Ухвала

від 04.05.2017 по справі 520/10098/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2042/17

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19.10.2016 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди,

встановила:

23.08.2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на його користь грошову суму у розмірі 10 000 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, на його користь грошову суму у розмірі 111 925 240 грн. за порушення ПАТ Європейський газовий банк зобов'язань за договором банківського вкладу №328945 від 23.12.2013 року та договором банківського вкладу № 333948 від 06.03.2014 року.

Ухвалою від 18.10.2016 року відкрито провадження по справі.

Разом з позовною заявою представником ОСОБА_4 - ОСОБА_7 надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно наданого переліку.

В обґрунтування заяви представник ОСОБА_4 посилається на те, що відповідачі нанесли дуже суттєву матеріальну шкоду позивачеві, є всі підстави вважати, що вони можуть будь-яким шляхом відчужити своє рухоме та нерухоме майно на користь інших осіб для ухилення від виконання рішення суду, що в свою чергу ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду. Також послався на те, що у позивача немає достовірних даних щодо того, яке саме майно наявне у відповідача та відсутня можливість самостійно встановити такі дані, враховуючи наявність таких повноважень у державного виконавця, для гарантії реального виконання рішення суду у разі задоволення позову, просить суд накласти арешт на все рухоме та нерухому майно відповідачів.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.10.2016 року заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2. Накладено арешт на нежитлові приміщення - група приміщень № 12 (в літ. А ), загальною площею 176,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належать на праві власності ОСОБА_3. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких з посиланням на порушення норм процесуального права, а саме на те, що оскаржувана ухвала не містить жодних обґрунтувань застосування судом заходів забезпечення позову та доводів стосовно того, як невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, ставиться питання про скасування ухвали та постановлення нової про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову.

В частині відмови у задоволенні клопотання, ухвалу не оскаржено, а тому відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів не перевіряє висновку суду в цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, вислухавши представника апелянтів, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. ч.1-3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти будь які дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006 року у п.4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Суд зазначив, що позивачем у позовній заяві визначено ціну позову у розмірі 111935240,00 грн., вимогу позивача стосуються щодо стягнення вказаної суми грошових коштів з відповідачів.

У відповідності до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та заборони вчиняти певні дії.

Метою вчинення вказаних процесуальних дій є забезпечення можливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Суд також встановив, що відповідачеві ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; відповідачеві ОСОБА_3 на праві власності належать нежитлові приміщення, - група приміщень № 12 (в літ. А ), загальною площею 176,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; яке не перебуває під обтяженням, не перебуває в іпотеці, у зв'язку з чим, суд першої інтонації дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно стягнення заборгованості у загальній сумі 111935240,00 грн., невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, у зв'язку з чим суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, та є необхідність у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказане нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачам по справі.

Колегія судді вважає погоджується з такими висновками районного суду та не погоджується з доводами апеляційної скарги, що між сторонами не має майнового спору, оскільки такі доводи спростовуються самим позовом.

Усні посилання представника апелянтів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що майно яким забезпечено позов, не належить відповідачеві, не є доводами апеляційної скарги та не доведено належними та допустимими доказами.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що постановляючи ухвалу про забезпеченню позову, судом першої інстанції були перевірені усі обставини справи, а також факти які мають значення для справи, також суд пересвідчився, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач позовним вимогам, тому оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, а тому в силу п.1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала районного суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 312, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 19.10.2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева