрати позивачем документально не підтверджені, а тому вони присудженню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань на утримання Департаменту не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Лівобережна районна адміністрація Маріупольської міської ради, до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Донецька обласна державна адміністрація, Регіональна комісія з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках при Донецькій обласній державній адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, яка полягала у ненаданні ОСОБА_1 відповіді на його звернення від 07 грудня 2015 року у строки, передбачені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.

4. Повний текст постанови виготовлений 28 лютого 2017 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.