Рішення

від 27.04.2017 по справі 907/1016/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.04.2017 р. Справа № 907/1016/14

За позовом: приватного підприємства спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства Закарпатліфтмонтаж м.Ужгород

до відповідача:Комунального підприємства Ужгородліфт м.Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент міського господарства ОСОБА_1 міської ради м.Ужгород

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Колегія суддів у складі:

Головуючого судді Йосипчук О.С.

Судді Ремецькі О.Ф.

Судді Пригара Л.І.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, ОСОБА_3 - керівник

від відповідача: ОСОБА_4 - представник, ОСОБА_5 - керівник

від третьої особи: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивачем, із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.04.2017р., заявлено позов про витребування від відповідача майна, а саме:

- станок токарний гвинторізний 1978року випуску марки СП-500 інвентарний номер 01;

- станок фрезерний універсальний 1960 року випуску марки 6725В інвентарний номер 02;

- станок токарний гвинторізний виготовлений 1994 року;

- станок для загинання листового металу виготовлений 2003 року (великий верстат);

- станок для проточки шківа (станок токарний гвинтонарізний виготовлений 1994 року).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що означене майно перебуває у його власності, однак протиправно утримується відповідачем, починаючи з січня 2006 року, який вважає, що внаслідок придбання корпоративних прав на спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Закарпатліфтсервіс", він набув право власності на все майно, яке перебувало у складі основних засобів приватизованого підприємства.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема стверджує про правомірність набуття засобів виробництва, позаяк спірне майно було поставлено на бухгалтерський облік. З наведених вище міркувань, позивач стверджує, що спірне майно перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Ужгорода і не може бути витребуваним позивачем.

Окрім того, заперечення відповідача зводяться до посилань на відсутність ідентифікаційних ознак у витребовуваному майні та на сплин строку позовної давності у спорі про витребування спірного майна із чужого незаконного володіння.

У попередніх засіданнях суду оголошувались перерви відповідно до ст.77 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є майно, яке являється минулими активами Державного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства «Укрліфт» , що пройшло процес корпоратизації та частину активів якого було передане з різних підстав відповідачу та позивачу у справі.

З метою встановлення правової природи виникнення у позивача права власності на спірне майно, а відтак і на право віндикації, судом піддано аналізу процес корпоризації Державного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства «Укрліфт» .

Таким чином, судом встановлено, що на виконання Указу Президента України від 15.06.93р. «Про корпоратизацію підприємств» , наказу Міністерства економіки України від 27.08.93 № 54 та на підставі Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.93 № 508, Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству видано наказ від 09.02.94 № 9 «Про створення ВАТ «Укрліфт» , на підставі якого створено шляхом перетворення Державного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства «Укрліфт» , ВАТ «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство «Укрліфт» (ВАТ «Укрліфт» ), до якого як правонаступника всіх прав і обов'язків корпоратизованого державного підприємства перейшли всі активи і пасиви.

У судовому порядку (Справа №5008/1324/2011) встановлено, що відповідно до витягу з відомості результатів інвентаризації нерухомого майна станом на 01.01.94, яке було передане до статутного фонду ВАТ «Укрліфт» та є власністю товариства, затвердженого начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, у власність ВАТ «Укрліфт» разом з іншим майном було передано й адмінбудівлю та гараж за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 12.12.95 № 1712 процес приватизації акціонерного товариства «Укрліфт» визнано завершеним.

Таким чином, вищенаведеними було встановлено, що при приватизації Державного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства «Укрліфт» у власність ВАТ «Укрліфт» перейшло рухоме та нерухоме майно, зокрема, адмінбудівля (літ. «Б» ), розташована за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4. При цьому, дата передачі будівлі згідно акту прийому-передачі за станом 01.03.94 була здійснена в процесі приватизації позивача, яка завершена у 1995 році.

Як вбачається з пояснень, поданих Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву від 04.12.06 в рамках розгляду справи № 5/39-А, майно, яке станом на 09.02.94 було закріплено за Державним ремонтно-будівельним підприємством «Укрліфт» належало до права державної власності, а надалі ВАТ «Укрліфт» відповідно до положень статуту (затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу № 9 від 09.02.94) стало власником майна, яке перебувало на балансі Товариства.

Отже, майно цілісного майнового комплексу Державного ремонтно-будівельного підприємства «Укрліфт» було корпоратизовано повністю, без винятків, оскільки ОСОБА_3 оцінки вартості не містив зафіксованого факту вилучення з майнової маси певного виду майна, яке приватизації не підлягало.

Позивач просить витребувати у відповідача майно, посилаючись на те, що це майно знаходиться у його власності без правових підстав та безпідставно утримується відповідачем.

У свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову, покликається на те, що він добросовісно заволодів цим майно і продовжував користуватись ним безперервно та безперешкодно протягом строку, що перевищує строк позовної давності по при віндикаційному позові.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права власності та визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом способами, що унормовані цією статтею та іншими способами, які передбачені законом.

Статтею 387 Цивільного кодексу України унормовано, що власник майна може витребувати своє майно із чужого незаконного володіння.

Відтак, позов про витребування майна із чужого незаконного володіння застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном. Тобто, коли майно незаконно вибуває із його володіння. У такому випадку, власник має право оголосити про застосування судового примусу для повернення свого майна.

Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України унормовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Слід зауважити, що відповідно до приписів статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Поряд з цим, відповідно до приписів ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Судовим розглядом справи встановлено, що що виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради 21.11.05 на підставі розпорядження глави міської управи № 502 від 28.10.93 про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 міській раді видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, будівлі літ «Б» , «В» , «Г» , «Д» по вул. Польовій, 4 м. Ужгорода.

Водночас, пунктом 1 рішення ОСОБА_1 міської ради від 06.04.07 № 285, прийнятого на IV сесії V скликання, скасовано пункти 1, 2 розпорядження ОСОБА_1 міської управи від 03.12.93 № 576 «Про вилучення та виділення земельних ділянок фізичним та юридичним особам, підприємствам, організаціям для будівництва та вирощування сільськогосподарських культур та передачу будівель на баланс» , згідно з яким відповідачу було передано у постійне користування зазначену вище земельну ділянку площею 0,216 га, а також передано на його баланс відповідні споруди При цьому, згідно п. 2 вказаного рішення міської ради ОСОБА_6 майном міста зобов'язано прийняти на баланс будівлі літ. «Б» , «В» , «Г» , «Д» , за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Надалі, рішенням ОСОБА_1 міської ради № 1344 від 25.12.09 (п. 7.4) скасовано Державний акт на право постійного користування землею від 05.05.01 № 314 ІІ-ЗК № 001025, у зв'язку з скасуванням розпорядження глави міської управи від 03.12.93 в частині передачі на баланс будівель підприємству «Закарпатліфт» .

Власне тому твердження про те, що внаслідок укладення між ВАТ «Укрліфт»та ТОВ «В.В.С. ліфт груп» договору від 20.05.05 купівлі-продажу корпоративних прав ДП СРСУ «Закарпатліфт» власником майна останнього, в т.ч. і рухомого та нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4, став відповідач є невірним з огляду на те, що, відповідно до п. 8.1. статуту ДП СРСУ «Закарпатліфт» АТ «Укрліфт» майно, яке відображено на балансі дочірнього підприємства є ВАТ «Укрліфт» , а тому це майно не могло бути об'єктом договору від 20.05.05р.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.07 у справі № 5/39-А яким було задоволено позов АТВТ «Укрліфт» , було визнано неправомірним та скасовано рішення Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 08.05.05 № 165 в частині визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови міської управи від 03.12.93 № 576 про передачу на баланс ДП СРСУ «Закарпатліфт» всіх будівель по вул. Польовій, 4 в м. Ужгороді і передачі цих об'єктів нерухомості на баланс управління майнової політики ОСОБА_1 міської ради. Окрім того, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.01.11 у справі № 16/121 (яке було залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій) визнано незаконним та частково скасовано пункти 1, 2 рішення ОСОБА_1 міської ради № 285 від 06.04.07 у частині нерухомого майна - гаража (літера «Д» ) та визнано за АТВТ «Укрліфт» (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 52-Б, код 05506365) право власності на нерухоме майно -гараж (літера «Д» ), що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Добросовісність заволодіння спірним майном не може грунтуватись лише на самому факті існування цього майна на балансі комунального підприємства «Ужгородліфт» . Не являється така добросовісність заволодіння і преюдицією.

У цій ситуації, позаяк право власності на спірне майно не визнавалось відповідачем у справі і оспорювалось іншими суб'єктами права власності, власник - позивач у справі прийняв рішення про вжиття ряду необхідних заходів для захисту своїх майнових прав.

Так, 17.01.07р. постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №5/39-А було задоволено позов позивача про визнання неправомірним та скасування рішення Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 08.05.05 №165 в частині визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови міської управи від 03.12.1993 року №576 про передачу на баланс ДП СРСУ „Закарпатліфт» всіх будівель по вул. Польовій, 4 в м. Ужгород і передачі цих об'єктів нерухомості на баланс управління майнової політики, а рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.01.2011р. у справі № 16/121 визнано незаконним та частково скасовано пункти 1, 2 рішення ОСОБА_1 міської ради №285 від 06.04.07 у частині нерухомого майна - гаража (літера „Д» ) та визнано за акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт» (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 52-Б, код 05506365) право власності на нерухоме майно -гараж (літера „Д» ), що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Як встановлено судом, із вбачається з матеріалів справи №907/973/13, рішеннями ОСОБА_1 міської ради №1327 від 25.12.2009 року та № 848 від 29.03.2013 року" передано у повне господарське відання КП "Ужгородліфт частину будівлі літ. „Б» (193,3 кв. м.); будівлі літ. „Г» , „Д» та будівлю літ. „Ж» (90,4 кв. м.) за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Приватне підприємство спеціалізоване ремонтно - будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж" придбало розташовані у м. Ужгород по вул. Польова, 4 приміщення:

- під літерою „Б» (вбудовані приміщення) загальною площею 63,7 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу № 701 від 25.06.2010 року, укладеного між Департаментом ОСОБА_1 міської ради та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", зареєстрованого ОСОБА_1 БТІ в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 26842511 від 28.07.2010 року;

- під літерою „Б» (адміністративний корпус) на 1/2 частки загальною площею 63,7 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу від 31.01.2013 року, укладеного між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт» та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", зареєстрованого в Державному реєстру прав на нерухоме майно (витяг № 227910 від 31.01.2013 року);

- під літерою „Б» (адміністративний корпус) на 1/2 частки загальною площею 63,7 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу від 01.02.2013 року, укладеного між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт» та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно (витяг № 239476 від 01.02.2013 року);

- під літерою „Д» (гараж) на 1/2 частки загальною площею 99,0 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу від 05.03.2012 року, укладеного між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт» та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", зареєстрованого ОСОБА_1 БТІ в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 33581293 від 23.03.2012 року;

- під літерою „Д» (гараж) на 1/2 частки загальною площею 99,0 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу від 06.04.2012 року, укладеного між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт» та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж", зареєстрованого ОСОБА_1 БТІ в реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 33978539 від 27.04.2012 року;

- під літерою „Ж» (складські приміщення) площею 90,4 кв. м. на підставі договору купівлі - продажу від 20.03.2012 року, укладеного між Акціонерним товариством відкритого типу „Укрліфт» та ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж".

А ОСОБА_6 №28 від 06.02.2013р. ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж" - повідомило КП "Ужгородліфт" про придбання зазначених вище приміщень та просило звільнити їх до 01.03.2013р.

Отже, належні позивачу за первісним позовом на праві власності приміщення (будівлі за літ. "Б", "Д" у м. Ужгород по вул. Польова, 4) фактично зайняті та використовувались КП "Ужгородліфт".

Таким чином, судом у справі №907/973/13, було встановлено факт користування КП "Ужгородліфт" належними ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж" приміщеннями (літ. „Б» „Д» по вул. Польва, 4 у м. Ужгороді).

Із матеріалів, досліджених у справі №907/764/16, вбачається, що спірне майно було виявлене ОСОБА_6 майнової політики ОСОБА_1 міської ради у ході перевірки інвентаризації майна, яку проведено комунальним підприємством «Ужгородліфт» . Означена перевірка здійснена на виконання Розпорядження міського голови від 30.06.2006р. №169 .

Саме за наслідками наведеної вище перевірки і було виявлене майно, яке не було зазначене у акті приймання передачі при купівлі корпоративних прав на спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Закарпатліфтсервіс» - дочірнє підприємство АТВТ «Укрліфт» а тому визнане таким, що є безхазяйним - таким що не має власника або власник якого невідомий.

Опираючись на наведені висновки, ОСОБА_6 від 19.10.2006 р. №991 ОСОБА_6 майнової політики міста Ужгород звернулась до КП «Ужгородліфт» із пропозицією оцінити це безхазяйне майно по справедливій вартості і взяти його на баланс підприємства.

Таким чином, спірне майно було занесене на баланс відповідача на підставі ОСОБА_6 майнової політики міста Ужгород від 19.10.2006 р. №991, як безхазяйне, який і прийняв на облік безхазяйне майно.

Досліджуючи обставини прийняття спірного майна на облік та послідуюче його утримання органом місцевого самоврядування, суд, у справі №907/764Є16, не знайшов доказів вчинення відповідачем будь-яких дій направлених на віднайдення власника безхазяйної речі орган місцевого самоврядування.

Таким чином, на момент виявлення знахідки власником приміщення було КП «Ужгоролліфт» (відповідач у справі), який і визнано не власником спірного майна, а носієм зобов'язань особи, яка знайшла загублену річ .

Далі, як вбачається із матеріалів справи №907/764Є16, жодних дій, направлених на виконання свого обов'язку повернути річ чи вчинити унормовані законом дії, направлені на виявлення власника, КП «Ужгородліфт» чи безпосередньо ОСОБА_1 міська рада не здійснили.

Зважаючи на таке, Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.01.2017р. по справі №907/764/16 було відмовлено ОСОБА_1 міській раді у задоволенні вимог про визнання права власності на спірне майно. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від13.03.2017р. означене рішення суду було залишене в силі.

Зважаючи на таке, на сьогодні спірне майно утримується відповідачем у справі в статусі знахідки без установлених законом підстав та із порушенням прав власника - позивача у справі. В силу ст.337 ЦК України, на відповідача покладено обов'язок здійснити активні дії, що супроводжується абсолюдним обов'язком утримуватись від порушення абсолютних прав власності.

Як встановлено судовим розглядом справи №907/764/16, спірне майно, на підставі Заяви про надання дозволу на придбання майна від 26.04.2005р., погодженого ВАТЗТ «Укрліфт» , на Накладної на реалізацію №5 від 29.04.2005р. було придбане від СРБУ «Закарпатліфт» громадянином ОСОБА_3М (податкова накладна Н-04-38 від 29.04.2005р.).

У послідуючому, рішенням зборів учасників ТОВ «Закарпатліфтмонтаж» позивачу було надано дозвіл на придбання цього обладнання від громадяника ОСОБА_3, що і було реалізовано на підставі Договору купівлі-продажу №02/06 від 04.10.2010р. та накладної від 02.06.2010р.

Таким чином, спірне майно має власника позивача, який, захищаючи власні майнові права 17.10.2014р. звернувся до суду із вимогою про витребування цього майна з чужого незаконного володіння.

Як вбачається із висновків Постанови про закриття кримінальної власності від 11.02.2016р., судовий спір про визнання права власності на спірні активи тривав у період з грудня 2003 року по грудень 2012р. і, хоча і між ОСОБА_1 міською радою та АТВТ «Укрліфт» , однак він стосувався позивача , однак стосувався визнання права власності на будівлі в яких знаходилось ДП СРБУ «Закарпатліфт» АТВА «Укрліфт» . За таких обставин, новий власник спірного майна не мав можливості його вивезти, оскільки у цей момент приміщення у яких знаходились спірні станки, використовувався КП «Ужгородліфт» - відповідач у справі.

Із урахуванням викладеного слід зазначити, що порядок та характер обставин щодо набуття спірного майна позивачем, не відповідає диспозиції норми ст.344 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка претендує на власність за набувальною давністю, вважається такою, зокрема за умови, що вона „добросовісно заволоділа» , тобто є незаконним володільцем, чужого майна, що спростовується матеріалами справи та судовим розглядом спору.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Отже, враховуючи наявні у справі матеріали, пояснення сторін та учасників спору, а також здійснивши аналіз законодавства, яким регламентуються законні умови виникнення права власності, суд доходить висновку про те, що позивач довів своє право на віндикацію, а невиконання відповідачем свого обов'язку вчинити дії, передбачені ст.337 ЦК України, є тривалим порушенням майнових прав позивача, що прямо суперечить приписам ст.41 Конституції України.

Невиконання обов'язку повернути майно, чи повідомити про знахідку власника, є дефектним володінням і не може слугувати самостійним юридичним фактом, що породжує право на заволодіння майном через втрату позивачем строку звернення до суду у зв'язку із сплином строку позовної власності.

На підставі викладеного вище слід зійти висновку про те, що наявність факту заволодіння відповідачем спірним майном, як знахідкою, за наявності іншого факту - порушення цим же відповідачем правил унормованого механізму набуття прав власності на знахідку (ст.ст.337, 338 ЦК України) є казуальним випадком (ст.338 ЦК України ), який потребує виправленню в силу закону і являє собою поважну причину пропуску строку позовної давності з огляду на факт придбання позивачем спірного майна у 2010 році за договором купівлі-продажу від 02.06.2010р. №02/06 при звернення за віндикацією у 2014 році.

З урахуванням вище приведеного та з огляду на необхідність відновлення порушеного права позивача вільно розпоряджатись активами , що знаходяться у його власності , порушене право позивача підлягає захисту за межами строку позовної давності в порядку п.5 ст.267 ЦК України, ст.16 ЦК України та ст.41 Конституції України.

Згідно з ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування на користь позивача понесених витрат по сплаті судового збору у розмірі 1218 грн.

Керуючись п.5 ст.267 ЦК України, ст. ст. 1, 15, 27, 32, 33, 34, 43, 49, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати комунальне підприємство Ужгородліфт (м.Ужгород, вул.8-го Березня, 18, код 32216036) повернути Приватному підприємству спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство Закарпатліфтмонтаж (м.Ужгород, вул.Польова, 4 код 31833528) спірне майно, а саме:

- станок токарний гвинторізний 1978року випуску марки СП-500 інвентарний номер 01;

- станок фрезерний універсальний 1960 року випуску марки 6725В інвентарний номер 02;

- станок токарний гвинторізний виготовлений 1994 року;

- станок для загинання листового металу виготовлений 2003 року (великий верстат);

- станок для проточки шківа (станок токарний гвинтонарізний виготовлений 1994 року).

Наказ видати.

2.Стягнути із комунального підприємства Ужгородліфт (м.Ужгород, вул.8-го Березня, 18, код 32216036) на користь Приватного підприємства спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство Закарпатліфтмонтаж (м.Ужгород, вул.Польова, 4 код 31833528) суму 1218 грн. витрат на сплатус судового збору.

Наказ видати.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено і підписано 10.05.2017р.

Головуючий суддя Йосипчук О.С.

Судді Ремецькі О.Ф.

Судді Пригара Л.І.