ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.05.2017Справа №910/3450/17 За позовом Державного підприємства Національні інформаційні системи
до Приватного акціонерного товариства ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ХОЛДИНГ
про повернення неосвоєної частини авансового платежу у розмірі 225 000,00 грн.
Суддя В.О. Демидов
Представники сторін:
від позивача Кузьменко М.А. (дов. №199/08.2-06 від 18.01.2017);
від відповідача Хаславська А.А. (дов. від 07.03.2017).
встановив :
02.03.2017 Державне підприємство Національні інформаційні системи звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ХОЛДИНГ про повернення неосвоєної частини авансового платежу у розмірі 225 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дія договору №ЮТ-0000002 від 29.12.2015, на підставі якого було перераховано аванс, завершилася, а зобов'язання за договором не були виконані, однак припинилися, підстава для утримання неосвоєної частини авансу у Приватного акціонерного товариства ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ХОЛДИНГ відпала, у зв'язку з чим частина авансу у розмірі 225 000,00 грн. підлягає поверненню.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2017 порушено провадження у справі №910/3450/17, розгляд справи призначено на 23.03.2017.
03.03.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 23.03.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про припинення провадження у справі, посилаючись на тотожні склад сторін у цій справі, предмет та підстави позову зі справою №910/5401/16 за позовом Приватного акціонерного товариства ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ХОЛДИНГ до Державного підприємства Національні інформаційні системи про стягнення 817 500,00 грн. та за зустрічним позовом Державного підприємства Національні інформаційні системи до Приватного акціонерного товариства ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ХОЛДИНГ про визнання права на майно (частини авансового платежу), його повернення та розірвання укладеного між сторонами договору.
Також у судовому засіданні 23.03.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
В судовому засіданні 23.03.2017 судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 13.04.2017.
12.04.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заперечення проти клопотання про припинення провадження у справі №910/3450/17.
13.04.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові пояснення по справі та заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просив об'єднати позовні вимоги про стягнення з відповідача неосвоєної частини авансового платежу по договору та про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань по етапах 2.2 та 2.3 договору у сумі 64 669,65 грн., стягнувши з відповідача загальну суму у розмірі 289 669,65 грн.
В судовому засіданні 13.04.2017 судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 04.05.2017.
У судове засідання 04.05.2017 з'явилися представники сторін, надали пояснення по справі.
Розглянувши в судовому засіданні 04.05.2017 клопотання відповідача про припинення провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду між тими сторонами про той же предмет і з тих же підстав.
Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач посилається на тотожні склад сторін у цій справі, предмет та підстави позову зі справою №910/5401/16 за позовом Приватного акціонерного товариства ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ХОЛДИНГ до Державного підприємства Національні інформаційні системи про стягнення 817 500,00 грн. та за зустрічним позовом Державного підприємства Національні інформаційні системи до Приватного акціонерного товариства ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ХОЛДИНГ про визнання права на майно (частини авансового платежу), його повернення та розірвання укладеного між сторонами договору.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у межах провадження за зустрічним позовом Державного підприємства Національні інформаційні системи до Приватного акціонерного товариства ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ХОЛДИНГ про визнання права на майно (частини авансового платежу), його повернення та розірвання укладеного між сторонами договору, у справі №910/5401/16 зазначені інші підстави зустрічного позову, ніж підстави позову у даній справі №910/3450/17.
Крім того, розглянувши в судовому засіданні 04.05.2017 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.
Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заві (п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Як вбачається з заяви про збільшення розміру позовних вимог, остання містить нові вимоги до відповідача, а саме про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язань по етапах 2.2 та 2.3 договору у сумі 64 669,65 грн., які у позовній заяві взагалі не заявлялись. При цьому, нарахування штрафних санкцій обґрунтовується також новими підставами та нормами законодавства.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Отже, суд дійшов висновку, що надана представником позивача заява про збільшення розміру позовних вимог є заявою, яка одночасно змінює і предмет, і підстави позову, у зв'язку з чим суд відмовляє у її прийнятті.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 04.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
29.12.2015 між Державним підприємством Національні інформаційні системи (далі - позивач, замовник) та Приватним акціонерним товариством ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ХОЛДИНГ (далі - відповідач, виконавець, учасник) було укладено договір №ЮТ-0000002 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - договір), за умовами якого учасник зобов'язався надати замовнику послуги з проектування та розробки у сфері інформаційних технологій (модифікація комп'ютерної програми Реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів , 62.01.11-00.00), код ДК 016:2010-62.01.1, а саме: модифікація комп'ютерної програми Реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів , у складову інформаційної системи нотаріальних дій, відповідно до специфікації послуг, що наведена в додатку № 1 до цього договору; а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги на умовах та у строки, передбачені цим договором.
Якість послуг, що надаються за цим договором, повинна відповідати технічним вимогам, що наведені в додатку № 2 до цього правочину. Якість послуг повинна відповідати вимогам та нормативним документам, передбаченим законодавством України до цього виду послуг (пункт 2.1 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору загальна ціна послуг за цим договором у відповідності зі специфікацією становить 4 100 000,00 грн., враховуючи ПДВ 683 333,33 грн.
Відповідно до пункту 4.1.1 договору оплата здійснюється замовником шляхом попередньої оплати (авансування) в розмірі 25% від загальної ціни відповідного етапу (підетапу) послуг протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником рахунку-фактури. Залік авансового платежу здійснюється за актами здачі-приймання послуг за відповідними етапами (підетапами) в строки згідно зі специфікацією послуг (додаток № 1 до договору).
За умовами п. 4.1.2 договору остаточний розрахунок здійснюється замовником по мірі виконання виконавцем відповідного етапу (підетапу) надання послуг, визначеного у специфікації послуг протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання послуг за відповідними етапом (підетапом), на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.
Відповідно до п. 5.1 договору строки надання послуг виконавцем визначені в специфікації послуг, що є додатком №1 до цього договору. Специфікацією послуг визначено, що надання послуг за договором поділено на три етапи із встановленням кінцевих термінів їх виконання.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що виконавець надає послуги, а замовник приймає їх по мірі виконання зобов'язань за етапами (підетапами) специфікації послуг. Після виконання відповідного етапу (підетапу) надання послуг, визначених у специфікації послуг, виконавець передає замовнику результати, передбачені технічними вимогами (додаток №2), та акт здачі-приймання послуг в двох примірниках, які підписані виконавцем. Результати, передбачені технічними вимогами (додаток № 2), передаються замовнику в двох примірниках на паперовому носії, окрім програмного забезпечення, яке передається на електронному носієві в порядку, передбаченому в технічних вимогах (додаток № 2). Експлуатаційна документація передається на паперових носіях в обсязі, передбаченому технічними вимогами до надання послуг, які наведені в додатку № 2 до цього правочину.
Замовник протягом семи робочих днів повинен підписати отримані акти та повернути виконавцю один примірник акту або направити виконавцю письмову вмотивовану відмову від прийняття послуг (робіт) із зазначенням переліку недоліків та строків їх усунення. Замовник також зобов'язаний разом із примірником підписаного сторонами акту повернути виконавцю по одному примірнику результатів, визначених в пункті 6.1 укладеної угоди, які оформлені на паперових носіях та підписані уповноваженими особами сторін (пункт 6.2 договору).
Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що у випадку, якщо відповідач у зазначений в пункті 6.2 даного правочину строк не поверне виконавцю підписаний акт або в цей же строк не надасть виконавцю вмотивованої письмової відмови від приймання наданих послуг, то послуги, зазначені в такому акті, вважаються прийнятими, і замовник зобов'язаний їх оплатити у повному обсязі відповідно до умов цього договору протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідного акта.
Додатком № 1 до спірного правочину (специфікація надання послуг) сторони погодили назви етапів, перелік робіт етапів, кінцевий термін реалізації, вартість робіт кожного етапу. З вказаного додатку вбачається, що загальна вартість першого етапу послуг становить 1 090 000,00 грн., другого етапу - 2 110 000,00 грн., третього етапу - 900 000,00 грн.
У додатку № 2 до договору сторонами було погоджено технічні вимоги до надання послуг.
При укладенні договору послуги за договором були проавансовані позивачем у відповідності до вимог п. 4.1.1 договору на 25% по всіх етапах договору, що підтверджується платіжними дорученнями №212 від 29.12.2015 на суму 1 025 000,00 грн., №2483 від 16.08.2016 на суму 266 437,50 грн., №3122 від 17.10.2016 на суму 829 762,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що послуги по 3 етапу відповідачем у встановлені для їх виконання строки не надавалися, у зв'язку з чим їх оплата не проводилася, а дія договору №ЮТ-0000002 від 29.12.2015, на підставі якого було перераховано аванс, завершилася, проте зобов'язання за договором не були виконані, у зв'язку із чим відпала підстава для утримання неосвоєної частини авансу у Приватного акціонерного товариства ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ХОЛДИНГ , у зв'язку з чим частина авансу у розмірі 225 000,00 грн. підлягає поверненню.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав .
У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Керуючись ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
На підставі ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 09.06.2016 у справі №910/5401/16 за позовом Приватного акціонерного товариства ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ХОЛДИНГ до Державного підприємства Національні інформаційні системи про стягнення 817 500,00 грн. та за зустрічним позовом Державного підприємства Національні інформаційні системи до Приватного акціонерного товариства ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ХОЛДИНГ про визнання права на майно (частини авансового платежу), його повернення та розірвання укладеного між сторонами договору, первісний позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства Національні інформаційні системи на користь Приватного акціонерного товариства ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ХОЛДИНГ 817 500,00 грн. основного боргу, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Вказаним рішенням господарського суду м. Києва від 09.06.2016 у справі №910/5401/16 встановлено факт належного виконання Приватним акціонерним товариством ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ХОЛДИНГ зобов'язань за укладеним з Державним підприємством Національні інформаційні системи договором (першого етапу).
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014 по справі №910/11595/13.
Таким чином обставини, встановлені рішенням господарського суду м. Києва від 09.06.2016 у справі №910/5401/16, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, і вказані обставини не були спростовані Державним підприємством Національні інформаційні системи у межах провадження у справі №910/5401/16.
При цьому вказаним рішенням суду у розірванні договору №ЮТ-0000002 про закупівлю послуг за державні кошти судом було відмовлено, у зв'язку із чим зазначений договір діє.
На даний час 3 етап робіт за договором відповідачем не виконаний, проте матеріали справи свідчать про те, що вказані обставини викликані наявністю листа позивача від 16.02.2016 №497/01-08 про припинення робіт за договором №ЮТ-0000002 від 29.12.2015.
З огляду на вказане суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у невиконанні 3 етапу робіт за цим договором.
Виходячи з того, що на даний час договір його сторонами не розірвано, у зв'язку з чим наявні зобов'язання позивача зі сплати авансового платежу та зобов'язання відповідача у виконанні робіт (надання послуг).
Отже підстави для повернення частини авансового платежу у розмірі 225 000,00 грн. відсутні.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з покладенням судових витрат в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Повне рішення складене та підписане 10.05.2017.
Суддя В.О. Демидов
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 04.05.2017 |
Оприлюднено | 12.05.2017 |
Номер документу | 66378542 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Демидов В.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні