Рішення

від 18.04.2017 по справі 202/4325/16-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/4325/16-ц

Провадження № 2/202/898/2017

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2017 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Мороза В.П.

при секретарі: Овечко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет застави та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 44 000 000,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави - частку у розмірі 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю УНМАК (ідентифікаційний код 35914495), номінальною вартістю 23 000 000,00 гривень, що належить ОСОБА_2; визнання права власності на частку у розмірі 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю УНМАК (ідентифікаційний код 35914495); припинення участі ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в Товаристві з обмеженою відповідальністю УНМАК (ідентифікаційний код 35914495) в зв'язку зі зверненням стягнення на всю належну йому частку в статутному капіталі товариства, встановити порядок виконання судового рішення шляхом зобов'язання будь-якого державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців здійснити державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі рішення суду та стягнути грошові кошти у розмірі 21 000 000,00 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 07 лютого 2016 року між ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) та ОСОБА_2 (далі по тексту - Відповідач) було укладено договір позики грошових коштів на суму 22 000 000,00 грн. (двадцять два мільйонів гривень 00 коп.).

Відповідно до умов п. 1.1. договору позики від 07.02.2016 року (далі за текстом - Договір позики) Боржник (Відповідач) отримує від Кредитора (Позивач), а Кредитор передає у власність Боржника грошові кошти в розмірі 22 000 000,00 грн., які Боржник зобов'язується повернути в повному обсязі на умовах, передбачених Договором в строк до 26 квітня 2016 року. Також договором передбачена відповідальність Позичальника за неналежне виконання умов договору в частині порушення строків повернення позики у вигляді штрафу в розмірі 100% від розміру позики

Зазначений договір позики є змішаним договором та містить в собі положення договору позики та договору застави корпоративних прав, з метою забезпечення належного виконання боржником своїх зобов'язань по договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Так пунктом 3.1 Договору позики встановлено, що з метою належного виконання своїх зобов'язань щодо повернення позики, зазначеної в п. 1.1. Договору, Боржник передає в якості часткового забезпечення зобов'язань на суму 23 000 000, 00 гривень в заставу корпоративні права (частку) в розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ УНМАК (ідентифікаційний код 35914495) номінальною вартістю 23 000 000,00 гривень.

Відповідно до п. 3.4. договору позики вартість предмету застави була оцінена сторонами в 23 000 000, 00 гривень.

Але в порушення взятих на себе зобов'язань Відповідач у строк, встановлений Договором позики, та й до сьогодні не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання Договору позики, про причини такого невиконання Позивача не повідомив.

Позивач вважає, що відповідачем грубо порушуються його майнові права та інтереси, а також норми чинного законодавства України, що надає підстав позивачу звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

У серпні 2016 року до суду надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору в межах даної справи ОСОБА_3. Вказана позовна заява була прийнята до провадження.

У своїй позовній заяві третя особа просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг у розмірі 21000 000 грн. шляхом визнання за ОСОБА_3 права власності на паркувальні місце № 1-64, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 166Д у підвальному поверсі житлового будинку літ. А-20, нежитлові приміщення № 135-136, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 166Д, нежитлове приміщення № 1, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго (колишня - вул. Чкалова), буд. 48,визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:07:484:0004, розташовану за адресою: м. Дніпро, вулиця Щепкіна, будинок 13, переведення на ОСОБА_3 прав та обов'язків ОСОБА_2 як власника частки у розмірі 17/20 нерухомого майна - земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:07:484:0013, загальною площею 0,0573 га, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Щепкіна, 15а, переведення на ОСОБА_3 прав та обов'язків ОСОБА_2 як власника частки у розмірі 17/20 нерухомого майна - торговельно-діловий комплекс, загальною площею 4317,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 15а; припинення права спільної часткової власності ОСОБА_2 у розмірі 17/20 частини на нерухоме майно - земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:07:484:0013, загальною площею 0,0573 га, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул.. Щепкіна, 15а; припинення права спільної часткової власності ОСОБА_2 у розмірі 17/20 частини на нерухоме майно - торговельно-діловий комплекс, загальною площею 4317,7 кв.м., розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 15а; припинення права власності ОСОБА_2 на наступне нерухоме майно: паркувальні місця № 1-64, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 166Д у підвальному поверсі житлового будинку літ. А-20, нежитлові приміщення № 135-136, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 166Д, нежитлове приміщення № 1, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго(колишня - Чкалова), буд. 48, земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:07:484:0004, площею 0,0518 га, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 13.

Право власності Відповідача на зазначене майно підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08.09.2016 року, яка міститься в матеріалах справи.

В обґрунтування заявлених вимог третя особа зазначив, що 29 червня 2016 року між ОСОБА_1 (Позивачем) та ОСОБА_4 (третя особа з самостійними вимогами щодо предмету спору) було укладено Договір про відступлення права вимоги.

Пунктом 1.1. Договору про відступлення права вимоги визначено, що Первісний позикодавець (ОСОБА_1) передає належне йому право вимоги за Договором позики від 07.02.2016 року, укладеного між Первісним позикодавцем (ОСОБА_1) і ОСОБА_2 (позичальник) (далі по тексту - основний договір), в частині вимог в розмірі 10500 000,00 грн. (десять мільйонів п'ятсот тисяч гривень 00 коп.), а Новий позикодавець (ОСОБА_3) приймає право вимоги, що належить первісному позикодавцеві за Основним Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги Початковий позикодавець (ОСОБА_1) передає належне йому право вимоги штрафних санкцій в розмірі 10 500 000,00 грн. (десять мільйонів п'ятсот тисяч гривень 00 коп.), а Новий позикодавець (ОСОБА_3) приймає право вимоги, що належить первісному позикодавцеві за Основним Договором.

В пункті 1.3. Договору про відступлення права вимоги Сторонами зазначено, що з цього договору випливає, що Новий позикодавець (ОСОБА_3) займає місце первісного позикодавця (ОСОБА_1) в зобов'язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору.

Згідно зі змістом положень п. 3.3.2 Договору про відступлення права вимоги Новий позикодавець (ОСОБА_3) має всі права і обов'язки за Основним договором, в частині переданих зобов'язань Боржника, зазначених в пунктах 3.5., 4.3., 4.5. Основного договору, окрім права на звернення стягнення на предмет застави, зазначений в п. 3.1. Основного договору.

Пунктом 3.5. Основного договору встановлено, що у випадку не повернення боргу в повному обсязі або його частини, яка не забезпечена предметом застави, зазначеному в п. 3.1. Основного договору, Боржник несе відповідальність за своїм зобов'язанням, встановленому в п. 1.1. Основного договору, всім належним йому майном.

В свою чергу п. 5.1. Договору про відступлення права встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Таким чином оскільки між позивачем та третьою особою 29.06.2016 р. було укладено Договір про відступлення права вимоги, яким до ОСОБА_4 перейшли права Первісного кредитора Відповідача, в частині, що стосується стягнення заборгованості за Договором позики в розмірі 10 500 000,00 грн. за основним зобов'язанням та 10 500 000,00 за штрафними санкціями.

За наявною в третьої особи інформацією у відповідача відсутнє інше співмірне з розміром грошових вимог майно на яке може бути звернуто стягнення з метою погашення заборгованості, що виникла з Договору позики та Договору про відступлення прав, окрім майна, зазначеного в позовній заяві.

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали в повному обсязі, представник відповідача проти позовів заперечував з підстав наведених в запереченнях, які містяться в матеріалах справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача та третьої особи на підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В якості доказів, які обґрунтовують позовні вимоги позивача до матеріалів справи було надано копію договору позики, укладеного між позивачем та відповідачем 07.02.2016 року.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, обґрунтовує свої вимоги копією договору про відступлення права вимоги від 29.06.2016 року.

У відповідності до положень ч.2 ст.64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Враховуючи заперечення відповідача проти факту укладання договору позики суд неодноразово зобов'язував представників позивача та третьої особи надати для огляду в судовому засіданні оригінали договору позики від 07.02.2016 року та договору про відступлення права вимоги від 29.06.2016 року.

Разом з тим, представники як позивача, так і третьої особи, протягом усього часу розгляду спору та незважаючи на вимогу представника відповідача, підтриману судом, не надали оригіналів документів: договору позики від 07.02.2016 року та договору про відступлення права вимоги від 29.06.2016 року.

При цьому представники як позивача, так і третьої особи, в судових засіданнях зазначали, що оригінали витребуваних документів перебувають в їх довірителів, а в них, як представників, наразі відсутні оригінали вказаних договорів та в наявності виключно копії.

З урахуванням ухилення позивача та третьої особи від надання оригіналів витребуваних документів, суд приходить до висновку, що факт укладання договору позики від 07.02.2016 року та договору про відступлення права вимоги від 29.06.2016 року позивачем та третьою особою не доведено.

Відповідно до п.2 Пленуму ВС України від 18.12.2009 року № 14 обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач та третя особа з самостійними вимогами не надали суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог, а тому не знаходить підстав для задоволення позовів.

Керуючись ст. 344 ЦК України, ст. 10,11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет застави та визнання права власності - відмовити в повному обсязі.

В задоволенні позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний суд міста Дніпропетровська шляхом подачі в 10 - денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Суддя В.П. Мороз