Ухвала

від 15.01.2018 по справі 520/10098/16-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/10098/16-ц

Провадження № 2/520/2466/18

УХВАЛА

15.01.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2016 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, в якій позивач просить суд:

- стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень;

- стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 111925240 гривень за порушення Публічним акціонерним товариством Європейський газовий банк зобов'язань за договором банківського вкладу № 328945 від 23 грудня 2013 року та договором банківського вкладу № 333948 від 06 березня 2014 року.

Вказана позовна заяву була отримана суддею 25.08.2016 року.

25 серпня 2016 року суддею Київського районного суду міста Одеси відповідно до ст. 122 ЦПК України були надані запити до Відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області та м. Києва.

05 вересня 2016 року та 15 вересня 2016 року на адресу Київського районного суду міста Одеси повернулись відповіді з Відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області та м. Києва.

Надалі суддею вирішуючи питання про відкриття провадження було встановлено невідповідність позовної заяви ст. 119 ЦПК України, у зв'язку з чим ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2016 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху та надано позивачеві строк терміном в п'ять днів з дня отримання копії ухвали для виправлення недоліків поданої заяви.

13 жовтня 2016 року позивачем було надано до суду заяву з додатками до неї на виконання ухвали судді Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2016 року.

Вказана заява позивача з додатками до неї була отримана суддею 17 жовтня 2016 року.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 18.10.2016 року відкрито провадження по справі на підставі позовної заяви ОСОБА_1 та призначено по справі попереднє судове засідання, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 січня 2017 року.

19 жовтня 2016 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про забезпечення позову - задоволено частково. Накладено арешт на житловий будинок, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-он, с. Нові Безрадичі, вул. Підгірна, буд. 72-Б, який належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП 230121447). Накладено арешт на нежитлові приміщення - група приміщень № 12 (в літ. А ), загальною площею 176,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, що належать на праві власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1). У задоволенні іншої частини заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 травня 2017 року вказану ухвалу суду від 19 жовтня 2017 року залишено без змін.

15 березня 2017 року судом було ухвалено закінчити проведення попереднього судового засідання та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судові засіданні призначені на 20 листопада 2017 року о 12 годині 00 хвилин та 15 січня 2018 року о 14 годині 30 хвилин позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 повторно не з'явились, про дату, час і місце проведення яких повідомлялись належним чином, шляхом направлення судових повісток про виклик до судового засідання за адресами вказаними позивачем та його представником особисто у позові, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.

Частинами 1, 3 статті 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Суд зазначає, що позивач та його представник під час розгляду справи жодного разу не повідомляли суд про причини неявки, зміну адреси свого проживання, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходили, у зв'язку з чим суд вважає, що позивач та його представник повторно не з'явились в судове засідання без поважних причин.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У своєму рішенні у справі Пономарьов проти України суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження .

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами , може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач та його представник починаючи з 07 червня 2017 року, тобто на протязі пів року, не вжили будь-яких заходів, щоб дізнатись про стан провадження в цій справі, що дає можливість зробити висновок про те, що позивач ОСОБА_1 втратив інтерес до підтримання свого позову.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 189 ЦПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Частинами 1, 2 статті 210 ЦПК України встановлено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів.

Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму судам роз'яснено, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.

Судом враховується, що провадження в цій справі відкрито 18.10.2016 року, тобто один рік та три місяці тому, розгляд справи по суті судом розпочато 15 березня 2017 року, тобто десять місяців тому, систематичні нез'явлення позивача та його представника до судових засідань робить неможливим проведення судових засідань, що призводить до постійних їх відкладень, за наслідком чого призводить до порушення судом норм чинного законодавства України щодо розгляду справи в розумні строки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з'ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що позивач та його представник повторно не з'явились в судове засідання; не повідомили суд про причини неявки; заяви про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило; не здійснили жодних дій для отримання інформації про стан провадження в цій справі, у відповідності до норм Цивільного Процесуального Кодексу України, Конвенції та практики Європейського суду, суд дійшов висновку та вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, підлягає залишенню без розгляду.

Як вже судом зазначалось, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 19 жовтня 2016 року за заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на: житловий будинок, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-он, с. Нові Безрадичі, вул. Підгірна, буд. 72-Б, який належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП 230121447); нежитлові приміщення - група приміщень № 12 (в літ. А ), загальною площею 176,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, що належать на праві власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідно до ч.9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З урахуванням того, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду, суд вважає, що заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/10098/16-ц, вжиті ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 19 жовтня 2016 року, підлягають одночасному скасуванню.

Керуючись ст. 158, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без розгляду.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2016 року по цивільній справі №520/10098/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, а саме:

- скасувати арешт з житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Нові Безрадичі, вул. Підгірна, буд. 72-Б, який належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП 230121447);

- скасувати арешт з нежитлових приміщень - група приміщень № 12 (в літ. А ), загальною площею 176,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, що належать на праві власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1).

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Калініченко Л. В.