Постанова

від 14.08.2017 по справі 907/1016/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2017 р. Справа № 907/1016/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Скрипчук О.С.

ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Ужгородліфт Ужгородської міської ради (надалі КП Ужгородліфт Ужгородської міської ради) б/н від 22.05.2017р. (вх. № 01-05/2495/17 від 30.05.2017р.)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 27.04.2017р.

у справі № 907/1016/14

за позовом : Приватного підприємства спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства «Закарпатліфтмонтаж» (надалі ПП СРБП «Закарпатліфтмонтаж» )

до відповідача: КП Ужгородліфт Ужгородської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - директор; ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 11.01.2017р.);

від відповідача: ОСОБА_4 - директор; ОСОБА_5 - представник (довіреність б/н від 01.12.2016р.);

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.04.2017р. у справі №907/1016/14 (головуючий-суддя Йосипчук О.С., судді: Ремецькі О.Ф., Пригара Л.І.) позов задоволено повністю. Зобов'язано Комунальне підприємство «Ужгородліфт» повернути Приватному підприємству спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство «Закарпатліфтмонтаж» спірне майно, а саме: станок токарний гвинторізний, 1978 року випуску, марки СП-500, інвентарний номер 01; станок фрезерний універсальний, 1960 року випуску, марки 6725В, інвентарний номер 02; станок токарний гвинторізний, виготовлений 1994 року; станок для загинання листового металу, виготовлений 2003 року (великий верстат); станок для проточки шківа (станок токарний гвинтонарізний, виготовлений 1994 року). Стягнуто із Комунального підприємства «Ужгородліфт» на користь Приватного підприємства спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство «Закарпатліфтмонтаж» суму 1218 грн. витрат на сплату судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача вільно розпоряджатись активами, що знаходяться у його власності. Порушене право позивача підлягає захисту за межами строку позовної давності в порядку п. 5 ст. 267 ЦК України, ст. 16 ЦК України та ст. 41 Конституції України.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим. Стверджує, що шляхом подання заяви про зменшення позовних вимог позивач змінив предмет позовних вимог після початку розгляду справи по суті. На переконання відповідача, станом на момент звернення до суду з даним позовом, позивач не мав права власності щодо спірного майна, оскільки не відбулось фактичної передачі майна від гр..ОСОБА_2 до позивача за договором купівлі-продажу №02/06 від 02.06.2010р. Вказує, що суд неправильно застосував ст. 267 ЦК України, не взяв до уваги та не оцінив той факт, що позивачу було відомо про перебування спірних станків у володінні та користуванні відповідача. Просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 27.04.2017р. у справі №907/1016/14, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що право власності на спірне майно виникло в нього на підставі договору купівлі-продажу № 02/06 від 02.06.2010р., накладної б/н від 02.06.2010р. та розрахункової відомості. Звертає увагу на закріплену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину. Вважає вірним висновок суду про триваюче порушення його прав щодо повного володіння та розпорядження своїм майном. Просить залишити без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 27.04.2017р. у справі №907/1016/14, апеляційну скаргу КП Ужгородліфт - без задоволення.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.

Представники позивача просили залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 27.04.2017р. у справі №907/1016/14.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2005р. начальник Управління Закарпатліфт ОСОБА_2 звернувся до голови правління АТВТ Укрліфт із заявою про надання дозволу на придбання в СРБУ Закарпатліфт по залишковій вартості: верстата фрезерного, станка токарного, машини свердлової, станка для проточки шківів та верстата великого (а.с.26, т.1).

Згодом СРБУ Закарпатліфт продало ОСОБА_2 вказане обладнання, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією накладної на реалізацію за № 5 від 29.04.2005р. (а.с.27, т.1).

02.06.2010р. між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ПП СРБУ Закарпатліфтмонтаж (покупець) укладено договір купівлі-продажу за № 02/06, , відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність згідно видаткової накладної товари, які були у використанні, а покупець прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, зазначених у даному договорі (а.с.29, т.1).

Згідно розділу 2 договору загальна вартість товару за договором складає 1682,51грн. Накладна є невід'ємною частиною даного договору. Право власності на товар, та всі ризики (в т.ч. ризик випадкової загибелі), пов'язані з цим, включаючи непередбачені, переходять від продавця до покупця в момент передачі товару.

Відповідно до п. 7 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного його виконання набирає чинності з моменту підписання та діє до 30.10.2012р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Договір купівлі-продажу № 02/06 від 02.06.2010р. підписаний його сторонами.

Належним чином оформленою накладною б/н від 02.06.2010р. підтверджується факт отримання позивачем від ОСОБА_2: верстата великого, верстата фрезерного, машини свердлової, станка для проточки шківа та станка токарного СП-500 загальною вартістю 1682,61 грн. з ПДВ (а.с.30, т.1).

Накладна б/н від 02.06.2010р. підписана ОСОБА_2 та позивачем без жодних зауважень.

Зі змісту позовної заяви ПП СРБП «Закарпатліфтмонтаж» вбачається, що придбаний ним товар знаходився в приміщенні майстерні за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.03.2014р. у справі №907/973/13, яке набрало законної сили, встановлено, що ПП СРБП «Закарпатліфтмонтаж» є власником приміщень літ. Б та Д , що знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул.Польова,4, які займає КП Ужгородліфт (а.с.15-20, т.1).

Вказаним рішення суду, зокрема, було зобов'язано КП Ужгородліфт усунути перешкоди ПП СРБП «Закарпатліфтмонтаж» в користуванні майном літ. Б та Д , що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул.Польова,4, шляхом звільнення нежитлових приміщень (п. 3 резолютивної частини рішення господарського суду Закарпатської області від 04.03.2014р. у справі № 907/973/13).

22 липня 2014 року позивач звернувся до начальника Ужгородського МВ УМВС України із заявою № 84, в якій повідомив, що 21.07.2014р. з приміщення майстерні, що знаходиться в м. Ужгород по вул. Польовій, 4 було викрадено обладнання, а саме: верстат великий - 1 шт., верстат фрезерний - 1 шт., машини свердлильна - 1 шт., станок токарний - 1 шт., станок для проточки шківа - 1 шт. Вказав, що зазначене приміщення використовує КП Ужгородліфт (а.с.24, т.1).

04.08.2014р. позивач отримав лист-відповідь Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області, в якому повідомлено, що за зверненням ПП СРБП «Закарпатліфтмонтаж» було проведено перевірку та опитано головного бухгалтера КП Ужгородліфт , згідно пояснень якого вищеперераховані верстати були виготовлені працівниками КП Ужгородліфт та поставлені на бухгатерський облік Підприємства і знаходяться у підсобному приміщенні за адресою: м. Ужгород, вул. 8-Березня, 18 (а.с.25, т.1).

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що належне йому майно протиправно утримується відповідачем.

24.04.2017р. позивач подав до суду першої інстанції заяву про зменшення та уточнення позовних вимог, в якій просив витребувати з чужого незаконного володіння від КП Ужгородліфт на користь ПП СРБП «Закарпатліфтмонтаж» : верстат великий - 1 шт.; верстат фрезерний - 1 шт. (станок фрезерний універсальний, 1960р.в., марка 6725В); машина свердлильна - 1 шт.; станок токарний - 1 шт., (станок токарний гвинтонарізний СП 500, 1978 р.в.); станок для проточки шківа - 1 шт. (станок токарний гвинтонарізний, виготовлений 1994р.) (а.с.77-80, т.2).

Відповідач в заяві від 16.01.2017р. (вх. № 025-1-11/566/17 від 16.01.2017р.) просив суд відмовити в задоволенні позову та застосувати строки позовної давності.

При винесенні постанови колегія суддів враховує таке.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину) (ст. 204 Цивільного кодексу України).

В ході розгляду справи суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу №02/06 від 02.06.2010р. та накладної б/н від 02.06.2010р. позивач придбав у ФОП ОСОБА_2 верстат великий, верстат фрезерний, машину свердлову, станок для проточки шківа та станок токарний СП-500, загальною вартістю 1682,61 грн. з ПДВ.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до приписів частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень частини 1 статті 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Статтею 398 Цивільного кодексу України передбачено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

З аналізу матеріалів справи, зокрема, зі змісту листа Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області за № 35/24741 від 04.08.2014р. випливає, що спірне майно знаходиться у підсобному приміщенні Комунального підприємства Ужгородліфт за адресою: м. Ужгород, вул. 8-Березня, 18.

В матеріалах справи відсутні докази про повернення відповідачем спірного майна позивачу, як власнику.

Відповідно до положень статті 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Згідно з наведеними правовими нормами суд першої інстанції обгрунтовано й підставно зобов'язав КП «Ужгородліфт» повернути ПП СРБП «Закарпатліфтмонтаж» майно, а саме: станок токарний гвинторізний 1978 року випуску марки СП-500 інвентарний номер 01; станок фрезерний універсальний 1960 року випуску марки 6725В інвентарний номер 02; станок токарний гвинторізний виготовлений 1994 року; станок для загинання листового металу виготовлений 2003 року (великий верстат); станок для проточки шківа (станок токарний гвинтонарізний виготовлений 1994 року).

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не застосував до спірних правовідносин строку позовної давності на підставі п. 5 ст. 267 ЦК України, враховуючи те, що невиконання відповідачем свого обов'язку вчинити дії, передбачені ст.337 ЦК України, є тривалим порушенням майнових прав позивача, що суперечить приписам ст.41 Конституції України, а також зважаючи на наявні у справі докази про судові спори між позивачем та відповідачем щодо усунення перешкод в користуванні приміщеннями за адресою: м. Ужгород, вул Польова, 4, в яких знаходилось спірне майно. Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що до заявлення даного позову в суд позивач не мав можливості вступити у фактичне володіння спірним майном.

Твердження скаржника про те, що шляхом подання заяви про зменшення позовних вимог позивач змінив предмет позовних вимог після початку розгляду справи по суті, є безпідставними.

Відповідно до положень ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог. Не вважається зміною предмета позовних вимог конкретизація стороною індивідуальних характеристик майна, яке він просить витребувати, у тому числі посилання на дату виготовлення цього майна.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, зазначених в оскаржуваному судовому рішенні.

Судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Залишити без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 27.04.2017р. у справі №907/1016/14, апеляційну скаргу Комунального підприємства Ужгородліфт Ужгородської міської ради - без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Скрипчук О.С.

ОСОБА_1